Постанова

від 12.08.2013 по справі 827/1038/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 серпня 2013 рокуСправа №827/1038/13-а 12 год. 39 хв.

м. Севастополь

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Мінько О.В.;

при секретарі - Бойко М.С.,

за участю: представника позивача Ягунова Віктора Петровича, довіреність б/н від 15.04.2013 року;

представника відповідача Таточенко Інни Віталіївни, довіреність № 10/9-10-025 від 13.03.2013 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Севжилінвест" до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Севжилінвест" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за формою "П" № 0000282210 від 04.04.2013 р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, у розмірі 91143,00 грн.;

- за формою "Р" № 0000262210 від 04.04.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених на Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 330720,50 грн., з яких за основним платежем 250970 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 62742,50 грн.;

- за формою "В4" № 0000272210 від 04.04.213 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 248440,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на момент укладання товариством з обмеженою відповідальністю "Севжилінвест" договорів на виконання робіт з контрагентами - товариством з обмеженою відповідальністю "Маркон Групп Ко" (далі ТОВ "Маркон Групп Ко") та товариством з обмеженою відповідальністю "Росар Трейд" (далі ТОВ "Росар Трейд") та на момент їх виконання, сторони договору володіли необхідним обсягом цивільної правоздатності, укладали договори з метою реального настання правових наслідків; послуги, щодо надання яких укладені договори були об'єктивно необхідними для виконання позивачем своїх зобов'язань перед замовниками, тобто їх одержання обумовлено діловою метою; послуги, надання яких є предметом договорів були фактично надані, що підтверджується належним чином оформленими документами; позивач, як добросовісний платник податків, не повинен нести відповідальність за порушення у діяльності контрагента, якщо такі мали місце; позивачу не було відомо про такі порушення, а викладене відповідачем в акті перевірки не є безумовним доказом неможливості ведення ТОВ "Маркон Групп Ко" та ТОВ "Росар Трейд" господарської діяльності, а є лише припущенням.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення в обґрунтування позовних вимог, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав суду письмові заперечення, зазначив, що за даними акта перевірки ТОВ "Маркон Груп Ко", складеного Яготинською міжрайонною Державною податковою інспекцією Київської області за № 1318/2300/37135774 від 08.12.2011 р., встановлена відсутність формування податкового кредиту та податкового зобов'язання за період з грудня 2010 р. по серпень 2011 р. Правочини, укладені ТОВ "Маркон Груп Ко" з контрагентами, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

За даними акта перевірки ТОВ "Росар Трейд", складеного Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва за № 2245/22-9/37194012 від 05.07.2012 р., встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ "Росар Трейд" при придбанні та продажу товарів. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, тому просив в позові відмовити.

Суд, заслухавши представників сторін, встановивши обставини у справі, дослідивши докази вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Севжилінвест" зареєстровано Гагарінською районною державною адміністрацією міста Севастополя 25.06.2004 року в якості юридичної особи та знаходиться на обліку у Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя.

Встановлено, що 29.03.2013 року Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби (далі - ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя ДПС) проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Севжилінвест" (далі ТОВ "Севжилінвест") з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р.

За результатами перевірки складений акт № 487/22.1-09/33074760 від 29.03.2013 р. (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Севжилінвест", а саме:

- підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1, 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 -VI, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 250970,00 грн., у тому числі у жовтні 2012 р. - 236047,00 грн., листопаді 2012 р. -1363,00 грн., грудні 2012 р. - 13560,00 грн. і зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у грудні 2012 р. на суму 248440,00 грн.;

- пункту 138.1.1, 138.8 статті 138, пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення "Податкового кодексу України", що призвело до зменшення убутку підприємства на суму 91143,00 грн.;

- пункту 46.1 статті 46, пункту 176.2 "б" розділу ІV Податкового кодексу України в частині не відображення у податковій звітності по ф.1 -ДФ виплат доходів суб'єкту підприємницької діяльності.

Такі висновки зроблені відповідачем на підставі акта перевірки ТОВ "Маркон Груп Ко", складеного Яготинською міжрайонною Державною податковою інспекцією Київської області за № 1318/2300/37135774 від 08.12.2011 р., та акта перевірки ТОВ "Росар Трейд", складеного Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва за № 2245/22-9/37194012 від 05.07.2012 р., та зазначено, що господарські операції між ТОВ "Маркон Груп Ко", ТОВ "Росар Трейд" та ТОВ "Севжилінвест" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

За вказаних обставин відповідач вважає всі операції ТОВ "Севжилінвест" з придбання послуг у ТОВ "Маркон Груп Ко" та ТОВ "Росар Трейд" такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків.

