Вирок

від 20.09.2013 по справі 543/311/13-к

ОРЖИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 543/311/13-к

1-кп/543/22/13

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.09.2013

Оржицький районний суд Полтавської області у складі головуючого Грузман Т.В., секретаря судового засідання Федорини А.А., прокурора Шаталової О.В., представника потерпілої ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 120121802800001032 по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця с. Райозеро, Оржицького району, Полтавської області та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого

у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

23.10.2012 року, в період часу з 17.30 год. до 18.30 год., точного часу при цьому слідством не встановлено, ОСОБА_4 приїхав до господарства своєї колишньої співмешканки ОСОБА_2 по АДРЕСА_2

Зайшовши до кімнати будинку, в якій знаходилася ОСОБА_2, у ОСОБА_4 на ґрунті особистих неприязних відносин виник умисел на нанесення їй тілесних ушкоджень таким чином наніс потерпілій удари руками по різним частинам тіла потерпілої, а саме : один удар в ділянку голови, три удари в ділянку верхніх кінцівок, два удари в ділянку грудної клітки.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 74 від 27.03.2013 року на тілі ОСОБА_2 встановлені тілесні ушкодження у вигляді ЧМТ, струсу головного мозку, перелому спинки носу без зміщення, синців тилу правої та лівої кисті, синців нижньої повіки лівого ока, правого плеча, грудної клітки справа, в проекції остистих відростків 2-3 грудних хребців, які утворилися від дії тупого(тупих) предмету (предметів), і по ступені тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

У судовому засіданні обвинувачений вину по пред»явленому обвинуваченню визнав частково. Суду пояснив, що 23 жовтня 2012 року приїхав до будинку ОСОБА_2, але остання почала безпідставно обзивати та ображати. Після того, як син ОСОБА_2 ОСОБА_5 вдарив по спині палкою, наніс 1 удар ОСОБА_2 Вона погрожувала, що «посаде» у тюрму. Забрав палку та вийшов на вулицю. На вулиці її відштовхував в ділянку грудей. Де така кількість тілесних ушкоджень взялась у потерпілої вказати не може, таку кількість ударів, вказаних експертом не наносив. Коли спільно проживали, то були часті сварки. ОСОБА_2 раніше била палкою, а її раніше бив її син. Мали конфлікт через не повернуті гроші.

У судових дебатах вказав, що цивільний позов ОСОБА_2 визнає частково, у якому розмірі зазначити не може. Позов прокурора на його думку є не доведеним, але якщо суд буде вважати, що позов є обґрунтований, то відшкодує витрати на лікування. Може потерпілій відшкодовувати кошти частинами, на протязі слухання справи в суді не мав можливості контактувати з потерпілою стосовно відшкодування збитків.

Потерпіла ОСОБА_2 суду пояснила, що виявила у себе в будинку свідоцтво про народження ОСОБА_4 Як він приїхав, віддала його. Коли повторно ОСОБА_4 приїхав до будинку, то була у кімнаті та збирала насіння, а син ОСОБА_5 в той час пішов по корову. Сиділа «навприсядки». У такому положенні почав наносити удари і кулаками, і носаками, мовчки. Потім відчула, що побої припинились, бо ОСОБА_4 став бити сина, який її обороняв. Вискочила з хати на вулицю. Підсудній почав наносити удари кулаками по спині поки бігла на вулицю. Бив по спині, по голові, в обличчя, у ділянку грудей, по рукам. У судових дебатах вказала, що після даних подій ОСОБА_4 їй постійно погрожував, до даного часу боїться випускати сина з дому оскільки остерігається обвинуваченого. Ніяких коштів обвинувачений не відшкодував.

Крім часткового визнання вини з боку обвинуваченого матеріалами кримінального провадження підтверджено, що саме ОСОБА_4 вчинив даний злочин. А саме,

- протоколом огляду місця події від 19.12.12 року у якому було зафіксовано, де саме ОСОБА_4 наносив тілесні ушкодження потерпілій у її господарстві за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 10-12);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 07.03.2013 року згідно якого потерпіла вказала саме за яких обставин їй було нанесено тілесні ушкодження та у які частини тіла було завдано ударів обвинуваченим ( а.с. 47-55);

- висновком експерта № 74 від 27.03.2013 року встановлено, що на тілі ОСОБА_2 встановлені тілесні ушкодження у вигляді ЧМТ, струсу головного мозку, перелому спинки носу без зміщення, синців тилу правої та лівої кисті, синців нижньої повіки лівого ока, правого плеча, грудної клітки справа, в проекції остистих відростків 2-3 грудних хребців, які утворилися від дії тупого(тупих) предмету (предметів), і по ступені тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. В ділянку голови травмуючий предмет діяв не менше 1 разу, в ділянку верхніх кінцівок - не менше 3 раз; в ділянку грудної клітки - не менше 2 раз. При проведенні слідчого експерименту потерпіла вказала, що удари наносились в ділянку голови, кистів рук, грудну клітку, отже тілесні ушкодження могли утворитись при зазначених нею обставинах (а.с. 59).

У судовому засіданні було заслухано ряд свідків, покази яких заслуговують на увагу. А саме:

Свідок ОСОБА_7, являється дочкою потерпілої. Засвідчила, що 23 жовтня 2012 року вийшла по корову. Мати вибігла з двору та сказала, що ОСОБА_4 бив її рукою по обличчю, об коліно, по спині та по грудях. Кричала, щоб не чіпав її, вона не могла оборонятись. Про причину конфлікту знає, того дня обвинувачений приїздив по свідоцтво про народження. Брат розповідав, що ОСОБА_4 бив і його. ОСОБА_8 розповідала, що ОСОБА_4 на матір здійснював наїзд мотоциклом. Бачила у матері на шиї синці, мати говорила, що це наслідки візиту ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_5 є сином потерпілої. Він зазначив, що вийшовши на вулицю по корову помітив ОСОБА_4 Коли повернувся у будинок побачив, як ОСОБА_4 бив руками матір, бив у спину, живіт, по голові. Наніс більше 10 ударів. Підбіг та почав відтягувати, бив його палкою по плечам. Мати вибігла на вулицю, на вулиці продовжив бити потерпілу по різним частинам тіла. Говорив, що це тільки початок. ОСОБА_4 і раніше бив матір.

Свідок ОСОБА_9 посвідчила, що проходивши повз господарство ОСОБА_2, побачила, як ОСОБА_2 та ОСОБА_4 стояли один навпроти одного і ОСОБА_4 бив потерпілу по обличчю. Поряд стояв також син потерпілої. Припустила, що ОСОБА_4 був у нетверезому стані.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що працює лікарем. ОСОБА_2 з 26 жовтня 2012 року звернулась з амбулаторною карткою після обстеження в Оржицькій ЦРЛ та була госпіталізована на цілодобове ( стаціонарне) лікування. За період перебування у лікувальному закладі висловлювалась, що боїться ОСОБА_4, як хвора, мала відчуття страху. Дозволу потерпілій покидати на ніч лікувальний заклад не давав, оскільки вказане являється порушенням режиму.

Свідок ОСОБА_11 який є сільським головою Савинської сільської ради вказав, що не був присутнім під час конфлікту між сторонами. ОСОБА_2 звернулась до нього та попрохала, щоб вплинув на її співмешканця, оскільки той її побив. На тілі потерпілої були якісь ушкодження, але які саме, не пам»ятає. Рекомендував розійтися миром. ОСОБА_2 говорила, що ОСОБА_4 після конфлікту слав їй смс-повідомлення з погрозами. Характеризує обох як неврівноважених людей. Скарг з боку односельців на обох не надходило.

Таким чином, оцінюючи в сукупності всі докази, що досліджені в судовому засіданні, суд знаходить винність обвинуваченого доведеною повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України правильно, як умисне нанесення легких тілесних ушкоджень потерпілій, що спричинили короткочасний розлад здоров»я.

Часткове визнання вини по пред»явленому обвинуваченню з боку ОСОБА_4 є його способом захисту. У суді є доведеним, що 23 жовтня 2012 року саме він наносив тілесні ушкодження потерпілій. Один удар у будинку та штовхання на вулиці він визнає. Заперечення обвинувачення в тій частині, що саме неправомірна поведінка потерпілої (сварки, образи, удар сина потерпілої ОСОБА_5 по спині палицею, не вирішені матеріальні претензії) спровокувала обвинуваченого на дії, що пов»язані з нанесенням тілесних ушкоджень, є нічим не підтвердженим. Докази, що надані стороною обвинувачення, викривають ОСОБА_4 у вчиненні вказаного злочину та є не спростованими.

Відповідно до вимог ст.65 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Щодо призначення покарання обвинуваченому суд враховує, що відповідно до ст. 66, 67 КК України обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання відсутні. Суд бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме те, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України є злочином не великої тяжкості. Суд враховує також особу винного, який характеризується посередньо, не працює, матеріальні претензії потерпілої є не відшкодованими, після вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_4 не розкаявся, продовжував погрожувати потерпілій ( заява до суду від 14 червня 2013 року), під час розгляду справи в суді поводився як особа, що не зробила висновків про свою неправомірну поведінку. Зазначивши в суді під час судових дебатів про те, що ОСОБА_4 прохає у потерпілої вибачення є нічим іншим як засіб зменшити міру покарання за вчинене. Саме з урахуванням вищевказаного, покарання за даний злочин має бути у вигляді арешту. Перешкод у застосуванні саме такої міри покарання в силу ст. 60 КК України не встановлено. Таке покарання є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Згідно медичного заключення , ОСОБА_4 здоровий, працездатний.

Судові витрати по справі відсутні.

Згідно ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст. 128 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок… суд в залежності від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому. У відповідності зі ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

Враховуючи вищевказане, цивільний позов прокурора в інтересах фінансового управління Оржицької районної державної адміністрації щодо стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 у розмірі 2768,59 грн. - задоволити. Вказані витрати підтверджені інформацією Оржицької ЦРЛ від 01.04.2013 року № 449, що не спростована іншими належними та допустимими доказами в суді.

При вирішенні питання про цивільний позов потерпілої в частині стягнення матеріальної шкоди, суд приймає до уваги п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 р. "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна", відповідно до якого, вирішуючи при постановленні вироку питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд керується відповідними нормами цивільного, трудового та іншого законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам, підприємствам, установам, організаціям, державі.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди. Моральна шкода полягає у фізичному болі та стражданнях, яких особа зазнала у зв»язку з ушкодженням здоров»я та в душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв»язку з протиправною поведінкою, щодо неї самої.

Заперечення позовів з боку захисту обвинуваченого суд оцінює критично, так як згідно ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій. Оскільки захист обвинуваченого не скористався своїм правом подавати певні докази по справі, що спростовують докази обвинувачення в частині цивільних позовів, то суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні позовів. Посилання захисника обвинуваченого на безоплатність медицини в Україні не спростовують доказів, що підтверджують понесені витрати на лікування та обстеження потерпілої.

З огляду на вказані норми законодавства, цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 у вигляді 1682,71 грн. матеріальної ( 882,71 грн. витрати пов»язані з лікуванням, медичні процедури, проходження судово-медичної експертизи та 800 грн. витрати на юридичну допомогу) та 5000 грн. моральної шкоди задоволити. Потерпілою ОСОБА_2 у судовому засіданні доведено, що внаслідок неправомірних дій з боку обвинуваченого, вона зазнала матеріальної та моральної шкоди, розмір якої є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Запобіжний захід обрати у вигляді тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 349, ст.ст. 368, 373-376 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим за ч. 2 ст. 125 КК України та призначити покарання у вигляді 3 місяців арешту.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили обрати у вигляді взяття під варту, взявши під варту негайно у залі судових засідань. Термін відбування покарання рахувати з 20 вересня 2013 року.

Цивільний позов прокурора Оржицького району Полтавської області в інтересах фінансового управління Оржицької районної державної адміністрації щодо стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 у розмірі 2768,59 грн. задоволити. Стягнути з ОСОБА_4 ( ід. № НОМЕР_1) на користь фінансового управління Оржицької районної державної адміністрації витрати на стаціонарне лікування ОСОБА_2 у розмірі 2768,59 грн.

Цивільний позов щодо стягнення матеріальної шкоди на користь ОСОБА_2 , який складається з витрат на юридичну допомогу у розмірі 800 грн. та 882,71 грн. витрати на лікування та 5000 грн. моральної шкоди задоволити. Стягнути з ОСОБА_4 ( ід. № НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 кошти у розмірі 6682,71 грн.

Речові докази та судові витрати відсутні.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 349 КПК України, до апеляційного суду Полтавської області через Оржицький районний суд шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

СУДДЯ: Т.В.Грузман