Ухвала

від 03.10.2013 по справі 826/2624/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2624/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000051703 від 06 лютого 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 06 лютого 2013 року ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС винесено податкове повідомлення-рішення № 0000051703, яким згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 287.3 ст. 287 ПК України позивачу визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку у розмірі 34 490,69 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що згідно зі Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (серія НОМЕР_1), ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 20 жовтня 2000 року.

Згідно зі Свідоцтвом платника єдиного податку (серія НОМЕР_2), Свідоцтвом про сплату єдиного податку (серія НОМЕР_3), Свідоцтвом про сплату єдиного податку (серія НОМЕР_4), позивач є платником єдиного податку.

Згідно з договором купівлі-продажу від 26 березня 2004 року, ОСОБА_5 (продавець) продав, ОСОБА_4 (покупець) купив нежилу будівлю (літера Ф), що знаходиться на АДРЕСА_1.

Відповідно до Реєстраційного посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на об'єкти нерухомого майна від 31 березня 2004 року, нежила будівля, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрована за ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу та записана в реєстрову книгу № 10-3-220 за реєстровим № 733-з.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач використовує земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 8000000000:62:068:0142, на якій розташоване вказане нежитлове приміщення, для провадження господарської діяльності по виготовленню будівельних матеріалів (вікон) з пластмас, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами на виготовлення, поставку та установку відповідної продукції та супутніми документами до них, книгою обліку доходів і витрат позивача.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Згідно зі ст. 270 ПК України, об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

За змістом ст. 271 ПК України, базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до ст. 274 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Згідно з п. 276.1 ст. 276 ПК України, податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), зайняті житловим фондом, автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, які використовуються без отримання прибутку, гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садівницькими товариствами, індивідуальними гаражами, садовими і дачними будинками фізичних осіб, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 3 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПК України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з п. 6 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» № 727/98 від 03 липня 1998 року, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема, плати (податку) за землю.

Відповідно до п. 1 підрозділу 8 розділу XX ПК України встановлено, що з 01 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва Указ Президента України № 727/98 від 03 липня 1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (з наступними змінами) та абзаци шостий - двадцять восьмий пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України № 13-92 від 26 грудня 1992 року «Про прибутковий податок з громадян» застосовуються з урахуванням таких особливостей: платники єдиного податку не є платниками таких податків і зборів, визначених Податковим кодексом України, зокрема, земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності.

Згідно з п. 291.2 ст. 291 глави 1 розділу XIV ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до п. 297.1 ст. 297 глави 1 розділу XIV ПК України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема, земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0000051703 від 06 лютого 2013 року та необґрунтовано визначено позивачу податкове зобов'язання по земельному податку в розмірі 34 490,69 грн., оскільки належними та допустимими доказами у справі доведено, що позивач є платником єдиного податку та використовує нежитлове приміщення та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, для провадження підприємницької діяльності, що звільняє його від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що підтверджується відсутністю в матеріалах справи належних та допустимих доказів у розумінні КАС України обґрунтованості нарахування позивачу податкового зобов'язання по земельному податку в розмірі 34 490,69 грн.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та засновані на нормах права.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.