Постанова

від 13.03.2014 по справі 826/4407/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2014 року м. Київ К/800/51574/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Блажівської Н.Є.,

Усенко Є.А.,

секретар: Бовкун В.В.,

за участю представників Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - Ткачука Т.О.; Товариства з обмеженою відповідальністю «Бутрос Трейд» - Бочарової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бутрос Трейд» (далі - Товариство) до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ),

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання дій ДПІ зі складання акту №775/22-03/37687271 від 30.08.2012 року про неможливість здійснення зустрічної звірки Товариства щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 1.06.2012 року до 31.07.2012 року протиправними, зобов'язання ДПІ виключити з бази даних «Автоматизоване співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів» дані про підтвердження податкових зобов'язань та податкового кредиту Товариства за зазначений період та інформацію щодо акту звірки.

На обґрунтування позову зазначило, що зустрічна звірка ДПІ здійснена з порушеннями вимог чинного законодавства.

14 червня 2013 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції зазначив, що правові підстави для задоволення позову відсутні, оскільки Товариством не наданні докази на обґрунтування позовних вимог.

2 жовтня 2013 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2013 року скасована, позов задоволений.

Дії ДПІ зі складання акту №775/22-03/37687271 від 30.08.2012 року про неможливість здійснення зустрічної звірки Товариства щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 1.06.2012 року до 31.07.2012 року визнані протиправними; зобов'язано ДПІ виключити з бази даних «Автоматизоване співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів» дані щодо підтвердження податкових зобов'язань та податкового кредиту Товариства за зазначений період та інформацію щодо акту звірки.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції зазначив, що ДПІ не довела законність дій щодо здійснення зустрічної звірки у Товариства, оформлення результатів звірки актом та внесення до нього завідомо недостовірних відомостей щодо нікчемності правочинів Товариства з його контрагентами.

Крім того, незаконне складання акту про неможливість здійснення зустрічної звірки порушує права та охоронювані законом інтереси Товариства, оскільки дані зазначеного акту є підставою для зменшення Товариству задекларованого податкового кредиту і винесення податковим органом відповідного рішення можуть бути використані органами податкової служби при здійсненні перевірок контрагентів Товариства, а також можуть бути підставою для нарахування контрагентам Товариства податкових зобов'язань, що матиме своїм наслідком порушення прав та інтересів Товариства.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою з вимогою скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва, посилаючись на порушення апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 30.08.2012 року ДПІ здійснила зустрічну звірку Товариства щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 1.06.2012 року до 31.07.2012 року, за результатами якої був складений акт про неможливість здійснення зустрічної звірки Товариства.

В цьому акті зафіксована відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення статті 22, статті 185, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України з операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників та операцій з продажу цих товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям за період з 1.06.2012 року до 30.07.2012 року. Задекларований податковий кредит Товариства у зазначеному періоді був сформований на підставі податкових накладних та вантажно-митних декларацій від підприємств-постачальників. Задекларовані податкові зобов'язання Товариства за даний період по ланцюгу товарів сформовані неправомірно і перевіркою не підтверджені.

Відповідно до акту звірки за період з червня до липня 2012 року Товариство задекларувало податкові зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 4 466 752 грн., за рахунок контрагентів-постачальників: Асоціації «Українсько-Ізраїльська торгова палата», ТзОВ «Пріоріті Дім», ДП «Кюне і Нагель», ТзОВ «Гросленд», ТзОВ «Анкомп», ТзОВ «Митний термінал Київщини», ТзОВ «Голдмарк», ТзОВ «Трейдшуз», ТзОВ «Телс Україна», ТзОВ «Консалтинговий регіональний економічний центр».

Укладені Товариством правочини ДПІ кваліфікувало як такі, що не спрямовані на настання відповідних правових наслідків, та дійшов висновку про непідтвердженість факту реального виконання господарських операцій Товариства з контрагентами.

Висновки, викладені в акті звірки, були відображені податковим органом у електронній базі даних -в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України.

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом порушений Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 27.12.2010 року, за результатами звірки був складений акт, в той час як відповідно до п. 75.3 ст. 75 Податкового кодексу України за результатом зустрічних звірок складається довідка.

Оцінюючи законність висновків податкового органу щодо нікчемності спірних правочинів, суд апеляційної інстанції виходили з того, що податковим органом не встановлені порушення Товариством чи його контрагентами порядку оформлення первинних документів та виписки з податкових накладних, а акт перевірки не містить будь-якого доказу, який би ставив під сумнів реальність спірних господарських операцій.

Однак, апеляційним адміністративним судом залишено поза увагою те, що відповідно до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.

Висновки, викладені в акті податкового органу, складеного за результатом перевірки, не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу. Останній оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов'язання платникові податків.

Натомість, висновки, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки, не створюють жодних правових наслідків.

Таким чином, акти перевірки не порушують права платників податків безвідносно до змісту таких актів, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо протиправності актів перевірки, а так само дій щодо включення до актів перевірки будь-яких даних.

Рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання протиправними дій ДПІ зі складання акта №775/22-03/37687271 від 30.08.2012 року підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні зазначених вимог.

Висновки щодо податкової перевірки можуть бути відображені контролюючим органом у даних обліку платника податків (картках особового рахунку, інформаційних базах співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань, тощо).

Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України є програмним продуктом, який розроблений для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №266 від 18.04.2008 року (далі - Порядок).

Відповідно до підпункту 2.10.3 пункт 2.10 Порядку співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість з інформацією з інших джерел, а саме інформації кол. 2 розділу II Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, кол. 3 Розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість з даними Реєстру платників податку на додану вартість здійснюється у складі автоматизованого контролю.

Згідно з п. 2.14 Порядку інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, у розрізі контрагентів підлягає співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України з метою виявлення платників податку на додану вартість, якими занижено суму податкових зобов'язань або завищено суму податкового кредиту.

Відповідно до п. 2.21 Порядку підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість на центральному рівні відображаються в описовій частині акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС «Аудит». По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з податку на додану вартість за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Згідно з п. 4.16 Порядку якщо платником податку на додану вартість (постачальником) до податкових зобов'язань включено суму податку на додану вартість меншу, ніж контрагентом (отримувачем) до податкового кредиту, працівники підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб органу Державної податкової служби, на обліку якого знаходиться платник податку на додану вартість (постачальник), та органу Державної податкової служби, на обліку якого знаходиться платник податку на додану вартість (отримувач), відповідно до п. 3 ст. 11, п. 3 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» звертаються в письмовій формі до таких платників податку на додану вартість щодо одержання пояснень та їх документальних підтверджень (перелік документів, що затребується у платника податку на додану вартість, передбачений п. 4.2 Порядку) з метою встановлення причин розбіжностей даних, що містяться у поданій ними податковій звітності з податку на додану вартість, виявлених під час камеральної перевірки, та/або за результатами автоматизованого співставлення.

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку, що процес зіставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при здійсненні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

У даному випадку податковим органом не були виявлені розбіжності у податковій звітності Товариства та його контрагентів за перевірені податкові періоди при співставленні засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України.

Сама по собі здійснена податковим органом кваліфікація операцій за відсутності відмінності між задекларованими показниками податкової звітності контрагентів не може слугувати підставою для внесення змін до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України.

Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Слід також зазначити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про незаконність дій податкового органу щодо внесення до бази даних Автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів даних щодо не підтвердження податкових зобов'язань та податкового кредиту Товариства за період з 1.06.2012 року до 31.07.2012 року з посиланням на акт №775/22-03/37687271 від 30.08.2012 року.

Керуючись ст., ст. 220, 221, 223, 225, 230, 232 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2013 року в частині визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби зі складання акту №775/22-03/37687271 від 30.08.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Бутрос Трейд» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 1.06.2012 року до 31.07.2012 року і у задоволенні позову у цій частині відмовити.

В іншій частині судове рішення апеляційного адміністративного суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Блажівська Н.Є.

Усенко Є.А.