Постанова

від 07.10.2013 по справі 815/4697/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/4697/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Токмілової Л.М.,

при секретарі - Музика А.О.,

за участю: представника позивача - Фатєєвої І.В.,

представника відповідача - Кочура Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Приватного підприємства «Портал Ком» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень № 001682250, № 0001672250 від 12 червня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

21 червня 2013 року Приватне підприємство «Портал Ком» (позивач) звернулось до суду з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Державної податкової служби (відповідач) про визнання незаконним та скасування податкових повідомлень-рішень № 001682250, № 0001672250 від 12.06.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що покладені податковим органом в основу акту перевірки висновки про безпідставність віднесення до складу валових витрат витрати за контрагентами: ТОВ «Вістан ЛТД», ТОВ «Яні Вест», ТОВ «Конус Плюс», ТОВ «Аквалон М» та, як наслідок, заниження податку на прибуток у розмірі 797 995,00 грн. та зобов'язань з податку на додану вартість на суму 2 910 364,00 грн., не відповідають фактичним обставинам справи, спростовуються первинними документами, що надані як контролюючому органу під час перевірки так и до матеріалів судової справи, договірні зобов'язання з контрагентами не мають ознак їх нікчемності. А відтак, оскаржувані повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та письмових поясненнях (т.1 а.с. 3-9, т.4 а.с. 206-209, т. 5 а.с. 49-50).

Представник відповідача позов не визнав, до суду надав письмові заперечення проти адміністративного позову, у яких, зокрема зазначив, що оскаржувані повідомлення-рішення № 001682250, № 0001672250 від 12 червня 2013 року винесені на підставі акту позапланової виїзної документальної перевірки Приватного підприємства «Портал Ком» щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Вістан ЛТД» (код ЄДРПОУ: 37867458) за період лютий-березень 2012 року, ТОВ «Яні Вест» (код за ЄДРПОУ: 37999476) за період квітень-липень 2012 року, ТОВ «Конус Плюс» (код за ЄДРПОУ: 34296270) за період травень-червень 2012 року, ТОВ «Аквалон М» (код за ЄДРПОУ: 38277691) за період вересень-жовтень 2012 року. Перевірку проведено на підставі направлень № 001243/1147 від 24.04.2013 року, № 001296/1276 від 13.05.2013 року та у відповідності з пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20, пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями). В результаті перевірки встановлені порушення пп. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем допущено заниження податку на прибуток на загальну суму 797 995,00 грн., а також порушення п. 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198, п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 2 910 364,00 грн. Враховуючи допущені порушення податкового законодавства, позивачу, відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0001672250 від 12.06.2012 року, окрім основного платежу з податку на прибуток донараховано 398 998,00 грн. штрафних санкцій, відповідно до податкового повідомлення-рішення № 001682250 від 12.06.2012 року, окрім основного платежу з податку на додану вартість донараховано 1 455 183,00 грн. штрафних санкцій.

17.07.2013 року в судовому засідання замінено відповідача по справі - Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси Державної податкової служби на його правонаступника Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.

Суд, заслухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

ПП «Портал Ком» зареєстровано 16.11.2010 року у виконавчому комітеті Одеської міської ради на підставі свідоцтва про державну реєстрацію від 16.11.2010 р. №15561020000040514.

17.11.2010 року взято на податковий облік в органи державної податкової служби 17.11.2010 року за №1155002.

Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100311565 від 25.11.2010 року, ПП «Портал Ком» є платником податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 30.04.2013 року по 27.05.2013 року відповідно до положень пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20, пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі наказів № 1201 від 24.04.2013 року та № 1418 від 10.05.2013 року (про продовження терміну перевірки) головними державними податковими ревізор-інспекторами відділу особливо важливих перевірок Управління податкового контролю ДПІ у Приморському районі м. Одеси Курманенко Ю.В. та Любкевичем С.Б. проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватного підприємства «Портал Ком» щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Вістан ЛТД» (код ЄДРПОУ: 37867458) за період лютий-березень 2012 року, ТОВ «Яні Вест» (код за ЄДРПОУ: 37999476) за період квітень-липень 2012 року, ТОВ «Конус Плюс» (код за ЄДРПОУ: 34296270) за період травень-червень 2012 року, ТОВ «Аквалон М» (код за ЄДРПОУ: 38277691) за період вересень-жовтень 2012 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 3780/22-5/37420171 від 01.06.2013 року, на підставі якого прийняті оскаржувані повідомлення-рішення № 001682250, № 0001672250 від 12.06.2013 року.

