Постанова

від 10.10.2013 по справі 916/1621/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2013 р.Справа № 916/1621/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Лавренюк О.Т.

суддів Савицького Я.Ф., Головея В.М.

Склад колегії змінено згідно розпорядження виконуючого обов'язки голови суду № 805 від 09.10.2013 р.

при секретарі судового засідання: Будному О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Довбишев Д.О., довіреність №24 від 20.06.2013 р.

від відповідача: Судаков В.В., довіреність б/н від 01.10.2013 р.

від третьої особи: Левіт В.С., довіреність б/н від 11.09.2012 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду соціального захисту "Ветеран"

на рішення господарського суду Одеської області від 05.09.2013 р.

по справі №916/1621/13

за позовом Управління соціального захисту населення та праці Одеської міської ради

до Фонду соціального захисту "Ветеран"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фірми "Варіон" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю

про розірвання договору оренди

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 10.10.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

17.06.2013 р. Управління соціального захисту населення та праці ОМР звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Фонду соціального захисту "Ветеран" про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №2 від 05.02.2001р., укладеного між Управлінням соціального захисту населення Одеської міської ради та Фондом соціального захисту "Ветеран".

Позивач подав додаткові пояснення від 15.07.2013р. за вх.№21287/13, від 26.07.2013р. за вх.№22759/13, в їх обґрунтування зазначає, що згідно розпорядження Одеського міського голови від 05.02.2001р. №90-01р, на підставі договору від 05.02.2001р. №2, укладеного між Управлінням соціального захисту населення та праці Одеської міської ради та ФСЗ "Ветеран", останньому було передано у користування приміщення першого поверху, загальною площею 443,6кв.м., по вул. Варненській,15. Однак відповідач, в порушення умов вказаного договору, орендну плату не сплачує, у зв'язку з чим позивач просить суд розірвати спірний договір.

Ухвалою суду від 30.07.2013р. залучено до участі у справі Фірму „Варіон" у вигляді ТОВ в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.09.2013 р. по справі №916/1621/13 (суддя Малярчук І.А.) позовні вимоги задоволено повністю, розірвано договір оренди нежитлового приміщення №2 від 05.02.2001 р., укладений між Управлінням соціального захисту населення Одеської міської ради та Фондом соціального захисту "Ветеран", стягнуто з Фонду соціального захисту "Ветеран" на користь Управління соціального захисту населення Одеської міської ради 1147 грн. судового збору.

Рішення суду обґрунтовано тим, що суд, дослідивши договір №2 від 05.02.2001р. та правовідносини сторін, що склались по ньому, встановив, що мало місце прострочення відповідачем строку сплати орендної плати, отже, наявне порушення відповідачем зобов'язання, яке носить істотний характер, що спричинило позбавлення в значній мірі позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, з огляду на що підлягає задоволенню позовна вимога позивача про розірвання договору №2 від 05.02.2001р., укладеного між Управлінням соціального захисту населення Одеської міської ради та Фондом соціального захисту "Ветеран".

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ФСЗ "Ветеран" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 05.09.2013 р. по справі №916/1621/13 скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та винести нове рішення про відмову в задоволенні позову. Скаржник зазначає, що справа розглянута незаконним складом суду, не згоден з тим, що порушенні права позивача, оскільки права позивача вважаються порушеними тільки в разі відмови або відсутності відповіді на пропозицію розірвання договору, якщо ж вважати що порушенням права позивача є несплата орендної плати за договором оренди, то позивач пропустив строк позовної давності.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просить рішення суду скасувати, в задоволені позову відмовити.

Представник позивача був присутній в судовому засіданні, надав відзив на апеляційну скаргу, просить суд залишити рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення з підстав викладених у відзиві.

Представник третьої особи був присутній у судовому засіданні, надав пояснення, підтримав позицію позивача.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін та представника третьої особи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що слід відмовити у задоволені апеляційної скарги, а рішення господарського суду залишити без змін з огляду на таке:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено рішенням господарського суду Одеської розпорядженням Одеського міського голови №90-01р від 05.02.2001р. "Про передачу в оренду приміщень, які знаходяться в управлінні Управління соціального захисту населення", зокрема, передано в оренду ФСЗ "Ветеран" приміщення, які знаходяться в управлінні Управління соціального захисту населення, строком на 25 років без зміни профілю використання, розташовані по вул. Варненській,15, під благодійну їдальню для малозабезпечених громадян міста Одеси.

Вказане приміщення належить на праві власності територіальній громаді м. Одеси, що вбачається із довідки КП "ОМБТІ та РОН" №2414-02/32 від 05.04.2013р.

05.02.2001 р. між Управлінням соціального захисту населення (орендодавець) та ФСЗ "Ветеран" (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №2, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення, загальною площею 443,6кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Варненська,15, з метою розміщення благодійної їдальні. Цей договір діє з 05.02.2001р. до 05.02.2026р. (п.п.1.1., 1.2. договору).

Відповідно до умов п.п.3.1., 3.5. договору №2 від 05.02.2001р. орендна плата перераховується орендодавцю за рік, не пізніше 25 січня поточного року. Орендна плата не враховує комунальні послуги, податок на додану вартість, податок не земельну ділянку, телефонні послуги та інші обов'язкові платежі, передбачені чинним законодавством. Орендна плата складає 369,60грн. за рік (розрахунок орендної плати - додаток до договору оренди).

За умовами п.4.6. договору №2 від 05.02.2001р. орендар зобов'язаний в разі припинення договору оренди повернути орендодавцю за актом приймання-передачі орендоване майно в належному, відремонтованому стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду з урахуванням нормального зносу.

Згідно п.7.3. договору №2 від 05.02.2001р. орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору оренди або його розірвання, зокрема, у разі невнесення орендарем плати протягом 3-х місяців з дня закінчення строку платежу.

На виконання умов договору №2 від 05.02.2001р. орендодавець передав, а орендар прийняв у користування приміщення, обумовлені договором за актом приймання-передачі №1 від 05.02.2001р.

Як вбачається із розрахунку позивача у відповідача наявна заборгованість з орендної плати у загальній сумі 4449,02 грн. за період з жовтня 2004 р. по 08.11.2011р.

Відповідач на підтвердження своїх заперечень подав до матеріалів справи копію договору №17-04 від 11.10.2004р., укладеного між Управлінням соціального захисту населення та праці ОМР (орендодавець) та ФСЗ "Ветеран" (орендар), згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Варненська,15, площею 443,6кв.м., для розміщення благодійної їдальні. Строк дії договору з 11.10.2004р. до 05.02.2026р. (п.1.1., 1.2. договору).

Рішенням ОМР №3190-IV від 11.10.2004р. «Про виконання протокольного доручення Х сесії ОМР від 26.03.2003р. про перевірку цільового використання приміщень, зайнятих політичними партіями, громадськими та благодійними організаціями» було встановлено орендну плату за оренду відповідачем приміщень по вул. Варненська,15, у розмірі 1 грн. на рік.

Крім того, відповідач подав до матеріалів справи виписки по своїх рахунках у ПАТ "Фінбанк" станом на 14.09.2011р. та 14.12.2011р., платіжні доручення №277 від 14.09.2013р., №293 від 14.12.2011р. які підтверджують сплату орендної плати по договору №17-04 від 11.10.2004р.

Листом №134 від 27.12.2011р. Управління соціального захисту населення та праці повідомило відповідача про те, що воно ліквідоване рішенням ОМР №3407-V від 09.10.2008 р. та створено правонаступника - Департамент праці та соціальної політики ОМР, до управління якого передані орендовані відповідачем приміщення, з підстав чого Управління соціального захисту населення та праці не має приймати орендні платежі від відповідача.

Рішенням Одеської міської ради №3407-V від 09.10.2008р. «Про внесення змін до рішення ОМР від 27.06.2006р. №20-V «Про затвердження структури виконавчих органів, загальної чисельності апарату ОМР, її виконавчих органів та витрат на їх утримання» вирішено створити з 01.01.2009 р. департамент праці та соціального захисту населення ОМР на базі управління соціального захисту населення та праці ОМР, управлінь праці та соціального захисту населення районних адміністрацій Одеської міської ради, що ліквідуються (п.1.1. рішення).

До матеріалів справи відповідач подав копію постанови ВГСУ від 18.02.2013р. у справі №12/17-3738-2011 за позовом Фірми "Варіон" до Департаменту праці та соціальної політики ОМР, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ФСЗ «Ветеран», ОМР про зобов'язання скласти акт приймання-передачі нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Варненська,15.

