Постанова

від 27.02.2014 по справі 826/9503/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9503/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежно-технічний комплекс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2013 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежно-технічний комплекс» до державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пожежно-технічний комплекс» (надалі за текстом - «ТОВ «Пожежно-технічний комплекс») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006732270 від 21.11.2012 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 517 598 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0006742270 від 21.11.2012 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 524 249 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 15.10.2012 р. по 19.10.2012 р. посадовцями державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі за текстом - «ДПІ у Голосіївському районі») проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Пожежно-технічний комплекс» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «ПМК 555», ТОВ «Мінераліс», ТОВ «Лекс Гарант», ТОВ «ТД Рокитнянський арматурний завод» за весь період взаємовідносин.

Результати перевірки оформлено актом № 402/1-22-70-357440002 від 26.10.2012 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 139, 198 Податкового кодексу України внаслідок віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат з оплати товарів та послуг за договорами, укладеними з ТОВ «ПМК 555», ТОВ «Мінераліс», ТОВ «Лекс Гарант», ТОВ «ТД Рокитнянський арматурний завод».

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

Відповідно до податкових накладних у період з 01.01.2012 р. по 27.06.2012 р. ТОВ «Пожежно-технічний комплекс» отримало від ТОВ «ПМК 555» товарно-матеріальні цінності на загальну суму 1 258 080 грн., у т.ч. 209 680 грн. 02 коп. ПДВ.

Згідно рахунку-фактури та податкової накладної позивач у квітні 2012 р. придбав у ТОВ «Лекс Гарант» товарно-матеріальні цінності на суму 56 000 грн., у тому числі 9 333 грн. 33 коп. ПДВ.

Згідно рахунків-фактур, видаткових накладних, актів виконаних робіт та податкових накладних позивач у листопаді-грудні 2011 р. отримав від ТОВ «ТД Рокитнянський арматурний завод» товари та послуги на загальну суму 759 510 грн. 54 коп., у т.ч. 126 585 грн. 09 коп. ПДВ.

За даними податкових та видаткових накладних ТОВ «Пожежно-технічний комплекс» придбало у ТОВ «Мінераліс» товарно-матеріальні цінності на загальну суму 442 800 грн., у т.ч. 73 800 грн. ПДВ.

Розрахунки з контрагентами позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачені суми включив до валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, відповідно до акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки», складеному ДПІ у Голосіївському районі 22.08.2012 р., ТОВ «ПМК 555» за податковою адресою не знаходиться. Факту передачі товарів товариством до контрагентів-покупців не встановлено.

Відповідно до акту ДПІ у Святошинському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки» від 25.01.2012 р. діяльність ТОВ «ТД Рокитнянський арматурний завод» спрямована на штучне формування податкового кредиту з огляду на відсутність фінансово-господарських операцій товариства з ТОВ «Екко-Ресурс», ТОВ «Евріка», ТОВ «Бершадська зональна машинно-технологічна станція «Південний Буг» та враховуючи, що директор підприємства заперечує свою причетність до його діяльності.

Крім того, у провадженні слідчого відділення ДПІ у Подільському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа, порушена відносно ОСОБА_2 за створення (придбання) ряду підприємств, у тому числі ТОВ «ПМК 555», ТОВ «Мінераліс», ТОВ «Лекс Гарант», з метою прикриття незаконної діяльності.

