Постанова

від 26.09.2013 по справі 821/2326/13-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2013 р. 09 год.34 хв.Справа № 821/2326/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Рябчич А.М.,

за участю представників:

позивача - Горбунової К.О.,

відповідача - Юдіна В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Світова лінія ЛТД" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Світова лінія ЛТД" (далі - позивач, ТОВ Фірма "Світова лінія ЛТД") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ), у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 26.09.2013 року, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01 червня 2013 року за №0003912200 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 229860,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 206547,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 23313,00 грн.; за №0003902200 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 148063,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 118450,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 29613,00 грн.; за №0003922200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 54670,00 грн., у тому числі за червень 2010 року на суму 31284,00 грн., за жовтень 2011 року на суму 23386,00 грн.

В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначив, що висновок податкового органу щодо нереальності господарських операцій ТОВ Фірма "Світова лінія ЛТД" по придбанню у ПП "ВКФ "Югпромкомплект" та ТОВ "Саніол Торг" дизельного палива ґрунтується виключно на актах перевірок вищевказаних контрагентів. При цьому, позивач вказує, що податковим органом при проведенні перевірки не з'ясовано усіх фактичних обставин здійснення підприємством господарських операцій з вищевказаними контрагентами, односторонньо та не в повному обсязі досліджено первинні документи, що підтверджують придбання та використання ТМЦ в господарській діяльності, також, на думку позивача, податковим органом невірно застосовано норми чинного законодавства до спірних правовідносин. Вищевказане призвело до неправомірного нарахування грошових зобов'язань та зменшення від'ємного значення згідно оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Відповідач надав суду письмові заперечення, в яких зазначає, що в ході проведення перевірки позивача не було підтверджено реальність здійснення господарських операцій між ТОВ Фірма "Світова лінія ЛТД" та контрагентами - постачальниками ТОВ "Саноіл Торг" та ПП ВКФ "Югпромкомплект", оскільки згідно висновків акту перевірки ТОВ "Саніол Торг" від 22.03.2013 року №788/22-20/37269136 встановлено завищення ТОВ "Саніол Торг" податкових зобов'язань з ПДВ внаслідок нікчемності угод, укладених з його контрагентами, а згідно висновків акту про неможливість проведення зустрічної звірки від 15.03.2013 року №1098/22-4/36419542 всі правочини, укладені ПП "ВКФ "Югпромкомплект" з контрагентами постачальниками та покупцями за період 2010-2012 рр., визнано нікчемними. Отже, відповідач вважає, що взаємовідносини між позивачем та його контрагентами - постачальниками були створені з метою лише документального оформлення господарських операцій без фактичного їх здійснення. Вказані обставини свідчать про неправомірне включення підприємством до складу податкового кредиту суми ПДВ у загальному розмірі 173120,00 грн., а до складу валових витрат суму 865597,00 грн., що стало підставою для зменшення від'ємного значення, визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти адміністративного позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши в сукупності надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Світова лінія ЛТД" зареєстроване 28.12.1992 року виконавчим комітетом Херсонської міської ради та перебуває на обліку платників податків в ДПІ у м. Херсоні.

ТОВ Фірма "Світова лінія ЛТД" зареєстровано в якості платника податку на додану вартість з 07.07.1997 року, що підтверджується свідоцтвом №100327629 від 10.03.2011 року.

Основним видами діяльності ТОВ Фірма "Світова лінія ЛТД" є діяльність вантажного річкового транспорту, транспортне оброблення вантажів, функціонування інфраструктури водного транспорту, оренда водних транспортних засобів та устаткування тощо.

Судом встановлено, що відповідно до ст. 20, ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України податковим ревізором-інспектором ДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ Фірма "Світова лінія ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками ПП "ВКФ "Югпромкомплект" у травні, червні 2010 року, ТОВ "Саноіл Торг" у серпні - жовтні 2011 року та подальшого використання придбаних товарів (робіт, послуг), їх відображення у податковій звітності з податку на прибуток за період 2010-2012 роки та з податку на додану вартість за період травень, червень 2010 року, серпень - жовтень 2011 року, за результатами якої складено акт від 23.05.2013 року №2697/22.4/19223820 (далі - акт перевірки).

Висновками даного акту є наступні порушення -

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі - Закон України №334/94-ВР), пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 206547,00 грн., у тому числі за податкові періоди: 1 півріччя 2010 року - 332166,00 грн.; три квартали 2011 року - 327034,00 грн.; 2011 рік - 270721,00 грн.;

- пп. 7.2.1, пп. 7.2.6 п.7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі - Закон України №168/97-ВР), п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 118450 грн., у тому числі: за червень 2010 року - 43316,00 грн., за серпень 2011 року - 17600,00 грн., за жовтень 2011 року - 57534,00 грн.;

- пп. 7.2.1, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п.198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після. бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 54670,00 грн., у тому числі: за червень 2010 року - 31284,00 грн., за жовтень 2011 року - 23386,00 грн.

