Постанова

від 27.09.2013 по справі 826/13365/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27 вересня 2013 року 09 год. 19 хв. № 826/13365/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача, без участі представника відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ПРМ" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України) у судовому засіданні 27 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 19 серпня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ПРМ" (також далі - позивач) до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (також далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 липня 2013 року № 0000892201 (також далі - оскаржуване рішення) .

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки складане відповідачем без достатніх підстав, що є порушенням податкового законодавства.

Ухвалою суду від 22 серпня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його повністю.

Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 13 вересня 2013 року. Пояснили, що оскаржуване рішення є правомірним та не підлягає скасуванню, оскільки складене відповідачем у зв'язку із виявленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

У судове засідання 27 вересня 2013 року представник відповідача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надійшла.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 14 травня по 06 червня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 01 липня 2013 року складено акт № 10/1-22-07-37479576 про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 17 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого

законодавства у період із 17 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року (також далі - акт перевірки) , відповідно до висновків якого, позивачем занижено податок на додану вартість (також далі - ПДВ) у загальному розмірі 519383,00 грн., у тому числі за: квітень 2012 року - 5166,80 грн.; травень 2012 року - 412,21 грн.; червень 2012 року - 28220,72 грн.; липень 2012 року - 15781,33 грн.; серпень 2012 року - 20515,38 грн.; вересень 2012 року - 17331,17 грн.; жовтень 2012 року - 25113,37 грн.; листопад 2012 року - 216576,00 грн.; грудень 2012 року - 190267,00 грн., чим порушено п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (також далі - ПК України) .

На підставі акту перевірки, 11 липня 2013 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 519383,00 грн. за основним платежем та у розмірі 259692,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 77.1, 77.2, 77.4 ст. 77 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що перевірку позивача проведено на підставі наказу відповідача від 25 квітня 2013 року № 1278 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки", копію якого направлено позивачу рекомендованим листом із повідомленням 26 квітня 2013 року.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що висновок відповідача про заниження позивачем ПДВ ґрунтується на тому, що сума податкового кредиту у розмірі 251163,80 грн., сформованого позивачем, не підтверджується належним чином оформленими податковими накладними. При цьому, в акті перевірки не зазначено, у чому саме полягає неналежне оформлення таких податкових накладних.

Ненадання позивачем до перевірки копій договорів, інформація по які зазначена у податкових накладних, а саме у рядку "вид цивільно-правового договору", за переконанням відповідача, також є підтвердженням безпідставності формування позивачем податкового кредиту у вказаному розмірі.

Крім того, як зазначено в акті перевірки, податковий кредит у розмірі 268219,48 грн. також сформовано безпідставно, оскільки позивачем до перевірки не надано копії відповідних податкових накладних.

Слід зазначити, що будь-яких інших обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства відповідачем у ході проведення перевірки не виявлено.

Суд не погоджується з позицією відповідача та зазначає наступне.

Між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасні інженерні мережі" (також далі - ТОВ "Сучасні інженерні мережі") укладено ряд договорів, а саме:

- договір підряду від 10 квітня 2012 року № 0412-КС, за умовами якого позивач доручив, а ТОВ "Сучасні інженерні мережі" зобов'язалось виконати роботи по модернізації холодного коридору у серверному приміщенні позивача;

- договір підряду від 18 вересня 2012 року № 1809-СК, за умовами якого ТОВ "Сучасні інженерні мережі" зобов'язалось виконати роботи на об'єкті позивача;

- договір від 01 листопада 2012 року № СК-01112012-01 про виконання електромонтажних робіт, за умовами якого ТОВ "Сучасні інженерні мережі" зобов'язалось виконати за завданням позивача електромонтажні роботи по реконструкції розподільчого пристрою, а позивач - прийняти та оплатити такі роботи;

- договір від 03 грудня 2012 року на електромонтажні роботи № 0312-СК, за умовами якого позивач замовив, а ТОВ "Сучасні інженерні мережі" зобов'язалось надати послуги з електромонтажних робіт.

На підтвердження виконання умов перелічених договорів представниками позивача надано суду копії таких договорів, рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних, актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та платіжних доручень.

Крім того, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Інстрім КТ" (також далі - ТОВ "Інстрім КТ") укладено ряд договорів субпідряду, а саме:

- від 02 серпня 2012 року № 111, за умовами якого ТОВ "Інстрім КТ" зобов'язалось виконати роботи зі створення проектної документації, а після її затвердження позивачем - виконати роботи з улаштування системи блискавко-захисту;

- від 22 серпня 2012 року № 134, за умовами якого ТОВ "Інстрім КТ" зобов'язалось виконати роботи зі створення проектної документації стадії "П", будівельно-монтажні роботи по улаштуванню опор для системи блискавко-захисту та роботи по створенню системи заземлення.

На підтвердження виконання умов перелічених договорів представниками позивача надано суду копії таких договорів, рахунків-фактур, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), податкових накладних та платіжних доручень.

Слід зазначити, що податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит та які підлягають реєстрації у Єдиному державному реєстрі податкових накладних, зареєстровані у такому реєстрі відповідно до положень ПК України.

Зокрема, згідно з п. 201.10 ст. 201, п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Стосовно документального підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту суд зазначає наступне.

Згідно з п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою використання у господарській діяльності.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документи, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08 лютого 2012 року у справі № К-9189/08 також зазначено, що незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальників, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту, оскільки підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум ПДВ, включених до складу податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому, відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Отже, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі накладні могли мати незначні недоліки у заповненні, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

Аналогічна позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01 липня 2009 року № К-12755/07, у якій, зокрема, зазначено, що самі по собі незначні недоліки в заповненні податкової накладної, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки, не роблять її недійсною та не свідчать про її неналежність та недопустимість як доказу, за підтвердження зазначених в ній даних іншими первинними документами.

Таким чином, враховуючи викладені положення та наявність у матеріалах справи доказів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Сучасні інженерні мережі", ТОВ "Інстрім КТ", суд прийшов до висновку про безпідставність складання відповідачем оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, а представники відповідача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ПРМ" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 11 липня 2013 року № 0000892201, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Карбон ПРМ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 779075,00 грн. (Сімсот сімдесят дев'ять тисяч сімдесят п'ять гривень 00 копійок).

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ПРМ" (ідентифікаційний код 37479576) здійснений ним судовий збір у розмірі 2294,00 грн. (Дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок) із Державного бюджету України.

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 02 жовтня 2013 року