Ухвала

від 20.11.2014 по справі 826/13365/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2014 року м. Київ К/800/29585/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ПРМ" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карбон ПРМ" (далі - ТОВ "Карбон ПРМ") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Голосіївському районі) в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2013 року позов ТОВ "Карбон ПРМ" задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року апеляційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2013 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Голосіївському районі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Карбон ПРМ" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Голосіївському районі проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Карбон ПРМ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 17 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року. За результатами перевірки складено акт №10/1-22-07-37479576 від 01 липня 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Карбон ПРМ" вимог п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 519383, 00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у Голосіївському районі винесено податкове повідомлення-рішення №0000892207 від 11 липня 2013 року, яким ТОВ "Карбон ПРМ" нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 779075, 00 грн., у т.ч. 519383, 00 грн. за основним платежем та 259692, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у періоді, який перевірявся ТОВ "Карбон ПРМ" укладено договори з ТОВ "Сучасні інженерні мережі" та ТОВ "Інстрім КТ". Виконання договорів підтверджено копіями договорів, рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних, актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та платіжних доручень.

Податкові накладні, на підставі яких ТОВ "Карбон ПРМ" сформовано податковий кредит зареєстровані у Єдиному державному реєстрі податкових накладних та відповідають вимогам законодавства.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді або в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Судами першої та апеляційної інстанцій зазначено, що на підтвердження реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи ТОВ "Карбон ПРМ" надало копію договору про визнання електронних документів №150820111 від 15 серпня 2011 року, укладеного між ДПІ у Голосіївському районі та ТОВ "Інстрім КТ". Реєстрація податкових накладних №20 від 29 листопада 2012 року та №3 від 07 грудня 2012 року у Єдиному реєстрі податкових накладних підтверджена квитанціями №1. Тому складання зазначених податкових накладних у паперовому вигляді не є обов'язковим. За таких обставин відсутність у ТОВ "Карбон ПРМ" оригіналів податкових накладних, складених у паперовому вигляді, не може бути підставою для зменшення податкового кредиту.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що у акті перевірки описано акти виконаних робіт та видаткових накладних, які підтверджують факт виконання договорів між ТОВ "Карбон ПРМ" та ТОВ "Сучасні інженерні мережі", на підставі яких були складені податкові накладні. Розбіжностей між сумами ПДВ, зазначеними у актах виконаних робіт і видаткових накладних та податкових накладних не виявлено.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі накладні могли мати незначні недоліки у заповненні, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість. Лише ненадання до перевірки відповідних договорів не може бути достатньою підставою для зменшення платнику податкового кредиту.

За таких обставин судами першої та апеляційної інстанцій зроблено висновок, що ТОВ "Карбон ПРМ" правомірно сформовано податковий кредит, а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі є протиправним.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Карбон ПРМ".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров