Постанова

від 25.09.2013 по справі 826/9503/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 вересня 2013 року № 826/9503/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Пожежно-технічний комплекс» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 листопада 2012 року № 0006732270, № 0006742270, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18 червня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Пожежно-технічний комплекс» (далі - ТОВ «Пожежно-технічний комплекс», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 листопада 2012 року № 0006732270, № 0006742270, прийнятих Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, відповідач).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що укладені господарські договори з суб'єктами господарювання: ТОВ «ПМК 555», «ТОВ «Мінералес», ТОВ «Лекс Гарант», ТОВ «ТД Рокитнянський арматурний завод» відповідають вимогам чинного законодавства. На виконання умов договорів були видані належним чином оформлені податкові накладні, що на думку позивача, свідчить про реальний та фактичний характер взаємовідносин між контрагентами.

Також позивач вважає, що винесенні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах та нормах чинного законодавства.

Позивач зазначає, що відповідач, продублювавши нічим не доведені висновки актів інших податкових органів, зробив необґрунтовані припущення, що взаємовідносини зі своїми контрагентами платник податку декларував з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

На думку позивача, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою податкового інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Також, позивач звертає увагу на те, що на даний час жоден із договорів, що були укладені платником податку за весь час діяльності, не віднесені законом до нікчемних, як і відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Крім того, позивач зазначає, що жодним законодавчим актом не передбачено відповідальності однієї особи за дії (бездіяльність) іншої особи, а тому, в разі порушення законодавства контрагентами, негативні наслідки юридичної відповідальності мають наступати саме для цих контрагентів.

Окрім цього позивач вказує на те, що оскільки перевірка проводилась на підставі постанови старшого слідчого СВ ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 27.08.2012 р., тобто відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення, виходячи з приписів п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

З підстав того, що на час перевірки та на день подання позову, відсутнє будь-яке рішення (вирок) суду, який набрав законної сили по фактах та обставинах, викладених в акті перевірки, висновки податкового органу, на думку позивача, є необґрунтованими та безпідставними.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Контролюючий орган подав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача з його контрагентами мали безтоварний характер та були спрямовані на переміщення грошових коштів з одного банківського рахунку на інший, з метою безпідставного відшкодування суми податку на додану вартість із державного бюджету, а не настання реальних наслідків у вигляді переходу права власності на об'єкти (товари, послуги), які створювали предмети договорів, що укладені між позивачем та його контрагентами.

Використавши під час перевірки дані актів № 568/3-22-70-34933632 від 22.08.2012 року, № 58/23-50/36702534 від 25.01.2012 року, контролюючий орган дійшов висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру, а отже, первинні документи виписані, відповідно, ТОВ «ПМК 555», ТОВ «ТД Рокитнянський арматурний завод» на користь ТОВ «Пожежно-технічний комплекс», не мають відношення до господарської діяльності та не можуть бути відображені у складі податкового кредиту та валових витрат позивача, що в свою чергу і призвело до порушення податкового законодавства.

За таких обставин, відповідач вважає, що на підставі виявлених порушень, податковим органом правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення.

В наданих запереченнях, відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову представник відповідача заперечував.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання 11.09.2013 р. представника відповідача, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пожежно-технічний комплекс» (ідентифікаційний код юридичної особи 35744002) зареєстроване Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 13 лютого 2008 року за № 10741020000028852. Вказане товариство розташоване за адресою: 03028, м. Київ, проспект Науки, будинок 30.

ТОВ «Пожежно-технічний комплекс» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 22 лютого 2008 року за № 218620 та перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС.

Згідно з Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200030876 від 02 березня 2012 року ТОВ «Пожежно-технічний комплекс» є платником податку на додану вартість з 05.03.2008 р. (індивідуальний податковий номер 357440026591).

В період з 15 жовтня 2012 року по 19 жовтня 2012 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежно-технічний комплекс» (код за ЄДРПОУ 35744002) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «ПМК 555» (код ЄДРПОУ 34933632), ТОВ «Мінераліс» (код ЄДРПОУ 32486018), ТОВ «Лекс Гарант» (код ЄДРПОУ 36411936), ТОВ «ТД Рокитнянський арматурний завод» (код ЄДРПОУ 36702534) за весь період взаємовідносин, за результатами якої складено Акт № 402/1-22-70-35744002 від 26 жовтня 2012 року.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення наступних вимог:

- пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток за перевіряємий період у сумі 460 407 грн., а саме по періодах: рік 2011-ий у сумі 230 443 грн.; півріччя 2012 року у сумі 229 964 грн. (І кв. 2012 року у сумі 64 869 грн. та II кв. 2012 року у сумі 165 095 грн.);

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755- VІ, із змінами та доповненнями, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (р. 25 Декларації з ПДВ) на загальну суму 419 399 грн., а саме по періодах: у жовтні 2011 р. у сумі 51 300 грн.; у листопаді 2011 р. у сумі 95 918 грн.; у грудні 2011 р. у сумі 53 167 грн.; у січні 2012 р. у сумі 45 623 грн.; у лютому 2012 р. у сумі 16 157 грн.; у квітні 2012 р. у сумі 75 067 грн.; у травні 2012 р. у сумі 24 167 грн.; у червні 2012 р. у сумі 58 000 грн.

08 листопада 2012 року позивач до податкового органу подав заперечення на Акт № 402/1-22-70-35744002 від 26 жовтня 2012 року.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень від 19.11.2012 р. № 10394/10/22-711, висновки, викладені в акті № 402/1-22-70-35744002 від 26 жовтня 2012 року залишено без змін.

21 листопада 2012 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 402/1-22-70-35744002 від 26 жовтня 2012 року та відповіді підприємству на заперечення від 19.11.2012 р. № 10394/10/22-711, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0006732270, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та згідно з абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 517 598 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 460 407 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 57 491 грн.

21 листопада 2012 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 402/1-22-70-35744002 від 26 жовтня 2012 року та відповіді підприємству на заперечення від 19.11.2012 р. № 10394/10/22-711, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0006742270, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та згідно з абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 524 249 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 419 399 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 104 850 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до Державної податкової служби у м. Києві ДПС, яка розгляд скарги доручила відповідачу.

Згідно Обґрунтованого висновку від 04.01.2013 р. № 30/8/22-708, затвердженого заступником начальника ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, перевірка проведена у відповідності до чинного законодавства.

Незгода з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежно-технічний комплекс», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Також, згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2, п. 2.1 Положення № 88, відповідно до яких первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону № 996-XIV).

Відповідно до п. п. 2.15, п. 2.16 Положення № 88 первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV та відповідно до п. 2.4 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Приписами статті 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що на виконання постанови старшого слідчого СВ ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС капітана податкової міліції Музичук О.В. про призначення податкової перевірки від 27.08.2012 року, на підставі повідомлення від 10 жовтня 2012 року № 226/10/22-70 та наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 09 жовтня 2012 року № 1997, виданих відповідачем, було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Пожежно-технічний комплекс» (код за ЄДРПОУ 35744002) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «ПМК 555» (код ЄДРПОУ 34933632), «ТОВ «Мінераліс» (код ЄДРПОУ 32486018), ТОВ «Лекс Гарант» (код ЄДРПОУ 36411936), ТОВ «ТД Рокитнянський арматурний завод» (код ЄДРПОУ 36702534) за весь період взаємовідносин.

Під час перевірки податковим органом були використані, з-поміж іншого, дані актів ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПМК 555» (код ЄДРПОУ 34933632) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 07.09.2011 року по 31.07.2012 року» № 568/3-22-70-34933632 від 22.08.2012 р. (далі - Акт № 568/3-22-70-34933632), ДПІ у Святошинському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД Рокитнянський арматурний завод» (код ЄДРПОУ 36702534) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за квітень-грудень 2011 року» № 58/23-50/36702534 від 25.01.2012 року (далі - Акт № 58/23-50/36702534).

Згідно з Актом № 568/3-22-70-34933632 ТОВ «ПМК 555» відповідно до бази даних АІС «РПП» має стан: «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».

Також, для проведення зустрічної звірки були використані документи, надані співробітниками СВ ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС, зокрема, копії протоколів допитів гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 від 12.07.2012 р. та постанова т.в.о. начальника СВ ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС підполковника податкової міліції Бондарчука В.В. від 18.07.2012 р.

