Постанова

від 26.09.2013 по справі 826/13180/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 вересня 2013 року № 826/13180/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Покотило М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Демі-Луне" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003692203 від 27.03.2013 та №0003702203 від 27.03.2013

за участю:

представника позивача - Бойчука Д.Л. (довіреність б/н від 29.05.2013),

представника відповідача - Диби Ю.Д. (довіреність № 1080/9/26-55-10-02-09 від 05.08.2013),

на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26.09.2013 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Демі-Луне" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003692203 від 27.03.2013 та №0003702203 від 27.03.2013.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Позивачу було нараховано податкові зобов'язання за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питання дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово - господарських операцій за період з 01.07.2012 по 31.08.2012 по взаємовідносинах з ТОВ "ЕКІТЕМ". Підставою для нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток є визнання податковим органом правочинів укладених між позивачем та ТОВ "ЕКІТЕМ" нікчемними.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу, зазначає, що у період, який перевірявся податковим органом, мав фінансово - господарські відносини з ТОВ "ЕКІТЕМ" за договором № 07-12 від 01.07.2012, який за твердженням позивача мав реальний характер, та за яким було надано послуги використані ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Також позивач посилався на те, що недійсність правочину може встановлюватись виключно рішенням суду, у той час, як у податкового органу відповідні повноваження відсутні.

У судовому засіданні 26.09.2013 представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду 12.09.2013 надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені його представником під час судового засідання аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 216/22-3/32309937 від 11.03.2012, інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки представником відповідача не наведено.

У судовому засіданні 26.09.2013 представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача суд , -

В С Т А Н О В И В:

В період з 15.02.2013 по 21.02.2013 Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Демі-Луне" з питання дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово - господарських операцій за період з 01.07.2012 по 31.08.2012 по взаємовідносинах з ТОВ "ЕКІТЕМ".

За результатами перевірки складено акт № 216/22-3/32309937 від 11.03.2012, яким встановлено порушення підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 139.1.19 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 112 420,00 грн. та пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 107 066,00 грн.

Між ТОВ "Демі - Луне" та ТОВ "ЕКІТЕМ" було укладено договір № 07-12 від 01.07.2012 предметом якого є надання послуг з монтажу натяжної системи.

На сторінках 4-6 акта № 216/22-3/32309937 від 11.03.2012 зазначено наступне: "Постановою старшого слідчого СВ ДПІ у Вишгородському районі майора податкової міліції Пономарчука Д.В. про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «ДЕМІ-ЛУНЕ» від 27.12.2012р. зазначено:

«Слідчим відділом ДПІ у Вишгородському районі виконується план-завдання по кримінальному провадженню №32012000000000008 щодо ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.27 ч.3 ст.358 КК України, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та невстановлених осіб за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.358 КК України, яке перебуває у провадженні управління розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління ДПС України.

Проведеним досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 діючи протягом 2010 - 2012 років на території м.Києва, умисно, з метою створення видимості ведення законної фінансово-господарської діяльності, за попередньою змовою з невстановленими особами, неодноразово сприяли їм в підроблені з метою збуту первинних фінансово-господарських документів, які надають права та звільняють від обов'язків при формуванні валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємства, а також неодноразово збували завідомо підроблені первинні фінансово-господарські документи, які надають права та звільняють від обов'язків при формуванні валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємства, достовірно знаючи про те, що відомості щодо поставки товарів, надання послуг та виконання робіт підприємствами (а саме ТОВ «Екітем»), котрі містяться в таких первинних фінансово-господарських документах, є неправдивими, оскільки дані підприємства фактично робіт не виконували, послуги не надавали, товари не постачали.

Також встановлено, що ТОВ «ДЕМІ-ЛУНЕ» (код ЄДРПОУ 32309937) формувало податковий кредит по податку на додану вартість та валові витрати при обчисленні податку на прибуток за результатами проведення фінансово - господарських операцій по придбанню товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Екітем" (код ЄДРПОУ 3763387).

ДПІ У ПЕЧЕРСЬКОМУ Р-НІ М.КИЄВА ДПС складено акт №5170/2203/37634387 від 28.11.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКІТЕМ", код за ЄДРПОУ 37634387, щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 04.04.2011 року по 31.10.2012 року», згідно висновків якого перевіркою встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ «Екітем» за період з 04.04.2011 року по 31.10.2012 року.

Витяг з акту №5170/2203/57634387 від 28.11.2012:

«ДПІ у Печерському районі м.Києва отримано Постанову від 01.11.2012 року про призначення зустрічної звірки з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійснені фінансово-господарської діяльності.

«Слідчим відділом ДПІ у Вишгородському районі проводиться досудове слідство по кримінальній справі №28-3597, порушеній за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.2 і ч.3 ст.358 КК України, в ході розслідування кримінальної справи №07-6068 за обвинуваченням ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні в складі організованої групи злочинів, передбачених ч.3 ст.28 ч.2 ст.205, ч.3 ст.28 ч.5 ст.27 ч.2 і ч.3 ст.212, ч.3 ст.28 ч.2 і ч.3 ст.358, ч.3 ст.28 ч.2 ст.366, ч.3 ст.28 ч.2 ст.200 КК України.

В ході досудового слідства встановлено, що невстановлені особи, діючи на території м.Києва та Київської області з метою прикриття незаконної діяльності створили (або придбали) суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, а саме: ТОВ «Оргісвіт-Сервіс», ТОВ «Телміком Стеле», ТОВ «Альтасервіс-Компані», ТОВ «ІН-Ком Сервіс», ТОВ «Фондексфін», ТОВ «ФК Універсальна», ТОВ «Казна», ТОВ «Капітал-Іст», ТОВ «Укрбазисфінанс», ТОВ «Торгіневестфінанс», ТОВ «Девелопмент Експорт Груп», реквізити та поточні рахунки яких використовували для сприяння реально діючим суб'єктам підприємницької діяльності в мінімізації податкових зобов'язань шляхом складання підроблених договірних, платіжних та первинних бухгалтерських документів, а також в незаконному переказі безготівкових коштів у готівку.

З матеріалів даної кримінальної справи вбачається, що до створення ряду фіктивних підприємств ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (ТОВ «Компанія «Накпромбуд-Системс», ТОВ «Сандал-Консалт») причетний ОСОБА_14 причетний до незаконного переказу безготівкових коштів у готівку, в чому йому сприяли гр.. ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Допитаний як свідок ОСОБА_6 показав, що він займався наданням послуг по переводу безготівкових коштів у готівку та надавав документи, складених від фіктивних підприємств, в тому числі від ТОВ «Екітем» (код ЄДРПОУ 37643387), для реально діючих суб'єктів господарювання-замовників на підтвердження нібито проведених фінансово-господарських операцій.

Допитаний як свідок ОСОБА_7 показав, що він, спільно із ОСОБА_6, займався наданням послуг по переводу безготівкових коштів у готівку, а також здійснював передачу документів щодо нібито підприємств, у тому числі ТОВ «Екітем» (код ЄДРПОУ 37643387), реально діючим підприємствам для підтвердження перерахованих на рахунки фіктивних підприємств, в тому числі ТОВ «Екітем» (код ЄДРПОУ 37643387), реально діючим підприємствам для підтвердження перерахованих на рахунки фіктивних підприємств коштів, які в подальшому переводились у готівку та передавались разом з документами представникам підприємств, що їх перераховували, за вирахуванням процентів, які йшли в оплату за надані послуги по конвертації коштів.

Викладене свідчить про безтоварність операцій, що проводилась ТОВ «Екітем» (код ЄДРПОУ 37643387).

На підставі викладеного, з метою проведення повного, об'єктивного та всебічного досудового слідства у кримінальній справі №28-3597 та вжиття дієвих законних заходів щодо відшкодування завданих державі збитків у вигляді несплачених до державного бюджету України та місцевих бюджетів податків, зборів, (обов'язкових платежів) в результати безпідставного завищення валових витрат та лоткового кредиту з ПД реально діючими підприємствами при взаємовідносинах з ТОВ «Екітем» (код ЄДРПОУ 37643387, яке містить ознаки фіктивності..»

До ДПІ у Печерському районі м.Кива ДПС до Постанови від 01.12.20112 року надано копію протоколу допиту свідка від 26 жовтня 2012 року ОСОБА_6, в якому зазначено, що що він займався наданням послуг по переводу безготівкових коштів у готівку та надавав документи, складених від фіктивних підприємств, в тому числі від ТОВ «Екітем» (код ЄДРПОУ 37643387), для реального діючих суб'єктів господарювання - замовників на підтвердження нібито проведення фінансово - господарських операцій.

Крім того, в ході проведення перевірки не встановлено факт передачі товарів (послуг) від ТОВ"ЕКІТЕМ" до контрагентів-покупців, у зв'язку з відсутністю підтверджуючих первинних документів. ...» ".

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ "ЕКІМЕТ" до ТОВ "Демі - Луне", що свідчить про те, що правочин укладений між ТОВ "ЕКІМЕТ" до ТОВ "Демі - Луне" здійснений без мети настання реальних наслідків, а отже відповідно до частин першої, другої статті 215, частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

27.03.2013 на підставі акт перевірки № 216/22-3/32309937 від 11.03.2012 прийняті податкові повідомлення - рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання №0003692203 за платежем податок на прибуток на загальну суму 140 525,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 28 105,00 грн. та №0003702203 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 133 833,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 26 767,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Демі-Луне" до Головного управління Міндоходів у м. Києві була подана скарга на податкові повідомлення - рішення №0003692203 від 27.03.2013 та №0003702203 від 27.03.2013, яка рішенням про результати розгляду первинної скарги № 878/10/12-1103 від 10.06.2013 залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Демі-Луне" до Міністерства доходів і зборів України була подана скарга на податкові повідомлення - рішення №0003692203 від 27.03.2013 та №0003702203 від 27.03.2013, яка рішенням про результати розгляду скарги № 7005/6/99-99-10-01-16 від 16.07.2013 залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Демі-Луне" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями №0003692203 від 27.03.2013 та №0003702203 від 27.03.2013, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та ТОВ "ЕКІТЕМ" реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ "ЕКІТЕМ" за договором № 07-12 від 01.07.2012 предметом якого є надання послуг з установки натяжної потолочної системи.

