Ухвала

від 04.12.2013 по справі 820/6883/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 р.Справа № 820/6883/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання - Крайник Т.О.,

представника позивача - Громова А.В.,

представників відповідача - Тарана Н.М., Буряківського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2013р. по справі № 820/6883/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теркурій-Схід"

до Західної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

08.08.2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Теркурій-Схід" - звернулося до суду з позовом до Західної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Західної ОДПІ міста Харкова ГУ Міндоходів у Харківської області (Ленінський район) №000512211 від 01 серпня 2013 року, згідно з яким ТОВ "Теркурій-Схід" донарахований податок на прибуток у сумі 520 416, 00 грн. та нарахована штрафна санкція у сумі 93 751, 00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Теркурій-Схід" задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №000512211 від 01 серпня 2013 року, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Теркурій-Схід" був донарахований податок на прибуток у сумі 520416,00 грн., та штрафна санкція у сумі 93751,00 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі, просили постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників сторін, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Теркурій - Схід" зареєстроване управлінням державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Харківської міської ради 28.09.2005 року за №14801020000015364, взято на податковий облік 04.10.2005 р. в ДПІ у Ленінському районі м. Харкова за №225 та станом на 31.12.2012 р. перебуває на обліку в Західній МДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

Відповідно до довідки АА №323098 видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Теркурій-Схід" є: виробництво трикотажних панчішно - шкарпеткових виробів; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; роздрібна торгівля текстильними та галантерейними товарами; інші види оптової торгівлі; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту (а.с.106,т. 1).

Фахівцями Західної МДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області в період з 10.06.2013 року по 02.07.2013 року проводилась документальна планова перевірка ТОВ "Теркурій - Схід" (код за ЄДРПОУ 33676348) з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період 01.10.2010 року по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 09.07.2013 року №2401/22.1-07/33676348.

Згідно висновків, викладених в акті від 09.07.2013 року №2401/22.1-07/33676348, податковим органом встановлено порушення підприємством позивача приписів: п.5.1,п.п.5.2.1 п.5.2,п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (з урахуванням змін та доповнень), п.п. 138.1.1 п.138.1,п.138.2,п.138.4, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 "Податкового кодексу України", що призвело до завищення валових витрат по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4, що в свою чергу, призвело до заниження податку на прибуток; ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.145.1.2 п.145.1 ст.145 Податкового кодексу України, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14, п.44.1,п.44.2 ст.44 "Податкового кодексу України, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", затвердженого Наказом "Міністерства фінансів України від 28 квітня 2006 р. N 415, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 травня 2006 р. за N 610/12484 зі змінами та доповненнями від 24.09.2010 р. № 1085.

За наслідками встановлених порушень податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 01.08.2013 року №000512211, яким ТОВ "Теркурій - Схід" визначено грошове зобов'язання: за основним платежем у розмірі 520416,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 93751,00 грн., (а.с.104, т. 1).

Не погодившись із податковим повідомленням - рішенням відповідача №000512211 від 01.08.2013 року, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення - рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №000512211 від 01.08.2013 року повинно бути скасованим, як таке, що прийняте з порушенням ч.3 ст.2 КАС України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення слугували висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, що, на думку відповідача, вартість придбаних у ФОП ОСОБА_4 товарно-матеріальних цінностей не підтверджена відповідними розрахунковими документами, а саме: товарно-транспортною документацією, яка б засвідчила факт придбання цієї продукції та сертифікатів якості продукції, гігієнічних висновків.

Порушення ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.145.1.2 п.145.1 ст.145 Податкового кодексу України, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14, п.44.1,н.44.2 ст.44 "Податкового кодексу України, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", затвердженого Наказом "Міністерства фінансів України від 28 квітня 2006 р. N 415, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 травня 2006 р. за N 610/12484 відповідач пов'язує з тим, що підприємство неправомірно віднесло до складу валових витрат у рядок 04.13 Декларацій „Інші витрати" відсотки за користування кредитом від 31.03.2007 р. № 010-2/07/1-629-07 на загальну суму 1404868 грн., у т.ч.: за 4 кв. 2010 р. в сумі 241146 грн., за 1 кв. 2011 р. в сумі 205500 грн. та до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по рядку 06.4/06.3 "Інші витрати" Декларації з податку на прибуток за 2 кв.2011 р. в сумі 159160 грн., за 3 кв. 2011 р. в сумі 149227 грн., за 4 кв.2011 р. в сумі 145050 грн., за 1 кв. 2012р. в сумі 130448 грн., за 2 кв.2012 р. в сумі 125952 грн, за 3 кв. 2012 р. в сумі 125589 грн., за 4 кв. 2012р. в сумі 122796 грн., та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду на суму 55294 грн.

Пунктом 5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За змістом з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З 01.01.2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно з положеннями п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються із: витрат операційної діяльності (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати та витрат банківських установ), інших витрат.

За змістом п. п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 розділу III - витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.12 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього розділу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Разом з тим, відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до вимог п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням в сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський обліку. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закони України "Про бухгалтерський обліку і фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична і інші види звітності. Іншими словами, первинні документи по віддзеркаленню господарських операцій і для податкового обліку.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документа встановлені у ст. 9 наведеного Закону: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати відповідні обов'язкові реквізити.

