Постанова

від 15.10.2013 по справі 826/13826/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 жовтня 2013 року 14:08 № 826/13826/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., при секретарі судового засідання Голод А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Джі енд Ко» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, за участю:

представників позивача: Сидоренко Ю.В.

представника відповідача: Павліченко Л.М.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15.10.2013 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Джі енд Ко» (далі - позивач, ПП «Джі енд Ко») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач), в якій просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.06.2013 № 0002812240 та № 0002822240.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ «Тесей ЛТД» у періоді, що перевірявся. З огляду на що, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилався на матеріали акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тесей ЛТД», які вказують на укладання даним товариством угод без мети настання реальних наслідків. За таких обставин, відповідач зазначає, що господарські операції позивача з даним контрагентом не мали реального характеру.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідач на підставі наказу № 585-П від 01.06.2013 згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1, п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України здійснив документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Джі енд Ко» з питань підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Тесей ЛТД» (код ЄДРПОУ 37818657) за період лютий - березень 2012 року.

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 06.06.2013 № 4/2240/24735516 (далі - акт № 4/2240/24735516), згідно висновків якого, відповідач встановив порушення ПП «Джі енд Ко» п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 17 500,00 грн., а також порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 16 666,66 грн.

Позивач вважаючи протиправними та необґрунтованими зазначені висновки податкового органу, подав до ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві заперечення на акт перевірки № 4/2240/24735516, за результатом розгляду яких відповідач склав висновок від 21.06.2013 № 11 про залишення викладених в акті перевірки висновків без змін.

На підставі акту перевірки № 4/2240/24735516 відповідач виніс наступні податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- від 26.06.2013 № 0002812240, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 26 250,00 грн., з яких 17 500,00 грн. - основний платіж, 8750,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- від 26.06.2013 № 0002822240, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 24 999,99 грн., в т.ч. основний платіж - 16 666,66 грн., штрафні (фінансові) санкції - 8333,33 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що між ПП «Джі енд Ко» (Замовник) та ТОВ «Тесей ЛТД» (Виконавець) укладено Договір про надання послуг № 03-15/12 від 10.02.2012, предметом якого є надання Виконавцем за завданням Замовника протягом лютого 2012 року за плату послуги з інспектування об'єктів, охорону яких здійснює Замовник на договірних засадах.

У Додатку № 1 до Договору про надання послуг № 03-15/12 від 10.02.2012 наведено перелік об'єктів, що підлягали інспектуванню, а саме: 64 об'єкта за тридцятьма адресами у містах Києві та Ірпені.

В ході виконання умов вказаного договору, ТОВ «Тесей ЛТД» було складено акт приймання-передачі послуг б/н від 29.02.2012 на загальну суму 50 000,0 грн., копія якого наявна в матеріалах справи, а також видав позивачу податкову накладну від 29.02.2012 № 433 на загальну суму 50 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8333,33 грн.

Також, між ПП «Джі енд Ко» (Замовник) та ТОВ «Тесей ЛТД» (Виконавець) укладено Договір про надання послуг № 04-15/12 від 12.03.2012, предметом якого є надання Виконавцем за завданням Замовника протягом березня 2012 року за плату послуги з інспектування об'єктів, охорону яких здійснює Замовник на договірних засадах.

У Додатку № 1 до Договору про надання послуг № 04-15/12 від 12.03.2012 наведено перелік об'єктів, що підлягали інспектуванню, а саме: 64 об'єкта за тридцятьма адресами у містах Києві та Ірпені.

В ході виконання умов вказаного договору, ТОВ «Тесей ЛТД» було складено акт приймання-передачі послуг б/н від 31.03.2012 на загальну суму 50 000,0 грн., копія якого наявна в матеріалах справи, а також видав позивачу податкову накладну від 31.03.2012 № 496 на загальну суму 50 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8333,33 грн.

Розрахунки за вищезазначеними договорами здійснювались у безготівковій формі, на підтвердження чого позивач надав суду банківські виписки.

За результатами здійснення господарських відносин з ТОВ «Тесей ЛТД», позивач включив до валових витрат суму у розмірі 83 333,34 грн. та на підставі виданих податкових накладних включив до складу податкового кредиту 16 666,66 грн.

В судовому засіданні 25.09.2013 суд допитав в якості свідка директора ПП «Джі енд Ко» ОСОБА_3, який пояснив, що на підприємстві працює багато працівників ,у зв'язку з чим виникла необхідність у перевірці їх роботи. ОСОБА_3 зазначив, що з цією метою звернувся до ТОВ «Тесей ЛТД» для отримання послуг з інспектування.

Суд встановив, що відповідач за результатами перевірки господарських взаємовідносин ПП «Джі енд Ко» з ТОВ «Тесей ЛТД» дійшов висновку про відсутність у позивача права на їх відображення у податковому та бухгалтерському обліку у зв'язку з тим, що зустрічною звіркою даного контрагента позивача не підтверджено реальність здійснення вищезазначених господарських операцій.

В обґрунтування наведених доводів відповідач посилався на матеріали акту ДПІ у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 12.03.2012 № 694/2220/37818657 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тесей ЛТД» з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за 01.01.2012 по 30.11.2012» (далі - акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тесей ЛТД») (а.с. 188-202).

Посилання відповідача на матеріали зазначеного акту суд відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно висновків акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тесей ЛТД» податковим органом встановлено, що укладені даним товариством правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіми особами, у зв'язку з чим податковий орган зменшив задекларовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податковий кредит ТОВ «Тесей ЛТД».

Однак, як вбачається з цього акту, зустрічна звірка фактично не відбулись, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України та була проведена у приміщенні податкового органу без дослідження первинної документації.

Відповідно до вимог п. 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Таким чином, матеріали вищезазначеного акту, складеного стосовно контрагента позивача не може бути взятий судом до уваги як доказ відсутності реального характеру здійснення господарських операцій ПП «Джі енд Ко» з ТОВ «Тесей ЛТД».

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та його контрагентом, не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання Договорів, укладених позивачем з ТОВ «Тесей ЛТД» недійсними.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що господарські відносини між ПП «Джі енд Ко» та ТОВ «Тесей ЛТД» документально підтверджені та мали реальний характер.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість та валових витрат, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Тесей ЛТД» знаходилось у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, був зареєстрований як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, вироки суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивності вказаних підприємств, відсутні.

Згідно інформації з офіційного веб-сайту Міністерства доходів і зборів України свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Тесей ЛТД» анульоване 10.04.2013, отже дане товариство мало право видавати податкові накладні в період здійснення господарських операцій з ПП «Джі енд Ко».

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999.

Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 131 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Крім цього, пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Суд дійшов висновку, що податкові накладні, які досліджені відповідачем в ході перевірки та копії яких наявні в матеріалах справи, видані позивачу його контрагентами у відповідності з порядком, встановленим п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З огляду на те, що в ході розгляду даної справи було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за результатами господарських відносин із ТОВ «Тесей ЛТД» за спірні періоди, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість та податку на прибуток, а також зменшення суми бюджетного відшкодування оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Приватного підприємства «Джі енд Ко» задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 26.06.2013 № 0002812240 та від 26.06.2013 № 0002822240.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 512,50 грн. (п'ятсот дванадцять гривень 00 коп.) на користь Приватного підприємства «Джі енд Ко» (код ЄДРПОУ 24735516) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський

Повний текст постанови складено та підписано 15.10.2013.