Постанова

від 14.10.2013 по справі 815/5013/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5013/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2013 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Токмілової Л.М.,

при секретарі - Музика А.О.,

за участю:

представника позивача - Гуцакова І.В.,

представник відповідача - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Форес» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень -

В С Т А Н О В И В:

10.07.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Форес» (позивач) звернулось до суду з позовними вимогами до Державної податкової інспекції Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000122220 від 19.04.2013 року.

11.07.2013 року ухвалою Одеського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Форес» залишено без руху через невідповідність положенням ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України та встановлено строк на усунення недоліків на протязі п'яти днів з дати отримання ухвали.

16.07.2013 року після усунення недоліків, згідно ухвали Одеського окружного адміністративного суду (суддя Токмілова Л.М.) відкрито провадження у справі № 815/5013/13-а.

Одночасно з зазначеним вище позовом, 10.07.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Форес» звернулося до суду до того ж відповідача з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000132220 від 19.04.2013 року.

12.07.2013 року за вказаним позовом, відповідно до ухвали Одеського окружного адміністративного суду (суддя - Андрухів В.В.) відкрито провадження у справі № 815/5015/13-а.

Згідно клопотання про об'єднання справ державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області від 13.08.2013 року, на підставі ст. 116 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.08.2013 року адміністративна справа № 815/5013/13-а об'єднана зі справою № 815/5015/13-а. Справам присвоєно єдиний номер 815/5013/13-а.

На підставі ухвали суду відбулася заміна неналежного відповідача з Державної податкової інспекції Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на його правонаступника Державну податкову інспекцію у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.

В обґрунтування позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0000122220 від 19.04.2013 року представник позивача зазначив, що покладені податковим органом в основу акту перевірки висновки про відсутність проведення господарських відносин із контрагентами здійснені без належного аналізу характеру конкретної угоди, її товарності та реальності. При цьому, представник позивача вважає, що висновки акту Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача.

В обґрунтування позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0000132220 від 19.04.2013 року представник позивача зазначив, що висновки податкового органу про відсутність об'єкту оподаткування ПДВ в розумінні податкового законодавства є такими, що не відповідають як наявним первинним документам, так і фактично здійсненим господарським операціям. Зазначене стало підставою для звернення до суду з позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в первісній та уточнених позовних заявах.

Відповідач у судове засідання не з'явився, до суду надав письмові заперечення, у яких, зокрема, зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000122220 від 19.04.2013 року та № 0000132220 від 19.04.2013 року прийняті на підставі Акту № 1164/22-2/22467767 від 05.04.2013 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Форес» з питань достовірності відображення відносин з контрагентом-постачальником ТОВ «Альфа Пак Інвест» (код за ЄДРПОУ: 35791438) в деклараціях з податку на додану вартість за період червень 2011 року та за контрагентом-постачальником ТОВ «Енглер» (код за ЄДРПОУ: 33397207) в деклараціях з податку на додану вартість за період грудень 2011 року. В результаті проведеної перевірки встановлено порушення ТОВ «Форес» пп. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2, 138.4, пп. 138.8.1 ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України - стосовно заниження податку на прибуток та п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6, ст. 198, п. 201.2, 201.4, ст. 201 Податкового кодексу України - щодо заниження податку на додану вартість.

На підставі ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, заслухавши думку позивача, ухвалив продовжити розгляд справи за відсутності відповідача.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов висновку про обґрунтованість позовної заяви та наявність правових підстав для її задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Наказу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби «Про проведення позапланової невиїзної перевірки» від 01.04.2013 року № 369 згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1. ст. 20, пп. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1. ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України Дизановим Євгеном Михайловичем - головним державним податковим ревізор-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю ДПІ у Суворовському район: м. Одеси Одеської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Форес» (код ЄДРПОУ: 22467767) по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «Альфа Пак Інвест» (код ЄДРПОУ: 35791438. за період - червень 2011 року та з контрагентом-постачальником ТОВ «Енглєр» (код ЄДРПОУ: 33397207) за період - грудень 2011 рік.

За наслідками вказаної перевірки складено Акт № 1164/22-2/22467767 від 05.04.2013 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Форес» з питань достовірності відображення відносин з контрагентом-постачальником ТОВ «Альфа Пак Інвест» (код за ЄДРПОУ: 35791438) в деклараціях з податку на додану вартість за період червень 2011 року та за контрагентом-постачальником ТОВ «Енглер» (код за ЄДРПОУ: 33397207) в деклараціях з податку на додану вартість за період грудень 2011 року.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Податковим кодексом України, ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами і доповненнями) (далі - Закон «Про бухгалтерський облік»).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік», визначено загальне поняття та характеристика документу, на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формуються показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону «Про бухгалтерський облік», на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також, досліджуючи питання щодо недійсності угод, встановлено наступні обставини.

Під час перевірки відповідачем взято до уваги:

- Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 15.11.2012 року № 1016/2202/34349381 «Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Альфа Па Інвест», код за ЄДРПОУ: 34349381, з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Алсон», код ЄДРПОУ 34929851 за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року»;

- Акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Енглер», код за ЄДРПОУ: 33397207, з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Сучасні торговельні рішення, код ЄДРПОУ: 37450138, за період з 01.12.2011 року по 31.03.2012 року», СПД ОСОБА_4, індивідуальний податковий номер: НОМЕР_3, за період з 01.06.2011 року по 31.08.2011 року, ТОВ «ІПС Груп», код ЄДРПОУ: 37312923, за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року» від 17.08.2012 року № 55/3-22-30-33397207.

