Рішення

від 10.10.2013 по справі 914/3429/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2013 р. Справа № 914/3429/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.

при секретарі Ділай М.М.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій», м. Львів,

до відповідача-1: Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача-2: Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів,

про визнання припиненим права постійного користування земельною ділянкою та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Нецкар Ю.І. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача-1: не з'явився;

Від відповідача-2: Буряк Я.Я. - представник (довіреність в матеріалах справи).

Представникам позивача і відповідача-2 роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представники позивача і відповідача-2 не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» до Львівської міської ради та до Львівської обласної державної адміністрації про визнання припиненим права постійного користування земельною ділянкою та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 09.09.2013 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 24.09.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач - 12.09.2013 року рекомендованою поштою №79040 0449319 4, відповідач-1 - 12.09.2013 року рекомендованою поштою №79008 1088619 2, відповідач-2 - 12.09.2013 року рекомендованою поштою №79008 1097769 4 (оригінали повідомлень про вручення поштових повідомлень в матеріалах справи).

Судове засідання 24.09.2013 року відкладено на 10.10.2013 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду у справі.

Представник позивача в судове засідання 10.10.2013 року з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії - у справі), надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився, 02.10.2013 року подав клопотання (вх. №40653/13), у якому просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання. Представники позивача і відповідача-2 проти поданого клопотання заперечили.

Суд, оглянувши і дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представників позивача та відповідача-2 з приводу поданого відповідачем-1 клопотання, відхиляє його з підстав тривалого розгляду справи, закінчення законодавчо встановлених процесуальних строків розгляду справи та надання судом сторонам всіх процесуальних засобів захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів. Окрім того, представник відповідача-2 Колос Е.Б. не являється єдиним повноважним представником відповідача-2, відповідач-2 був завчасно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28, тому причини неявки (не направлення повноважного представника в судове засідання відповідачем-2) не визнано судом поважними.

Представник відповідача-2 в судове засідання з'явився, 24.09.2013 року подав клопотання (вх. №39180/13), у якому просить суд припинити провадження у справі на підставі пункту 1 -1 частини першої статті 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору. Представник позивача проти поданого клопотання заперечив.

Відповідно до пункту 1 -1 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Пунктом 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року №02-5/612 «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Арбітражного процесуального кодексу України» (із подальшими змінами і доповненнями) встановлено, що господарський суд припиняє провадження в справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1 -1 статті 80 ГПК), зокрема, у таких випадках: припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань; спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, пунктом 1 Розпорядження Львівської обласної державної адміністрації від 23.09.2013 року №644/0/5-13 «Про припинення права користування земельною ділянкою» вирішено припинити право постійного користування ДП «Львівський завод збірних конструкцій» земельною ділянкою із категорії земель житлової та громадської забудови площею 0,6492 га у місті Львові на вул. Т. Шевченка, 134.

Позивач у своїй позовній заяві просить суд визнати припиненим з 09.11.2012 року право постійного користування Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» земельною ділянкою із категорії земель житлової та громадської забудови площею 0,6492 га у місті Львові на вул. Т. Шевченка, 134.

Таким чином, судом встановлено, що прийняття відповідачем-2 Розпорядження від 23.09.2013 року №644/0/5-13 не вирішило всіх спірних питань між сторонами та не зумовило відсутності предмета спору в повному обсязі станом на час розгляду справи по суті, оскільки право позивача на постійне користування земельною ділянкою площею 0,6492 га у місті Львові на вул. Т. Шевченка, 134 згідно із вказаним розпорядженням відповідача-2 буде припинено з моменту набрання ним законної сили, а позивач просить суд визнати припиненим таке право з 09.11.2012 року. Відтак, в задоволенні клопотання відповідача-2 від 24.09.2013 року вх. №39180/13 про припинення провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмета спору слід відмовити.

Враховуючи повторну неявку повноважного представника відповідача-1 та неподання відповідачами-1 та 2 відзиву на позовну заяву справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Державне підприємство Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 08006864, знаходиться за адресою: 79040, Львівська область, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 222, що підтверджується Витягом з ЄДРЮО та ФОП від 19.09.2013 року №17217721 (докази в матеріалах справи).

Відповідач-1: Львівська міська рада є юридичною особою, їй присвоєно код ЄДРПОУ 04055896, знаходиться за адресою: 79008, Львівська область, м. Львів, пл. Ринок, буд. 1 (докази в матеріалах справи).

Відповідач-2: Львівська обласна державна адміністрація є юридичною особою, їй присвоєно код ЄДРПОУ 00022562, знаходиться за адресою: 79008, Львівська область, м. Львів, вул. Винниченка, буд. 18 (докази в матеріалах справи).

27.12.2004 року між Державним підприємством Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» (надалі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будімекс» (надалі - пайовик) укладено договір на пайову участь у будівництві житла, за умовами якого замовник делегував пайовику право на залучення коштів українських та іноземних юридичних та фізичних осіб для участі у будівництві житлового комплексу з об'єктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення загальною площею житла орієнтовно 20 000 м. кв. згідно з проектно-кошторисною документацією, що підлягає будівництву на земельній ділянці загальною площею 2,4 га по вул. Шевченка, 134 у м. Львові на умовах, які визначить пайовик згідно чинного законодавства України.

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - сторін за договором, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Відповідно до Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 23.05.2006 року серії ЯЯ №179388 Львівською міською радою (надалі - відповідач-1) ДП «ЛЗЗК» (надалі - позивач) надана в постійне користування земельна ділянка площею 0,6492 га, кадастровий №4610137500:02:004:0011, яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 134 для будівництва багатоквартирного житлового будинку (належним чином завірена копія вказаного державного акту долучена до матеріалів справи).