На підставі встановлених порушень відносно ТОВ "Севжилінвест" відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

- за формою "П" № 0000282210 від 04.04.2013 р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, у розмірі 91143,00 грн.;

- за формою "Р" № 0000262210 від 04.04.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених на Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 330720,50 грн., з яких за основним платежем 250970 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 62742,50 грн.;

- за формою "В4" № 0000272210 від 04.04.213 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 248440,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, між ТОВ "Севжилінвест" та ТОВ "Маркон Груп Ко" укладено договір поставки № 01-04-11/КП від 01.04.2011 р. продукції за номенклатурою, кількістю та цінами, вказаними в специфікаціях. Поставка продукції згідно договору здійснюється на умовах СРТ згідно правил.

Пунктом 1 договору передбачено, що продавець зобов'язується на умовах та в строки, передбачені даним договором, поставити Покупцеві продукцію в номенклатурі, кількості та за цінами, вказаними в специфікаціях до договору. Оформлення специфікацій здійснюється підписанням додаткових угод до договору.

Додаткові угоди до договору поставки:

- додаткова угода № 1 від 01.04.2011 р. на загальну суму 344 246,69 грн., у тому числі податок на додану вартість (далі ПДВ) 57 374,45 грн.;

- додаткова угода № 2 від 06.04.2011 р. на загальну суму 28 123,20 грн., у тому числі ПДВ 4687,20 грн.;

- додаткова угода № 3 від 08.04.2011 р. на загальну суму 36 480,00 грн., у тому числі ПДВ 6080,00 грн.;

- додаткова угода № 4 від 20.06.2011 р. на загальну суму 28 635,00 грн., у тому числі ПДВ 4772,50 грн.

На виконання умов договору ТОВ "Маркон Груп Ко" на адресу ТОВ "Севжилінвест" поставлені товари, на що виписані відповідні видаткові накладні, а саме:

- № 010403 від 01.04.2011 р. на суму 344 246,69 грн., у тому числі ПДВ 57 374,45 грн.;

- № 06408 від 06.04.2001 р. на суму 28 123,20 грн., у тому числі ПДВ 4687,20 грн.;

- № 080405 від 08.04.2011 р. на суму 36 480,00 грн., у тому числі ПДВ 6080,00 грн.;

- № 200611 від 20.06.2011 р. на суму 28 635,00 грн., у тому числі ПДВ 4772,50 грн.

На виконання умов договору ТОВ "Маркон Груп Ко" на адресу ТОВ "Севжилінвест" поставлені товари, на що виписані відповідні податкові накладні, а саме:

- № 3 від 01.04.2011 р. на суму 344 246,69 грн., у тому числі ПДВ 57 374,45 грн.;

- № 41 від 06.04.2011 р. на суму 28 123,20 грн., у тому числі ПДВ 4687,20 грн.;

- № 59 від 08.04.2011 р. на суму 36 480,00 грн., у тому числі ПДВ 6080,00 грн.;

- № 174 від 20.06.2011 р. на суму 28 635,00 грн., у тому числі ПДВ 4772,50 грн.

Також перевіркою встановлено, що між ТОВ "Севжилінвест" та ТОВ "Росар Трейд" укладено договір № 01 від 22.11.2010 р. на передачу прав для підключення електричних мереж ТОВ "Севжилінвест" через РП-6Кв № 58. Згідно договору ТОВ "Росар Трейд" зобов'язується забезпечити отримання на ім'я ТОВ "Севжилінвест" погоджень і дозволів для підключення електромереж ТОВ "Севжилінвест" через РП-6Кв № 58.

На виконання умов договору ТОВ "Росар Трейд" на адресу ТОВ "Севжилінвест" надало послуги, на що були виписані відповідні документи, а саме, акт виконаних робіт б/н від 18.02.2011 р. на суму 2 500 000,00 грн., податкові накладні № 1125 від 25.11.2010 р. на суму 1 000 000,00 грн., у тому числі ПДВ 166 666,66 грн.; № 122307 від 23.12.2010 р. на суму 500 000,00 грн., у тому числі ПДВ 83 333,33 грн.; № 012605 від 26.02.2011 р. на суму 500 000,00 грн., у тому числі ПДВ 83 333,33 грн.