На підставі вказаних актів відповідачем по справі зроблений висновок про безтоварність господарських операцій між ТОВ «Форес» та його контрагентами - ТОВ «Альфа Пак Інвест» та ТОВ «Енглер», про що, зокрема, відповідач по справі наголошує у своїх запереченнях на адміністративний позов.

З таким висновком Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області погодитися неможна з огляду на викладене нижче.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Частинами 2, 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до спільного наказу Мінтрансу та Мінстату України № 488/346 від 29.12.1995 року про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля (з наступними змінами та доповненнями), затверджено типову форму товарно-транспортної накладної (форма № 1-ТН) та визнано обов'язковим використання її всіма суб'єктами господарської діяльності, що здійснюють транспортні перевезення автомобільним транспортом.

До матеріалів справи надані належним чином засвідчені копії договору № 10-3 від 20.01.2010 року із додатками (укладений з ТОВ «Альфа Пак Інвест»), видаткова накладна № РН-0000041 від 08.06.11 року, товарно-транспортна накладна № 41 від 08.06.2011 року, а також Податкова накладна № 15 від 08.06.2011 року, які підтверджують факт укладання та виконання угоди сторонами із метою використання такого майна у виробничій діяльності Позивача.

Також до матеріалів справи позивачем були надані документи, що підтверджували факт отримання послуг: договір № ДГ-0000167 від 01.08.2011 року, акти здачі - прийняття робіт № КОУ - 1001500 від 07.12.11 року та № КОУ 100168 від 23.12.11 року, а також податкові накладні № 2116 від 07.12.2011 року та № 2302 від 23.12.2011 року. Вказаними документами підтверджується факт укладання та фактичного здійснення позивачем угоди з ТОВ «Енглер» щодо надання транспортних послуг.

Відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року (адресованого головам апеляційних адміністративних судів), не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищезазначене, законодавчо передбачена презумпція правомірності правочину, доки інше не встановлено рішенням суду. Це стосується, зокрема і правочинів, укладених за ланцюгом попередників ТОВ «Альфа Пак Інвест» та ТОВ «Енглер». У вказаному вище акті перевірки у якості аргументів недійсності (нікчемності) правочинів, укладених ТОВ «Форес» зі своїми попередниками, є лише такі ж самі акти перевірок та міркування податківців. Рішень суду з цих приводів не наведено. Таким чином, висновки Відповідача щодо недійсності Договору є передчасними, не доказаними у встановленому законодавством порядку проте, на підставі вказаних допущень Відповідач видав оскаржувані податкові повідомлення-рішення, що не відповідає вимогам Закону.

Таким чином суд дійшов висновку, що з боку ТОВ «Форес» надано необхідні первинні документи бухгалтерського обліку, що підтверджують факт укладання та виконання договорів з контрагентами - ТОВ «Альфа Пак Інвест» та ТОВ «Енглер», підтверджують як транспортування так і прийняття покупцем (ТОВ «Форес») товарів та послуг, а також дають підставу враховувати в бухгалтерському та податковому обліку витрати на придбання таких товарів та послуг у визначених розмірах та періодах.

Щодо зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту з ПДВ, суд зазначає нижчевикладене.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно з п. 201.4 тієї ж статті, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Дата виникнення зобов'язань з ПДВ визначається виходячи з правил ст. 187 Податкового кодексу України, а саме: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку, або дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Дата виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Вказана норма міститься у п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Слід зазначити, що ця норма Податкового кодексу України є імперативною, та, фактично, визначає єдину підставу для нарахування податкового кредиту за операціями що відбуваються всередині України.

Згідно п. 4 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого Наказом Державної Податкової адміністрації України від 21.12.2010 року за № 969, сплачена (нарахована) сума рису на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з поставки товарів (послуг) продавця у реєстрі отриманих та виданих податкових ладних.

Відповідно до п. 7 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року за № 1002, реєстр є основою для відображення в податкових деклараціях з податку на додану вартість результатів операцій з поставки товарів (послуг).

Виходячи з вищенаведеного, відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію. Позивачем, за допомогою належним чином оформлених первинних документів доведено здійснення господарських операції з контрагентами - ТОВ «Альфа Пак Інвест» та ТОВ «Енглер». Податкові накладні, отримані в результаті цих операцій дають право на нарахування податкового кредиту з ПДВ у вказаному періоді у визначених податковою накладною розмірах.

Відтак, суд не погоджується з висновками податкового органу про відсутність об'єктів оподаткування по операція придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ «Форес» у контрагентів.

Додатково суд звертає увагу на те, що податковим органом, під час проведення перевірки ТОВ «Форес», фактично не проаналізовано господарську діяльність самого позивача, втім висновки акту, та, як наслідок, винесені податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на інших актах перевірок податкових органів.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено факт правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0000122220 та № 0000132220 від 19.04.2013 року, а відтак вони підлягають скасуванню як у частині нарахування основних зобов'язань, так і за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судові витрати розподіляються відповідно до приписів ст. 94 КАС України.

На підставі вимог частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 08.10.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Форес» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2013 року № 0000122220 та № 0000132220 - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0000122220 від 19.04.2013 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0000132220 від 19.04.2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 14 жовтня 2013 року.

Суддя Л.М.Токмілова

14 жовтня 2013 року