Актами Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 21.12.2007 року (зареєстровано в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю 28.01.2008 року за №21 та затверджено рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.01.2008 року за №24) та від 18.12.2008 року (зареєстровано в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю 16.01.2009 року за №38 та затверджено рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 29.12.2008 року за №1462) державною приймальною комісією прийнято в експлуатацію комплексний житловий мікрорайон (квартал) на вул. Шевченка, 134 (першу та другу чергу відповідно) (належним чином завірені копії вказаних Актів державної приймальної комісіє долучено до матеріалів справи).

В подальшому, власниками квартир та нежилих приміщень зазначеного житлового комплексу створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Західні Ворота» (79000, Львівська область, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 134А, код ЄДРПОУ 36118496).

Актом приймання-передачі активів першої та другої черги житлового комплексу від 09.12.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будімекс» на підстав Договору на пайову участь у будівництві житла від 27.12.2004 року передало, а ОСББ «Західні ворота» прийняло зданий в експлуатацію та прийнятий державною приймальною комісією 28.01.2008 року та 16.01.2009 року першу та другу чергу комплексного житлового мікрорайону (кварталу) на вул. Шевченка, 134 (належним чином завірена копія акту приймання-передачі в матеріалах справи).

Таким чином, на думку позивача, його право постійного користування земельною ділянкою площею 0,6492 га, розташованою за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 134, припинилось 09.12.2011 року у зв'язку з переходом права власності на житловий комплекс, розташований на вказаних земельних ділянках, до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Західні Ворота».

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, а також вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» житловий комплекс - це єдиний комплекс нерухомого майна, що утворений земельною ділянкою в установлених межах, розміщеним на ній жилим багатоквартирним будинком або його частиною разом із спорудами та інженерними мережами, які утворюють цілісний майновий комплекс.

За змістом статті 11 вказаного Закону об'єднання після набуття статусу юридичної особи може прийняти на власний баланс весь житловий комплекс. Балансоутримувач забезпечує управління житловим комплексом. Передача майна з балансу на баланс відбувається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Передача на баланс майна (в тому числі земельної ділянки), яке входить до складу житлового комплексу, але не належить об'єднанню, не тягне за собою виникнення права власності на нього.

Згідно частини першої статті 92 Земельного Кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку

Пунктом «е» частини першої статті 140 Земельного Кодексу України визначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Відповідно до частини першої статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до частини першої статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 415 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).

Аналогічна норма міститься у частині другій статті 120 Земельного Кодексу України, згідно якої, у випадку коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно пункту 287.1. статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Пунктом 287.6. статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Таким чином, в у зв'язку із переходом права власності житлового будинку до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Західні ворота» відбувся перехід права постійного користування земельною ділянкою, котра перебувала в користуванні позивача та перехід обов'язку із сплати земельного податку. аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду України від 24.12.2010 року, від 06.06.2011 року та від 19.06.2012 року.

Відповідно до статті 111 -28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

З метою досудового врегулювання спору позивач листами від 04.01.2013 року вих. №05 та від 05.07.2013 року вих. №393 звертався до відповідачів-1 та 2 із повідомленням про відчуження розміщених на розташованій за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 134 земельній ділянці площею 0,6492 га, об'єктів нерухомості та проханням про припинення права постійного користування вказаною земельною ділянкою (належним чином завірені копії листів-звернень долучено до матеріалів справи).

Відповідач-1 у своєму листі-відповіді від 01.02.2013 року вих. №2403-2вих.-91 повернув позивачу вказане звернення з підстав неналежного його оформлення та відсутності повного пакета документів, які мають бути долучені до нього (належним чином завірена копія листа-відповіді в матеріалах справи).

Згідно статті 8 Конституції України кожному гарантовано право на звернення до суду для захисту його конституційних прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції України.

Згідно статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Зазначений перелік способів захисту не є вичерпним, однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

Як вказано у статті 16 ЦК України, суд може захистити порушене, оспорюване або невизнане цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 152 ЗК України одними із способів захисту прав на земельні ділянки є визнання права.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55 та 124 Конституції України, а також статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу, а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-20цс11 від 21.05.2012 року.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту права про визнання припиненим права постійного користування земельною ділянкою відповідає змісту порушеного права, та спрямований на його захист, а відтак, є належним та таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 4 -3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачами не спростований, підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати у справі розподілити відповідно до статті 49 ГПК України та стягнути солідарно з відповідачів-1 та 2 на користь позивача 1 147 грн. 00 коп. судового збору.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 32 - 34 43, 44, 49, 75, 77, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати припиненим з 09.12.2011 року право Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» (79040, Львівська область, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 222; код ЄДРПОУ 08006864) постійного користування земельною ділянкою площею 0,6492 га, кадастровий №4610137500:02:004:0011, яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 134.

3. Стягнути солідарно з боржників: Львівської міської ради (79008, Львівська область, м. Львів, пл. Ринок, буд. 1; код ЄДРПОУ 04055896) та Львівської обласної державної адміністрації (79008, Львівська область, м. Львів, вул. Винниченка, буд. 18; код ЄДРПОУ 00022562) на користь стягувача: Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» (79040, Львівська область, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 222; код ЄДРПОУ 08006864) 1 147 грн. 00 коп. судового збору.

4. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

10.10.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 14.10.2013 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.