Постанова

від 19.09.2013 по справі 801/8473/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2013 р. (14:37год.) Справа №801/8473/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі судового засідання Богацькій А.О., за участю представників сторін:

від позивача: Кірюхін С.О., довіреність б/н від 21.01.13, Лагуто О.М., довіреність б/н від 21.01.13,

від відповідача: Васильєва Н.О., довіреність № 30 від 01.08.13

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-Ойл»

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в АРК про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд-Ойл» звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим ДПС, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.08.2013р. № 0000632201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Трейд-Ойл» за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, 11021000, у сумі 273 673,50грн., з яких 182449,00грн. - сума грошового зобов'язання, 91224,50грн. - штрафні санкції, та від 21.08.2013р. №0000632201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Трейд-Ойл» за платежем: податок на додану вартість, 14010100 у сумі 260 643,00грн., з яких 173 762,00грн. - сума грошового зобов'язання, 86 881,00грн. - штрафні санкції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки № 115/22.1/35536841 від 14.08.2013р. про завищення ним, у порушення вимог Податкового кодексу України, витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Торговий дім «Інтер нафта» за травень-липень 2012р., що були покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень в оскарженій частині, суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на податковому законодавстві України.

Вважає, що представлені ним до перевірки по взаємовідносинам з даним контрагентом документи: податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, рахунки-фактури, договори постачання, рух коштів по бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками», паспорт якості сировини, специфікації, товарно-транспортні накладні є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», містять всі необхідні реквізити та підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Вважає, що відповідачем, незважаючи на належне оформлення вищевказаних документів, зроблений неправомірний висновок про те, що проведеною перевіркою та на підставі отриманого від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС Акту від 13.05.2013р. №1614/22.9/37507634 про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Торговий дім «Інтер нафта» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2011р. по 31.03.2013р., не підтверджено реальність здійснення у ТОВ «Трейд-Ойл» фінансово-господарських операцій з придбання у зазначеного товариства сировини та, відповідно, відсутнє право на формування податкового кредиту з ПДВ, оскільки нібито фактичне постачання товарно-матеріальних цінностей не здійснювалося.

Вважає, що сумніви, викладені в зазначеному акті перевірки щодо реальності здійснення господарської діяльності ТОВ «Торговий дім «Інтер нафта» в умовах встановлення факту отримання товару ТОВ «Трейд-Ойл» та підтвердження цього факту усіма необхідними первинними документами, відповідно до ст. 70 КАС України не можуть бути належними доказами відсутності у ТОВ «Трейд-Ойл» права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Також позивач зауважив, що ТОВ «Торговий дім «Інтер нафта» у перевіреному періоді було юридичною особою, перебувало на обліку в ДПІ, мало свідоцтво про сплату ПДВ, тож мало необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Щодо твердження відповідача про нікчемність вчиненого ТОВ «Трейд-Ойл» правочину, позивач вважає, що відповідачем безпідставно застосована норма ч. 1 ст. 216 ЦК України щодо правових наслідків недійсності правочину та протиправно зроблений висновок про те, що відповідно до наданих до перевірки документів податковий кредит ТОВ «Трейд-Ойл» сформовано на підставі нікчемного правочину з ТОВ «Торговий дім «Інтер нафта», що призвело до заниження податкових зобов'язань до сплати в бюджет, оскільки відповідачем не враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений в ч. 1 ст. 204 ЦК України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності), а ст. 216 ЦК України може використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора. Вважає, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях, що підтверджується і змістом ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.08.2013 року було відкрите провадження в адміністративній справі № 801/8473/13-а, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні 19.09.2013р. від відповідача до суду надійшло клопотання про заміну сторони по справі - Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби АР Крим Державної податкової служби України на Феодосійську об'єднану державну податкову інспекцію ГУ Міндоходів в АРК, яке було судом задоволено та ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.09.2013р. здійснено відповідну заміну відповідача по справі.

Крім того, у судовому засіданні 19.09.2013р. до суду від позивача по справі надійшли пояснення по суті спірних господарських операцій, а також щодо зв'язку понесених витрат по ним з власною господарською діяльністю позивача (том 1 а.с. 239-241).

Відповідач проти позову заперечує з підстав, наведених у запереченнях проти адміністративного позову (том 2 а.с. 66-69).

Зокрема, пояснив, що проведеною ним плановою документальною перевіркою позивача було встановлено порушення: пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, пп. 135.4.1 п.135.4., пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.1, п. 137.10 ст. 137, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 188661 грн., у т.ч. за 2-4 квартали 2011р. у сумі 6212 грн. ( у т.ч. за 4 квартал 2011 р. у сумі 6212 грн.); за півріччя 2012 р. ( у т.ч. за 2 квартал 2012 р. ) у сумі 73585грн.; за 3 квартали 2012 р. у сумі 182449 грн. (у т.ч. за 3 квартал 2012 р. у сумі 108864 грн.), за 2012 рік у сумі 182449 грн., а також порушення п. 4.1, п. 4.5 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.97 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», зі змінами та доповненнями, пп. «а», п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.198.2, п.198.3, п.198.6. ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755- VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 179051 грн., у т.ч. за: серпень 2010 р. у сумі 1169 грн., вересень 2010 р. у сумі 1389 грн.; липень 2011 р. у сумі 233 грн.; березень 2012 р. у сумі 2595 грн.; травень 2012 р. у сумі 50861грн.; червень 2012р. у сумі 55915 грн.; липень 2012р. - у сумі 53899грн., вересень 2012р. у сумі 13087грн., за березень 2011р. встановлено завищення ПДВ у сумі 97 грн.

Що стосується безпосередньо податкових повідомлень-рішень в оскарженій позивачем частині, то зазначив, що перевіркою встановлено завищення операційної діяльності, а саме собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (послуг) у сумі 868806 грн., у т.ч. за півріччя 2012 р. у сумі 254297 грн. ( у т.ч. за 2 квартал 2011 254297 грн.), за 3 квартали 2012р. у сумі 868806 грн. (у т.ч. за 3 квартал 2012р. у сумі 518402грн.) по господарським операціям позивача з ТОВ «Торговий дім «Інтер Нафта» за договором поставки № 21-2/05/12-ИН від 21.05.2012р.

Пояснив, що згідно наданих до перевірки документів (технологічних регламентів, актів передавання сировини на переробку, актів отримання готової продукції з переробки, витратних накладних, карток по бухгалтерським рахункам 26, 23, 902) у складі собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) - рядок 05.1 Декларацій з податку на прибуток вищевказана сировина була відображена по даті відвантаження покупцям готової продукції у загальній сумі за 3 квартал 2012р. 868815,48грн.

Разом з тим, Актом від 13.05.2013р. № 1614/22.9/37507634 «Про неможливість проведення зустрічної звірки "ТД "Інтер - нафта" (код ЄДРПОУ 37507634) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01.07.2011р. по 31.03.2013р., було встановлено, що ТОВ «Трейд-Ойл» відображені в податковій звітності правові взаємовідносини у травні, червні, липні 2012 року з ТОВ «Торговий дім «Інтер-Нафта» (ЄДРПОУ 37507634), які мають ознаки нереальності здійснення та проводилися без реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Проведеною перевіркою та на підставі отриманих матеріалів перевірки у підприємства-постачальника (ТОВ «Торговий дім «Інтер-Нафта»), не підтверджено реальність здійснення у ТОВ «Трейд Ойл» фінансово-господарських операцій з придбання у зазначених підприємств Компонент моторного палива альтернативний «Б» та відповідно відсутнє право на формування витрат операційної діяльності, оскільки фактичне постачання товарно-матеріальних цінностей не здійснювалося.

Тож, у порушення п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, встановлено завищення витрат операційної діяльності, а саме собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) у сумі 868806,00грн., у т.ч. за півріччя 2012р. у сумі 350404 грн. ( у т.ч. за 2 квартал 2012 р. у сумі 350404 грн.), за 3 квартали 2012 р. у сумі 868806грн. ( у т.ч. за 3 квартал 2012 р. у сумі 518402 грн).

Також перевіркою встановлено, що до складу податкового кредиту ТОВ «Трейд - Ойл»» було включено ПДВ по податковим накладним, отриманим від ТОВ «Торговий дім «Інтер-Нафта» на загальну суму ПДВ 173763,10грн.

