Рішення

від 02.10.2013 по справі 921/807/13-г/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" жовтня 2013 р.Справа № 921/807/13-г/10

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Півторака М.Є.

за участю секретаря судового засідання Клим Т.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Терноцвіт", с. Городниця Підволочиського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 37638690

до відповідача: Приватного підприємства "Бекерай", м. Кременець, вул. Вокзальна, 3, Тернопільська область, (код ЄДРПОУ 35846436)

про стягнення боргу в сумі 2209 447,01 грн.

за участю представників:

позивача: Булахтіна Б.І. - представника, довіреність від 20.08.2013 року;

відповідача: Панченко А.В. - представника, довіреність № 52 від 31.05.2013р.

В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 ГПК України.

У зв'язку з відсутністю клопотання сторін технічна фіксація (звукозапис) судового процесу, в порядку статті 81-1 ГПК України не здійснюється.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Терноцвіт", с. Городниця Підволочиського району звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з відповідача - Приватного підприємства "Бекерай", м. Кременець боргу на загальну суму 214 773,91 грн., з яких: 194 088,40 грн. основного боргу, 15 495,60 грн. пені, 4 627,06 грн. 3 % річних; відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач надав суду Договір № 41 купівлі-продажу товару від 18 вересня 2012 року; Договір № 54 купівлі-продажу товару від 01 березня 20132 року; видаткові накладні; розрахунок ціни позову.

Посилається на приписи статей 526, 625 ЦК України

Ухвалою господарського суду від 05 серпня 2013 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання за участю представників сторін о 10 годині 15 хвилин 23 серпня 2013 року.

Ухвала господарського суду від 05.08.2013 року про призначення судового засідання по справі була направлена сторонам за адресами, вказаними у позовній заяві.

Згідно клопотання № 67 від 19.08.2013 року приватного підприємства "Бекерай" розгляд справи було відкладено до 14 годин 15 хвилин 17 вересня 2013 року; в судовому засіданні оголошувалася перерва до 15 годин 25 вересня 2013 року; до 15 год. 45 хвилин 01 жовтня 2013 року та 15 годин 02 жовтня 2013 року в порядку статті 77 ГПК України.

Відповідач своїм конституційним правом на захист скористався; явку свого представника у судові засідання 17.09.2013 року, 25.09.2013 року 01 жовтня 2013 року та 02 жовтня 2013 року забезпечив; надав суду письмовий відзив на позовну заяву (вх. № 15319 від 13.09.21013 року) у якому заперечує заявлені вимоги щодо стягнення боргу повністю, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Посилається на п. 4.1. Договорів, згідно яких розрахунки між Продавцем та Покупцем за кожну поставлену партію товару проводяться шляхом перерахування коштів Покупцем на поточний рахунок Продавця, згідно виставленого рахунку.

Вважає, що в порушення умов договорів та взятих на себе зобов'язань ТОВ "ТК Терноцвіт" жодного разу не виставляла ПП "Бекерай" рахунків на оплату поставленої продукції; таким чином строк виконання обов'язку щодо оплати поставленого товару на час подання позову до суду ще не настав.

Також вказує, що відповідач до подання позову до суду самостійно погасив перед позивачем борг у сумі 2 000.00 грн.

У судовому засіданні 17.09.2013 року судом оголошено про початок розгляду справи № 921/807/13-г/10 по суті, про що свідчить формуляр (протокол) судового засідання від 17 вересня 2013 року.

24 вересня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Терноцвіт" с. Городниця Підволочиського району звернулася до господарського суду з заявою (вх. № 15812) про зменшення розміру позовних вимог і просить стягнути з відповідача 209 447,01 грн. боргу, з яких: 192 088,40 грн. основного боргу; 14 438,87 грн. пені та 2 919,74 грн. три проценти річних. Вказує, що відповідач частково погасив заборгованість в сумі 2 000.00 грн. (платіжне доручення № 905 від 31.07.2013 року) і вказана сума не була врахована при розрахунку ціни позову. До заяви долучено відповідні розрахунки заявлених до стягнення сум, докази сплати судового збору в розмірі 115,32 грн., а також докази надіслання даної заяви відповідачу.

Згідно приписів ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, серед іншого, зменшити розмір позовних вимог, а тому приймаючи до уваги повідомлення відповідача про таке зменшення, суд задовольняє заяву позивача.

В судовому засіданні 02 жовтня 2013 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення згідно статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

Стаття 16 Цивільного Кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та визначає способи захисту цивільних прав та інтересів.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (частина друга п. 1 ст. 16 ЦК України).

Позивач по справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Терноцвіт" місцезнаходження органів управління якого с. Горордниця Підволочиського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 37638690, що підтверджується копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 302159, серії ВОЗ № 736370, виданої державним реєстратором Гарбар С.М. 07.07.2011 року і наділене правом на звернення до суду з позовом за захистом свої прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 54 Господарського процесуального кодексу України, звертаючись з позовом до господарського суду, позивач самостійно визначає в позові предмет позову та його підстави, тобто, ті обставини, якими він обґрунтовує поданий позов; розглядаючи справу, господарський суд не може вийти за межі зазначених у позові предмету та підстав, за винятком випадків, прямо передбачених процесуальним законодавством.

Предметом позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Терноцвіт", с. Городниця Підволочиського району визначило (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 24.09.2013р.) стягнення з відповідача боргу в сумі 209 447,01 грн. з врахуванням 3% річних та пені.

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту права є таким, що відповідає статтям 15, 16 Цивільного кодексу України.

Вказавши відповідачем у справі приватне підприємство "БЕКЕРАЙ", місцезнаходження якого м. Кременець вул. Вокзальна, 3 Тернопільської області Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Терноцвіт" вважає, що зазначена нею юридична особа порушила її права.

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 ЦК України).

У судовому засіданні встановлено, що 18 вересня 2012 року та 01 березня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Терноцвіт", с. Городниця Підволочиського району (надалі - Постачальник) та Приватне підприємство "Бекерай" (надалі - Покупець) уклали між собою відповідно договір №41 купівлі-продажу товару та договір №54 купівлі-продажу товару, відповідно до умов яких Постачальник зобов'язується передати належний йому товар у власність Покупцеві (асортимент та кількість товару визначаються у накладних, товарно-транспортних накладних чи інших документах, що підтверджують фактичне відвантаження товару продавцем, п. 1.2. договорів), а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплачувати його вартість на умовах Договорів (п.1.1.).

Ціни, за якими поставляється товар, визначаються у накладних, товарно-транспортних накладних чи інших документах, що підтверджують фактичне відвантаження товару покупцю, та не підлягають зміні в односторонньому порядку (пункт 1.3. договору).

Згідно пунктів 4.1. Договорів розрахунки між Продавцем та Покупцем за кожну поставлену партію товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів Покупцем на поточний рахунок продавця, згідно виставленого рахунку. Покупець зобов'язаний здійснити оплату одержаного товару не пізніше 10 (десяти) днів з дати відгрузки товару.

Відповідно до п.9.1. Договорів, вони набувають чинності з моменту підписання сторонами і діють протягом календарного року.

Отже, покупець (відповідач: ПП "Бекерай") зобов'язувалося здійснити оплату одержаного товару (незалежно від виставленого рахунку) не пізніше від 10-ти днів з дати відгрузки товару.

На виконання договірних зобов'язань позивач поставив товар, в свою чергу, відповідач отримав товар - борошно на загальну суму 1 754 188,40 грн. (згідно договору №42 від 18.09.2012р. поставлено на суму 1 459 188,40 грн. та згідно договору №54 від 01.03.2013р. - на суму 295 000,00 грн.), про що свідчать, зокрема: видаткові накладні в період з 18.01.2012р. по 04.04.2013р.

Факт поставки товару позивачем не заперечується відповідачем.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, зокрема із Акту звірки розрахунків між сторонами у даній справі станом на 23.07.2013р., який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб, не заперечується відповідачем про наявність заборгованості перед позивачем в сумі 192 088,40 грн.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу статті 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Під час розгляду даної справи з'ясовано, що відповідачем до порушення провадження у справі здійснено часткову оплату основного боргу у розмірі 2 000,00 грн. у добровільному порядку, яка є частиною предмету позовних вимог, про що свідчать платіжне доручення № 905 від 31.07.2013 року чим визнав позовні вимоги позивача.

В частині 4 п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Враховуючи вищенаведене та оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд Тернопільської області прийшов до переконання, що позовні вимоги позивача про стягнення основного боргу є обґрунтовані, документально підтверджені та такі, що підлягають задоволенню в розмірі 192 088,40 грн.

Пунктом 1 статті 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання припиняються: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язання.

Пунктом 2 статті 343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частино основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора.

Передбачене законом право позивача вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, у свої постанові від 08.04.2008 року у справі № 03/4190.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (стаття 546 ЦК).

Пунктом 2 статті 625 Цивільного Кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань.

Отже, як випливає із змісту Цивільного кодексу України - відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань настає лише у випадках, передбачених законом або встановлено договором.

Так, відповідно до п. 6.4 Договору, у випадку порушення Покупцем термінів оплати, обумовлених у договорі, а також у випадку прострочення передачі векселя (майна, послуг, робіт), він (Покупець) сплачує Продавцю неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів по оплаті Товару, від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати до моменту повної оплати, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до розрахунку ТОВ "Торгова компанія Терноцвіт", згідно з яким останній просить суд стягнути з відповідача пеню, що в період 18.03.2013р. по 24.09.2013р. складає 14 438,87 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 192 088,40 18.03.2013-24.09.2013 190 15 14 438,87

Розглянувши представлений розрахунок пені, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 14 438,87 грн. пені обґрунтованими та такими, що підлягають задоволення.

Відповідно до розрахунку ТОВ "Торгова компанія Терноцвіт", згідно з яким останній просить суд стягнути з відповідача три проценти річних, що в період 18.03.2013р. по 24.09.2013р. складає грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 192 088,40 18.03.2013-24.09.2013 190 0,008 2 919,74

Розглянувши представлений розрахунок 3% річних, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 2 919,74 грн. 3% річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволення.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок пені здійснений позивачем із дотриманням вимог статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та за період, що не суперечить пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за період з 18.03.2013р. по 24.09.2013р. у розмірі 14 438,87 грн., документально обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 2 919,74 грн., документально обґрунтовані і підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судовий збір, згідно статті 49 ГПК України та Закону України "Про судовий збір", покладається на відповідача.

Окрім того, суду зазначає, що частиною 4 п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" постановлено, зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача.

Отже, судовий збір в розмірі 106,53 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

Керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 49, 78, 80, 81-1, 82 - 85 ГПК України, статтями 11, 509, 525, 526, 530, 549, 550, 551, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193, 216, 230, 231, 232 ГК України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Бекерай", м. Кременець, вул. Вокзальна, 3 Тернопільська область, (код ЄДРПОУ 35846436) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Терноцвіт", с. Городниця Підволочиського району Тернопільської області, (код ЄДРПОУ 37638690) - 192 088,40 грн. 40 коп. боргу; 14 438,87 пені; 2 919,74 три проценти річних; 4 188,94 грн. відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ .

3.Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Терноцвіт", с. Городниця Підволочиського району Тернопільської області, (код ЄДРПОУ 37638690) - 106,53 грн. надмірно сплаченого судового збору.

4.Рішення набуває законної сили в десятиденний строк з дня його підписання.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

5.Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

6.Повне рішення складено та підписано 04 жовтня 2013 року.

Суддя М.Є. Півторак