Постанова

від 19.09.2013 по справі 820/6883/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 вересня 2013 р. № 820/6883/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єгупенко В.В.

за участю секретаря - Кравченко О.В.

за участю представників сторін:

представника позивача - Громова А.В.

представника відповідача - Бондар Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Теркурій-Схід" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Теркурій-Схід", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Західної ОДПІ міста Харкова ГУ Міндоходів у Харківської області (Ленінський район) №000512211 від 01 серпня 2013 року, згідно з яким ТОВ "Теркурій-Схід" був донарахований податок на прибуток у сумі 520 416, 00 гривень та нарахована штрафна санкція у сумі 93 751, 00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, безпідставним та такими, що прийняте з порушеннями норм діючого законодавства України та прав позивача, які охороняються законом.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає що адміністративний позов підлягає задоволенню виходячи з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що виконавчим комітетом Харківської міської ради зареєстроване Товариство з обмеженою відповідальністю "Теркурій Схід", Підприємство взято на податковий облік 04.10.2005 р. в ДПІ у Ленінському районі м. Харкова за №225. Станом на 31.12.2012 р. перебуває на обліку в Західній МДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

Відповідно до довідки АА №323098 видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Теркурій-Схід" є: виробництво трикотажних панчішно - шкарпеткових виробів; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; роздрібна торгівля текстильними та галантерейними товарами; інші види оптової торгівлі; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту (а.с.106,т. 1).

Фахівцями Західної МДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області проведено документальну планову перевірку ТОВ "Теркурій Схід" (код за ЄДРПОУ 33676348) з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період 01.10.2010 року по 31.12.2012 р..

Результати перевірки оформлені актом від 09.07.2013 року №2401/22.1-07/33676348.

Згідно висновків, викладених у вказаному акті, контролюючим органом встановлено порушення підприємством позивача приписів: п.5.1,п.п.5.2.1 п.5.2,п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334\94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (з урахуванням змін та доповнень), п.п. 138.1.1 п.138.1,п.138.2,п.138.4, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 "Податкового кодексу України", що призвело до завищення валових витрат по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3, що в свою чергу, призвело до заниження податку на прибуток; ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.145.1.2 п.145.1 ст.145 Податкового кодексу України, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14, п.44.1,н.44.2 ст.44 "Податкового кодексу України, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", затвердженого Наказом "Міністерства фінансів України від 28 квітня 2006 р. N 415, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 травня 2006 р. за N 610/12484 зі змінами та доповненнями від 24.09.2010 р. № 1085.

За наслідками встановлених порушень податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 01.08.2013 року №000512211, яким ТОВ "Теркурій Схід" визначено грошове зобов'язання: за основним платежем у розмірі 520416,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 93751,00 грн., (а.с.104, т. 1).

З дослідженого акту перевірки та рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого на підставі вказаних висновків, судом встановлено, що фактичною підставою для висновку податкового органу про порушення позивачем п.5.1,п.п.5.2.1 п.5.2,п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ", п.п. 138.1.1 п.138.1,п.138.2,п.138.4, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 "Податкового кодексу України", слугувало те, що відповідачем встановлено, що вартість придбаних у ФОП ОСОБА_3 товарно-матеріальних цінностей не підтверджена відповідними розрахунковими документами, а саме: товарно-транспортною документацією, яка б засвідчила факт придбання цієї продукції та сертифікатів якості продукції, гігієнічних висновків.