Однак, Феодосійською ОДПІ було отримано від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС Акт від 13.05.2013р. № 1614/22.9/37507634 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТД "Інтер-нафта" (код ЄДРПОУ 37507634) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01.07.2011р. по 31.03.2013р., яким встановлено, що підприємством не надано будь-якого іншого документального підтвердження місць виконання зобов'язань ТОВ «Торговий дім «Інтер-Нафта».

Крім того, в процесі перевірки встановлено, що за юридичною адресою підприємства відсутні первинні та бухгалтерські документи: договори, накладні, товарно - транспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки та будь - які інші первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності.

До того ж, в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних об'ємах реалізації товарів (робіт, послуг), а отже діяльність зазначених підприємств підпадає під ознаки фіктивної діяльності господарювання, передбачених у ст. 55-1 Господарського кодексу України.

Зазначено, що оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ "ТД "Інтер-нафта" з платниками податків відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, тож у ТОВ "ТД "Інтер-нафта" не було підстав для податкового обліку операцій.

Таким чином, згідно вищезазначеного акту, встановлено, що відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 203, ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. Правочини, укладені ТОВ «Торговий дім «Інтер-нафта» з контрагентами, у т.ч. ТОВ «Трейд - Ойл», порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що податковий кредит ТОВ «Трейд - Ойл» у сумі 173762 грн., у т.ч. за травень 2012р. у сумі ПДВ 50861 грн., за червень 2012 р. у сумі ПДВ 55915 грн., за липень 2012 р. у сумі ПДВ 66986 грн. підлягає зменшенню по отриманим податковим накладним від постачальника ТОВ «Торговий дім «Інтер-Нафта», які виписані на підставі нікчемного правочину, та у зв'язку із встановленою відсутністю об'єктів оподаткування ТОВ «Торговий дім «Інтер-Нафта» при придбанні та продажу товарів (послуг) за період 01.07.2011 по 31.03.2013 року, у порушення п. п. 198.2, п.198.3., п. 198.6. ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ, зі змінами та доповненнями.

Також зазначив, що при опрацюванні розбіжностей по податковому кредиту в розрізі контрагентів перевіркою встановлено, що згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів, між сумами податкових зобов'язань ТОВ «Торговий дім «Інтер-Нафта» та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Трейд - Ойл» за травень 2012р. враховується розбіжність у сумі податку на додану вартість 50861,28грн., за червень 2012р. у сумі 59515,42грн., за липень 2012р. у сумі 66986,40грн.

За таких обставин, вважає, що висновки, викладені в акті перевірки ТОВ «Трейд-Ойл» № 115/22.1/35536841 від 14.08.2013р. за період з 01.04.2010р. по 31.12.2012р. є обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення від 21.08.2013р. № 0000632201 та №0000632201 прийняті в межах діючого законодавства, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд-Ойл» має статус юридичної особи з 01.02.2008р., що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію серія А01 №554021 та Статутом ТОВ «Трейд-Ойл» з наступними змінами (том 1 а.с. 134-145, 146).

Суд зазначає, що позивач взятий на облік як платник податків в органах податкової служби 04.02.2008р. за № 6473 та перебуває на обліку у Феодосійській ОДПІ, а також є платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 100348557 від 30.08.2011р. (том 1 а.с. 148, 246).

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Трейд-Ойл» є суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

На підставі направлень, виданих Феодосійською ОДПІ від 16.07.2013р. №204 та від 23.07.2013р. №208, відповідачем згідно з п. 77.1, 77.4 ст.77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755- VI та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на липень 2013р. проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-ойл» (код за ЄДРПОУ - 35536841) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2012р., за результатами якої складений Акт № 115/22.1/35536841 від 21.08.2013р. (том 1 а.с. 163-231).

Перевіркою встановлено порушення позивачем: пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, пп. 135.4.1 п. 135.4., пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.1, п. 137.10 ст. 137, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 188661грн., у т.ч. за 2-4 квартали 2011 р. у сумі 6212 грн. у т.ч. за 4 квартал 2011 р. у сумі 6212 грн.); за півріччя 2012 р. ( у т.ч. за 2 квартал 2012 р. ) у сумі 73585грн.; за 3 квартали 2012 р. у сумі 182449 грн. ( у т.ч. за 3 квартал 2012 р. у сумі 108864 грн.), за 2012 рік у сумі 182449 грн., а також порушення п. 4.1, п. 4.5 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», зі змінами та доповненнями, пп. «а» п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755- VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 179051 грн., у т.ч. за: серпень 2010 р. у сумі 1169 грн., вересень 2010 р. у сумі 1389 грн.; липень 2011 р. у сумі 233 грн.; березень 2012 р. у сумі 2595 грн.; травень 2012 р. у сумі 50861 грн.; червень 2012 р. у сумі 55915 грн.; липень 2012 р. -у сумі 53899 грн., вересень 2012 р. у сумі 13087 грн., за березень 2011 р. встановлено завишення ПДВ у сумі 97 грн.