Відповідно до абз.6 п.2.6. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не надається преюдиційного значення також фактам (обставинам), зазначеним: у судових рішеннях касаційної інстанції, оскільки останню не наділено правом, зокрема, встановлювати або вважати доведеними обставини і вирішувати питання, пов'язані з доказуванням (частина друга статті 111 7 ГПК України), - за винятком випадків, коли касаційна інстанція, скасувавши рішення попередніх судових інстанцій, прийняла нове рішення на підставі встановлених ними обставин.

З врахуванням того, що постановою ВГСУ від 18.02.2013р. у справі №12/17-3738-2011 постанову суду апеляційної інстанції у вказаній справі залишено без змін, на підставі встановлених касаційною інстанцією обставин нове рішення не приймалось, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вище наведена постанова не впливає на оцінку судом доказів у справі №916/1621/13.

На підтвердження своєї позиції позивач надав суду постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012р. у справі №2-а/1522/4966/11 за позовом ФСЗ "Ветеран" до Конкурсної комісії на право укладання договорів оренди нежилих приміщень, ДКВ ОМР, Департаменту праці та соціальної політики ОМР, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - Управління соціального захисту населення та праці ОМР в особі ліквідаційної комісії, ОМР, Фірми "Варіон", ВТФ "Ветеран-4", ВТФ "Ветеран-3", ВТФ "Ветеран-2" про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання виконати певні дії.

Зокрема, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012р. встановлено, що: "...у зв'язку із відсутністю у балансоутримувача, яким є Департамент праці та соціальної політики, врегульованих орендних відносин з позивачем, балансоутримувачем на адресу позивача 18.02.2011р. надіслано листи із пропозицією щодо звільнення цих приміщень. У відповідь на викладену пропозицію 01.03.2011р. ФСЗ "Ветеран" звернувся до Департаменту праці та соціальної політики з клопотанням щодо укладання договорів оренди спірних приміщень. Департаментом праці та соціальної політики повідомлено позивача, що його заява буде врахована при проведенні конкурсу на право укладання договору оренди, про що викладено у листах від 10.03.2011р. ДКВ ОМР з 20.07.2011р. розпочата процедура передачі спірних приміщень в оренду із дотриманням вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що підтверджується рішенням конкурсної комісії на право укладання договорів оренди нежитлових приміщень від 20.07.2011р. №08-11/1. З 22.08.2011р. по 26.08.2011р. проведено два етапи конкурсу на право укладання договорів оренди нежилих приміщень, за наслідками якого переможцем конкурсу по об'єктам, розташованим по вул. Варненська,15, вул. Чорноморського козацтва,13, вул. Дальницька, 2, в м. Одесі є фірма "Варіон" у вигляді ТОВ...".

Дослідивши постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012р. у справі №2-а/1522/4966/11, суд першої інстанції зазначив, що положеннями ст.35 ГПК України фактам, встановленим судовими рішеннями адміністративних судів не надано преюдиційного значення для господарських судів, але судом їй надано оцінку у сукупності доказів за загальними правилами статті 43 названого Кодексу.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фірма "Варіон" у вигляді ТОВ подала до суду докази набуття права користування спірним приміщенням за результатами конкурсу на право укладення договору оренди об'єкта комунальної власності, а саме: копії виписки із протоколу засідання конкурсної комісії №08-11/4 від 26.08.2011р., витягу з наказу №153 від 26.08.2011р., договору оренди нежитлового приміщення №104 від 31.08.2011р., укладеного між Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради та Фірмою "Варіон" у вигляді ТОВ.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Управлінням соціального захисту населення (орендодавець) та ФСЗ "Ветеран" (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №2 від 05.02.2001 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного Кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (п. 1 ст . 760 Цивільного Кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 762 за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Частиною 5 ст. 762 встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно до ч.ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Так, у постанові Верховного суду України від 08.05.2012р. по справі №5021/966/2011 у аналогічних спірних правовідносинах викладено правову позицію, із якої вбачається, що істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю). При цьому згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Тому норми статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору, з врахуванням чого заперечення відповідача про недотримання позивачем вищевказаного порядку розірвання договору до уваги судом не приймаються.

Дослідивши договір оренди №17-04 від 11.10.2004р., суд першої інстанції встановив, що він не містить жодних посилань на те, що він є угодою про внесення змін до договору №2 від 05.02.2001р., або припиняє попередній договір. Фактично сторони уклали такий самий договір про той же предмет, які різняться лише сумою орендної оплати та зазначив, що договір №17-04 від 11.10.2004р. відбувся, але він є нікчемним (недійсним) з врахуванням наступного:

Згідно ч.1 ст.12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в ред., що була чинною у жовтні 2004р.) договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору. Тобто, вказана стаття визначає, необхідні передумови правового визначення саме факту укладення/не укладення договору та жодним чином не регулювала питання встановлення дійсності/недійсності такого правочину.