Порушення ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.145.1.2 п.145.1 ст.145 Податкового кодексу України, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14, п.44.1,н.44.2 ст.44 "Податкового кодексу України, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", затвердженого Наказом "Міністерства фінансів України від 28 квітня 2006 р. N 415, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 травня 2006 р. за N 610/12484 відпорвідач пов'язує з тим, що підприємство неправомірно віднесло до складу валових витрат у рядок 04.13 Декларацій „Інші витрати" відсотки за користування кредитом від 31.03.2007 р. № 010-2/07/1-629-07 на загальну суму 1404868 грн., у т.ч.: за 4 кв. 2010 р. в сумі 241146 грн., за 1 кв. 2011 р. в сумі 205500 грн. та до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по рядку 06.4/06.3 "Інші витрати" Декларації з податку на прибуток за 2 кв.2011 р. в сумі 159160 грн., за 3 кв. 2011 р. в сумі 149227 грн., за 4 кв.2011 р. в сумі 145050 грн., за 1 кв. 2012р. в сумі 130448 грн., за 2 кв.2012 р. в сумі 125952 грн,за 3 кв. 2012 р. в сумі 125589 грн., за 4 кв. 2012р. в сумі 122796 грн., та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду на суму 55294 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Щодо епізоду порушень по контрагенту ФОП ОСОБА_3, контролюючий орган вказує на заниження податку на прибуток позивачем, пов'язуючи наявність вказаного порушення з завищенням валових витрат, що не підтверджені товарно-транспортною документацією, фактично вказуючи на відсутність події господарської операції.

Так, з матеріалів справи слідує, що між ТОВ "Теркурій-Схід" (покупець) та ФО-П ОСОБА_3 (постачальник) укладено договір поставки №01/07/01 від 01.07.2006 року (а.с.122-123, т.1).

Відповідно до умов вказаного правочину постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар який належить продавцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах визначених настояним договором.

До вищезазначеного договору сторонами підписано додаткову угоду від 31.12.2007 року (а.с.124, т.1).

Факт отримання товару підтверджується видатковими накладними з огляду на ст. 664 Цивільного кодексу України, відповідно до якої обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положення про документальне підтвердження забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфін України №88 від 24.05.1995р., до первинних документів відносять видаткові накладні.

Факт передачі товарно-матеріальних цінностей підтверджується видатковими накладними до договору №01/07/01 від 01.07.2006 року які підписані сторонами (а.с.125-139, т.1) та актами приймання матеріалів (а.с.51, т.3).

Як зазначив позивач в позові та підтверджується матеріалами справи, ФО-П ОСОБА_3 на підставі договору найму (оренди) від 01.01.2007 року мала у користуванні нежитлове приміщення (а.с.113-114, т.).

Відповідно до договору найму (оренди) від 21.03.2007 року, ТОВ "Теркурій-Схід" мало у користуванні приміщення за тією ж адресою, що і контрагент ФО-П ОСОБА_3 (а.с.234-234, т.2), а тому висновки податкового органу про те, що позивачем не підтверджено переміщення товарно-матеріальних цінностей а саме відсутні товарно-транспортні накладні суд вважає безпідставними, оскільки доставка товарно-матеріальних цінностей автомобільним транспортом не здійснювалась.

Сторонами підписано акти прийому передачі та додаткові угоди до договору найму (оренди) від 21.03.2007 року (а.с. 236-242, т.2).

Внутрішнє переміщення товарно - матеріальних цінностей по складу підтверджується наявними в матеріалах справи накладними на внутрішнє переміщення від складу сировини на виробництво (а.с.158-186, т,1).

Також між ТОВ "Теркурій-Схід" (покупець) та ФО-П ОСОБА_5 (постачальник) укладено договір поставки від 01.04.2009 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар який належить продавцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах визначених настояним договором (а.с.141-142, т.1).

До вищезазначеного договору сторонами підписано додаткову угоду від 31.12.2010 року (а.с.143, т.1).

Факт передачі товарно - матеріальних цінностей підтверджується видатковими накладними до договору б/н від 01.07.2006 року які підписаними сторонами (а.с.144-157, т.1), та актами приймання матеріалів (а.с.51, т.3).

Слід зазначити, що контрагенти позивача ФО-П ОСОБА_5, та ФО-П ОСОБА_3, є платниками єдиного податку що підтверджується свідоцтвами які містяться в матеріалах справи (а.с.12 -15 т. 3).

Вирішуючи справу, суд бере до уваги положення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де зазначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що товари, отримані ФО-П ОСОБА_5 повністю співвідносяться з напрямом господарської діяльності позивача, були оприбутковані за складським обліком, використані в господарській діяльності у виробничому процесі.

Матеріалами справи підтверджено, що щомісячно відповідальними особами позивача складались та підписувались акти виробництва, в яких вказувалося, яку саме кількість та який саме асортимент готової продукції вироблено підприємством в поточному місяці.

Подальший рух готової продукції яка була вироблена із сировини, отриманої у контрагентів була реалізована позивачем на території України та експортувалась до Російської Федерації, що підтверджується контрактами, вантажно-митними деклараціями, видатковими накладними.

Також з матеріалів справи слідує, що між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Теркурій-Схід" (позичальник) укладено кредитний договір №010-2/07/1-629-07 від 31.05.2007 року, відповідно до умов якого Банк надає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на умовах зазначених даним договором (а.с.88-98, т.2).

Сторонами до вищезазначеного договору підписані графіки погашення заборгованості по кредиту та відсотками та додаткові угоди (а.с.99-124, т.2).

Необхідність укладання кредитного договору на отримання коштів у значній сумі позивач підтвердив наступними документами.

Так між ТОВ "Теркурій -2" (продавець) та ТОВ "Теркурій-Схід" (покупець) укладено договір купівлі продажу обладнання №05-155 від 01.10.2005 р., відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти обладнання для виробництва панчішно-шкарпеткових виробів (надалі-Обладнання) і сплатити за нього ціну на умовах даного Договору (а.с.125-126, т.2), до договору сторонами підписано специфікацію, акти приймання передачі обладнання, накладні.

Також використання коштів, отриманих позивачем за договором кредиту на придбання основних засобів, а отже у власній господарській діяльності підтверджується документами первинного аналітичного та синтетичного обліку: інвентарною карткою обліку основних засобів, актами приймання передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, рахунками, фінансовими звітами суб'єкта малого підприємства, книгою складського обліку, головною книгою.

Окрім того, як безспірно встановлено судом, за користування кредитними коштами позивачем були нараховані (сплачені) банку відсотки, що віднесені до складу валових витрат.

При цьому, позивачем надано належні докази у підтвердження зв'язку зазначених витрат з веденням господарської діяльності, як цього вимагає пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням положень п. 1.32 ст. 1, п 5.1. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відтак, виплата позивачем за час дії цих договорів процентів за банківськими кредитами пов'язана з веденням його господарської діяльності та обумовлена останньою, а отже позивач ма право на віднесення до складу валових витрат витрати по сплаті відсотків за користування кредитними коштами.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно з положеннями п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються із: витрат операційної діяльності (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати та витрат банківських установ), інших витрат.

На підставі п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до вимог п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням в сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту; пункт 44.2, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу; пункт 44.3, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1. цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її не подання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський обліку. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закони України "Про бухгалтерський обліку і фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична і інші види звітності. Іншими словами, первинні документи по віддзеркаленню господарських операцій і для податкового обліку.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документа встановлені у ст. 9 наведеного Закону: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати відповідні обов'язкові реквізити.

Згідно ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно п.п. 1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 (надалі-Положення) встановлено, що записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

У відповідності до п.п. 1.2. п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 (надалі-Положення) встановлено, що записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Згідно з п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд відмічає, що відповідно до вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача-орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №000512211 від 01.08.2013 року повинно бути скасованим, як таке, що прийняте з порушенням ч.3 ст.2 КАС України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Теркурій-Схід" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №000512211 від 01 серпня 2013 року, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Теркурій-Схід" був донарахований податок на прибуток у сумі 520416,00 грн., та штрафна санкція у сумі 93751,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р: 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код: 37999628, МФО: 851011, банк: ГУДКСУ у Харківській області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теркурій-Схід" (код за ЄДРПОУ 33676348) сплачений судовий збір у розмірі 2294.00 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн.).

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 24 вересня 2013 року.

Суддя Єгупенко В.В.