Висновки даного акту перевірки були покладені в основу податкових повідомлень-рішень від 21.08.2013р. № 0000632201 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 282 991,50грн., в тому числі 188 661,00грн. основного платежу та 94330,50грн. штрафних санкцій, а також від 21.08.2013р. № 0000632201 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 268 625,00грн., в тому числі 179 051,00грн. основного платежу та 89574,00грн. штрафних санкцій (том 1 а.с. 9-10).

Як слідує з позову, позивач, частково погодившись із здійсненими ДПІ донарахуваннями, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення частково, а саме: № 0000632201 від 21.08.2013р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 273 673,50грн., з яких 182449,00грн. - сума грошового зобов'язання, 91224,50грн. - штрафні санкції, а також № 0000632201 від 21.08.2013р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 260 643,00грн., з яких 173 762,00грн. - сума грошового зобов'язання, 86 881,00грн. - штрафні санкції, тобто в частині донарахувань, здійснених внаслідок визнання ДПІ нікчемними господарських операцій, які позивач у перевіреному періоді здійснював з ТОВ «Торговий дім «Інтер Нафта» за договором поставки № 21-2/05/12-ИН від 21.05.2012р.

Стосовно даного порушення в акті перевірки зазначено наступне.

Згідно з п. 3.1.2 акту перевірки, перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р., встановлено завишення витрат операційної діяльності, а саме собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (послуг) у сумі 868806 грн., у т.ч. за півріччя 2012 р. у сумі 254297 грн. ( у т.ч. за 2 квартал 2011 254297 грн. ), за 3 квартали 2012 р. у сумі 868806 грн. ( у т.ч. за 3 квартал 2012 р. у сумі 518402грн.) по господарським операціям позивача з ТОВ «Торговий дім «Інтер Нафта» за договором поставки № 21-2/05/12-ИН від 21.05.2012р.

Зазначено, що згідно наданих до перевірки документів (технологічних регламентів, актів передавання сировини на переробку, актів отримання готової продукції з переробки, витратних накладних, карток по бухгалтерським рахункам 26, 23, 902) у складі собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) - рядок 05.1 Декларацій з податку на прибуток вищевказана сировина була відображена по даті відвантаження покупцям готової продукції у загальній сумі за 3 квартал 2012р. 868815,48грн.

Разом з тим, Актом від 13.05.2013р. № 1614/22.9/37507634 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТД "Інтер - нафта" (код ЄДРПОУ 37507634) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01.07.2011р. по 31.03.2013р., було встановлено, що ТОВ «Трейд-Ойл» відображені в податковій звітності правові взаємовідносини у травні, червні, липні 2012 року з ТОВ «Торговий дім «Інтер-Нафта» (ЄДРПОУ 37507634), які мають ознаки нереальності здійснення та проводилися без реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Проведеною перевіркою та на підставі отриманих матеріалів перевірки у підприємства-постачальника (ТОВ «Торговий дім «Інтер-Нафта»), не підтверджено реальність здійснення у ТОВ «Трейд Ойл» фінансово-господарських операцій з придбання у зазначених підприємств Компонент моторного палива альтернативний «Б» та відповідно відсутнє право на формування витрат операційної діяльності, оскільки фактичне постачання товарно-матеріальних цінностей не здійснювалося.

У зв'язку з цим, ДПІ дійшла висновку про те, що у порушення п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, встановлено завищення витрат операційної діяльності, а саме собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) у сумі 868806,00грн., у т.ч. за півріччя 2012р. у сумі 350404 грн. ( у т.ч. за 2 квартал 2012 р. у сумі 350404 грн.), за 3 квартали 2012 р. у сумі 868806грн. ( у т.ч. за 3 квартал 2012 р. у сумі 518402 грн).

Також перевіркою встановлено, що до складу податкового кредиту ТОВ «Трейд - Ойл»» було включено ПДВ по податковим накладним, отриманим від ТОВ «Торговий дім «Інтер-Нафта» на загальну суму ПДВ 173763,10грн., в той час як відповідно до отриманого Феодосійською ОДПІ від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС Акту від 13.05.2013р. № 1614/22.9/37507634 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТД "Інтер-нафта" (код ЄДРПОУ 37507634) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01.07.2011р. по 31.03.2013р. встановлено, що підприємством не надано будь-якого іншого документального підтвердження місць виконання зобов'язань ТОВ «Торговий дім «Інтер-Нафта», а також встановлено, що за юридичною адресою підприємства відсутні первинні та бухгалтерські документи: договори, накладні, товарно - транспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки та будь - які інші первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності.

Також зазначено, що в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлена відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних об'ємах реалізації товарів (робіт, послуг), а отже діяльність зазначених підприємств підпадає під ознаки фіктивної діяльності господарювання, передбачених у ст.55-1 Господарського кодексу України.

ДПІ дійшла висновку, що оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ "ТД "Інтер-нафта" з платниками податків відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, то у ТОВ "ТД "Інтер-нафта" не було підстав для податкового обліку операцій.

Таким чином, Феодосійською ОДПІ на підставі вищевказаного акту від 13.05.2013р. № 1614/22.9/37507634 встановлено, що відповідно до ч.1, ч.5 ст.203, ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону, а правочини, укладені ТОВ «Торговий дім «Інтер-нафта» з контрагентами, у т.ч. ТОВ «Трейд - Ойл», порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

З урахуванням цього, Феодосійська ОДПІ в акті перевірки № 115/22.1/35536841 від 21.08.2013р. дійшла висновку про завишення позивачем витрат операційної діяльності, а саме собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (послуг) у сумі 868806грн. по господарським операціям позивача з ТОВ «Торговий дім «Інтер Нафта» за договором поставки № 21-2/05/12-ИН від 21.05.2012р., а також про завищення позивачем по цим же господарським операціям податкового кредиту на суму 173762грн. по отриманим податковим накладним від постачальника ТОВ «Торговий дім «Інтер-Нафта», які виписані на підставі нікчемного правочину.

Також відповідачем в акті перевірки зазначено, що при опрацюванні розбіжностей по податковому кредиту в розрізі контрагентів перевіркою встановлено, що згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів, між сумами податкових зобов'язань ТОВ «Торговий дім «Інтер-Нафта» та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Трейд - Ойл» за травень 2012р. враховується розбіжність у сумі податку на додану вартість 50861,28 грн., за червень 2012 р. у сумі 59515,42 грн., за липень 2012 р. у сумі 66986,40 грн.

Проте, суд не погоджується з даними висновками Феодосійської ОДПІ ГУ Міндоходів в АРК з наступних підстав.

Передусім, слід зазначити, що інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем ДПС та Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 13.05.2013р. № 1614/22.9/37507634 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТД "Інтер-нафта" (код ЄДРПОУ 37507634) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01.07.2011р. по 31.03.2013р. не можуть бути покладені в основу висновків про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

П. 5.2. Порядку також передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В той же час, інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем та акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента платника податків, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Досліджуючи документи на підтвердження реальності та товарності спірних господарських операцій, судом встановлено наступне.

21 травня 2012 року між ТОВ «Торговий дім «Інтер нафта» (Постачальник) та ТОВ «Трейд-Ойл» (Покупець) укладений договір постачання № 21-2/05/12-ИН, відповідно до умов п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, продати компонент моторного палива альтернативний (надалі - КМПА) виробництва України (згідно ТУ У 24.6-30219014-009:2007), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити такий товар (том 1 а.с. 12-14).

В силу п.5.1 договору поставка товару здійснюється на умовах РСА (склад постачальника - 09161, Київська область, Білоцерківський район, м. Узін, вул.Маяковського, 2).

На виконання умов цього договору, ТОВ «Трейд-Ойл» у травні-липні 2012 року отримав від ТОВ «Торговий дім «Інтер нафта»» компонент моторного палива альтернативний (КМПА) виробництва України (згідно ТУ У 24.6-30219014-009:2007), що підтверджується наступними документами.

Так, за видатковою накладною РН-0000032 від 25.05.2012р. ТОВ "Трейд Ойл" отримало від ТОВ «Торговий дім «Інтер нафта» компонент моторного палива альтернативний «Б» кількістю 28,152 тон вартістю 305 167,68 грн. у т.ч. ПДВ - 50861,28 грн. (том 1 а.с. 18)

Крім того, ТОВ «Торговий дім «Інтер нафта» було виписано податкову накладну № 19 від 24 травня 2012 року (том 1 а.с. 24)

На оплату даного товару останнім було виставлено рахунок-фактура №СФ-000023 від 21 травня 2012 року на суму 305 167,68 грн. у т.ч. ПДВ - 50861,28 грн. (том 1 а.с. 17)

Оплата отриманої сировини здійснена у безготівковій формі платіжними дорученнями: № 495 від 01.06.2012р. на суму 200 000 грн. та №1615 від 05.06.2012р. на суму 105 167,88 грн. (том 1 а.с. 22, 23)

Доставка даного товару підтверджується товарно-транспортною накладною №240512 від 24.05.2012р., відповідно до якої транспортування сировини здійснювалося автомобілем ДАФ держ. номер НОМЕР_2 з причепом держ. номер НОМЕР_3 (том 1 а.с. 19)

За видатковою накладною РН-0000067 від 26.06.2012 р. ТОВ "Трейд Ойл" отримало від ТОВ «Торговий дім «Інтер нафта» компонент моторного палива альтернативний «Б» кількістю 31,17 т. вартістю 335 492 грн. 50 коп. у т.ч. ПДВ - 55915 грн. 42 коп. (том 1 а.с. 62)

Крім того, ТОВ «Торговий дім «Інтер нафта» було виписано податкову накладну № 17 від 26 червня 2012 року (том 1 а.с. 66)

На оплату даного товару останнім було виставлено рахунок-фактура №СФ-0000061 від 26 червня 2012 року на суму 335 492 грн. 50 коп. у т.ч. ПДВ - 55915 грн. 42 коп. (том 1 а.с. 61)

Оплата отриманої сировини здійснена у безготівковій формі платіжним дорученням № 509 від 26.06.2012 на суму 335 492,50 грн. (том 1 а.с.65)

Доставка даного товару підтверджується товарно-транспортною накладною №260612 від 26.06.2012 р. відповідно до якої транспортування сировини здійснювалося автомобілем ДАФ держ. номер НОМЕР_4 з причепом держ. номер НОМЕР_5 (том 1 а.с.63)

За видатковою накладною РН-0000126 від 19.07.2012р. ТОВ "Трейд Ойл" отримало від ТОВ «Торговий дім «Інтер нафта» компонент моторного палива альтернативний «Б» кількістю 35,489 тон вартістю 401 025 грн. 70 коп. у т.ч. ПДВ -66837 грн. 62 коп. (том 1 а.с. 101)

Крім того, ТОВ «Торговий дім «Інтер нафта» було виписано податкову накладну № 36 від 17.07.2012р. та податкову накладну № 37 від 19.07.2012р. (том 1 а.с. 108, 109)

На оплату даного товару останнім було виставлено рахунок-фактура №СФ-0000103 від 17 липня 2012 року на суму 401 025 грн. 70 коп. у т.ч. ПДВ -66837 грн. 62 коп. (том 1 а.с. 100)

Оплата отриманої сировини здійснена у безготівковій формі платіжними дорученнями № 524 від 17.07.2012р. на суму 401 025,70 грн. та №527 від 23.07.2012р. на суму 892,70грн. (том 1 а.с. 106-107)

Доставка даного товару підтверджується товарно-транспортною накладною № від 19.07.2012 р. відповідно до якої транспортування сировини здійснювалося автомобілем МАН держ. номер НОМЕР_6 з причепом держ. номер НОМЕР_7 (том 1 а.с. 102)

Якість отриманого компоненту підтверджується паспортом якості № 56 від 19 липня 2012 року, сертифікатом відповідності, виданим Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики державної системи сертифікації УкрСЕПРО (том 1 а.с. 15, 104)

Факт відвантаження підтверджується також журналом відмірів КМПА ТОВ "Узінський цукровий комбінат" (том 1 а.с. 103).

Взаєморозрахунки між ТОВ «Трейд Ойл» та ТОВ «Торговий дім «Інтер нафта»» відповідним чином відображені по рахунку бухгалтерського обліку 631 (Розрахунки з постачальниками) за період 01.05.2012 р. по 31.07.2012р.

Судом встановлено, що у перевіреному періоді правила оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість були встановлені Законом України «Про податок на додану вартість» та Податковим кодексом України, тож суд перевіряє дотримання позивачем встановлених даними актами правил оподаткування спірних господарських операцій.

В силу п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 кодексу, витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

В силу п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, згідно з пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку;

В силу п. 138.2 ст. 138 кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірних витрат та податкового кредиту документи, які були також досліджені відповідачем при перевірці, суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги, оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів.

Суд вважає, що вказані первинні документи підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Більше того, з урахуванням досліджених документів та податкових декларацій, суд дійшов висновку про те, що вказані господарські операції призвели до зміни структури активів та пасивів позивача.

Що стосується використання позивачем придбаних послуг у власній господарській діяльності, то судом встановлено наступне.

В силу пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, мається на увазі саме необхідність використання товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності платника податків, який формує відповідні валові витрати (витрати) та податковий кредит.

Відповідно до довідки статистики, основним видом діяльності позивача є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (том 1 а.с. 158)

Як свідчать матеріали справи, вищевказаний компонент придбавався ТОВ "Трейд Ойл" з метою використання його у технологічному циклі виготовлення палива моторного альтернативного Турбо А92Е та А95Е, яке відповідно до укладеного договору між ТОВ "Трейд Ойл" (Замовник) та ТОВ "Мішель Плюс" (Виконавець) про постачання та переробку сировини від 03 січня 2012 року вироблялося ТОВ "Мішель Плюс" (том 1 а.с. 251)

Відповідно до п. 1 даного договору Замовник постачає сировину: газовий конденсат, некондиційну нафту, нафту, паливо нафтове, нафто-газову суміш, КМТА та присадки, а Виконавець переробляє сировину в товарну продукцію. Види отримуваної продукції: пічне паливо, мазут, суміш вуглеводородів, бензино-лигроінова фракція, паливо моторне альтернативне А-92Е40 Турбо та А-95 Е50 Турбо.

У зв'язку з цим, постачання та розвантаження придбаного позивачем компонента моторного палива відбулося безпосередньо у ємності ТОВ "Мішель Плюс", розташовані за адресою: м. Феодосія, вул. Дружби, 199.

Як свідчать матеріали справи, на зберігання цього компоненту між ТОВ "Трейд Ойл" та ТОВ "Мішель Плюс" 23 грудня 2010 року також був укладений договір зберігання (том 1 а.с. 16).

Належність необхідних для здійснення такого зберігання ТОВ "Мішель Плюс" на праві власності нежитлових будівель для малотонажної установки по виробництву топлив, розташованих по вул. Дружби, буд. 119 в м. Феодосії підтверджується свідоцтвом на право власності на нерухоме майно та відповідним витягом (том 2 а.с. 4-5).

Крім того, наявними в матеріалах справи регламентами на виготовлення палива від 28 травня, 02, 07, 11, 14 та 26 червня, 09, 19, та 23 липня, 1,12 та 14 серпня 2012 року підтверджується, що отримані партії компонента моторного палива ТОВ "Мішель Плюс" використало як сировину при виготовленні палива альтернативного А92Е та А95Е (том 1 а.с. 25-38, 67-80, 110-123)

Судом встановлено, що виготовлене паливо альтернативне А92Е та А95Е ТОВ "Мішель Плюс" передало ТОВ "Трейд-Ойл" відповідно до актів приймання-передачі палива від 28 травня, 02,11,14 та 26 червня, 09,12,19 та 23 липня, 01,12 та 14 серпня 2012 року (том 1 а.с. 44, 48, 52, 56, 60, 83, 87, 91, 95, 99, 126, 129, 133)

В свою чергу, отримане від ТОВ "Мішель-Плюс" паливо ТОВ "Трейд-Ойл" реалізувало відповідно до умов укладених у травні-серпні 2012 року договорів постачання товарів з ПП "Мицар", ТОВ "Луна плюс" та ФЛП ОСОБА_4, що підтверджується відповідними прибутково-витратними документами (том 1 а.с. 39-43, 45-47, 49-51, 53-55, 57-59, 81-82, 84-86, 88-90, 92-94, 96-98, 124-125, 127-128, 130-132)

За таких обставин, суд вважає, що витрати по вищевказаним господарським операціям з ТОВ «ТД «Інтер-нафта» в сумі 868806,00грн. було сформовано позивачем законно та обґрунтовано, а розмір податку на прибуток, що підлягав сплаті до бюджету, також визначено правильно на підставі вимог податкового законодавства, у зв'язку з чим висновки відповідача про заниження податку на прибуток на загальну суму 182449,00грн. є безпідставними та необґрунтованими, суперечать фактичним обставинам та податковому законодавству України.

Що стосується податкового кредиту, то відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", з наступними змінами і доповненнями, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, в тому числі, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В свою чергу, відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 даного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

При цьому, в силу п. 9.8 ст. 9 даного Закону реєстрація діє до дати її анулювання.

Аналогічні положення закріплені також у ст.198, 201 Податкового кодексу України.

Відповідачем не наведено даних про те, що ТОВ «Торговий дім «Інтер-Нафта» на момент виписки податкових накладних не було платником ПДВ.

До того ж, спірні податкові накладні містять всі необхідні реквізити відповідно до вимог закону та були відображені позивачем у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних за відповідні перевірені періоди.

Таким чином, судом встановлено, що спірна сума податкового кредиту в розмірі 179051,00грн. підтверджується податковими накладними, складеними ТОВ «Торговий дім «Інтер-Нафта», який станом на дату складання податкових накладних був зареєстрований як платник ПДВ.

За таких обставин справи, суд вважає, що податковий кредит у перевіреному періоді був позивачем сформований правильно на підставі вимог податкового законодавства, у зв'язку з чим висновки відповідача про заниження податку на додану вартість на загальну суму 173762,00грн. є безпідставними та необґрунтованими, суперечать фактичним обставинам та податковому законодавству України.

Також суд вважає, що перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладеного позивачем з ТОВ «ТД Інтер нафта» договору на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

При цьому суд виходить з наступного.

Ч. 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаного договору постачання, відповідачем не наведено.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Однак, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

Вказані висновки підтверджуються і ст.20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що Феодосійською ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з ТОВ «ТД Інтер нафта» правочину на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Будь-яких даних та доказів нікчемності угоди між позивачем та ТОВ «ТД Інтер нафта» відповідачем не зазначено.

Крім того, відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Проте, з цієї підстави спірний правочин у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

До того ж, відповідач, стверджуючи про нікчемність правочину, посилається на те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались ним.

Однак, відповідно до частини першої статті 234 ЦК України такий правочин є фіктивним, а згідно із частиною другою цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України.

Однак, і з цієї підстави спірний правочин у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

Інших підстав для визнання укладеного правочину нікчемним відповідач не зазначив, тож застосування до спірних відносин наслідків нікчемності правочинів є необґрунтованим і помилковим.

Посилання відповідача на порушення позивачем ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд вважає, що викладені в акті перевірки висновки, які були покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, є безпідставними та необґрунтованими, що є підставою для визнання їх протиправними та скасування.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх податкових повідомлень-рішень в оскарженій позивачем частині суду не доведено.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 2294,00грн.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

Під час судового засідання, яке відбулось 19.09.2013 року, були проголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 24.09.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим від 21.08.2013р. № 0000632201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Трейд-Ойл» за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у сумі 273 673,50грн. (двісті сімдесят три тисячі шістсот сімдесят три грн. 50 коп), з яких 182449,00грн. (сто вісімдесят дві тисячі чотириста сорок дев'ять грн.) - сума грошового зобов'язання, 91224,50грн. (дев'яносто одна тисяча двісті двадцять чотири грн. 50 коп.) - штрафні санкції, та від 21.08.2013р. № 0000632201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Трейд-Ойл» за платежем: податок на додану вартість у сумі 260 643,00грн. (двісті шістдесят тисяч шістсот сорок три грн.), з яких 173 762,00грн. (сто сімдесят три тисячі сімсот шістдесят дві грн.) - сума грошового зобов'язання, 86 881,00грн. (вісімдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят одна грн.) - штрафні санкції.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-Ойл» (код ЄДРПОУ 38037393) витрати зі сплати судового збору у сумі 2294,00грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн.) шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А.О. Кушнова