Постанова

від 26.11.2013 по справі 916/1621/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року Справа № 916/1621/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Коробенка Г.П. (доповідач) розглянувши матеріали касаційної скарги фонду соціального захисту "Ветеран" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 10.10.2013р. у справігосподарського суду Одеської області за позовомУправління соціального захисту населення та праці Одеської міської ради дофонду соціального захисту "Ветеран" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача фірми "Варіон" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю пророзірвання договору оренди за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

17.06.2013 р. Управління соціального захисту населення та праці Одеської міської ради звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Фонду соціального захисту "Ветеран" про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №2 від 05.02.2001р., укладеного між Управлінням соціального захисту населення Одеської міської ради та Фондом соціального захисту "Ветеран.

Ухвалою суду Одеської області від 30.07.2013р. у справі №916/1621/13 залучено до участі у справі Фірму "Варіон" у вигляді ТОВ в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.09.2013р. по справі №916/1621/13, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.10.2013р., позовні вимоги задоволено повністю.

Вказані судові акти мотивовані порушенням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення №2 від 05.02.2001р. щодо сплати орендних платежів в сумі 4449, 02 грн. за період з жовтня 2004р. по 08.11.2011р.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ФСЗ "Ветеран" звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, мотивуючи скаргу тим, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст. 1, 2-1, п.7 абз. 2 ч. 1 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, ст.188 Господарського кодексу України, ст. 267 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 05.02.2001р. між Управлінням соціального захисту населення (орендодавець) та ФСЗ "Ветеран" (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №2, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення, загальною площею 443,6кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Варненська,15, з метою розміщення благодійної їдальні. Цей договір діє з 05.02.2001р. до 05.02.2026р. (п.п.1.1., 1.2. договору).

Відповідно до умов п.п.3.1., 3.5. договору №2 від 05.02.2001р. орендна плата перераховується орендодавцю за рік, не пізніше 25 січня поточного року. Орендна плата не враховує комунальні послуги, податок на додану вартість, податок не земельну ділянку, телефонні послуги та інші обов'язкові платежі, передбачені чинним законодавством. Орендна плата складає 369,60грн. за рік.

Згідно п.7.3. договору №2 від 05.02.2001р. орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору оренди або його розірвання, зокрема, у разі невнесення орендарем плати протягом 3-х місяців з дня закінчення строку платежу.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного Кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Судами встановлено, що відповідач має перед позивачем заборгованість з орендної плати по договору від 05.02.2001р. в сумі 4449,02 грн. за період з жовтня 2004р. по 08.11.2011р.

Матеріали справи також містять надані відповідачем:

- копію договору №17-04 від 11.10.2004р., укладеного між Управлінням соціального захисту населення та праці ОМР (орендодавець) та ФСЗ "Ветеран" (орендар), згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Варненська,15, площею 443,6кв.м., для розміщення благодійної їдальні;

- рішення Одеської міськради №3190-IV від 11.10.2004р. "Про виконання протокольного доручення Х сесії ОМР від 26.03.2003р. про перевірку цільового використання приміщень, зайнятих політичними партіями, громадськими та благодійними організаціями" яким було встановлено орендну плату за оренду відповідачем приміщень по вул. Варненська,15, у розмірі 1 грн. на рік;

- виписки по рахунках відповідача у ПАТ "Фінбанк" станом на 14.09.2011р. та 14.12.2011р., платіжні доручення №277 від 14.09.2013р., №293 від 14.12.2011р. які підтверджують сплату орендної плати по договору №17-04 від 11.10.2004р.

За результатами дослідження та оцінки наданих відповідачем матеріалів, господарський суд попередніх інстанцій встановив, що договір оренди №17-04 від 11.10.2004р., не містить посилань на те, що він є угодою про внесення змін до договору №2 від 05.02.2001р. або припиняє його дію, а враховуючи положення ч.2 ст.215, ч.1 ст.220, ч.3 ст.640, ч.2 ст. 793 ЦК України, а також те, що договір №17-04 від 11.10.2004р. не був нотаріально посвідчений та зареєстрований, висновок суду попередніх інстанцій про недійсність цього договору колегія визнає правомірним.

При цьому, як вірно зазначено судами, наявність рішення ОМР №3190-IV від 11.10.2004р. "Про виконання протокольного доручення Х сесії ОМР від 26.03.2003р. про перевірку цільового використання приміщень, зайнятих політичними партіями, громадськими та благодійними організаціями" не породжує для сторін договору №2 від 05.02.2001р. будь-яких наслідків, крім обов'язку у встановлених чинним законодавством порядку та формі привести свої врегульовані договором №2 правовідносини у відповідність до цього рішення. Отже, відповідач безпідставно здійснював оплату орендної плати за договором №17-04 від 11.10.2004р., яку неможливо віднести в рахунок погашення існуючої заборгованості по орендній платі по договору №2 від 05.02.2001р..

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно до ч.ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до п.9.2 договору оренди нежитлового приміщення від 05.02.2001р. №2 договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням арбітражного суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

За таких обставин, враховуючи порушення відповідачем умов договору оренди від 05.02.2001р. №2 щодо сплати орендних платежів, в результаті чого утворився борг в сумі 4449, 02 грн. за період з жовтня 2004р. по 08.11.2011р., та положення ст. 267 ЦК України, висновки суду попередніх інстанцій про задоволення позову колегія визнає правильними.

Розглядаючи касаційну скаргу та перевіряючи юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом 1-ї і 2-ї інстанції норм матеріального та процесуального права у відповідності до приписів ст. 111-5, 111-7 ГПК України, касаційна інстанція зазначає, що обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Прийняті у справі судові рішення відповідають цим вимогам, з огляду на що колегія вважає, що підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.10.2013р. у справі №916/1621/13 залишити без змін.

Головуючий суддя : Н.Г. Ткаченко

Судді: Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко