Постанова

від 03.10.2013 по справі 826/7694/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7694/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазтех» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазтех» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укргазтех» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій щодо прийняття податкових повідомлень-рішень № 0000292250, № 0000302250 від 22 січня 2013 року та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000292250, № 0000302250 від 22 січня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 серпня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно зі ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, ст. 81, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України у період з 19 грудня 2012 року по 25 грудня 2012 року працівниками ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Спецмонтажбуд» за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2012 року, за результатами якої складено акт № 419/22-50/30265715 від 28 грудня 2012 року.

В акті перевірки відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 5.1 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000292250 від 22 січня 2013 року, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 974 773,75 грн. (за основним платежем - 779 819,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 194 954,75 грн.).

Крім того, відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000302250 від 22 січня 2013 року, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 762 405,00 грн. (за основним платежем - 609 924,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 152 481,00 грн.).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що 31 березня 1999 року ТОВ «Укргазтех» зареєстровано за № 10721070012000724 Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією (код за ЄДРПОУ 30265715).

21 січня 1999 року позивача взято на податковий облік в ДПІ у Святошинському районі м. Києва за № 20518.

Як вбачається з матеріалів справи, основними видами діяльності позивача є проектування та монтаж систем керування технологічними процесами, інші монтажні роботи, оптова торгівля іншим промисловим обладнанням, оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням, створення програмного забезпечення, розроблення стандартного програмного забезпечення, дослідження та розробки в галузі природничих та технічних наук.

30 червня 2010 року між позивачем та ТОВ «Родоніт» укладено договір підряду № 06/10 на виконання робіт з прокладання 60 км волоконно-оптичного кабелю зв'язку в телефонній каналізації на загальну суму 360 000,00 грн.

Крім того, для виконання частини робіт на ділянці Донецької залізниці ст. Горлівка - ст. Микитівка - ст. Артемівськ - ст. Краматорськ - ст. Слов'янськ, між позивачем та ТОВ «Спецмонтажбуд» укладено договір № 0607/10 від 06 липня 2010 року з прокладання 14 км волоконно-оптичного кабелю на загальну суму 83 580,00 грн.

Також, 08 вересня 2010 року між позивачем та ТОВ «Газтехком» укладено договір № А01-30/10 на виконання пусконалагоджувальних робіт по заміні САК ГПА ГТН-6 КС «Орлівка» на суму 189 299,29 грн.

Для виконання окремих видів робіт (налагодження та регулювання електронних програмно-логічних контролерів, блоків введення-виведення, цифро-аналогових та аналогово-цифрових перетворювачів) між позивачем та ТОВ «Спецмонтажбуд» укладено договір № А01-31/10 від 08 вересня 2010 року, предметом якого було забезпечення ТОВ «Спецмонтажбуд» позивачу виконання пусконалагоджувальних робіт: заміна САК ГПА ГТН-6 на КС «Орлівка» (ГПА № 2). Загальна сума укладеного договору склала 165 247,36 грн., в т.ч. ПДВ - 27 541,23 грн.

Крім того, 12 липня 2010 року між позивачем та ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» укладено договір № П08-29/10 з монтажу, технічного обслуговування та ремонту контрольно-вимірювального обладнання систем автоматичного керування газоперекачувальними агрегатами і компресорними цехами компресорних станцій. Вартість договору склала 1 390 263,60 грн.

Для виконання окремих видів робіт між позивачем та ТОВ «Спецмонтажбуд» укладено договір № П08-34/10 від 02 серпня 2010 року, предметом якого було виконання ТОВ «Спецмонтажбуд» робіт по технічному обслуговуванню системи автоматичного керування КС «Бар» та КС «Гусятин». Загальна вартість робіт за цим договором склала 212 716,80 грн., в т.ч. ПДВ - 35 452,80 грн.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Спецмонтажбуд» укладено договір № П08-37/10 від 10 серпня 2010 року, предметом якого було виконання ТОВ «Спецмонтажбуд» в межах договірної ціни робіт по технічному обслуговуванню систем автоматичного керування ГПА та компресорними цехами компресорних станцій УМГ «Черкаситрансгаз» на КС-2 «Кіровоградська» газопроводу «Кременчук-Анан'їв-Богородчани», та зобов'язання позивача прийняти та оплатити виконану роботу. Вартість робіт за договором склала 43 784,40 грн., в т.ч. ПДВ - 7 297,40 грн.

Між позивачем та ТОВ «Спецмонтажбуд» укладено договір № П08-38/10 від 10 серпня 2010 року, предметом якого було виконання ТОВ «Спецмонтажбуд» в межах договірної ціни робіт по технічному обслуговуванню систем автоматичного керування ГПА та компресорними цехами компресорних станцій УМГ «Черкаситрансгаз» на КС-35Б «Ставищенська» газопроводу «Прогрес», та зобов'язання позивача прийняти та оплатити виконану роботу. Вартість робіт за договором склала 43 784,40 грн., в т.ч. ПДВ - 7 297,40 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 грудня 2009 року між позивачем та ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» укладено договір № П08-84/09 з реконструкції системи автоматичного управління газоперекачувальними агрегатами ГТК-10і.

Для виконання окремих видів робіт між позивачем та ТОВ «Спецмонтажбуд» укладено договір № П08-39/10 від 10 серпня 2010 року, предметом якого було виконання ТОВ «Спецмонтажбуд» в межах договірної ціни робіт по реконструкції САК ГПА ГТК-10і на КС «Олександрівка» (агрегат № 5) Олександрівського ЛВУМГ УМГ «Черкаситрансгаз», та зобов'язання позивача прийняти та оплатити виконану роботу. Вартість робіт за договором склала 79 867,20 грн., в т.ч. ПДВ - 13 311,20 грн.

Крім того, 14 грудня 2009 року між позивачем та ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» укладено договір № П08-81/09 з реконструкції системи автоматичного управління газоперекачувальними агрегатами ГТК-10і компресорної станції «Бар».

Для виконання окремих видів робіт між позивачем та ТОВ «Спецмонтажбуд» укладено договір № П08-40/10 від 10 серпня 2010 року, предметом якого було виконання ТОВ «Спецмонтажбуд» в межах договірної ціни робіт по реконструкції САК ГПА ГТК-10і на КС «Бар» (агрегат № 3) Барського ЛВУМГ УМГ «Черкаситрансгаз», та зобов'язання позивача прийняти та оплатити виконану роботу. Вартість робіт за договором склала 143 425,20 грн., в т.ч. ПДВ - 23 904,20 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження того, що ним було отримано наведені послуги від ТОВ «Спецмонтажбуд» надано: податкові накладні, акти приймання виконаних підрядних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти здачі-прийняття науково-технічної продукції, розрахунки, об'єктні кошториси на будівництво, локальні кошториси на монтажні роботи, розрахунки загальновиробничих витрат до локальних кошторисів на монтажні роботи, відомості ресурсів до локальних кошторисів на монтажні роботи, договірні ціни монтажних робіт на будівництво, підсумкові відомості ресурсів до локальних кошторисів на монтажні роботи, договірні ціни на будівництво, локальні кошториси на монтаж устаткування, локальні кошториси на технічне обслуговування та перевірку вимірювальних каналів, календарні плани, протоколи узгодження договірної ціни на виконання пусконалагоджувальних робіт, локальні кошториси на пусконалагоджувальні роботи, наявні в матеріалах справи.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії документів на підтвердження придбання позивачем комплектуючих та обладнання, необхідного для виконання робіт згідно з умовами укладених договорів: видаткові накладні, довіреності, акти прийому-передачі, товарно-транспортні накладні.

Як встановлено судом першої інстанції, позиція відповідача ґрунтується на постанові про призначення позапланової перевірки ТОВ «Укргазтех» старшого слідчого з ОВС ГСУ МВС України капітана міліції Мацули М.Б. від 04 жовтня 2012 року по кримінальній справі № 24/257, зі змісту якої вбачається, що ГСУ МВС України проводиться досудове слідство по кримінальній справі № 24/257 за обвинуваченням ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та інших осіб у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Згідно з наявними в матеріалах справи копіями протоколів допиту свідка, протоколів додаткового допиту обвинуваченого, протоколів додаткового допиту свідка, вказаними особами використано реквізити та банківські рахунки ТОВ «Спецмонтажбуд» з метою документального оформлення неіснуючих операцій на отримання та продаж ТМЦ, надання послуг та робіт.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону, не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За змістом пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначеного цим Законом.

Пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Пп. 7.5.1 п. 7.5 цього Закону визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

При вирішенні даної справи, колегія суддів враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту та валових витрат, а, отже, і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Посилання відповідача на факт існування кримінальної справи № 24/257 за обвинуваченням ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та інших осіб у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, як на доказ правомірності прийнятих рішень, є необґрунтованими, оскільки жодним чином не доводять факт порушення позивачем норм податкового законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, відповідачем не надані суду належні та допустимі докази в розумінні КАС України, а тому наведені обставини не беруться до уваги колегією суддів, як доказ порушення позивачем податкового законодавства.

Крім того, колегія суддів зазначає, що оскільки перевірка позивача в межах спірних правовідносин призначена на підставі постанови слідчого про призначення позапланової перевірки ТОВ «Укргазтех» відповідно до кримінально-процесуального закону, то відповідач не мав законних підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду в межах кримінальної справи.

А тому матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи, та не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25 березня 2013 року у справі № К/9991/78497/12.

З приводу висновків податкового органу в акті перевірки щодо нікчемності правочинів колегія суддів зазначає, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2012 року у справі № К/9991/50772/12.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно винесено податкові повідомлення-рішення № 0000292250, № 0000302250 від 22 січня 2013 року, оскільки суми податкового кредиту та валових витрат за відповідний період підтверджуються відповідними первинними документами, оформленими у відповідності до наведених законодавчих вимог, та які відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазтех» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та засновані на нормах права.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазтех» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 серпня 2013 року - скасувати та ухвалити нову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазтех» - задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби щодо прийняття податкових повідомлень-рішень № 0000292250, № 0000302250 від 22 січня 2013 року.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби № 0000292250, № 0000302250 від 22 січня 2013 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.