На думку ДПІ у Голосіївському районі наведене свідчить про те, що укладені позивачем з ТОВ «ПМК 555», ТОВ «Мінераліс», ТОВ «Лекс Гарант», ТОВ «ТД Рокитнянський арматурний завод» правочини є недійсними.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення рішення № 0006732270 від 21.11.2012 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 517 598 грн., у тому числі 460 407 грн. за основним платежем та 57 491 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0006742270 від 21.11.2012 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 524 249 грн., у тому числі 419 399 грн. за основним платежем та 104 850 грн. за штрафними санкціями.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту врегульовано статтями 138, 139, 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження реальності укладених угод позивачем було надано копії: видаткових накладних № РН-323 від 27.06.2012 р., № РН-322 від 26.06.2012 р., № РН-322 від 25.06.2012 р., № РН-320 від 24.06.2012 р., № РН-319 від 23.06.2012 р., № РН-318 від 22.06.2012 р., № РН-310 від 04.05.2012 р., № РН-309 від 03.05.2012 р., № РН-308 від 02.05.2012 р., № РН-0000057 від 30.04.2012 р., № РН-0000056 від 28.04.2012 р., № РН-0000055 від 24.04.2012 р., № РН-0000054 від 23.04.2012 р., № РН-0000039 від 25.02.2012 р., № РН-0000040 від 26.02.2012 р., № РН-0000033 від 27.01.2012 р., № РН-0000002 від 23.04.2012 р., № РН-0000117 від 30.11.2011 р., № РН-0000116 від 24.11.2011 р., № РН-0000106 від 21.10.2011 р., № 152 від 06.12.2011 р., № 00125 від 01.11.2011 р., податкових накладних № 85 від 27.06.2012 р., № 84 від 26.06.2012 р., № 83 від 25.06.2012 р., № 82 від 24.06.2012 р., № 81 від 23.06.2012 р., № 80 від 22.06.2012 р., № 33 від 04.05.2012 р., № 32 від 03.05.2012 р., № 22 від 02.05.2012 р., № 58 від 30.04.2012 р., № 55 від 28.04.2012 р., № 51 від 24.04.2012 р., № 50 від 23.04.2012 р., № 36 від 26.02.2012 р., № 35 від 25.02.2012 р., № 7 від 10.01.2012 р., № 5 від 06.01.2012 р., № 3 від 05.01.2012 р., № 1 від 04.01.2012 р., № 34 від 27.01.2012 р., № 4 від 23.04.2012 р., № 32 від 30.11.2011 р., № 31 від 24.11.2011 р., № 37 від 21.10.2011 р., № 15 від 06.12.2011 р., № 8 від 01.12.2011 р., № 5 від 01.11.2011 р., № 6 від 02.11.2011 р., рахунків-фактур № 327 від 03.05.2012 р., № 325 від 02.05.2012 р., № 231 від 30.04.2012 р., № 117в від 24.04.2012 р., № 115в від 24.04.2012 р., № 113в від 23.04.2012 р., № 61 від 24.02.2012 р., № 11 від 10.01.2012 р., № 8 від 06.01.2012 р., № 7 від 05.01.2012 р., № 6 від 04.01.2012 р., № 4 від 03.12.2011 р., № 5 від 23.04.2012 р., № СФ-01351 від 19.10.2011 р., № 152 від 06.12.2011 р., № 150 від 01.12.2011 р., № 00125 від 01.11.2011 р., № 00126 від 02.11.2011 р., акту здачі-прийняття робіт, актів звірки розрахунків, які свідчать що зобов'язання за договорами між позивачем та його контрагентами виконувались сторонами у повному обсязі, а також оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 що дають підстави для висновку про зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства

Таким чином, на момент проведення перевірки у ТОВ «Пожежно-технічний комплекс» були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентам, а аналіз наданих позивачем податкових накладних, інших первинних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «ПМК 555», ТОВ «Мінераліс», ТОВ «Лекс Гарант», ТОВ «ТД Рокитнянський арматурний завод».

Суд попередньої інстанції на наведене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не доведено реальність господарських операцій.

Не можуть бути взяті до уваги посилання відповідача на факт порушення кримінальної справи за фактом створення ТОВ «ПМК 555», ТОВ «Мінераліс», ТОВ «Лекс Гарант» з метою прикриття незаконною діяльності, оскільки факти вчинення злочину, у тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Доказів існування вироку у кримінальній справі відносно посадових осіб контрагентів позивача відповідачем не надано.

В ході проведеної перевірки податковим органом не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Насамкінець, судова колегія зазначає наступне.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

За змістом підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

При цьому, на момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, пунктом 86.9 статті 86 ПК України визначалось, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Із матеріалів справи вбачається, що позапланова перевірка ТОВ «Пожежно-технічний комплекс» була проведена на виконання постанови слідчого СВ ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 27.08.2012 р.

Таким чином, оскільки перевірку призначено відповідно до кримінально-процесуального закону і відсутні докази набрання законної сили відповідним рішенням суду, у відповідача були відсутні правові підстави для винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежно-технічний комплекс» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006732270 від 21.11.2012 р. та податкове повідомлення-рішення № 0006742270 від 21.11.2012 р.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Постанова складена в повному обсязі 05 березня 2014 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.