Згідно ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно п.п. 1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за №168/704 (надалі-Положення) встановлено, що записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до п.п. 1.2. п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 (надалі-Положення) встановлено, що записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Згідно з п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

З матеріалів справи убачається, що між ТОВ "Теркурій-Схід" (покупець) та ФО-П ОСОБА_4 (постачальник) укладено договір поставки №01/07/01 від 01.07.2006 року (а.с.122-123, т.1).

Відповідно до умов вказаного правочину постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар (нитки, пряжа), який належить продавцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах визначених даним договором.

До вищезазначеного договору сторонами підписано додаткову угоду від 31.12.2007 року (а.с.124, т.1).

Факт отримання товару підтверджується видатковими накладними, факт передачі товарно-матеріальних цінностей підтверджується видатковими накладними до договору №01/07/01 від 01.07.2006 року які підписані сторонами (а.с.125-139, т.1) та актами приймання матеріалів (а.с.51, т.3).

ФО-П ОСОБА_4 на підставі договору найму (оренди) від 01.01.2007 року має у користуванні нежитлове приміщення (а.с.113-114, т. 1).

Відповідно до договору найму (оренди) від 21.03.2007 року, ТОВ "Теркурій-Схід" мало у користуванні приміщення за тією ж адресою, що підтверджується договором найма (оренди) нежитлового приміщення від 21.03.2007 року, укладеним між ЗАТ "Партнер" та ТОВ "Теркурій - Схід" та додатковими угодами до договору найму (оренди) від 21.03.2007 року (а.с.234-235, 237-242 т.2).

Сторонами Договору від 21.03.2007 року підписано акт приймання - передачі приміщення (а.с. 236 т.2).

Як правомірно враховано судом першої інстанції, доставка товарно-матеріальних цінностей автомобільним транспортом не здійснювалась.

Внутрішнє переміщення товарно - матеріальних цінностей по складу підтверджується наявними в матеріалах справи накладними на внутрішнє переміщення від складу сировини на виробництво (а.с.158-186, т,1).

Між ТОВ "Теркурій-Схід" (покупець) та ФО-П ОСОБА_5 (постачальник) укладено договір поставки від 01.04.2009 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар - нитки( пряжа) - який належить продавцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах визначених даним договором (а.с.141-142, т.1).

До вищезазначеного договору сторонами підписано додаткову угоду від 31.12.2010 року (а.с.143, т.1).

Факт передачі товарно - матеріальних цінностей підтверджується видатковими накладними до договору б/н від 01.07.2006 року, які підписаними сторонами (а.с.144-157, т.1), та актами приймання матеріалів (а.с.51, т.3).

Контрагенти позивача - ФО-П ОСОБА_5, та ФО-П ОСОБА_4 - є платниками єдиного податку, що підтверджується відповідними свідоцтвами, які містяться в матеріалах справи (а.с.12 -15 т. 3).

Судом першої інстанції правомірно враховано, що товари, отримані від ФО-П ОСОБА_5 та ФО-П ОСОБА_4, повністю співвідносяться з напрямом господарської діяльності позивача, оприбутковані за складським обліком, використані в господарській діяльності у виробничому процесі.

Відповідальними особами позивача щомісячно складались та підписувались акти виробництва, в яких вказувалося, яку саме кількість та який саме асортимент готової продукції вироблено підприємством в поточному місяці.

Подальший рух готової продукції, яка була вироблена із сировини, отриманої у контрагентів реалізовувалась позивачем на території України та експортувалась до Російської Федерації, що підтверджується контрактами, вантажно-митними деклараціями, видатковими накладними.

Також, між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Теркурій-Схід" (позичальник) укладено кредитний договір №010-2/07/1-629-07 від 31.05.2007 року, відповідно до умов якого Банк надає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на умовах зазначених даним договором (а.с.88-98, т.2).

Сторонами до вищезазначеного договору підписані графіки погашення заборгованості по кредиту та відсотками та додаткові угоди (а.с.99-124, т.2).

Так, між ТОВ "Теркурій -2" (продавець) та ТОВ "Теркурій-Схід" (покупець) укладено договір купівлі продажу обладнання №05-155 від 01.10.2005 р., відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти обладнання для виробництва панчішно-шкарпеткових виробів (надалі-Обладнання) і сплатити за нього ціну на умовах даного Договору (а.с.125-126, т.2), до договору сторонами підписано специфікацію, акти приймання передачі обладнання, накладні.

Використання коштів, отриманих позивачем за договором кредиту на придбання основних засобів, а отже - у власній господарській діяльності, підтверджується документами первинного аналітичного та синтетичного обліку: інвентарною карткою обліку основних засобів, актами приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, рахунками, фінансовими звітами суб'єкта малого підприємства, книгою складського обліку, головною книгою.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, за користування кредитними коштами позивачем нараховані (сплачені) банку відсотки, що віднесені до складу валових витрат.

При цьому, позивачем надано належні докази на підтвердження зв'язку зазначених витрат з веденням господарської діяльності, як цього вимагає пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з урахуванням положень п. 1.32 ст. 1, п. 5.1. 5.5 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виплата позивачем за час дії цих договорів процентів за банківськими кредитами пов'язана з веденням його господарської діяльності та обумовлена останньою, а отже позивач мав право на віднесення до складу валових витрат витрати по сплаті відсотків за користування кредитними коштами.

Зважаючи на те, що відсутні підстави для донарахування суми податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем, тому відсутні підстави для застосування відносно позивача штрафних санкцій.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення - рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №000512211 від 01.08.2013 року.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2013р. по справі № 820/6883/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В. Судді (підпис) (підпис) Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 09.12.2013 р.