За порушення пп. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0001672250 донараховано грошових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 797 995,00 грн., та штрафних (фінансових) санкцій на суму 398 998,00 грн., що загалом складає 1 196 993,00 грн. За також порушення п. 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198, п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, відповідно до податкового повідомлення-рішення № 001682250 донараховано зобов'язань з податку на додану вартість на суму 2 910 364,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 1 455 183,00 грн., що загалом становить 4 365 549,00 грн.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», визначено загальне поняття та характеристика документу, на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формуються показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону, первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 3 тієї ж статті, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону «Про бухгалтерський облік», на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Відповідно до п. 1.2 ст.1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88. первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації суб'єкта господарювання на їх проведення.

Відповідно до п. 2.4. того ж Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на даних бухгалтерської звітності базуються зокрема фінансова, податкова та інші звітності.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Втім, регістри бухгалтерського обліку не є первинним документами та не відображають фактично вчинені господарські операції, але систематизують інформацію щодо господарської діяльності суб'єкта господарювання та складаються на підставі первинних документів.

До матеріалів справи для підтвердження взаємовідносин ПП «Портал Ком» з ТОВ Вістан ЛТД» за період лютий-березень 2012 року, ТОВ «Яні Вест», за період квітень-липень 2012 року, ТОВ «Конус Плюс» за період травень-червень 2012 року, ТОВ «Аквалон М» за період вересень-жовтень 2012 року з боку позивача надано первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності зазначеним контрагентам, а саме:

- договори, угоди купівлі-продажу (поставки) товарів, робіт, послуг;

- накладні на поставку товарів;

- податкові накладні, надано;

- реєстри отриманих податкових накладних;

- регістри бухгалтерського обліку, журнали-ордери по рахунках бухгалтерського обліку 631, 632.

Відповідно до ч. 3 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Враховуючи наведене вище, суд доходить висновку, що регістри бухгалтерського обліку та журнали-ордери по рахунках бухгалтерського обліку є неналежними доказами у справі, оскільки не є первинними документами бухгалтерського обліку, складаються лише однією стороною господарського зобов'язання (позивачем) не містять підписів відповідальних за ведення бухгалтерського обліку посадових осіб.

Відповідно до наданих до матеріалів справи первинних документів бухгалтерського обліку (реєстрами податкових накладних декларацій з ПДВ за вищевказані періоди звітності):

- вартість товарів (робіт, послуг) отриманих від ТОВ «Аквалон М», віднесена до складу витрат позивача та складає 3 799 976,00 грн.;

- ПДВ від вартості товарів (робіт, послуг) отриманих від ТОВ «Вістан ЛТД», віднесена підприємством позивачем до складу податкового кредиту у загальній сумі 821 014,00 грн.;

- ПДВ від вартості товарів (робіт, послуг) отриманих від ТОВ «Яні Вест», віднесена позивачем до складу податкового кредиту у загальній сумі 972 158,00 грн.;

- ПДВ від вартості товарів (робіт, послуг) отриманих від ТОВ «Конус Плюс», віднесена позивачем до складу податкового кредиту у загальній сумі 357 197,00 грн.;

- ПДВ від вартості товарів (робіт, послуг) отриманих від ТОВ «Аквалон М», віднесена позивачем до складу податкового кредиту у загальній сумі 759 995,00 грн.

Між Позивачем та вказаними вище контрагентами укладені договори поставки товарів. До договорів поставки додані видаткові накладні на отримання ТМЦ.

Відповідно до умов договорів, укладених Позивачем з ТОВ «Вістан ЛТД», ТОВ «Яні Вест», ТОВ «Конус Плюс», ТОВ «Аквалон М», постачання товару здійснювалося на умовах ІНКОТЕРМС 2000; EXW, СРТ, DDP (DAP - ІНКОТЕРМС 2010).

Пунктами 2.1. укладених договорів передбачалося, що базис поставки для кожної окремої партії погоджується сторонами окремо любим зручним для них способом (включаючи телефонний та факсимільний зв'язок).

Як зазначає у власних поясненнях позивач, згідно окремих погоджень поставки товарів вищезазначеними контрагентами були здійснені на умовах DAP - ІНКОТЕРМС 2010.

Відповідно до пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, накладна та дорожня відомість (для перевезень залізничним транспортом), товарно-транспортна накладна (для перевезень автомобільним транспортом) є обов'язковими первинними документами обліку, екземпляр яких в обов'язковому порядку надається вантажоотримувачу для обліку товару.

