Постанова

від 26.03.2014 по справі 826/13205/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13205/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал-100» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал-100» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал-100» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03.2013 року № 0000442250, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 80730,12 грн. та від 13.03.2013 року № 000452250, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 69554,32 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Телеканал-100» (код за ЄДРПОУ 34543659) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Снайпер Медіа» (код за ЄДРПОУ 37033120) за період діяльності з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 29.01.2013 року №229/22-50/34543659 (далі - акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено підприємством об'єкт оподаткування прибутку підприємств за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року у розмірі 80 713,12 грн., а саме по періодам: 4 квартал 2011 року - 80 713,12 грн.;

п.185.1. ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого підприємством завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість за період з 01.12.2011р. по 31.12.2011р. у розмірі 69 554,32 грн., а саме за грудень 2011р. на суму 69 554,32 грн.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено реальності укладених господарських договорів, не надано необхідної кількості первинних документів.

Однак, судова колегія не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Окрім того, згідно з п.п. 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Платники податку на прибуток, об'єкт, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом 3 Податкового кодексу України.

За правилами статті 149 ПК України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За визначенням підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати у розумінні цього кодексу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником).

До складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, п. 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Телеканал-100» у перевіряє мий період займалось наданням послуг по розміщенню реклами замовника на рекламних носіях. Зокрема, позивачем (Замовник) укладено договір на надання рекламних послуг № 02/11 від 02.11.2011 року з ТОВ «Снайпер Медіа» (Виконавець), за умовами якого виконавець зобов'язувався надати послуги по розміщенню рекламних матеріалів замовника на рекламних носіях (призма, щит) за адресами, зазначеними у додатку №1 від 02.11.2011 року до Договору в загальній кількості по 106 об'єктах на загальну вартість 421 111,92 грн., в тому числі, податку на додану вартість - 70 185,32 грн.

ТОВ «Снайпер Медіа» на виконання своїх зобов'язань ТОВ «Телеканал-100» на підставі укладеного Договору оформлено акт здачі-прийняття робіт від 31.12.2011 року б/н на загальну суму 421 111,92 грн., в тому числі, податку на додану вартість - 70 185,32 грн., виписано податкову накладну від 07.12.2011 року № 706 на загальну суму 421 111,92 грн., в тому числі, податку на додану вартість - 70 185,32 грн.

Судом встановлено, що сума податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Снайпер Медіа» у розмірі 70 185,32 грн. включена позивачем до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Снайпер Медіа» підтверджуються податковою накладною, актом здачі-прийняття робіт та виписками банку з особового рахунку позивача.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду звертає увагу на той факт, що вищезазначені первинні документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і за висновками суду свідчать про реальність операцій між позивачем і його контрагентом.

Крім того, позивачем були надані фотографії рекламних носіїв з розміщеною на них рекламою ТОВ «Телеканал-100», що також підтверджують фактичне виконання укладеного Договору.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, висновки, викладені відповідачем в Акті документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Телеканал-100» щодо порушення позивачем ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України та п. 185.1. ст.185, п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

Враховуючи наведене, колегія вважає, що відповідачем необґрунтовано прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Згідно ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Зазначеним обставинам суд першої інстанції належної оцінки не надав.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Отже, колегія суддів, у відповідності до ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 207 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал-100» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2013 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.03.2013 року № 0000442250 та № 0000452250.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Постанова складена в повному обсязі 31.03.2014р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.