Постанова

від 09.10.2013 по справі 916/380/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 року Справа № 916/380/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач) суддівІванової Л.Б., Попікової О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Погляд" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 у справі№ 916/380/13-г господарського судуОдеської області за позовомЗаступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі: 1. Одеської міської ради; 2. Комунального підприємства "Ланжерон" доПриватного підприємства "Погляд" пророзірвання договору та стягнення 6947,71 грн. за участю представників сторін:

позивача-1: повідомлений, але не з'явився;

позивача-2: Шепітко Г.І., дов. від 23.09.2013;

відповідача: Гусаров О.Л., дов. від 02.07.2013;

прокурора: Баклан Н.Ю., старший прокурор відділу Генеральної прокуратури України, посв. №008813 від 11.10.2012;

Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 08.10.2013 № 02-05/803 для розгляду касаційної скарги у справі №916/380/13-г, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 09.10.2013, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гольцова Л.А., судді - Іванова Л.Б., Попікова О.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.04.2013 у справі № 916/380/13-г (суддя Демешин О.А.) провадження у справі в частині стягнення 6947,71 грн. боргу по орендній платі припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України та відмовлено у задоволенні позову в частині про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 01.03.2000 № 06/00/Д1.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Петров М.С., судді - Разюк Г.П., Колоколов С.І.) рішення Господарського суду Одеської області від 12.04.2013 у справі № 916/380/13-г скасовано частково, викладено його резолютивну частину в наступній редакції: "Провадження у справі №916/380/13-г в частині стягнення 6947,71 грн. боргу по орендній платі - припинити. Розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 01.03.2000 №06/00/Д1, укладений між КП "Ланжерон" та ПП "Погляд".

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ПП "Погляд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права.

Прокурор надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняте у даній справі судове рішення залишити без змін.

Відзиви від позивачів на касаційну скаргу не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Між КП "Ланжерон" Одеської міської ради (орендодавець) та ПП "Погляд" (Орендар) 21.03.2000 укладено договір № 06/00/Д оренди нежилого приміщення, за умовами якого, Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування двоповерхове приміщення кафе "Круасан", розташоване на території пляжу "Ланжерон" в м. Одесі, загальною площею 74,4м 2 на підставі розпорядження Жовтневої райадміністрації від 20.03.2000 № 189 під розміщення об'єкта громадського харчування.

Пунктом 1.2 договору передбачено строк його дії - з 21.03.2000 до 20.03.2049.

Згідно з п. 2.1 договору, за орендоване приміщення Орендар зобов'язався сплачувати орендну плату, розмір якої визначається на підставі ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та рішення сесії Одеської міської ради від 31.10.2000 №1665-ХХІІІ "Про оренду комунального майна, що є власністю територіальної громади міста Одеси".

Орендар зобов'язався вносити орендну плату щомісячно до 10 числа поточного місяця, незалежно від результатів господарської діяльності (п. 2.4 договору).

Звертаючи до суду з позовом, прокурором визначено, що підставою позовних вимог, як вказали суди попередніх інстанцій, є неналежне виконання відповідачем умов договору від 21.03.2000, а саме - невнесення відповідачем орендної плати.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції взяв до уваги надану до матеріалів позовної заяви, як доказ наявності заборгованості на суму 6947,71 грн. по договору від 21.03.2000, довідку КП "Ланжерон" від 08.02.2013 № 37 про заборгованість ПП "Погляд" станом на 08.02.2013 по вказаному договору оренди нежитлового приміщення за період з червня 2012 року по лютий 2013 року.

Припиняючи провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення 6947,71 грн. боргу по орендній платі, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з наданої відповідачем до своїх заперечень на позов квитанції від 22.02.2013 № ПН518832Р на суму 6947,71 грн. про сплату коштів за оренду нежитлового приміщення за 2012 рік та акта звірки взаєморозрахунків по оренді за два місяці 2013 року на суму 6947,71 грн.

Що стосується вимоги про розірвання договору № 06/00/Д1, то суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення позову в цій частині.

Скасовуючи рішення щодо відмови в задоволенні позову про розірвання спірного договору та постановляючи в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої вимоги.

Згідно положень ч. 2 ст. 111 5 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (абз. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем сплачено суму орендної плати за спірним договором в сумі 6947,71 грн., доказом чого є квитанція від 22.02.2013 №ПН518832Р та акт звірки взаєморозрахунків по оренді за два місяці 2013 року на суму 6947,71 грн., надані відповідачем до матеріалів справи.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 ГПК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо припинення провадження у справі на підставі п. 1 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України стосовно стягнення заборгованості в сумі 6947,71 грн. та відмови в задоволенні позовних вимог стосовно розірвання спірного договору.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111 7 ГПК України).

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що місцевий господарський суд в порядку ст.ст. 4 3 , 4 7 , 33, 34, 43, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив та належним чином оцінив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі заслуговують на увагу.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому постанова апеляційного господарського суду у даній справі підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Погляд" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 у справі №28916/380/13-г скасувати.

Рішення Господарського суду Одеської області від 12.04.2013 у справі № 916/380/13-г залишити в силі.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Л.Б. ІВАНОВА

О.В. ПОПІКОВА