Факт здійснення ТОВ "ЕКІТЕМ" робіт за договором № 07-12 від 01.07.2012 підтверджується рахунками - фактурами, актами здачі - прийняття робіт, видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи, а факт здійснення позивачем оплати за виконані роботи випискою по рахунку.

В подальшому виконані ТОВ "ЕКІТЕМ" за договором № 07-12 від 01.07.2012 роботи були використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку при взаємовідносинах з ТОВ "К.А. Н. СТРОЙ" за договором № 1229 від 12.06.2012, ТОВ "Люміна Лайт" за договором № 08/08/01 від 08.08.2012 та ТОВ "Моноліттрансбуд" за договором № 40-0712 від 20.07.2012, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями зазначених договорів, договірних цін до них, специфікацій, актів приймання виконаних будівельних робіт.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ "ЕКІТЕМ" не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ним не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "ЕКІТЕМ".

Щодо посилань відповідача на акт №5170/2203/37634387 від 28.11.2012 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКІТЕМ", код за ЄДРПОУ 37634387, щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 04.04.2011 року по 31.10.2012 року" суд звертає увагу на наступне.

Згідно з пунктом 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом державної податкової адміністрації України №236 від 22.04.2011 у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово - господарських відносин суб'єктів господарювання.

Таким чином, акти №5170/2203/37634387 від 28.11.2012 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКІТЕМ", код за ЄДРПОУ 37634387, щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 04.04.2011 року по 31.10.2012 року" не може бути належними доказами на підтвердження допущення позивачем порушення норм податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "ЕКІТЕМ".

Водночас суд звертає увагу на наступне.

Підставою для встановлення відповідачем факту порушення позивачем податкового законодавства став висновок про те, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ "ЕКІТЕМ" не спричиняють реального настання правових наслідків з огляду на положення частин першої та п'ятої статті 203, пунктів 1,2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України та є нікчемними.

Відповідно до частини першої статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. При цьому жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Частиною першою статті 207 Господарського кодексу України, встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, зазначена норма права недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, у складі цивільного правопорушення, передбаченого статтею 228 Цивільного кодексу України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Пленум Верховного Суду України у пункті 18 Постанови № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" навів перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими правочинами, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави є, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; право чини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Намір юридичної особи порушити публічний порядок доводиться через мету відповідного керівника або фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або довіреністю. Наявність мети у такої фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені обвинувальним вироком.

Відповідно до частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З урахуванням положень частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, належним доказом для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є вирок суду в кримінальній справі ухвалений щодо цієї особи.

З огляду на зазначене відповідач необґрунтовано та безпідставно посилається як на обґрунтування висновків акта № 216/22-3/32309937 від 11.03.2013 на дані встановлені в постанові слідчого СВ ДПІ у Вишгородському районі майора податкової міліції Пономарчука В.Д. про призначення позапланової документальної перевірки від 27.12.2012 прийнятої за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження № 32012000000000008, якої призначено позапланову перевірку позивача, оскільки факти викладені в зазначеній постанові за відсутності винесених за результатами розгляду кримінального провадження № 32012000000000008 вироку не є належним та допустимим доказом у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України

Доказів щодо винесення вироків відносно осіб, причетних до діяльності позивача або ТОВ "ЕКІТЕМ" відповідачем суду надано не було, як і не було надано доказів та пояснень на підтвердження фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання укладених між позивачем зазначеними контрагентами правочинів.

Також відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Крім того, посилання відповідача на статті 203, 215, 216 Цивільного кодексу України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Зазначене підтверджується також положеннями статті 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 у справі № К/9991/50772/12.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з ТОВ "ЕКІТЕМ" за договором № 07-12 від 01.07.2012 відповідачем суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "ЕКІТЕМ" за договором № 07-12 від 01.07.2012 мали реальний товарний характер.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ "ЕКІТЕМ" за договором № 07-12 від 01.07.2012 в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача було право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціях з ТОВ "ЕКІТЕМ" за вказаним договором.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем надано оригінал платіжних доручень про сплату судового збору у сумі 2294,00 грн.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов - задовольнити повністю .

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби №0003692203 від 27.03.2013 та №0003702203 від 27.03.2013

3.Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Демі-Луне" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови .

Суддя О.П. Огурцов

Постанова складена в повному обсязі 07.10.2013.