Відповідно до вказаних вище протоколів від 12.07.2012 р., допитані по кримінальній справі в якості свідків засновник та директор ТОВ «ПМК 555» (код ЄДРПОУ 34933632) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 показали, що жодного відношення до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності на даному підприємстві вони не мають. Підприємство зареєстрували за грошову винагороду.

Відповідно до вказаної вище постанови від 18.07.2012 р., в провадженні слідчого відділення ПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС знаходиться кримінальна справа № 77-00186, яка порушена за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України відносно ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 за створення/придбання з метою прикриття незаконної діяльності ТОВ «ПМК 555» (код ЄДРПОУ 34933632) та інших.

В ході розслідування кримінальної справи отримано відомості згідно яких об'єктивні обставини господарських операцій, які проводилися ТОВ «ПМК 555» (код ЄДРПОУ 34933632) не відповідають їх документальному відображенню від імені вказаного підприємства.

З підстав викладеного, контролюючий орган в своєму Акті № 568/3-22-70-34933632 дійшов висновку, що при здійсненні ТОВ «ПМК 555» фінансово-господарської діяльності була відсутня дійсна воля і волевиявлення директорів товариства, а первинні бухгалтерські документи, будь-які угоди та податкові декларації ТОВ «ПМК 555» підписані не від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а отже правочини вчинені без наміру створення правових наслідків, у відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Згідно з Актом № 58/23-50/36702534, від ГВПМ ДПІ у Світошинському районі м. Києва отримано довідку за формою № 3 про невстановлення місцезнаходження ТОВ «ТД Рокитнянський арматурний завод» (код ЄДРПОУ 36702534) та його посадових осіб.

Звіркою не можливо було встановити яким фактичним видом діяльності займалось ТОВ «ТД Рокитнянський арматурний завод» у перевіряємому періоді.

Також звіркою неможливо встановити штатну чисельність працівників на підприємстві у зв'язку з неподачею ТОВ «ТД Рокитнянський арматурний завод» довідки за формою № 1-ДФ та декларацій з податку на доходи фізичних осіб.

З підстав викладеного, контролюючий орган в своєму Акті № 58/23-50/36702534 дійшов висновку, що в ході відпрацювання ТОВ «ТД Рокитнянський арматурний завод» за квітень-грудень 2011 року від ГВПМ ДПІ у Святошинському районі м. Києва отримано висновок погоджений з юридичним підрозділом ДПІ у Святошинському районі м. Києва про наявність ознак «фіктивності» та відсутності факту здійснення господарської діяльності ТОВ «ТД Рокитнянський арматурний завод» за жовтень 2011 року, та заяву, отриману від директора та засновника ТОВ «ТД Рокитнянський арматурний завод» ОСОБА_6. В своїй заяві ОСОБА_6 зазначив що він ніколи не реєстрував та нікого не уповноважував на реєстрацію в органі ДПС та державній адміністрації ТОВ «ТД Рокитнянський арматурний завод», не вів фінансового-господарської діяльності на підприємстві та не підписував бухгалтерських, фінансових та податкових документів.

Так як згідно вищезазначеного пояснення, директор ТОВ «ТД Рокитнянський арматурний завод» не причетний до ведення фінансово-господарської діяльності на підприємстві, то правочини укладені між ТОВ «ТД Рокитнянський арматурний завод» та контрагентами-покупцями у квітні-грудні 2011 року мають ознаки нікчемних.

Врахувавши вищезазначені дані, відповідачем в Акті № 402/1-22-70-35744002 зроблено висновок про те, що оскільки наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «ПМК 555» підприємствам-покупцям не підтверджено, правочини між ТОВ «ПМК 555» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків; діяльність ТОВ «ТД Рокитнянський арматурний завод» спрямована на формування штучного податкового кредиту та надання податкової вигоди 3-ім особам по всьому ланцюгу постачання.

Крім того, перевіркою встановлено (Акт № 402/1-22-70-35744002), що в рамках вказаної вище кримінальної справи було допитано в якості свідка гр. ОСОБА_7 - директора ТОВ «Лекс Гарант» (код ЄДРПОУ 36411936), який повідомив що дане підприємство він зареєстрував за грошову винагороду на прохання ОСОБА_8

Також, в ході слідства допитано в якості свідка ОСОБА_8, який повідомив, що безпосередньо здійснював організацію діяльності по конвертації грошових коштів за участю підприємств з ознаками фіктивності, в тому числі ТОВ «Мінераліс» (код ЄДРПОУ 32486018), ТОВ «ПМК 555» (код ЄДРПОУ 34933632), ТОВ «Лекс Гарант» (код ЄДРПОУ 36411936), ТОВ «ТД Рокитнянський арматурний завод» (код ЄДРПОУ 36702534). Дані підприємства були зареєстровані на підставних осіб, які фінансово-господарських операцій не здійснювали, всі угоди від імені директорів укладав та підписував він.

Виходячи з аналізу встановлених фактів, суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 83.1.6 пункту 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм права, суд приходить до висновку, що посадовою особою контролюючого органу під час проведення перевірки були правомірно використані дані, викладені в постанові старшого слідчого СВ ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС про призначення податкової перевірки від 27.08.2012 року, винесеної в рамках кримінальної справи № 77-00186 та дані, добуті під час допитів свідків: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Щодо правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами проведених перевірок, призначених відповідно до кримінального процесуального законодавства або закону про оперативно-розшукову діяльність, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 ПК України (в редакції, чинній в момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінального процесуального законодавства або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінальним процесуальним законодавством або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Виходячи з аналізу вказаної вище норми, суд зазначає, що чинна редакція ПК України лише містить обмеження щодо прийняття податкових повідомлень-рішень стосовно таких платників податків, де відносно їх посадових осіб відкрито кримінальне провадження.

Це правило не поширюється на контрагентів таких юридичних осіб, яким є позивач.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, стосовно посадових осіб підприємства позивача кримінальної справи не порушено (кримінальне провадження не відкрито), а тому, дія пункту 86.9 статті 86 ПК України на спірні правовідносини, не поширюється, а твердження позивача в цій частині є необґрунтованим.

Отже, відомості відображені у вказаних постанові та протоколах допитів, разом з іншими матеріалами були правомірно використані податковим органом в ході документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежно-технічний комплекс» (код за ЄДРПОУ 35744002) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «ПМК 555» (код ЄДРПОУ 34933632), ТОВ «Мінераліс» (код ЄДРПОУ 32486018), ТОВ «Лекс Гарант» (код ЄДРПОУ 36411936), ТОВ «ТД Рокитнянський арматурний завод» (код ЄДРПОУ 36702534) за весь період взаємовідносин.

В своєму акті № 402/1-22-70-35744002 податковий орган дійшов висновку, що правочини між ТОВ «Пожежно-технічний комплекс» та ТОВ «ПМК 555», ТОВ «Мінераліс», ТОВ «Лекс Гарант», ТОВ «ТД Рокитнянський арматурний завод» є недійсними.

Фінансово-господарські взаємовідносини між ними носять характер нікчемного правочину, оскільки даний правочин не відповідає обов'язковим умовам чинності правочину, а саме: частинам 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України, так як суперечать моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України), волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України) та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Досліджені докази, а саме: податкові, видаткові накладні, рахунки-фактури, оборотно-сальдові відомості, акти звірки взаємних розрахунків, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які надані позивачем, суд вважає неналежними, оскільки належним чином оформлені (підписані невідомою особою) документи не можуть бути підставою для формування витрат та для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані витрати та податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Таких достатніх та належних доказів позивачем у судове засідання надано не було, а тому аналіз матеріалів справи дає суду підстави вважати, що роботи/послуги не були виконані/надані саме цими контрагентами.

Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що під час перевірки були встановлені порушення, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, по результатам перевірки, у відповідності до приписів Податкового кодексу України, посадовою особою суб'єкта владних повноважень складений відповідний акт, на підставі якого правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення, а тому, підстав для визнання їх протиправними та скасування у суду не має.

Окрім цього, відповідно до визначення частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

З встановлених в судовому засіданні фактів та досліджених матеріалів справи, суд встановив, що дії позивача, як платника податку свідчать про його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що свідчить про відсутність підстав для формування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21 листопада 2012 року № 0006732270, № 0006742270 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому є правомірними.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятих ним рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, що є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежно-технічний комплекс» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко