Постанова

від 25.09.2013 по справі 808/5234/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 року 15:01Справа № 808/5234/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н.В.,

при секретарі Чистяковій К.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Спецобладнання», м. Запоріжжя,

до: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби, м. Запоріжжя,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представника позивача,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Науково-виробнича фірма «Спецобладнання» (далі позивач, ТОВ «НВФ «Спецобладнання») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби (далі відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0000432210, №0000442210, №0000452210 від 26.03.2013.

Позивач зазначає у позові, що оскаржувані ним податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НВФ «Спецобладнання», з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ПП «Техпромдеталь» за період з 01.09.2010 по 31.12.2010, відповідач дійшов хибного висновку порушення ТОВ «НВФ «Спецобладнання» вимог Законів України «Про податок на додану вартість» і «Про оподаткування прибутку підприємств», щодо нарахування та сплати грошових зобов'язань по податку на додану вартість та податку на прибуток.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у поданих суду письмових запереченнях позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, оскільки вважає, що відповідач під час проведення перевірки ТОВ «НВФ «Спецобладнання» цілком обґрунтовано дійшов висновку про порушення ним вимог Законів України «Про податок на додану вартість» і «Про оподаткування прибутку підприємств».

Судом з'ясовано, що на підставі підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1. 79.2, ст. 79 Податкового кодексу України (далі ПК України), відповідно до наказу №226 від 25.02.2013, ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, у період з 26.02.2013 по 04.03.2013, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «НВФ «Спецобладнання» з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджетів податків на прибуток і додану вартість під час взаємовідносин з ПП «Техпромдеталь» (код ЄДРПОУ 36911364) за період з 01.09.2010 по 31.12.2010. За наслідками цієї перевірки відповідачем складений акт №35/22-10/31425609 від 12.03.2012 (далі - акт перевірки).

Згідно висновків акту перевірки, податковий орган виявив наступні порушення з боку позивача:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування підприємств», внаслідок чого завищено валові витрати за період з 01.09.2010 по 31.12.2010 всього у сумі 136 670 грн., у т.ч. за 9 місяців 2010р. у сумі 37 500 грн., за 2010 рік у сумі 136 670 грн., та занижено податок на прибуток за період з 01.09.2010 по 31.03.2011 в загальній сумі 7 209 грн., у тому числі за 3 квартали 2010р. в сум 7000 грн., за 2010р. у сумі 7209 грн.,

- п. 1.3 ст. 1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 5896 грн., у т.ч. за вересень 2010р. у сумі 5600 грн., за грудень 2010р. у сумі 20 грн., за січень 2011р. у сумі 276 грн., та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) кредиту в загальній сумі 167 грн., в т.ч. по періодам: грудень 2010р. в сумі 276 грн.

26 березня 2013 року, на підставі акту перевірки відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0000432210, яким позивачу було нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 7006 гривень, у тому числі 5600 грн. за основним платежем і 1406 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000442210, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання по податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 8802 грн. 25 коп., з яких 7000грн. за основним платежем і 1802 грн. 25 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000452210, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за декларацією №85160 від 17.01.2011 у розмірі 276 грн.

Не погоджуючись із прийняттям зазначених вище податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду.

Вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши зміст письмових заперечень представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до ваги лише ті первинні документи, які складені разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 1.32 ст. 32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 3.3.1 п. 3.3 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товару (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У акті перевірки висновок щодо заниження відповідачем податкових зобов'язань, внаслідок якого були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, ґрунтується на твердженні відповідача про те, що товари ПП «Техпромдеталь» фактично не були поставлені позивачеві, тому суми валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам ТОВ «НВФ «Спецобладнання» з ПП «Техпромдеталь» неправомірно віднесені позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України вих. № 1936/11/13-11 від 01.11.11, для з`ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011, судам слід враховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

На підтвердження фактичного здійснення зазначених у акті перевірки господарських операцій позивачем під час перевірки були надані видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт, рахунки-фактури, банківські виписки.

Однак відповідачем суду була надана копія обвинувального вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.03.2012 року по кримінальній справі №1-1046/11 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 27, ч.2 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України. Зазначений вирок суду набрав законної сили 28.05.2012 року. У вказаному вироку зокрема зазначено наступне.

ОСОБА_2 і ОСОБА_3, виконуючи злочинні вказівки організатора злочину, знаходячись у дружніх відносинах з ОСОБА_4 умовили останнього за винагороду зареєструвати на своє ім'я суб'єкт господарської діяльності ПП «Техпромдеталь» (код ЄДРПОУ 36911364) без мети ведення законної фінансово-господарської діяльності.

Після цього, особа, справа відносно якої виділена в окреме провадження, ОСОБА_1 і ОСОБА_3, діючи з прямим умислом, з метою заняття незаконною діяльністю, спрямованою на надання іншим підприємствам послуг по формуванню необґрунтованого податкового кредиту з ПДВ, за допомогою ОСОБА_4 11.03.2010 відкрили банківські рахунки ПАТ «Універсалбанк».

Створюючи фіктивні підприємства, особа, справа відносно якої виділена у окреме провадження, ОСОБА_1 і ОСОБА_3, отримали на руки печатку і установчі документи фіктивних підприємств і в подальшому використовували їх для формування податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам - контрагентам.

З моменту держаної реєстрації ПП «Уржон», ПП «Укр Трейд груп», ТОВ «Коміком», ТОВ «Запоріжіндустріалресурс», ТОВ «Еталон», ПП «Гранфіт», ПП «Украграндбуд», ПП «Техпромдеталь» і ТОВ «Ем-Руф», вказані підприємства фінансово-господарську діяльність фактично не здійснювали, а діючі від особи даних суб'єктів підприємництва особа, справа у відношенні якої відокремлена в окреме провадженні, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 займались прикриттям незаконної діяльності по конвертації грошових коштів із безготівкової фори в готівкову, з метою ухилення від сплати податків різноманітними підприємствами, шляхом складання підроблених документів про проведені угоди і надані послуги за грошову винагороду у розмірі раніше обумовлених процентів від сум операцій.

Також, на стор. 18 вироку суду зазначено, що згідно даним виписки руху грошових коштів по розрахунковому рахунку №26057000617065 ПП «Техпромдеталь», який відкритий в ПАТ «Універсалбанк», грошові кошти, які надходили на зазначений рахунок від підприємств-контрагентів переводились на банківські картки ПАТ «Універсалбанк» НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, після чого переводились у готівку ОСОБА_1 через банкомати ПАТ «Універсалбанк».

Отже вироком суду, який набрав законної сили встановлено, що ПП «Техпромдеталь» було створено з метою здійснення фіктивного підприємництва та сприяння за грошову винагороду іншим суб'єктам господарювання в ухиленні від сплати податків шляхом надання підроблених документів про проведені угоди. Також вироком суду встановлено, що з моменту реєстрації ПП «Техпромдеталь» фінансово-господарську діяльність фактично не здійснювало.

У зв'язку з вищенаведеним, первинні документи, надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій з ПП «Техпромдеталь» не є такими, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку позивача.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, надані позивачем документи не є такими, які можливо прийняти для підтвердження даних податкового обліку та такими, що свідчать про фактичне здійснення господарських операцій і використання їх у власній господарській діяльності позивача.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених вище обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність прийнятих ним рішень, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Спецобладнання» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова буде складена в повному обсязі у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя Н.В. Стрельнікова