Відповідно до спільного наказу Мінтрансу та Мінстату України № 488/346 від 29.12.1995 року Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля (з наступними змінами та доповненнями), затверджено типову форму товарно-транспортної накладної (ф 1-ТН) та визнано обов'язковим використання її всіма суб'єктами господарської діяльності, що здійснюють транспортні перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до базису поставки DAP («Delivered at Place») Інкотермс 2010, продавець (постачальник), вважається таким, що виконав зобов'язання з поставки на прибулому транспортному засобі, готовому до розвантаження (п. А4 розділу DAP). До того ж, перехід ризиків відбувається з моменту здійснення поставки відповідно до п. А4/Б4.

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи вищезазначене, однією з основних ознак виконання сторонами договору поставки, який є одним з підвидів договору купівлі-продажу, є забезпечення передачі (транспортування) товарів, що передаються за таким договором поставки. Як вбачається з положень законодавчих норм, що регламентують роботу автомобільного вантажного транспорту використання товарно-транспортної накладної є, з одного боку обов'язковим для учасника транспортного процесу, з іншого - є доказом завершення такого процесу (передачу товару від перевізника вантажоотримувачу). А відтак, враховуючи особливості укладених договорів поставки, саме ТТН буде належним доказом, що підтверджує фактичне переміщення товарів від постачальника до покупця.

Виходячи з матеріалів справи та пояснень представника позивача, ПП «Портал Ком» не укладало договорів перевезення вантажів, оскільки цей обов'язок був покладений на постачальників згідно обраного базису поставки, та не отримувало ТТН. Втім, таке твердження позивача не відповідає як вимогам законодавства так і нормам бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 4 Положень (стандартів) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджених Наказом Мінфіну України № 246 від 20.10.1999 року (з наступними змінами та доповненнями), запаси - активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності.

Відповідно до абз. 4 п. 1.3. Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затвердженого Наказом Мінфіну України № 2 від 10.01.2007 року (далі - «Наказ № 2»), для цілей бухгалтерського обліку запаси включають товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу.

Операції, пов'язані з надходженням, переміщенням і вибуттям матеріальних цінностей, мають оформлятися відповідними первинними документами. Міністерство статистики України Наказом № 193 від 21.06.1996 року (далі - «Наказ № 193») затвердило типові форми первинних документів з обліку сировини та матеріалів. До первинних документів з обліку матеріальних запасів, зокрема, належить «Журнал обліку вантажів, що надійшли» (форма М-1). Згідно відповідного розділу цього наказу, Журнал обліку вантажів, що надійшли застосовується для обліку та контролю за надходженням та оприбуткуванням матеріальних цінностей. Записи в журналі виконуються відділом постачання в міру надходження матеріальних цінностей на склад підприємства на основі товарно-транспортних документів, прибуткових ордерів, актів приймання матеріалів.

Аналогічне положення міститься і у п. 3.6. Наказу № 2, а саме: приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників або від переробників з переробки на стороні, оформлюється товарно-транспортною накладною з використанням штампу (позначення) про оприбуткування або прибутковим ордером.

Як вже зазначалося раніше, для обліку роботи вантажного автотранспорту використовують форми єдиної транспортної документації, затверджені наказом Мінтрансу України від 29.12.1995 року № 488/346, зокрема: товарно-транспортну накладну (форма № 1-ТН).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до п. 2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 9 п. 1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи з вищезазначеного, існує визначений законодавством порядок як оформлення перевезення вантажів автомобільним транспортом так і порядок оприбуткування ТМЦ на склад товароотримувача. Обидві з вказаних операцій оформлюються з обов'язковим використанням товаророзпорядчого документу - товарно-транспортної накладної, що є первинним документом бухгалтерського обліку та пов'язує транспортну складову договору постачання з оприбуткуванням (фактичним отриманням) придбаних ТМЦ. За таких обставин суд доходить висновку про недоведеність позивачем факту постачання товарів за договорами з ТОВ «Вістан ЛТД», ТОВ «Яні Вест», ТОВ «Конус Плюс», ТОВ «Аквалон М» та їх оприбуткування позивачем, а також про незаконність віднесення до складу валових витрат вартості придбаних у вказаних контрагентів ТМЦ.

Враховуючи умови поставки, використані позивачем (DAP, Інкотермс 2010), для фактичного отримання товарів на склад, необхідно провести розвантаження прибулого транспортного засобу.

Відповідно до довідки про кількість працюючих осіб на підприємстві позивача (т. 4а.с. 222) серед найманих працівників немає вантажників. Доказів щодо залучення третіх осіб для розвантаження прибулих транспортних засобів до матеріалів суду не надано.

Завершальним етапом обігу капіталу підприємства є процес реалізації, який здійснюється на основі угод про поставку виробленої підприємством продукції або з інших законних підстав.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до розділу «Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів» (форма № М-11) Наказу № 193, зазначена накладна використовується для обліку руху матеріальних цінностей в середині підприємства та їх відпуску господарствам свого підприємства, що розташовані за межами його території, а також стороннім організаціям.

Згідно з пп. 202 п. 1 ст. 14 Податкового кодексу України, продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до пп. 1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Враховуючи вищезазначене, процес реалізації товарів передбачає, по-перше, наявність правових підстав - цивільно-господарських договорів та первинних документів, що підтверджують факт відчуження конкретних ТМЦ (акти приймання-передачі, накладні, тощо), а по-друге, факт оплати реалізованих ТМЦ (в тому числі - виникнення дебіторської заборгованості постачальника).

З боку ПП «Портал Ком» у якості підтвердження списання запасів до матеріалів справи надані звіти про витрачання товарів. Слід зазначити, що вказані звіти за своєю формою не відповідають жодному з встановлених документів, якими оформлюється рух (в тому числі реалізація) запасів, вони не є первинним документом, що підтверджують відчуження запасів третім особам (споживачам) та не вказують правових підстав здійснення таких витрат ТМЦ. Також суд звертає увагу на той факт, що витрати, згідно вказаних звітів, здійснювалися за цінами придбання, оскільки жодних інших цін реалізації не зазначено. За таких обставин суд доходить висновку, що довідки про витрати ТМЦ є неналежним доказом факту реалізації товарів від ПП «Портал Ком» третім особам.

Відповідно до абз. 15, 16 Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року, адресованого головам апеляційних адміністративних судів, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Аналізуючи кожний з окремих етапів виконання договорів поставки, укладених між ПП «Портал Ком» та ТОВ «Вістан ЛТД», ТОВ «Яні Вест», ТОВ «Конус Плюс», ТОВ «Аквалон М», суд доходить висновку, що позивачем як на момент проведення перевірки податковим органом так і до матеріалів справи не надано належних доказів щодо наступних етапів та правових підстав руху ТМЦ: транспортного перевезення від контрагентів до позивача, розвантаження на складі позивача, оприбуткування на складі, відпуску зі складу, реалізації третім особам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням наведених вище обставин, суд погоджується з висновком податкового органу про те, що договори поставки, укладені між ПП «Портал Ком» та ТОВ «Вістан ЛТД», ТОВ «Яні Вест», ТОВ «Конус Плюс», ТОВ «Аквалон М» не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що є ознакою їх недійсності. Відтак, витрати у розмірі 3 799 976,00 грн., понесені ПП «Портал Ком» по взаємовідносинах з ТОВ «Аквалон М» незаконно включені до складу валових витрат підприємства. Таким чином, підстав суд не вбачає правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0001672250 згідно якого донараховано грошових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 797 995,00 грн., та штрафних (фінансових) санкцій на суму 398 998,00 грн., що загалом складає 1 196 993,00 грн. через порушення ПП «Портал Ком» пп. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

Оскільки договір підряду, який за своєю правовою природою є одним з видів договору купівлі-продажу, суд вважає за доцільне надати правової оцінки порядку оплати договорів поставки, укладених між ПП «Портал Ком» та зазначеними вище контрагентами.

Так на вимогу суду надати підтвердження оплати вартості поставлених товарів за договорами поставки з ТОВ «Вістан ЛТД», ТОВ «Яні Вест», ТОВ «Конус Плюс», ТОВ «Аквалон М», у свої письмових поясненнях ПП «Портал Ком», зокрема зазначило, посилаючись на положення ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» та ст. 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні», що розрахунки з контрагентами та ПП «Портал Ком» за укладеними договорами поставки здійснено за допомогою векселів, а відтак будь-яких інших розрахунків у грошовій формі не проводилося.

З огляду на таке, суд вважає необхідним зауважити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги (крім фінансових векселів).

