Постанова

від 08.10.2013 по справі 826/12828/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 жовтня 2013 року 10:34 № 826/12828/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Завірюхін М.В. (довіреність від 08.08.2013 р.)

від відповідача - Пащенко В.А. (довіреність від 15.07.2013 р. № 43/10-015)

від третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Елін» до ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Технотранс Вега» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.03.2013 № 0002762220 та № 0002772220,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «Елін» з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.03.2013 р.:

- № 0002762220, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 91 520 грн. за основним платежем,

- № 0002772220, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 79 583 грн. за основним платежем та на 19 896 грн. за штрафними санкціями.

Як зазначає позивач, висновки ДПІ, на підставі яких прийнято спірні рішення, ґрунтуються на начебто нездійснення операцій з контрагентом, зокрема на тому, що у контрагента відсутні об'єкти оподаткування ПДВ через наявність акту перевірки контрагента по відносинам з ТОВ «ТД «Трейдстар», відповідно до якого не встановлено факту передачі товарів від ТОВ «Техтранс Вега» до ТОВ «Колізей». Крім того, як зазначає позивач, висновки ДПІ ґрунтуються на службовій записці юридичного управління, якою встановлено, що ТОВ «ТД «Трейдстар» має ознаки фіктивності, а саме: отримано висновок Святошинського РУ відповідно до якого на документах ДП «Трейд Лайн «Сімферополь» підписи виконані не директором, а іншою особою; в наявності є акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «Трейдстар» за відносинами з ТОВ «Технотранс Вега».

Проте, як зазначає позивач, він не мав жодних відносин з ТОВ «ТД «Трейдстар», ДП «Трейд Лайн «Сімферополь», ТОВ «Колізей».

У той же час, як зазначає позивач, операції з контрагентом фактично виконані та підтверджені належним чином складеними первинними та платіжними документами, у т.ч. фактом подальшого руху придбаних товарів.

Більш того, як зазначає позивач, на розгляді в Голосіївському районному суді м. Києва перебували справи про притягнення до адміністративної відповідальності керівника та головного бухгалтера ПП «Елін» (порушення порядку ведення податкового обліку). Постановами від 09.04.2013 р. та від 30.04.2013 р., як зазначає позивач, провадження у справах закрито за відсутністю в діях зазначених осіб складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведене у сукупності позивач вважає висновки ДПІ безпідставними та необґрунтованими у зв'язку з чим просить скасувати спірні рішення, як протиправні.

Відповідач, надавши заперечення проти позову, просить у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених в акті перевірки та наведених запереченнях.

Третя особа подала пояснення по суті позову та первинні документи на підтвердження взаємовідносин з позивачем. У своїх поясненнях контрагент підтвердив фактичне виконання спірних операцій з поставки продукції, призначеної для захисту товарів від крадіжок, що реалізуються у мережах магазинів роздрібної торгівлі.

Крім того, контрагентом надано первинні документи щодо придбання продукції, яка надалі поставлялася позивачу.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 08.10.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем, відповідачем та третьою особою документи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, правонаступником якої є ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Елін» (код з ЄДР 30468112; адреса: 03187, м. Київ, Голосіївський район, проспект Глушкова, 40) з питань дотримання податкового законодавства за відносинами з ТОВ «Технотранс Вега» (код з ЄДР 37001895; 01133, м. Київ, Печерський район, провулок Лабораторний, 1, кімната 131) за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р.

За результатами перевірки складено акт від 13.03.2013 р. № 132/1-22-20-30468112 (далі - Акт перевірки).

Зазначається в Акті перевірки, що отримано акт від 26.03.2012 р. про результати перевірки ТОВ «Технотранс Вега» щодо взаємовідносин з ТОВ «ТД «Трейдстар» за період липня - серпня 2011 року, відповідно до якого не встановлено факту передачі товарів від ТОВ «Техтранс Вега» до ТОВ «Колізей» у зв'язку з відсутністю об'єктів оподаткування по операціям з придбання товарів у ТОВ «ТД «Трейдстар».

В Акті наведено інформацію про акт від 26.10.2011 р. про неможливість зустрічної звірки по ТОВ «Трейдстар» з низкою підприємств, з якими позивач не вступав у відносини, щодо не встановлення факту поставок.

Надалі в акті перевірки зазначається, що перевіркою встановлено завищення показників у рядку 05.1. СВ Декларації з податку на прибуток «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» у 3-4 кв. на загальну суму 397 913 грн., у т.ч. у 3 кв. 2011 р. - на 398723 грн., за 4 кв. 2011 р. - на 99190 грн., за отримані від ТОВ «Технотранс Вега» товари.

Зокрема, між позивачем (покупець) та ТОВ «Тезнотранс Вега» (продавець) підписано договір № 0507 від 05.07.2011 р. на поставку товарів.

Згідно договору товар поставляється на умовах EXW.

У цьому контексті зазначається про оформлення в/н.: від 01.08.2011 р. № 0108/05 на суму без ПДВ 111 294,70 грн., від 03.08.2011 р. № 0308/02 на суму без ПДВ 107137,60 грн., від 05.08.2011 р. № 0508/01 на суму без ПДВ 79643,20 грн., від 11.08.2011 р. № 11001 на суму без ПДВ 99837,50 грн.

Згідно зазначених видаткових накладних підлягали поставці:

- за в/н. від 01.08.2011 р. - антени, детектори, ключі, чипи, датчики різноманітної конфігурації у загальній кількості всього у кількості 9047 шт./упаковок;

- за в/н. від 03.08.2011 р. - чипи, датчики, голки, струни у загальній кількості 12878,5 шт./упаковок;

- за в/н. від 05.08.2011 р. - чипи, ключі антени, датчики, провід у загальній кількості 56 шт./упаковок;

- за в/н. від 11.08.2011 р. - бокси, деактиватори, гілки, струни, антени у загальній кількості 609 шт.

Щодо оплати до матеріалів справи надано банківські виписки.

При цьому на стор. 7. Акту перевірки визначено перелік п/н., виданих за зазначеним договором у визначені вище дати, де загальна сума ПДВ визначена у розмірі 79 582,60 грн. Номенклатура поставки - деталі для ремонту техніки.

У той же час, ДПІ зазначає, що у вищезгаданому акті перевірки від 26.03.2012 р. не встановлено наявних потужностей, складських та інших приміщень у ТОВ «Технотранс Вега». Крім того, не встановлено місцезнаходження цього товариства.

У зв'язку з чим, як зазначає ДПІ, відсутня можливість виконання умов договору. Тобто, видаткові накладні не підтверджують права переходу власності на товар від контрагента до позивача та не є підтверджуючими документами для формування витрат у ПП «Елін».

Окрім того, як зазначено в Акті перевірки, до перевірки не надано ТТН чи документів, які б підтверджували доставку товару, та підтверджують понесені витрати і їх цільове використання.

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціям з придбання товарів у підприємств - постачальників, що призвело до неправомірного декларування витрат на суму 397 913 грн.

Окрім того, як зазначається на стор. 9 Акту перевірки, під час її проведення також встановлено заниження податку на додану вартість на 79 583 грн. за серпень 2011 р.

Відтак, враховуючи те, що за висновком ДПІ поставка продукції не підтверджується, ДПІ прийшла до висновку про порушення позивачем п/п. 14.1.27., п. 138.2., п/п. 139.1.9. ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на 91520 грн., а також до висновку про порушення позивачем ст. 185., п. 187.1., п. 188.1., п. 198.6., п. 201.6., п. 201.10. ПК України, що призвело до заниження суми ПДВ на вищезазначену суму.

На підставі зазначених висновків Акті перевірки прийнято оскаржуване рішення.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

- п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»), п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»)

- (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат ), а саме: п/п. 14.1.27., п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття «собівартість»), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат), п/п. 137.1. (щодо дати визнання доходу від реалізації), п/п. 139.1.9 (щодо наслідків не підтвердження витрат відповідними документами),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178, п/п. 14.1.181, п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної), п. 201.7. (щодо порядку видачі п/н); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо порядку видачі п/н); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження даних обліку) та положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту , зокрема , це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів/податкових накладних.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування) не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах.

Зокрема, ДПІ ґрунтується на обставинах перевірки взаємовідносин контрагента позивача з іншими особами та надалі («по ланцюгу»), з якими позивач не вступав у відносини.

Проте, ДПІ не наводить аналізу операцій «по ланцюгу» та первинних документів за ними, не наводить відомостей щодо ідентичності операцій «по ланцюгу» до позивача, з чого вбачається відсутність зв'язку між обставинами та висновками, зазначеними у цих актах відносно діяльності інших осіб, які не є учасниками спірних операцій, з діяльністю позивача, а відтак спірне рішення, прийняте на підставі зазначених висновків, є таким, що не відповідає вимогам п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України та, відповідно, не може вважатися правомірним.

В контексті доводів ДПІ, викладених в Акті перевірки, слід зазначити, що самі по собі результати перевірки контрагента позивача за відносинами з іншими особами, а також неможливість проведення звірки по іншим особам, акти щодо чого складені пізніше ніж період проведення спірних операцій, не свідчить про невиконання спірних операцій, не свідчить про відсутність контрагента позивача за місцезнаходженням на час вчинення спірних операцій та про порушення позивачем податкового законодавства в період здійснення спірних операцій, не є самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність у контрагента відповідних умов для здійснення спірних операцій у період проведення цих операцій.

Слід зазначити, що відповідачем під час розгляду справи не надано вироку або іншого рішення суду, прийнятого в рамках кримінального провадження, відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємства - контрагента позивача на підставних осіб.

Під час розгляду справи ДПІ не надано: рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином; рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України; рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

В контексті наведеного також слід зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання») , яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента позивача без відома засновника, його реєстрація на підроблені , втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/ перереєстрації цього підприємства на підставних осіб.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи не надано і будь-яких висновків експерта щодо можливої підробки підписів на первинних документів.

ДПІ при цьому не надано податкової звітності контрагента, з якої б вбачалась відсутність у контрагента умов та ресурсів, необхідних для здійснення операцій, які здійснювались на умовах франко-склад, що передбачає лише оформлення видаткових накладних без зобов'язань по навантаженню та перевезенню та по своїй суті є операціями з перепродажу , що не потребує значних організаційних та трудових ресурсів.

У той же час , сукупність досліджених судом під час розгляду справи первинних, платіжних, облікових та звітних документів, інших відомостей та документів, зокрема, угод, довіреностей на отримання матеріальних цінностей та первинних документів щодо подальшого використання придбаної продукції (з ТОВ «Континен-Торг», ТОВ «ЕКО», ТОВ «Адвентіс», ТОВ «ФОРА», ТОВ «МЕТРО Кеш Енд Кері Україна», ТОВ «Фоззі-Фуд»), персоніфікованих відомостей про співробітників позивача, угод щодо оренди нежилих приміщень в різних містах України (36 кв.м., 17,9 кв.м., 21 кв.м., 122 кв.м.), договір про надання послуг з перевезення , укладений з ТОВ «Делівері», тобто сукупність тих відомостей та документів, які зазвичай супроводжують та підтверджують виконання операцій такого роду, не дає підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

При цьому, суд бере до уваги те, що поставлялася продукція, яка має невеликий обсяг (чипи і т.і.), що відповідно не потребує великих площ для зберігання та продукція в даному випадку відбиралась позивачем на умовах EXW, що не передбачає складання ТТН при передачі продукції продавцем, оскільки даний базис поставки не передбачає перевезення.

Вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваною операцією за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в ній відомості відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, а отже видача ним податкових накладних, є правомірною.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід також зазначити, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відтак, суд приходить до висновку про недоведеність з боку ДПІ порушення позивачем податкового законодавства та, відповідно, про відсутність підстав для прийняття оскаржуваних рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

В силу положень ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірних рішень, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень. На поверненні судового збору представник позивача у судовому засіданні не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Елін» (код з ЄДР 30468112; адреса: 03187, м. Київ, Голосіївський район, проспект Глушкова, 40) задовольнити .

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.03.2013 № 0002762220 та № 0002772220, прийняті ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 14.10.2013 р.