Ухвала

від 01.10.2013 по справі 801/1048/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/1048/13-а

01.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І.) від 27.02.13 у справі № 801/1048/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайський комбікормовий завод" (вул. Степна, 2, м.Бахчисарай, Автономна Республіка Крим, 98403)

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби (вул. Сімферопольська, 3, м.Бахчисарай, Автономна Республіка Крим, 98403)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.02.2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайський комбікормовий завод" до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби від 17.01.2013 р. №0000142300 та №0000152300.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайський комбікормовий завод" судові витрати, шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби, в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору, розміром 154,72 грн.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 01.10.2013 року сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що у період з 26.12.2012 р. по 02.01.2013 р. працівниками Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби була проведена невиїзна позапланова перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та господарських операцій з ТОВ БВП "Строитель-плюс", ПП "Ротонда Торг", ПП "Габарит-груп", ПП "Гранд - М", ПП "Райс-М", ПП "Грандпродукт", ТОВ "ВТК"Окнополь", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Скипер", ПП "Добре Місто", ПП "Мобкримторг", ПП "Комманд", ПП "Визит Торг", ПП "Нантехімидж", ПП "Кримторг", ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь", ПП "Базис Торг", ПП "Укрторгпартнер", ПП "Кримспецтехнолоджи", ТОВ "Тонар - Крим", ТОВ "Кримстройиндустрия", ТОВ "Аквамарин", ПП "Евроградстрой", ТОВ "ТМ-Компані", Фірма "Капітель-Плюс", ПП "Пан-Буд", ПП "Беллатрикс", ПП "Севалітстрой", ПП "Мастер Торг" за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р. За результатами проведеної перевірки був складений акт від 10.01.2013р. № 9/40/22/00688717 (а.с.17-39).

З висновків акту перевірки (а.с.38-39) вбачається, що відповідачем у ході перевірки позивача були встановлені порушення, а саме:

1) п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, абз "г" п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податку на прибуток всього у сумі 10001,00 грн., у тому числі по періодах: 3 квартал 2009 рік у сумі 3125,00 грн.; 2009 рік у сумі 3125,00 грн; 1 квартал 2010 р. у сумі 6876,00 грн.

однак з урахування п. 102.1 ст. 102 ПК України від 02.12.2010р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями), заниження податку на прибуток, підлягаючого до сплати в бюджет, складає усього у сумі 6876,00 грн., у т.ч. по періодах, по яких не минув строк позовної давнини: за І квартал 2010 року у сумі 6876,00 грн.

2) п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4. п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), а також в порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у суму 8001,00 грн., у тому числі по періодах: за липень 2009 року у сумі 2500,00 грн., за березень 2010 року на 5501,00 грн.

однак з урахування п. 102.1 ст. 102 ПК України від 02.12.2010р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями), заниження податку на додану вартість, підлягаючого до сплати в бюджет, складає усього у сумі 5501,00 грн., у т.ч. по періодах, по яких не минув строк позовної давнини: березень 2010 року у сумі 5501,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 17.01.2013 р. №0000142300 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 6876,25 грн., з яких за основним платежем 5501,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1375,25 грн. (а.с.15) та № 0000152300 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 8595,00 грн., з яких за основним платежем 6876,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1719,00 грн. (а.с.16).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіряючи відповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи, колегією суддів встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, ТОВ "Бахчисарайський комбікормовий завод" мав господарські відносини з ПП "Севелістрой" на підставі рахунку - фактури №260 від 29.03.2010 р.

На виконання договору у спрощеній формі ПП "Севелістрой" було виписано рахунок-фактуру за надані послуги з реконструкції ваговій на загальну суму 33004,27 грн., в тому числі ПДВ - 5500,71 гривень.

Позивачем від ПП "Севелістрой" було отримано податкову накладну №273 від 29.03.2010 року на загальну суму - 33004,27 грн., в т.ч. ПДВ - 5500,71 грн.

Для підтвердження фактичного існування договірних відносин та реального настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочину, були використані первинні документи, на підставі яких у бухгалтерському та податковому обліку відображено отримані послуги від ПП "Севелістрой" на суму 33004,27 грн. а саме: акт здачі-прийняття робіт №б/н від 29.03.2010р. на загальну суму 33004,27 грн. у т.ч. ПДВ - 5500,71 грн. (а.с. 46), договірна ціна (тверда) (а.с. 47), №2-1-1 (а.с. 48-50), відомість ресурсів к локальному кошторису №2-1-1 (а.с. 51-52), ), довідка про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2010 р. на суму 33004,27 грн. (а.с. 53), акт прийомки виконаних робіт за березень 2010 р. (а.с. 54-56), підсумкова відомість ресурсів за березень 2010 р. (а.с. 59-61).

Акт виконаних робіт, підписаний обома сторонами договору, є безпосереднім фактом підтвердження виконання узятих за договором зобов'язань і, відповідно, фактом виконання робіт.

Після чого, позивач на розрахунковий рахунок ПП "Севелістрой" перерахував грошові кошти платіжним дорученням №1150 від 01.04.2010 р. на суму 33004,27 грн. у т.ч. ПДВ - 5500,71 грн.

Таким чином, сума податку на додану вартість була сплачена позивачем, зазначена сума увійшли до складу ціни придбаних послуг та була перерахована на розрахунковий рахунок виконавця - ПП "Севелістрой".

Вказана сума податку на додану вартість була включена до складу податкового кредиту у звітному періоді березень 2010 року.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що документами первинного бухгалтерського обліку позивача підтверджується здійснення господарської операції з придбання послуг від ПП "Севелістрой" у березні 2010 року.

ТОВ "Бахчисарайський комбікормовий завод" мав господарські відносини з КП "Альянс" на підставі рахунку №2078 від 06.07.2009 р. та №2077 від 01.07.2009р.

Отже, на виконання договору у спрощеній формі КП "Альянс" були виписані рахунки за надані послуги з ремонту крівлі № 2077 від 01.07.2009р. на загальну суму 7500,00 грн., в тому числі ПДВ - 1250,00 гривень та №2078 від 06.07.2009р. на загальну суму 7500,00 грн., в тому числі ПДВ - 1250,00 гривень

Позивачем від КП "Альянс" були отримані податкові накладні №2350 від 06.07.2009 року на загальну суму - 7500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1250,00 грн. та №2349 від 02.07.2009р. на загальну суму - 7500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1250,00 грн.

Для підтвердження фактичного існування договірних відносин та реального настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочину, були використані первинні документи, на підставі яких у бухгалтерському та податковому обліку відображено отримані послуги від КП "Альянс" на суму 15000,00 грн. а саме: довідка про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2009 р. (а.с. 71), акт прийомки виконаних робіт за липень 2009 р. (а.с. 72-74), підсумкова відомість ресурсів за липень 2009 р. на суму 15000,00 грн. (а.с. 75-76).

Після чого, позивач на розрахунковий рахунок КП "Альянс" перерахував грошові кошти платіжним дорученням №89 від 02.07.2009 р. на суму 7500,00 грн. у т.ч. ПДВ - 1250,00 грн. та №96 від 07.07.2009р. на суму 7500,00 грн. у т.ч. ПДВ - 1250,00 грн.

Таким чином, сума податку на додану вартість була сплачена позивачем, зазначена сума увійшли до складу ціни придбаних послуг та була перерахована на розрахунковий рахунок виконавця - КП "Альянс".

Вказана сума податку на додану вартість була включена до складу податкового кредиту у звітному періоді липень 2009 року.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що документами первинного бухгалтерського обліку позивача підтверджується здійснення господарської операції з придбання послуг від КП "Альянс" у липні 2009 року.

Відповідно до п. 5.1. ст.5 Закону України від 28.12.94р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті, з положень пп. 5.2.1. п. 5.2. включаються до складу валових витрат.

Обмеження щодо неможливості віднесення до валових витрат сум, визначено пунктами 5.3-5.7 статті 5 Закону. Так, зокрема пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 5.11. ст. 5 Закон України №334 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Враховуючи викладене, немає підстав робити висновки про відсутність реального настання правових наслідків (безтоварності) правочинів між позивачем та контрагентами, а тому немає підстав вважати, що з боку позивача було допущено порушення ст. 3, п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Враховуючи викладене, висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства у ході формування податку на прибуток є необґрунтовані, а тому податкове повідомлення - рішення від 17.01.2013р. № 0000152300 є протиправним.

Щодо висновків про порушення позивачем положень податкового законодавства в частині заниження податку на додану вартість, встановлено наступне.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач під час перевірки дійшов до висновку, що позивачем неправомірно завищено суму податкового кредиту з ПДВ у тому числі за березень 2010 р. на суму 5501,00 грн., з підстав того, що не встановлено факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами (а.с. 37).

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Матеріалами справи підтверджено перерахування коштів (списання з банківського рахунку) позивача в оплату товарів (послуг) по укладеним позивачем з контрагентом угодою, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами - платіжним дорученням №1150 від 01.04.2010 р., що відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є самостійною підставою для виникнення права позивача на податковий кредит.

Податкова накладна ПП "Севелітстрой" №273 від 29.03.2010 підтверджує сплату податку у зв'язку з придбанням позивачем послуг у ПП "Севелітстрой" за вказаним вище договором.

Таким чином, правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" підтверджується матеріалами справи, а саме первинними бухгалтерськими документами (податковою накладною та платіжним дорученням).

Відповідачем, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано доказів безтоварності операцій.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість висновків відповідача щодо встановлення порушень позивачем Закону України "Про податок на додану вартість" в частині правомірності формування податкового кредиту з ПДВ, а тому податкове повідомлення - рішення від 17.01.2013 р. №0000142300 є протиправним.

Щодо висновків відповідача стосовно неможливості підтвердження реального придбання позивачем ТМЦ (послуг) у ПП "Севелітстрой" та КП "Альянс", у зв'язку з тим, що останні мають ознаку "фіктивності" та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, а тому усі операції з надання послуг ПП "Севелітстрой" та КП "Альянс" не спричиняють реального настання правових наслідків - є нікчемними, встановлено наступне.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, без правової оцінки суду першої інстанції не залишилось те, що зміст статті 228 Цивільного кодексу України свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а фіктивне підприємництво з метою ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається як на підставу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, колегія суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів надано не було. Проте, у разі наявності відповідного вироку суду, постановленого у кримінальній справі, податковий орган має право звернутись до суду про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідач, всупереч вимогам ч.ч. 1, 2 ст. 72 КАС України, не надав суду доказів того, що правочини між позивачем та ПП "Севелітстрой" та КП "Альянс" порушують публічний порядок та є недійсними (нікчемними).

Отже, правочини з наданням товарів (послуг) ПП "Севелітстрой" та КП "Альянс" позивачу підтверджується платіжними дорученнями та податковими накладними, ці первинні документи підтверджують фактичне придбання позивачем послуг.

З огляду на зазначене, відсутні ознаки нікчемності у правочинах, укладених між позивачем з ПП "Севелітстрой" та КП "Альянс", оскільки вказані правочини мають реальний характер, були направлені на досягнення правових наслідків з набуттям сторонами правочину відповідних прав та обов'язків.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, частиною першою статті 195, статтями 196,197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І.) від 27.02.13 у справі № 801/1048/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І.) від 27.02.13 у справі № 801/1048/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян