Постанова

від 02.10.2013 по справі 826/4407/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4407/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Безименної Н.В., Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бутрос Трейд» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2013 року по справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Державної податкової служби про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Бутрос Трейд» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Солом'янському районі ДПС про визнання протиправними дій зі складання акту від 30 серпня 2012 року № 775/22-03/37687271 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Бутрос Трейд», код за ЄДРПОУ 37687271, щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період із 01.06.2012 року по 31.07.2012 року; зобов'язання виключити з бази даних «Автоматизоване співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів» дані щодо непідтвердження податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача за вказаний період та інформацію щодо акту звірки.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «Бутрос Трейд» подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція не може погодитися з такою правовою позицією, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.08.2012 року була проведена зустрічна звірка ТОВ «БутросТрейд» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2012 року по 31.07.2012 року, за результатами якої складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки позивача.

Зазначений акт направлено позивачу 14.12.2012 року, що підтверджується листом податкової інспекції від 14.12.2012 № 27020/10/22-310.

Так, даним актом встановлено, що позивач не знаходиться за юридичною адресою, а також відсутність у позивача складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності. Крім того, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального характеру.

При проведенні перевірки встановлено, що за період з 01.06.2012р. по 31.07.2012р. правочини між позивачем та постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже зазначені правочини відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. У зв'язку з цим, відповідачем зроблений висновок про відсутність поставок товарів, робіт, послуг від постачальників Позивачу, а також про відсутність поставок товарів, робіт від Позивача його контрагентам-покупцям.

Відповідач вказував, що позивач здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а відтак, задекларований податковий кредит позивача з ПДВ за період, що перевірявся, сформований неправомірно, а також неправомірно нараховані податкові зобов'язання з ПДВ.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повністю довів правомірність своїх дій по складанню акту звірки, акт звірки є службовим документом, у якому зазначається інформація про дії податкового органу, направлені на проведення зустрічної звірки, та який жодним чином не порушує прав позивача.

Апеляційна інстанція не погоджується із такою правовою позицією, і зазначає наступне.

Згідно з п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України (далі - ПК України) з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. №1232 «Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок» (далі - Постанова 1232), зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Виходячи з п. 75.3 ст. 75 ПК України, п. 3, 4, 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1232 «Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок» (далі - Постанова 1232), з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.

В свою чергу, матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу запиту від іншого органу державної податкової служби (ініціатора) про проведення зустрічної звірки, що могло б розцінюватися як підтвердження розбіжностей задекларованих у деклараціях з ПДВ показників податкового кредиту та податкових зобов'язань та, відповідно, як підстава для проведення зустрічної звірки у позивача. Аналогічна ситуація склалася і з приводу запиту про подання інформації та її документального підтвердження відповідачем за місцезнаходженням позивача, якого відповідачу надано особисто або надіслано рекомендованим листом не було.

Натомість відповідач в акті відзначив, що позивач не знаходиться за своїм місцезнаходженням, у зв'язку з чим відповідачем складено акт саме про неможливість проведення зустрічної звірки.

Проте, з матеріалів справи слідує, що 14.07.2012 року позивач згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» надав державному реєстратору Солом'янської РДА реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу, у зв'язку з чим статус відомостей про юридичну особу було підтверджено, і відповідна інформація міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується копіями витягів з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. В подальшому, 13.09.2012 року, позивачем ще раз було підтверджено статус юридичної особи та знаходження за місцем реєстрації.

Стверджуючи про відсутність позивача за місцезнаходженням, відповідач в порушення п. 12 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» не направив державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, а позивач, в свою чергу, не отримав вказане повідомлення від реєстратора, що означає, що відповідачем не надано доказів підставності своїх тверджень про відсутність позивача за місцезнаходженням.

Судом першої інстанції вказаним обставинам оцінки надано не було, а лише зазначено, що у разі відсутності платника за місцезнаходженням орган податкової служби зобов'язаний скласти акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання.

За п. 75.3 ст. 75 ПК України за результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін. Дана норма фактично продубльована в п. 7 Постанови 1232 .

В той же час, в порушення наведених норм чинного законодавства, відповідачем за результатами проведення зустрічної звірки у позивача було складено не довідку, а акт, який відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України може бути складений лише за результатами перевірок, а не зустрічних звірок.

Крім того, всупереч вимогам п. 75.3 ст. 75 ПК України відповідачем не тільки не направлена позивачу довідка у десятиденний термін з моменту проведення зустрічної звірки, а й сам акт надано на запит позивача через чотири з половиною місяці після проведення звірки.

Судом першої інстанції не надано оцінки доводам позивача про безпідставне включення відповідачем до акту про неможливість проведення зустрічної звірки висновків відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем, і, як наслідок, відсутності у позивача об'єктів оподаткування ПДВ та податкового кредиту за період з 01.06.2012 року - 31.07.2012 року.

Апеляційна інстанція з цього приводу вважає за необхідне відзначити слідуюче:

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, з урахуванням ст.20 ПК України та наведених норм чинного законодавства, органи державної податкової служби не наділені правом самостійно визначати сумнівність чи фіктивність правочинів, а тому вони мають право звернутися до суду з метою визнання договору недійсним, а не самостійно вирішувати дане питання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К/9991/50772/12 від 14.11.2012 року.

Окрім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними»:… при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого з контрагентів позивача або самого позивача за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем зі своїми контрагентами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «фіктивності» здійснених позивачем господарських операцій. Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

Крім того, позивачем до матеріалів справи були додані документи, що підтверджують здійснення операцій з придбання товарів у період з 01.06.2012 року по 31.07.2012 року у підприємств постачальників (резидента РФ ТОВ «Центро» та резидента Китаю Sinai (Shanghai) Trading Limited) та операції з продажу цих товарів покупцям. Придбання товарів підтверджується контрактами на покупку, митними деклараціями, а продаж - видатковими та податковими накладними, договором купівлі-продажу з ТОВ «Трейдшуз».

Таким чином, апеляційна інстанція вважає, що відповідачем не доведена законність своїх дій щодо проведення зустрічної звірки у позивача, оформлення її результатів актом та внесення в нього завідомо неправдивих відомостей щодо нікчемності правочинів позивача з його контрагентами.

Крім того, апеляційна інстанція не може не відзначити, що незаконне складання відповідачем акту про неможливість проведення зустрічної звірки позивача порушує права та охоронювані законом інтереси останнього, оскільки дані зазначеного акту є підставою для зменшення позивачу задекларованого податкового кредиту і винесення податковим органом відповідного рішення, можуть бути використані органами податкової служби при проведенні перевірок контрагентів позивача, можуть бути підставою для нарахування контрагентам позивача податкових зобов'язань, що, безумовно, матиме своїм наслідком порушення прав та інтересів позивача.

В той же час, визнання протиправними дій щодо проведення зустрічної звірки у позивача, складання акту та внесення в нього завідомо неправдивих відомостей без зобов'язання виключити з бази даних Автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів дані щодо не підтвердження податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ «БутросТрейд» за період з 01.06.2012 року по 31.07.2012 року та інформацію щодо акта перевірки не в повній мірі поновлює порушені права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а тому дана позовна вимога є також правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

За ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності проведення ним звірки та оформлення за її результатами акту, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бутрос Трейд» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2013 року - скасувати, постановити нову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Державної податкової служби зі складання акту від 30 серпня 2012 року № 775/22-03/37687271 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Бутрос Трейд», код за ЄДРПОУ 37687271, щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2012 року по 31.07.2012 року».

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Державної податкової служби виключити з бази даних «Автоматизоване співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів» дані щодо непідтвердження податкових зобов'язань та податкового кредиту товариства з обмеженою відповідальністю «Бутрос Трейд» за період з 01.06.2012 року по 31.07.2012 року та інформацію щодо акту від 30 серпня 2012 року № 775/22-03/37687271 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Бутрос Трейд», код за ЄДРПОУ 37687271, щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2012 року по 31.07.2012 року».

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Безименна Н.В.

Ісаєнко Ю.А.