Рішення

від 07.10.2013 по справі 5011-41/12678-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-41/12678-2012 07.10.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Созидатель» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Київводбуд» Простягнення 1 011 741,03 грн. Колегія суддів у складі: суддя Спичак О.М. - головуючий

суддя Бондарчук В.В.

суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Созидатель» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київводбуд» про стягнення 1 011 741,03 грн.

Ухвалою від 13.09.2012 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 15.10.2012 року.

Представник позивача 15.10.2012 року в судовому засіданні подав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі та усні пояснення по суті спору.

15.10.2012 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, проте подав до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, суд задовольнив клопотання представника відповідача та відклав розгляд справи на 29.10.2012 року.

Представник відповідача 26.10.2012 року подав до канцелярії суду додаткові матеріали по справі та відзив на позовну заяву, в якій просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні 29.10.2012 року надав усні пояснення стосовно заявлених позовних вимог, відповідно до яких просив суд позов задовольнити.

В судовому засіданні 29.10.2012 року представник відповідача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти позову заперечував та у задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.

У зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі, суд відклав розгляд справи до 12.11.2012 р.

В судовому засіданні 12.11.2012 року представник позивача подав додаткові документи та надав письмові пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.11.2012 року подав клопотання про проведення судової експертизи з переліком питань, які необхідно поставити на вирішення експерта.

Судом було розглянуте та задоволене клопотання відповідача про призначення експертизи.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 12.11.2012 р. було призначено по даній справі судову експертизу та на підставі частини 2 ст. 79 ГПК України зупинено провадження по справі № 5011-41/12678-2012 для проведення судової експертизи та отримання висновку експерта по даній справі.

22.04.2013 року матеріали справи № 5011-41/12678-2012 були повернуті на адресу Господарського суду міста Києва без виконання у зв'язку з неоплатною вартості виконання експертизи.

У зв'язку з тим, що відпали обставини, які зумовили зупинення провадження у справі, ухвалою суду від 25.04.2013 р. поновлено провадження у справі № 5011-41/12678-2012 та призначено колегіальний розгляд даної справи.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду м. Києва № б/н від 25.04.2013 року затверджено колегію суддів в наступному складі суддів: Спичак О.М. (головуючий), Бондарчук В.В., Любченко М.О.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.04.2013 року справа № 5011-41/12678-2012 прийнята до свого провадження колегією суддів, розгляд справи призначено на 20.05.2013 р.

В судовому засіданні 20.05.2013 року представник позивача надав письмові пояснення по справі та усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача у даному судовому засіданні надав усні пояснення по справі.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 р. було призначено по даній справі судову експертизу та на підставі частини 2 ст. 79 ГПК України зупинено провадження по справі № 5011-41/12678-2012 для проведення судової експертизи та отримання висновку експерта по даній справі.

14.08.2013 року матеріали справи № 5011-41/12678-2012 були повернуті на адресу Господарського суду міста Києва без виконання у зв'язку з неоплатною вартості виконання експертизи.

Ухвалою суду від 19.08.2013 року було поновлено провадження у справі № 5011-41/12678-2012 та призначено до розгляду на 02.09.2013 року.

Представники сторін в судове засідання 02.09.2013 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час, дату та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

У зв'язку з неявкою у судове засідання 02.09.2013 року представників сторін, суд відклав розгляд справи на 23.09.2013 року.

У судовому засіданні 23.09.2013 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 23.09.2013 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Крім того, у даному судовому засіданні представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору, яке судом розглянуто та задоволено.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 23.09.2013 року представника відповідача, суд відклав розгляд даної справи до 07.10.2013 р. та визнав явку представників ТОВ «Київводбуд» обов'язковою.

Представник позивача у судове засідання 07.10.2013 р. не з'явився, проте на адресу суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з занятістю його представника в іншому судовому процесі.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхиляє з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників позивача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Проте позивач наданими йому процесуальними правами не скористався.

Представники відповідача у судове засідання 07.10.2013 року не з'явилися, вимоги ухвали суду про відкладення розгляду справи не виконали, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Судом у даному засіданні було розглянуто та відхилено клопотання представника позивача про накладення арешту на майно відповідача (неоплачені будівельні матеріали і залізобетонні вироби, розташовані на будівельному майданчику «Берегоукріплення в зоні розташування ЦРРС (Севастополь)»), оскільки зобов'язання відповідача перед позивачем мають грошовий характер, тоді як позивачем не надано доказів у підтвердження відсутності у відповідача грошових коштів на банківських рахунках.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 07.10.2013 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.01.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Созидатель» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київводбуд» (замовник) було укладено договір поставки № 05-01-12, відповідно до п. 1.1 якого сторони погодили що постачальник зобов'язується передати у власність замовника: бетон, розчин, залізобетон, у кількості, в асортименті, необхідній замовнику, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар за цінами і в строк зазначений в рахунку-фактурі.

Як стверджує позивач, ним відповідно до видаткової накладної № СЗ-0204 від 09.04.2012 р. було поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 976 429,08 грн. Прийняття товару відповідачем за зазначеною накладною підтверджується довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ААБ № 844164 від 23.11.2011 р., виданою на ім'я заступника директора Шпіньова Олексія Станіславовича.

Умовами п. 1.2 договору встановлено, що оплата поставленого товару замовник здійснює за договірними цінами, що діють на момент відвантаження товару, а оплата здійснюється протягом часу, зазначеному в рахунку. Передоплата - 100 %.

Гарантійним листом від 24.04.2012 р. ТОВ «Київводбуд» гарантувало ТОВ «Созидатель» оплату поставленого товару протягом травня 2012 р.

У зв'язку з тим, що в строки зазначені в гарантійному листі відповідачем не була здійснена оплата, то позивачем 13.08.2012 р. було направлено претензію про сплату заборгованості.

У відповідь на зазначений лист, ТОВ «Київводбуд» повідомило, що товар перерахований у накладній № СЗ-0204 від 09.04.2012 р. відповідно до договору поставки № 05-01-12 від 05.01.2012 р. фактично не отримувало, у зв'язку чим у нього відсутня заборгованість за отримані товари від ТОВ «Созидатель».

Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 976 429,08 грн. заборгованості за товари поставлені згідно видаткової накладної № СЗ-0204 від 09.04.2012 р. та 35 311,95 грн. пені у зв'язку з простроченням здійснення оплати.

Відповідач проти задоволення позову заперечив у повному обсязі посилаючись на те, видаткова накладна № СЗ-02-04 від 09.04.2012 р. з боку ТОВ «Київводбуд» не підписувалась Шпіньовим О.С. і не скріплювалась печаткою ТОВ «Київводбуд», а в довіреність на отримання ТМЦ від 23.11.2011 р. серії ААБ № 844164 внесені виправлення щодо дати її дійсності. Крім того, відповідач зазначив, що з умов видаткової накладної № СЗ-02-04 від 09.04.2012 р. вбачається, що вона підписана на виконання договору СЗ-012 (14.10.2011 р.) та не має жодного відношення до договору № 05-01-12 від 05.01.2012 р. Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що видаткова накладна № СЗ-02-04 від 09.04.2012 р. не є належним доказом, яка свідчила б про поставку йому товару на суму 976 429,08 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Зважаючи на те, що відповідач заперечував проти достовірності підпису та печатки на видатковій накладній № СЗ-02-04 від 09.04.2012 р., а також з метою встановлення чи було зроблено дописки (виправлення) на довіреності на отримання ТМЦ від 23.11.2011 р. серії АБ № 844164, ухвалою суду від 12.11.2012 р. було призначено судово-технічну та почеркознавчу експертизу документів, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Витрати по проведенню експертизи було покладено на відповідача - ТОВ «Київводбуд».

У зв'язку з тим, що ТОВ «Київводбуд» не було оплачено вартість виконання експертизи, то зазначена експертиза експертною установою була залишена без виконання.

Ухвалою суду від 20.05.2013 р. судом повторно було призначено судово-технічну та почеркознавчу експертизу документів, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

У зв'язку з повторною неоплатою ТОВ «Київводбуд» вартості проведення експертного дослідження, зазначена експертиза також проведена не була.

Таким чином, оскільки протилежне не встановлено експертизою та не доведено відповідачем, то суд приходить до висновку про достовірність підпису та печатки на видатковій накладній № СЗ-02-04 від 09.04.2012 р., а також про відсутність дописок (виправлень) на довіреності на отримання ТМЦ від 23.11.2011 р. серії АБ № 844164.

Разом з тим, оскільки в видатковій накладній № СЗ-02-04 від 09.04.2012 р. міститься посилання на договір № С3-012 (14.10.2011), який між сторонами не укладався, а також враховуючи, що між сторонами на дату поставки діяло декілька договорів, зокрема № 05-01-12 від 05.01.2012 р. та № 16/10-11 від 18.10.2011 р., суд не погоджується з твердженнями позивача про поставку товару за видатковою накладною № СЗ-02-04 від 09.04.2012 р. на підставі договору поставки № 05-01-12 від 05.01.2012 р.

Оскільки, ідентифікувати накладну до жодного з договорів неможливо, суд вважає що між сторонами було укладено правочин у спрощений спосіб шляхом поставки та прийняття товару згідно видаткової накладної № СЗ-0204 від 09.04.2013 р. як за окремим правочином.

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи в суді суму боргу у розмірі 976 429,08 грн. відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, тому заборгованість відповідача перед позивачем з поставки товару згідно видаткової накладної № СЗ-0204 від 09.04.2012 р. становить 976 429,08 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 передбачено, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 976 429,08 грн.

Також позивач за прострочення оплати поставленого товару згідно видаткової накладної № СЗ-0204 від 09.04.2012 р. нарахував та просить стягнути пеню у розмірі 35 311,95 грн.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодекс України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З положень статті 217 ГК України вбачається, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (ст. 547 ЦК України).

Оскільки суд прийшов до висновку, що між сторонами склалися позадоговірні відносини, тобто угода щодо пені не укладена, то господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київводбуд» (місцезнаходження: 02094, м. Київ, Дніпровський р-н, вул. Пожарського, буд. 10/15, код ЄДРПОУ 37035594) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Созидатель» (місцезнаходження: 99014, м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 8, код ЄДРПОУ 20686595) 976 429 (дев'ятсот сімдесят шість тисяч чотириста двадцять дев'ять) грн. 08 коп. основного боргу та 19 528 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн. 58 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

11.10.2013 року

Суддя Спичак О.М. (головуючий)

Суддя Бондарчук В.В.

Суддя Любченко М.О.