Водночас, наведені нижче положення чинного на момент укладення договору №17-04 від 11.10.2004р. законодавства дали суду підстави дійти висновку про недійсність вказаного договору через недотримання при його укладенні вимог законодавства, що регулює порядок оренди нерухомості.

Згідно ч.2 ст.793 ЦК України договір оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Також, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений строком не менше одного року, підлягає державній реєстрації (ст.794 ЦК України). При цьому, відповідно до ч.3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

За приписами ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Тоді як, відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено факт недійсності договору №17-04 від 11.10.2004р. за умови укладення його на строк більше року при відсутності його нотаріального посвідчення та державної реєстрації, який в силу ч.1 ст.216, ч.1 ст.236 ЦК України не породив для його сторін жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, позаяк, є недійсним з моменту його вчинення, у зв'язку з чим відсутні підстави стверджувати про те, що внаслідок укладання договору №17-04 від 11.10.2004 р. припинив свою дію договір №2 від 05.02.2001р.

При цьому, суд зауважив, що наявність рішення ОМР №3190-IV від 11.10.2004р. «Про виконання протокольного доручення Х сесії ОМР від 26.03.2003р. про перевірку цільового використання приміщень, зайнятих політичними партіями, громадськими та благодійними організаціями», яким було встановлено орендну плату за оренду відповідачем приміщень по вул. Варненська,15, у розмірі 1 грн. на рік, не породжує для сторін договору №2 від 05.02.2001р. будь-яких наслідків, крім обов'язку у встановлених чинним законодавством порядку та формі привести свої правовідносини, врегульовані договором №2, у відповідність до означеного рішення.

Отже, суд дійшов висновку про безпідставність здійснення оплати орендної плати відповідачем за договором №17-04 від 11.10.2004 р. та константував, що з врахуванням зазначення відповідачем у вищенаведених платіжних документах призначення як оплата по договору №17-04 від 11.10.2004 р. та значно малої суми порівняно із сумою орендної плати, визначеною у договорі №2 від 05.02.2001 р., неможливо віднесення таких оплат в рахунок погашення існуючої заборгованості по орендній платі по договору №2. Факт несплати орендної плати по договору №2 від 05.02.2001 р. підтвердив також відповідач у відзиві від 29.07.2013 р. за вх.№22970/13.

З врахуванням викладеного, суд встановив наявність заборгованості відповідача перед позивачем по договору №2 від 05.02.2001р., яка за розрахунком позивача становить 4449,02грн. за період з жовтня 2004р. по 08.11.2013р.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що суд першої інстанції, розглядаючи вказану справу, в повній мірі дослідив матеріали справи, дав їм належну правову оцінку і дійшов правомірного висновку про те, що мало місце прострочення відповідачем строку сплати орендної плати, отже, наявне порушення відповідачем зобов'язання, яке носить істотний характер, що спричинило позбавлення в значній мірі позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, з огляду на що підлягає задоволенню позовна вимога позивач про розірвання договору №2 від 05.02.2001р., укладеного між Управлінням соціального захисту населення Одеської міської ради та Фондом соціального захисту «Ветеран».

Твердження скаржника про те, що судом не застосовано до спірних правовідносин строку позовної давності не приймаються до уваги, оскільки договір №2 від 05.02.2001р. не припинив свою дію, мало місце користування відповідачем цим приміщенням за весь період дії договору та несплата відповідачем орендної плати за 2005-2011 р.р., тобто, правовідносини, які виникли із порушення відповідачем зобов'язання за договором, та саме порушення зобов'язання триває.

Посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права (ст. 2-1 ГПК України) судовою колегією до уваги не приймаються, як безпідставне.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, правильно застосував норми матеріального та процесуального права і тому апеляційну скаргу Фонду соціального захисту "Ветеран" слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 05.09.2013 р. по справі №916/1621/13 - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Одеської області від 05.09.2013 р. по справі №916/1621/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Фонду соціального захисту "Ветеран" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 11.10.2013 р.

Головуючий суддя О.Т. Лавренюк

Суддя Я.Ф. Савицький

Суддя В.М. Головей