На підставі вказаних висновків податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 01 червня 2013 року -

- за №0003912200 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 229860,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 206547,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 23313,00 грн.;

- за №0003902200 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 148063,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 118450,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 29613,00 грн.;

- за №0003922200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 54670,00 грн., у тому числі за червень 2010 року на суму 31284,00 грн., за жовтень 2011 року на суму 23386,00 грн.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими, на момент виникнення спірних правовідносин, положеннями Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" ( далі - Закон України № 334/94-ВР), Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" ( далі - Закон України № 168/97-ВР, Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI ( далі - ПК України).

Правила формування валових витрат платниками податку на прибуток підприємств до 01.04.2011 року визначалися вимогами Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", а з 01.04.2011 року положеннями Податкового кодексу України.

Отже, згідно з пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України № 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п.5.3. ст.5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи зі змісту положень Податкового кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Правомірність формування податкового кредиту до 01.04.2011 року визначалися вимогами Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон України № 168/97-ВР), а з 01.04.2011 року положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно з п.7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків:

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічна норма міститься у п. 198.2 ст. 198 Податковому кодексу України,

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічні приписи містяться у п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до складу витрат, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.08.2009 року між ТОВ Фірма "Світова лінія ЛТД" (за договором - покупець) та ПП "ВКФ "Югпромкомплект" (за договором - постачальник) було укладено договір поставки №08/09, за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупцю відповідно до його замовлень паливно - мастильні матеріали, а покупець зобов'язується приймати вищевказаний товар та здійснювати оплату на умовах, визначених договором, умови поставки товару - самовивезення, оплата товару здійснюється на умовах передоплати шляхом безготівкового розрахунку на підставі виставленого рахунку, кількість товару вказується в накладних.

Так, на виконання вказаного договору ПП "ВКФ "Югпромкомплект" було поставлено ТОВ Фірма "Світова лінія ЛТД" дизельне пальне, а саме:

- у травні 2010 року у кількості 20,135 т всього на загальну суму 148300,84 грн., в тому числі ПДВ 2716,81 грн. згідно видаткової накладної № РН-0000355 від 25.05.2010 року та податкової накладної від 25.05.2010 року № 409;

- у червні 2010 року у загальній кількості 41 т всього на загальну суму 299299,84 грн., в тому числі ПДВ 49883,31 грн. згідно видаткових накладних № РН-0000494 від 17.06.2010 року, №РН-0000495 від 18.06.2010 року, №РН-0000499 від 29.06.2010 року та податкових накладних №511 від 17.06.2010 року, №512 від 18.06.2010 року, №516 від 29.06.2010 року.

Оплата товару здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями, транспортування товару до покупця здійснювалось ПП ОСОБА_3 за замовленням ТОВ Фірма "Світова лінія ЛТД" згідно договору №5 від 05.01.2010 року на міські та міжміські перевезення вантажів автотранспортом та підтверджується наданими до матеріалів справи товарно - транспортними накладними.

Крім цього, 09.08.2011 року між ТОВ Фірма "Світова лінія ЛТД" (за договором - покупець) та ТОВ "Саноіл Торг" (за договором - продавець) було укладено договір поставки нафтопродуктів №ДП-04, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар - нафтопродукти на умовах даного договору, кількість, асортимент, якість та ціна окремої партії товару визначається у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, умови поставки товару - FCA - франко-перевізник за адресою: м. Херсон, цех №2, нафтогавань, оплата товару здійснюється шляхом безготівкового розрахунку на підставі виставленого рахунку, термін дії договору до 31.12.2011 року.

Так, на виконання вказаного договору ТОВ "Саноіл Торг" було поставлено ТОВ Фірма "Світова лінія ЛТД" дизельне пальне, а саме:

- у серпні 2011 року у кількості 12000,00 л всього на загальну суму 105600,00 грн., в тому числі ПДВ 17600,00 грн. згідно видаткової накладної № РН-0000311 від 30.08.2011 року та податкової накладної від 10.08.2011 року №688;

- у вересні 2011 року у загальній кількості 17000,00 л всього на загальну суму 151300,00 грн., в тому числі ПДВ 25216,67 грн. згідно видаткової накладної № РН-0000331 від 02.09.2011 року та податкової накладної від 02.09.2011 року №788;

- у жовтні 2011 року у загальній кількості 38500,00 л всього на загальну суму 334215,00 грн., в тому числі ПДВ 55702,50 грн. згідно видаткових накладних № РН-0000698 від 08.10.2011 року, №РН-0000890 від 25.10.2011 року та податкових накладних №1124 від 06.10.2011 року, №1125 від 07.10.2011 року, №1126 від 08.10.2011 року, №1242 від 25.10.2011 року.

Оплата товару здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями, транспортування товару до покупця здійснювалось ПП ОСОБА_3 за замовленням ТОВ Фірма "Світова лінія ЛТД" згідно договору №18 від 30.03.2011 року на міські та міжміські перевезення вантажів автотранспортом та підтверджується наданими до матеріалів справи товарно - транспортними накладними.

На підтвердження реальності отримання позивачем від спірних контрагентів дизельного пального ТОВ Фірма "Світова лінія ЛТД" були надані до суду підтверджуючі документи щодо оприбуткування, використання у господарській діяльності отриманого товару, зокрема, договір оренди буксира, договори про надання буксирних послуг, звіти щодо витрат палива та масла, вимоги на отримання ПММ, накази про затвердження штатного розпису тощо.

Згідно наданих позивачем документів та пояснень судом встановлено, що отримане дизельне пальне використовувалось позивачем при здійсненні господарської діяльності, а саме: при наданні буксирувальних послуг в портах м. Миколаєва та супроводженню судів по Дніпро - Бугському каналу до виходу у море. З метою виконання зобов'язань за договорами про надання буксирних послуг та здійснення іншої статутної діяльності позивачем укладені договори оренди буксирів "Хасан" та "Тур". Крім перелічених вище плавзасобів, позивачем здійснювалася також господарська діяльність з використанням т/х "СО - 3973", т/х "Волна-3", т/х "БТ-426", т/х "Окский-56", т/х "Иссик-Куль", т/х "Херсон". При цьому, місцем безпосереднього отримання та зберігання дизельного пального, яке є тотожним місцю розвантаження такого пального, визначеного товарно-транспортною накладною, є відповідні плавзасоби - буксири тощо, які перебувають за адресою, визначеною в якості місця розвантаження такими накладними та актами виконаних робіт, складеними між позивачем та ПП ОСОБА_3 Отримання безпосередньо буксирами певного обсягу дизельного пального у певні дати підтверджується наданими до матеріалів справи відповідними вимогами.

Також використання дизельного пального наведеними плавзасобами підтверджується щомісячними звітами по використанню масла та пального за відповідні періоди, які складені уповноваженими особами плавзасобів "ТУР", "ХЕРСОН", "ИССЫК КУЛЬ", "ХАСАН", "ВОЛНА - 3" за червень, вересень 2010 р., серпень, вересень, жовтень 2011р. При цьому, кількість пального, зазначеного у вимогах, складених уповноваженими особами позивача, відповідає кількості пального, зазначеного у первинних документах, що підтверджують придбання такого пального (податкові та видаткові накладні).

Таким чином, внаслідок дослідження первинної документації позивача судом встановлено, що господарські операції позивача відповідають наведеним критеріям оцінювання, підтверджені відповідними розрахунками, а тому, підстав вважати угоди, укладені між позивачем та його контрагентами безтоварними не вбачається.

Суд зазначає, що між сторонами відсутній спір про наявність у позивача вищевикладених первинних документів: видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, розрахункових документів про сплату коштів за отриманий товар. Проте, спір полягає у не підтвердженні на думку податкового органу реальності здійснення господарської діяльності за договорами з вищевказаними контрагентами внаслідок обставин, встановлених згідно актів перевірок контрагентів позивача.

Зокрема, актом про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "ВКФ "Югпромкомплект" від 15.03.2013 року №1098/22-4/36419542 встановлено, що підприємство має стан платника - "8" - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, не має основних фондів, складських приміщень, автотранспортних засобів, у зв'язку з чим не підтверджено реальність проведення фінансово - господарської діяльності за період з 2010-2012 роки, а тому вчинені првочини при придбанні товарів у постачальників та подальшої їх реалізації за вказаний період мають ознаки нікчемності.

Також, актом невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Саноіл торг" від 22.03.2013 року №788/22-20/37269136 встановлено, що у підприємства відсутнє майно та інші матеріальні ресурси, економічно необхідні для здійснення господарських операцій, підприємство задіяне в схемах мінімізації податків шляхом відображення в податковій звітності сумнівних угод придбання ТМЦ, безтоварних операцій та формуванні штучного податкового кредиту іншим СГД, які ухиляються від сплати податків.

Отже, з посиланням на вказані акти перевірок, а також акти щодо неможливості проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, якими встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, в зв'язку з чим вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди, тобто господарські операції не мають реального товарного характеру, відповідач вважає, що первинні документи, надані до перевірки ТОВ Фірма "Світова лінія ЛТД" щодо взаємовідносин з постачальниками не мають юридичної сили та доказовості, оскільки складені з метою надання вигоди покупцеві, а не фіксування фактично здійснених господарських операцій.

Суд не погоджується з вказаною позицією податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Акти податкових перевірок контрагента позивача не є достатніми доказами в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання угод між позивачем та його контрагентом, і не є підставою для визнання показників звітності позивача непідтвердженим, тому як доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів.

Жодних доказів про самостійне дослідження відповідачем обставин укладання договорів позивачем , предмету правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочинів, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених позивачем грошових коштів, відповідачем в акті перевірки позивача не наведено.

Акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача не є належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання господарських операцій між контрагентом та позивачем, оскільки за умови складення актів про неможливість проведення зустрічної звірки фіксується факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника, і реальність господарських операції такого платника предметом перевірки не є.

Відсутність контрагента позивача за юридичною адресою станом на момент звірки по не є доказом правомірності висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям за угодами із вказаним контрагентом у момент їх укладення та виконання. Згідно із вимогами законодавства належним доказом відсутності підприємства за місцезнаходженням є наявність запису в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб. Відповідного витягу з реєстру з наявністю такого запису податковим органом не надано.

На жодну зі сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента та дотримання ним вимог податкового і іншого законодавства, у тому числі щодо фактичного перебування за юридичною адресою.

Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит та валові витрати з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою та в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів або виконуються роботи постачальником. Посилання ДПІ на відсутність у постачальника позивача об'єктивної можливості для виконання поставок товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу також не можна розцінювати як доказ фіктивності спірних операцій. Укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а відсутність у власності нерухомого та рухомого майна не є єдиним доказом виникнення у цього витрат, пов'язаних зі збереженням або перевезенням товару від постачальника до покупця.

За таких обставин висновок податкового органу про безтоварний характер спірних операцій з поставки товару позивачеві ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи.

На підтвердження реальності вчинення вищеописаних господарських операцій позивачем залучено до матеріалів справи докази оприбуткування, внутрішнього переміщення товару та подальшого його використання у виробничій діяльності ТОВ Фірма "Світова лінія ЛТД".

Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Підстав, з якими закон пов'язує недійсність (нікчемність) договору, контролюючим органом в акті перевірки не зазначено, судових рішень, що набули законної сили, яким договори, що укладалися між позивачем та його контрагентом визнані недійсними судом обох інстанцій не надано. Доказів наявності узгодженого умислу на вчинення дій у порушення податкового законодавства, безпідставне отримання податкової вигоди, встановлених судовим рішенням у кримінальній справі за звинуваченням працівників контрагентів постачальника позивача, податковим органом не наведено.

Суд зазначає, що дослідженні в судовому засіданні копії первинних документів позивача (податкові та видаткові накладні, розрахункові документи, що підтверджують факт оплати товару з урахуванням ПДВ), не дають підстав для встановлення з боку позивача порушень податкового законодавства при декларуванні податкового кредиту та валових витрат по операціям з придбання товару у постачальників, зокрема не встановлено формування податкового кредиту за відсутності податкової накладної або на підставі податкової накладної, яка складена особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість, а також віднесення до валових витрат сум, які не підтверджені первинними документами.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про безтоварність господарських операцій між позивачем і його контрагентами не знайшла свого підтвердження здобутими по справі доказами, а інші мотиви викладені в акті перевірки та які призвели до прийняття спірних податкових рішень не ґрунтуються на чинному податковому законодавстві, то суд приходить до висновку про необґрунтованість дій ДПІ по визначенню грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 206 547,00 грн. та з податку на додану вартість в сумі 118450,00 грн. та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 54670,00 грн.

Оскільки у податкового органу не було законних підстав для визначення в оскаржуваних податкових повідомленнях - рішеннях зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств, а тому не має підстав і для застосування до позивача відповідно до ст. 123 Податкового кодексу України штрафних санкції згідно оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 01 червня 2013 року №0003912200, №0003902200, №0003922200, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ Фірма "Світова лінія ЛТД".

Керуючись ст.ст. 2-14, 71, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01 червня 2013 року за №0003912200 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 229860,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 206547,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 23313,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01 червня 2013 року за №0003902200 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 148063,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 118450,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 29613,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01 червня 2013 року за №0003922200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 54670,00 грн., у тому числі за червень 2010 року на суму 31284,00 грн., за жовтень 2011 року на суму 23386,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Світова лінія ЛТД" (ідентифікаційний код 19223820) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2328,41 грн. (дві тисячі триста двадцять вісім гривень 41 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11 жовтня 2013 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.1