Постанова

від 19.09.2013 по справі 826/13205/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 вересня 2013 року 10:20 № 826/13205/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Воронюк М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал-100» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал-100» (далі - позивач, ТОВ «Телеканал-100») до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03.2013 року № 0000442250, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 80730,12 грн. та від 13.03.2013 року № 000452250, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 69554,32 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які прийняті на підставі висновків акту перевірки, необґрунтовані, без посилання на конкретні обставини фінансово-господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському і податковому обліках, без належного аналізу характеру угод, їх реальності, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Зокрема, позивач зазначає, що реальність правочинів укладених ТОВ «Телеканал-100» з ТОВ «Снайпер Медіа» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам чинного законодавства, а тому твердження органів державної податкової служби, що правочини укладені між ТОВ «Телеканал-100» та ТОВ «Снайпер Медіа» не спричинили реального настання юридичних наслідків ґрунтуються виключно на припущеннях податкового органу та документально не підтверджено.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав.

В матеріалах справи містяться письмові заперечення проти позову, у яких зазначено, що в основу визначення податкових зобов'язань згідно із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено безпідставне визначення позивачем об'єкта оподаткування з податку на прибуток та розміру від'ємного значення з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі ціни наданих послуг.

На думку посадових осіб податкового органу, діяльність зазначених підприємств підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, договір, укладений між позивачем і контрагентом є таким, що не відповідає вимогам дійсності правочинів й порушує інтереси держави та суспільства, тому формування податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Телеканал-100» зареєстроване 20.07.2006 року Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією, номер запису про включення відомостей до Єдиного державного реєстру ЮОФОП 10651020000007141. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 34543659.

ТОВ «Телеканал-100» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 24.07.2006 року за №1970-06. У період, на який проводилась перевірка, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 03.11.2006 року № 38848742, індивідуальний податковий номер 345436526515.

ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Телеканал-100» (код за ЄДРПОУ 34543659) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Снайпер Медіа» (код за ЄДРПОУ 37033120) за період діяльності з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 29.01.2013 року №229/22-50/34543659 (далі - акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено підприємством об'єкт оподаткування прибутку підприємств за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року у розмірі 80 713,12 грн., а саме по періодам: 4 квартал 2011 року - 80 713,12 грн.;

п. 185.1. ст.185, п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року у розмірі 69 554,32 грн., а саме за грудень 2011 року на суму 69 554,32 грн.

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що при проведенні перевірки не підтверджено факт реального вчинення господарських операцій позивача з ТОВ «Снайпер Медіа», тому податковий орган прийшов до висновку, що діяльність зазначеного підприємства підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання. Зазначеними обставинами підтверджується факт включення позивачем до складу валових витрат по сплаті податку на прибуток та неправомірно завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість по взаємовідносинах, що фактично не здійснювалися, отже не можуть бути прийняті до уваги.

На підставі даних, отриманих за наслідками перевірки, податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення від 13.03.2013 року № 0000442250, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 80 730,12 грн. та від 13.03.2013 року № 000452250, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 69 554,32 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України визначено право податкового органу проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Статтею 79 Податкового кодексу України визначено особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Так, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Перевірка платника податків з питань повноти нарахування і сплати податків та зборів під час здійснення контрольованих операцій здійснюється з урахуванням особливостей, визначених статтею 39 цього Кодексу.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що документальну невиїзну перевірку ТОВ «Телеканал-100» відповідачем проведено, зокрема, на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, а саме при проведенні перевірки використано акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 27.02.2012 року № 187/3/23-20/37033120 та лист ТОВ «Снайпер Медіа» № 2103-11-01 від 21.03.2012 року з додатками.

Відповідно до вищезгаданого акту від 27.02.2012 року № 187/3/23-20/37033120, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва здійснено відповідні заходи з метою проведення зустрічної звірки ТОВ «Снайпер Медіа» щодо підтвердження господарських відносин за грудень 2011 року.

Так, на юридичну адресу ТОВ «Снайпер Медіа» податковим органом направлено запит щодо надання пояснень та їх документального підтвердження щодо формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за грудень 2011 року.

Проте, зустрічну звірку неможливо було провести в зв'язку з тим, що ТОВ «Снайпер Медіа» на запит податкового органу документів не надано, про що складено акт від 27.02.2012 року № 187/3/23-20/37033120 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Снайпер Медіа» щодо підтвердження господарських відносин за грудень 2011 року.

Разом з тим, від ГВПМ у Голосіївському районі м. Києва податковим органом отримано висновок щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення ТОВ «Снайпер Медіа» господарської діяльності. В ході відпрацювання підприємства ГВПМ у Голосіївському районі м. Києва проведено експертне дослідження його первинних документів та складено висновок експерта від 09.09.2011 року № 1517, згідно якого виявлено ознаки підробки.

Відтак, податковим органом зроблено висновок, що діяльність підприємства підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, відсутні необхідні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладенню угод та відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань, що значить й про відсутність наміру реального створення правових наслідків, які обумовлюються правочинами, укладеними ТОВ «Снайпер Медіа» з контрагентами.

Отже, викладене свідчить, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Снайпер Медіа» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «Снайпер Медіа», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Снайпер Медіа» з контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «Телеканал-100» у період проведення перевірки займалось наданням послуг по розміщенню реклами замовника на рекламних носіях. Зокрема, позивачем (Замовник) укладено договір на надання рекламних послуг № 02/11 від 02.11.2011 року з ТОВ «Снайпер Медіа» (Виконавець), за умовами якого виконавець зобов'язувався надати послуги по розміщенню рекламних матеріалів замовника на рекламних носіях (призма, щит) за адресами, зазначеними у додатку №1 від 02.11.2011 року до Договору в загальній кількості по 106 об'єктах на загальну вартість 421 111,92 грн., в тому числі, податку на додану вартість - 70 185,32 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Снайпер Медіа» на виконання своїх зобов'язань ТОВ «Телеканал-100» на підставі укладеного Договору оформлено акт здачі-прийняття робіт від 31.12.2011 року б/н на загальну суму 421 111,92 грн., в тому числі, податку на додану вартість - 70 185,32 грн., виписано податкову накладну від 07.12.2011 року № 706 на загальну суму 421 111,92 грн., в тому числі, податку на додану вартість - 70 185,32 грн.

Судом встановлено, що сума податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Снайпер Медіа» у розмірі 70 185,32 грн. включена позивачем до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року.

Також, ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві встановлено в ході проведення перевірки відповідно до бази АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагенті на рівні ДПС України» по господарським взаємовідносинам ТОВ «Телеканал-100» з ТОВ «Снайпер Медіа» за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року розбіжність на суму 70 185,32 грн.

Податковий орган вважає, що податкові накладні та інші документи, виписані ТОВ «Снайпер Медіа» не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, фінансово-господарські операції між позивачем та ТОВ «Снайпер Медіа» здійснені без мети реального настання правових наслідків, а тому у ТОВ «Телеканал-100» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті:інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також, згідно статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Враховуючи викладене вище, надані позивачем первинні документи, суд вважає неналежними, оскільки належним чином оформлені (підписані невідомими особами) документи не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту та формування валових витрат при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг чи поставленого товару.

Оскільки, податковим органом встановлено та надано відповідні докази, що підтверджують відсутність наміру ТОВ «Снайпер Медіа» здійснення фінансово-господарської діяльності, відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання взятих на себе зобов'язань, крім того, висновком експерта виявлено ознаки фіктивності та підробки документів ТОВ «Снайпер Медіа» у перевіряє мийперіод, суд погоджується з висновком податкового органу щодо порушення позивачем норм податкового законодавства та неправомірного завищення суми податкового кредиту на суму 70 185,32 грн. у період - грудень 2011 року, що призвело до завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2011 року на суму 69 554,32 грн. та заниження податку на прибуток за період 2-4 квартали 2011 року у розмірі 80 713,12 грн.

Окрім того, суд зазначає, що статтею 72 Податкового кодексу України визначені джерела отримання податкової інформації, яка може бути використана Державною податковою службою для забезпечення її діяльності.

Зокрема, відповідно до пп. 72.1.5 п. 72.1 ст. 72 Податкового кодексу України податковою службою використовується інформація від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що аналіз норм податкового законодавства дає суду підстави вважати, що податковий орган та його посадові особи під час здійснення податкового контролю, в тому числі і у формі документальної виїзної перевірки, вправі використовувати будь-яку податкову інформацію для складання відповідних висновків що стосується дотримання вимог податкового законодавства платниками податку. При цьому, такі висновки ґрунтуються на оцінці посадовою особою органу державної податкової служби певних фактів та відомостей.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що приймаючи оскаржуване рішення, суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказані факти в сукупності дають суду підстави вважати, що господарські операції, виходячи з встановлених в акті перевірки фактів, свідчать про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності за грудень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Снайпер Медіа».

Крім того, суд зазначає, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, проте не є вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то дане є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Суд також вважає, що належним чином оформлені (підписані невідомими особами) документи не можуть бути підставою для нарахування податкового кредиту та формування валових витрат при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг та поставленого товару.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, сама по собі податкова накладна не підтверджує право позивача на його формування.

Таким чином, суд системно проаналізувавши викладене, погоджується з доводами відповідача про те, що зміст зазначеного правочину не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, що свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування.

З встановлених в судовому засіданні фактів та досліджених матеріалів справи, суд встановив, що дії позивача, як платника податку свідчать про його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що свідчить про відсутність підстав для формування валових витрат та збільшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, встановлення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 80 713,12 грн. та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 69 554,32 грн. здійснено ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві правомірно, що свідчить про те, що податкові повідомлення-рішення від 13.03.2013 року № 0000442250 та № 000452250 прийняті відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал-100» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко