Рішення

від 07.10.2013 по справі 901/2653/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.10.2013 Справа № 901/2653/13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський картонно-тарний комбінат»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний берег»

про стягнення 103 452,84 грн.

Суддя А.Ю. Пукас

Представники:

Від позивача Шейкіна Д.О., довіреність №3/Д від 25.03.2013, юрист;

Від відповідача не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримський картонно-тарний комбінат» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний берег» про стягнення 103 452,84 грн., в тому числі 76 525,64 грн. заборгованості, 2 489,49 грн. пені, 23 846,97 грн. штрафу,

519,88 грн. 3% річних, 70,86 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за контрактом про поставку товару № 2801/1 від 28.01.2013, що виразилось в несвоєчасній та повній оплаті поставленого на адресу відповідача товару. Обґрунтовані посиланням на статті 525, 526, 712 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.08.2013 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 07.10.2013 представником позивача наданий детальний розрахунок штрафних санкцій.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з'явився, відзив на позов не надав, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Будь-яких клопотань на адресу суду не надходило.

Оскільки явка в судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримський картонно-тарний комбінат» створено шляхом перетворення Публічного акціонерного товариства «Крим» та є його правонаступником (стаття 1 Статуту).

28.01.2013 між Публічним акціонерним товариством «Крим» (виробник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сонячний берег» (одержувач) укладено Контракт № 2801/1 (а.с. 30-31).

Відповідно до пункту 1.1 Контракту в порядку та на умовах, визначених Контрактом, виробник зобов'язався виготовити та передати у власність одержувача, а одержувач прийняти та сплатити вироби з гафрокартону (надалі - товар).

Пунктом 1.2 Контракту визначений обсяг поставок та орієнтована ціна Контракту, яка на момент його укладання орієнтовано становить 520 000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Пунктом 4.2 Контракту визначено, що одночасно з передачею Товару виробник зобов'язаний надати одержувачу наступні документи: товарно-транспортну накладну, накладну на продукцію (видаткова накладна), оригінал рахунка-фактури, посвідчення якості на продукцію, податкову накладну.

Ціна Товару визначається специфікацією, яка є невід'ємною частиною Контракту. Ціна включає в себе вартість матеріалів, упаковки, маркування, навантаження на будь-які транспортні засоби, доставки і нанесення кліше одного кольору (пункт 5.1 Контракту).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищезазначеного Контракту позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар, про що свідчать видаткові накладні, копії яких долучені до матеріалів справи, а оригінали досліджені судом в судовому засіданні.

Однак, за твердженням позивача, вартість отриманого товару відповідачем сплачена частково, що призвело до утворення у нього заборгованості перед позивачем в сумі

76 525,64 грн.

Несплата відповідачем вартості отриманого товару в сумі 76 525,64 грн. у добровільному порядку стала підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський картонно-тарний комбінат» із даною позовною заявою до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Правові наслідки невиконання зобов'язань за договором поставки регулюються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Проте, в порушення умов вищезазначеного Контракту, відповідач не виконав свої зобов'язання за контрактом та не сплатив вартість отриманого товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість.

Відповідно до частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

З наявних в матеріалах справи накладних вбачається, що після поставки товару за кожною накладною сплив встановлений строк оплати товару.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів сплати заборгованості в сумі 76 525,64 грн. відповідачем суду не надано.

Одночасно, позивач просив стягнути з відповідача 2 489,49 грн. пені, 23 846,97 грн. штрафу, 519,88 грн. 3% річних та 70,86 грн. інфляційних втрат.

Суд вважає заявлені вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, з огляду на наступне.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вищенаведена правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 по справі № 06/5026/1052/2011 (№ 3-24гс12) та в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/908/2012 від 13.07.2012.

Так, пунктом 6.5 Договору встановлено, що за порушення пункту 5.2 Договору одержувач зобов'язаний сплатити виробнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення зобов'язання, від простроченої суми за кожен день прострочення. У тому разі, якщо прострочення платежу за поставлений товар становить 15 календарних днів та більше, одержувач також зобов'язаний оплатити виробнику штраф в розмірі 25 відсотків неоплаченого в строк товару.

Згідно з наданого позивачем розрахунку, пеня за порушення строків оплати нарахована відповідачу на суми заборгованості за кожний період прострочення та її загальний розмір становить 2 489,49 грн. (а.с. 8).

Судом перевірений наданий позивачем розрахунок пені, який складений вірно, з урахуванням вимог чинного законодавства та положень контракту, у зв'язку з чим вимоги про стягнення 2 489,49 грн. пені підлягають задоволенню.

Також, судом перевірений наданий позивачем розрахунок штрафу, який складений вірно, у зв'язку з чим суд, враховуючи, що відповідачем допущено порушення зобов'язання щодо оплати товару понад 15 днів та більше, задовольняє вимоги про стягнення штрафу в сумі 23 846,97 грн.

Право позивача вимагати сплатити 3% річних та інфляційних втрат передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірений наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, який складено вірно та вимоги позивача в ці1 частині також підлягають задоволенню.

Оплату судового збору, згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача.

В судовому засіданні 07.10.2013 оголошена вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 14.10.2013

Керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний берег» (вул. Глінки, 63, м. Сімферополь, АР Крим, 95022, р/р 2600714160 в ПАО «Укрбизнесбанк» в м. Донецьк, МФО 334969, код ЄДРПОУ 31173285) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський картонно-тарний комбінат» (вул. Виноградна, 5, а/с 77, м. Євпаторія, АР Крим, 97420, р/р 26006000132597 в АКБ «ЧБРР», м. Сімферополь, МФО 384577, код ЄДРПОУ 16513457) 76 525,64 грн. заборгованості, 2 489,49 грн. пені, 23 846,97 грн. штрафу, 519,88 грн. 3% річних, 70,86 грн. інфляційних втрат та 2 070,00 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Ю. Пукас