На підставі виписаних ТОВ "Маркон Груп Ко" податкових накладних, ТОВ "Севжилінвест" включив до складу податкового кредиту за квітень, липень 2011 р. суму ПДВ в розмірі 72914,14 грн., а також на підставі виписаних ТОВ "Росар Трейд" податкових накладних - включив до складу податкового кредиту за листопад-грудень 2010 р., січень-лютий 2011 р. суму ПДВ в розмірі 416666,66 грн.

Згідно з пунктом 14.1.181 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

За правилом пункту 198.2 статі 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення " (у редакції, яка діяла під час встановлених правовідносин) податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів / послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів / послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Такі ж за правовим змістом положення містить Порядок заповнення податкової накладної, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, який набрав чинності з 16.12.2011.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зі змісту положень ПК України випливає, що наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит виникають по реально здійснених господарських операцій з придбання товарів, послуг з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Також у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, як розрахунковий документ підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, і яка породжує у платника податків обов'язки та право нарахування податкового зобов'язання або податкового кредиту з ПДВ, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець).

Податкова накладна має статус податкового і одночасно розрахункового документа за умови складання особою, зареєстрованою як платник податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Як вбачається з акту перевірки, ніяких порушень у частині оформлення податкових накладних контрагентами позивача ДПІ Гагарінського району м. Севастополя ДПС не встановила, зауваження до змісту та форми накладних відсутні.

Слід зазначити, що на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних за квітень-липень 2011 р. ТОВ "Маркон Груп Ко", за листопад, грудень 2010 р., січень - лютий 2011 р. ТОВ "Росар Трейд", вказані контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та мали свідоцтво платника податків на додану вартість, які на момент виникнення спірних відносин не були анульовані, що відповідачем не заперечується.

Отже, позивач виконав усі передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" та Податковим кодексом України вимоги для формування податкового кредиту.

Тому, на підставі вказаних вище положень Податкового кодексу України, Наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення", Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України, податкові накладні, видані платниками податків - ТОВ "Маркон Груп Ко" та ТОВ "Росар Трейд" на виконання умов договорів з ТОВ "Севжилінвест" № 01-04-11/КП від 01.04.2011 р., № 01 від 22.11.2010 р. правомірно віднесені останнім до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідні податкові періоди.

Стосовно доводів відповідача щодо відсутності оригіналів податкових накладних, виданих державним підприємством "Укрдержбудекспертиза" (далі ДП "Укрдержбудекспертиза"), слід зазначити наступне.

На виконання умов договору від 12.07.2011 р. № 01-011 ДП "Укрдержбудекспертиза" на адресу ТОВ "Севжилінвест" надало послуги, а саме, експертні роботи, на що були виписані відповідні документи - податкова накладна № 91/001 від 14.07.2011 р. на суму 49708,80 грн., у тому числі ПДВ 8284,80 грн.

Отже, виводи відповідача щодо відсутності оригіналів податкових накладних спростовується матеріалами справи.

Судом зазначається, що з приводу повноти та правильності нарахування та сплати податку на додану вартість необхідно керуватися нормами розділу V Податкового кодексу України, а з приводу повноти та правильності нарахування та сплати податку на прибуток підприємств - нормами розділу ІІІ Податкового кодексу України.

З приводу зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток слід зазначити наступне.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлює, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пункт 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлює, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати складаються з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг); інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу (інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат) крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пунктам 138.4, 138.5 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку

Відповідно до пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до підпункту 139.1.1 та підпункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України не відносяться до складу витрат - витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

А згідно пункту 140.2 статті 140 Податкового кодексу України у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації. Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами:

- у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним;

- у звітному періоді, в якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

Отже, платник податку має право на включення до складу валових витрат будь-якої суми витрат, які він поніс в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Єдиною умовою включення таких сум до валових витрат є подальше використання у власній господарської діяльності, незалежно чи почали таки товари використовуватися на момент перевірки, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. При цьому, платник податку повинен здійснити корегування своїх доходів або витрат лише у випадку прийняття судом рішення про визнання правочину, за яким виникли таки доходи чи витрати, недійсним (набрання рішенням суду законної сили).

Судом встановлено, що на виконання умов договору № 01 від 22.11.2010 р., за наслідками фактичного надання ТОВ "Росар Трейд" послуг та їх прийняття ТОВ "Севжилінвест", був складений та підписаний акт виконаних робіт від 18.02.2011 р. на суму 2 500 000,00 грн.

Оплата наданих послуг за договором № 01 від 22.11.2010 здійснена ТОВ "Севжилінвест" на адресу ТОВ "Росар Трейд" в повному обсязі, що відповідачем не оспорюється.

Також матеріалами справи підтверджено, що 30.09.2010 р. між ТОВ "Севжилінвест" та обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Проспект-V" (далі ОК ЖБК "Проспект-V") укладено договір про спільну забудову земельних ділянок.

На виконання умов договору від 30.09.2010 р. були складені і підписані:

- довідка ПАТ "Севастопольенерго" про виконання технічних умов;

- технічні умови;

- зміни до технічних умов.

У свою чергу 29.06.2011 р. ОК ЖБК "Проспект-V" підписав договір підряду з приватним підприємством "Дунайенергоальягс" № 29/06-11 про виконання роботи з монтажу електромереж 6кВ та КТП в районі бухти Кругла в м. Севастополі.

За наслідками фактичного надання останнім послуг та їх прийняття ОК ЖБК "Проспект-V", були складені і підписані:

- акт підтвердження готовності електроустановки до підключення до електричної мережі № 138;

- акт розмежування балансової належності електромереж;

- декларація про готовність об'єкта до експлуатації від 20.12.2012 р.;

- декларація про готовність об'єкта до експлуатації від 26.12.2012 р.

Також матеріалами справи підтверджено, що 23.03.2011 р. між ТОВ "Севжилінвест" та підприємством Холодногірської виправної колонії № 18 укладено договір про виробництво продукції на давальницькій сировині № 23-03Д.

На виконання умов договору № 23-03Д від 23.03.2011 р., були виписані та надані ТОВ "Севжилінвест" наступні податкові накладні:

-№ 4 від 04.04.2011 р. на суму 53775,00 грн., у тому числі ПДВ-8962,50 грн.;

-№ 21 від 11.04.2011 р. на суму 69154,66, у тому числі ПДВ 11525,78 грн.;

-№ 55 від 30.05.2011 р. на суму 107820,00 грн., у тому числі ПДВ 17970, 00 грн.;

-№ 2 від 02.06.2011 р. на суму 25790,40 грн., у тому числі ПДВ 4298,40 грн.;

-№ 5 від 06.06.2011 р. на суму 36536,40 грн., у тому числі ПДВ 6089,40 грн.;

-№ 21 від 09.06.2011 р. на суму 51580,80 грн., у тому числі ПДВ 8596,80 грн.;

-№ 30 від 14.06.2011 р. на суму 53730,00 грн., у тому числі ПДВ 8955,00 грн.;

-№ 38 від 20.06.2011 р. на суму 75222,00 грн., у тому числі ПДВ 12537,00 грн.;

-№ 57 від 24.06.2011 р. на суму 75931,24 грн., у тому числі ПДВ 12655,21 грн.

У свою чергу за наслідками фактичного виконання підприємством Холодногірської виправної колонії № 18 робіт за договором № 23-03Д прийняття їх Замовником - ТОВ "Севжилінвест", були складені:

- акт приймання - передачі майна від 20.06.2011 р.;

- акт приймання - передачі майна від 01.04.2011 р.;

- акт приймання - передачі майна від 11.04.2011 р.;

- акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) за червень 2011 р.;

- специфікація № 3 від червня 2011 р.;

- акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) за травень 2011 р.;

- специфікація № 2 від травня 2011 р.;

- акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) за квітень 2011 р.;

- специфікація № 1 від квітня 2011 р.

23.03.2011 р. між ТОВ "Севжилінвест" та товариством з обмеженою відповідальністю "Індастріал Девелопмент" (далі ТОВ "Індастріал Девелопмент") укладено договір № 23/03-11К.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що комісіонер зобов'язується здійснювати операції з продажу майна.

За наслідками фактичного надання послуг та їх прийняття ТОВ "Севжилінвест", були складені і підписані:

- звіт про реалізацію товарів від 30.04.2011 р.;

- акт № ІД-0000012 здачі - прийняття робіт (наданих послуг);

- акт № ІД-0000011 здачі - прийняття робіт (наданих послуг);

- специфікація № 1 від 01.04.2011 р.;

- акт № 0304 прийому - передачі продукції на комісію за договором № 23/03-11К;

- акт № 0204 прийому - передачі продукції на комісію за договором № 23/03-11К;

- акт № 0104 прийому - передачі продукції на комісію за договором № 23/03-11К;

- звіт про реалізацію товарів від 31.05.2011 р.;

- акт № ІД-0000016 здачі - прийняття робіт (наданих послуг);

- акт № ІД-0000014 здачі - прийняття робіт (наданих послуг);

- акт № 01.05 прийому - передачі продукції на комісію за договором № 23/03-11К;

- специфікація № 2 від 10.05.2011 р.;

- звіт про реалізацію товарів від 30.06.2011 р.;

- специфікація № 3 від 01.06.2011 р.;

- акт № 06.06 прийому - передачі продукції на комісію за договором № 23/03-11К;

- акт № 05.06 прийому - передачі продукції на комісію за договором № 23/03-11К;

- акт № 04.06 прийому - передачі продукції на комісію за договором № 23/03-11К;

- акт № 03.06 прийому - передачі продукції на комісію за договором № 23/03-11К;

- акт № 02.06 прийому - передачі продукції на комісію за договором № 23/03-11К;

- акт № 01.06 прийому - передачі продукції на комісію за договором № 23/03-11К;

- акт № ІД-0000019 здачі - прийняття робіт (наданих послуг);

- акт № ІД-0000018 здачі - прийняття робіт (наданих послуг);

- акт звірки взаєморозрахунків № 1 від 27.07.2011 р.

Оплата наданих послуг за договором № 23/03-11К. від 23.03.2011 здійснена ТОВ "Севжилінвест" на адресу ТОВ "Індастріал Девелопмент" в повному обсязі, що відповідачем не оспорюється.

Отже, матеріалами справи підтверджується придбання (замовлення) позивачем товарів (робіт, послуг) з метою використання у його господарської діяльності.

Також слід зазначити, що в акті перевірки відомості щодо наявності на первинних документах, якими оформлені фінансово-господарські відносини між ТОВ "Севжилінвест" ТОВ "Маркон Груп Ко", ТОВ "Росар Трейд", ТОВ "Індастріал Девелопмент", підприємством Холодногірської виправної колонії № 18, ПП "Дунайенергоальягс", ОК ЖБК "Проспект-V" всіх необхідних реквізитів не заперечуються, посилання на документи щодо відсутності у ТОВ "Маркон Груп Ко" та ТОВ "Росар Трейд" статусу платника податку на прибуток підприємств та платника податку на додану вартість у періоді, що перевіряється не містяться. Тобто ТОВ "Маркон Груп Ко" та ТОВ "Росар Трейд" у цьому періоді були зареєстровані у встановленому законом порядку у якості платника податку на прибуток підприємств та платника податку на додану вартість.

Також в акті перевірки в порушення вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не зазначено, внаслідок відсутності у ТОВ "Севжилінвест" яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат, витрати, здійсненні товариством на виконання умов вищезгаданих договорів. Відсутні в акті перевірки й посилання на те, що податковими накладними (або оформленими з порушенням вимог) не підтверджено суми податку на додану вартість, віднесених позивачем до складу податкового кредиту, як того вимагає для не віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України.

В порядку абзацу 2 пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України позивач про наявність яких-небудь розбіжностей з даними контрагента - ТОВ "Маркон Груп Ко" та ТОВ "Росар Трейд", за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних відповідачем не повідомлявся.

На думку відповідача, відсутність умов для здійснення господарських операцій постачальниками - ТОВ "Маркон Груп Ко" та ТОВ "Росар Трейд" унеможливлює існування такої діяльності між цим підприємством та його контрагентами, зокрема, з ТОВ "Севжилінвест".

Проте, суд вважає такий висновок відповідача є помилковим.

Так, фактичне надання та прийняття послуг згідно умовам згаданих вище договорів, підтверджується належними документами, що в акті перевірки не заперечується.

Крім того, навіть за умови відсутності у якогось суб'єкта господарювання умов для вироблення товарно-матеріальних цінностей та/або надання послуг (виконання робіт), як-то: матеріальних ресурсів, виробничих приміщень, робочої сили і таке інше, не виключена фізична наявність певного товару (послуг, робіт) у розпорядженні відповідної особи та здійснення такою особою господарських операцій з товарами; зокрема, товари можуть залучатися на умовах товарного кредиту, з доставкою покупцю чи безпосередньо особі, якої він перепродається й так далі. Цивільним та господарським законодавством України передбачена значна кількість видів господарських договорів, які дозволяють здійснювати господарську діяльність без власних складських приміщень, транспорту, з незначною кількістю працюючих, у тому числі, однією посадовою особою. Будь-які матеріальні цінності можуть знаходитися у розпорядженні суб'єкта господарювання й внаслідок незаконного отримання таких цінностей. Але, все це не виключає фізичної наявності товару та/або можливості надання послуг (виконання робіт), які можуть виступати предметом купівлі-продажу (підряду). Неналежне ведення суб'єктом господарювання бухгалтерського та податкового обліку, не оприбуткування матеріальних цінностей, знаходження таких поза його обліком, знов-таки не виключає можливість фізичної наявності певного товару та/або можливості надання послуг (виконання робіт) й їх продажу (надання) іншим суб'єктам господарювання. У такому разі, відповідальність за дії щодо ухилення від належного обліку товарно-матеріальних цінностей, не відображення операцій з товарно-матеріальними цінностями у податковій звітності, несплату податків з відповідних операцій, в силу частини другої статті 61 Конституції України (юридична відповідальність особи має індивідуальний характер) має нести саме та особа, яка допустила такі порушення, а не добросовісний покупець, який веде бухгалтерський та податковий облік фінансово-господарських операцій у повній відповідності з вимогами законодавства. До того ж, фактів ухилення ТОВ "Маркон Груп Ко" та ТОВ "Росар Трейд" від оподаткування, зокрема, не декларування відповідних фінансово-господарських операцій, перевіркою не встановлено.

Таким чином, висновок відповідача в акті перевірки щодо відсутності у ТОВ "Маркон Груп Ко" та ТОВ "Росар Трейд" необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів, є не більш ніж припущенням, що не відповідає вимозі пункту 6 розділу І "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010, № 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772 (далі - Порядок № 984) щодо викладення в акті перевірки фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, чітко, об'єктивно та в повній мірі.

З огляду на викладене порушення з боку позивача вимог податкового законодавства у правовідносинах з ТОВ "Маркон Груп Ко" та ТОВ "Росар Трейд" відсутне й висновок відповідача про їх наявність спростовується матеріалами справи.

Стосовно доводів відповідача про те, що у зв'язку з неможливістю провести зустрічні перевірки ТОВ "Маркон Груп Ко" та ТОВ "Роср Трейд" щодо встановлення факту сплати податку на додану вартість, слід зазначити наступне.

Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Також, слід враховувати і те, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту покупця, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - віднесення до податкового кредиту, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару ПДВ до державного бюджету не сплачується, а покупець (позивач) вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Встановлення судом необґрунтованості заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди тягне за собою відмову в її задоволенні.

Проте таких обставин відповідачем не доведено та судом не встановлено.

Щодо доводів відповідача про нікчемність договорів, суд зазначає наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим, судом зазначається, що відповідачем не надано доказів в підтвердження того, що зазначені вище договори суперечать вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам а також , що вони не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

Частиною 3 статті 228 ЦК України передбачено, що у разі недодержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Тобто відповідними доказами стверджень відповідача про невідповідність правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, зважаючи на час їх здійснення, мають бути відповідні судові рішення, оскільки за вимогами зазначеної норми права такий правочин є оспорюваним, а не нікчемним.

Проте, відповідачем не було надано жодного належного та достатнього доказу наявності у сторін укладених позивачем спірних правочинів умислу на отримання виключно податкової вигоди, без реального переміщення товару (виконання робіт). Навпаки, в ході розгляду справи не було виявлено не тільки вироків, але й порушення кримінальних справ за ознаками узгоджених кримінально-карних діянь щодо отримання незаконним шляхом податкової вимоги у діях посадових осіб ТОВ "Севжилінвест".

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладених правових норм, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення, а відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів, тому останні підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Севжилінвест" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою "П" № 0000282210 від 04.04.2013 р. прийняте Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, Товариства з обмеженою відповідальністю "Севжилінвест", у розмірі 91143,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою "Р" № 0000262210 від 04.04.2013 р. прийняте Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Севжилінвест", з податку на додану вартість із вироблених на Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 330720,50 грн., з яких за основним платежем 250970 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 62742,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою "В4" № 0000272210 від 04.04.213 р. прийняте Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Севжилінвест", у розмірі 248440,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Севжилінвест" (юридична адреса: вул. Вакуленчука, буд. 33-А, кв. 3-1, м. Севастополь, 99053, ЄДРПОУ 33074760) судові витрати в розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено та постанова підписана 20.08.2013 року.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя О.В. Мінько