Відповідно до ч. 3 тієї ж статті, умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Згідно зі ст. 10 того ж Закону, векселедавець зобов'язаний вести реєстр виданих векселів у порядку, затвердженому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Відповідно до ст. 75 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі (далі - «Уніфікований закон»), запровадженого Конвенцією Ліги Націй від 07.06.1930 року (приєднання України відповідно до Постанови Верховної Ради України 826-XIV від 06.07.1999 року), простий вексель містить:

(1) назву «простий вексель», яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

(2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;

(3) зазначення строку платежу;

(4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

(5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж;

(6) зазначення дати і місця видачі простого векселя;

(7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Відповідно до ст. 77 Уніфікованого закону, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо строку платежу (статті 33 - 37). Відповідно до ст. 33, переказний вексель може бути виданий із строком платежу за пред'явленням.

Згідно з умовами ст. 34 Уніфікованого закону, переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.

До матеріалів справи з боку ПП «Портал Ком» надані акт приймання-передавання векселів від 30.03.2012 року та копії простих векселів серії АА №№ 2369713-2369719 від тієї ж дати, акт приймання-передавання простих векселів від 31.07.2012 року та копія простого векселю серії АА № 2369723 від тієї ж дати. Жоден з вказаних векселів не має застереження про продовження строків їх пред'явлення. На момент подання позову строк пред'явлення векселів серії АА за №№ 2369713-2369719 вже сплинув. Вексель серії АА № 2369723 сплинув строком до пред'явлення 31.07.2013 року.

У договорах поставки, укладених між ПП «Портал Ком» та ТОВ «Вістан ЛТД», ТОВ «Яні Вест», ТОВ «Конус Плюс», ТОВ «Аквалон М» немає жодних застережень щодо можливості оплати вартості поставлених товарів шляхом передачі векселів. ПП «Портал Ком» не надало до матеріалів справи журнал реєстрації виданих векселів, ведення якого є обов'язковим. Векселі, видані ПП «Портал Ком» не мають строку виконання (вексель за вимогою). Строк пред'явлення векселів, встановлений законодавством, вже сплинув, а відтак, пред'явити векселі до оплати немає можливості. Таким чином, матеріалами справи спростовуються твердження ПП «Портал Ком» про оплату (понесення витрат) на придбання товарів.

Щодо вимоги ПП «Портал Ком» про скасування податкового повідомлення-рішення № 001682250, слід зазначити наступне.

Відповідно до пп. «а», «б» п. 1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно з п. 201.4 тієї ж статті, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Дата виникнення зобов'язань з ПДВ визначається виходячи з правил ст. 187 Податкового кодексу України, а саме: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку, або дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Дата виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Вказана норма міститься у п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 4 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого Наказом Державної Податкової адміністрації України від 21.12.2010 року за № 969, сплачена (нарахована) сума рису на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з поставки товарів (послуг) продавця у реєстрі отриманих та виданих податкових ладних.

Відповідно до п.7 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року за № 1002, реєстр є основою для відображення в податкових деклараціях з податку на додану вартість їдених результатів операцій з поставки товарів (послуг), які оподатковуються за ставкою 20 %.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Таким чином, податковим органом цілком законно та обґрунтовано встановлено порушення п. 198.6 ст.198, п. 201.10, ст. 201 Податкового кодексу України щодо неправомірного включення до податкового кредиту суму ПДВ - 2 150 370,00 грн. по податковим накладним по періодам звітності:

- лютий 2012 року - 483 490 грн.;

- березень 2012 року - 337 525 грн.;

- квітень 2012 року - 422 192 грн.;

- травень 2012 року - 393 688 грн.;

- червень 2012 року - 319 615 грн.;

- липень 2012 року - 193 860 грн.;

Відповідно законним є нарахування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених податковим законодавством.

Таким чином суд не вбачає підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 001682250 щодо донарахування зобов'язань з ПДВ на суму 2 910 364,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 1 455 183,00 грн., що загалом становить 4 365 549,00 грн.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що відповідачем доведено факт правомірності прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем правомірно винесені податкові повідомлення-рішення № 001682250, № 0001672250 від 12.06.2013 року як щодо зобов'язань з основного платежу так і щодо застосованих фінансових (штрафних) санкції. Підстав для скасування вказаних повідомлень-рішень суд не оглядає.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в сукупності, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення прийняте без порушенням вимог чинного законодавства, в зв'язку з чим не підлягає скасуванню.

На підставі вимог частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 02 жовтня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 94, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т АН О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Портал Ком» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень № 001682250, № 0001672250 від 12 червня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 07 жовтня 2013 року.

Суддя Л.М.Токмілова

07 жовтня 2013 року.