Ухвала
від 05.06.2014 по справі 826/13826/13-а
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13826/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

05 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Джі енд Ко" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 26.06.2013 року № 0002812240 та № 0002822240.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Джі енд Ко» з питань підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Тесей ЛТД» за період лютий - березень 2012 року, за результатами якої складено акт від 06.06.2013 № 4/2240/24735516

Згідно висновків даного акту відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема » п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 17 500,00 грн., а також порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 16 666,66 грн.

Позивачем було подано заперечення на висновки вказаного акту, проте за результатами розгляду скарги її залишено без задоволення, висновки - без змін.

Враховуючи встановлені податковим органом в ході проведення перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем 26.06.2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

№ 0002812240, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 26 250,00 грн., з яких 17 500,00 грн. - основний платіж, 8750,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

№ 0002822240, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 24 999,99 грн., в т.ч. основний платіж - 16 666,66 грн., штрафні (фінансові) санкції - 8333,33 грн.

Вважаючи, що податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем незаконно та необґрунтовано, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції, виходячи з системного аналізу положень пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп.14.1.181. п.14.1.ст.14, п.198.1, п.198.3. ст.198, п.198.6. ст.198, п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зважаючи на встановлені в ході розгляду справи обставини та наявні у матеріалах докази, дійшов висновку про наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за результатами господарських відносин із ТОВ «Тесей ЛТД» за спірні періоди, а відтак і про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість та податку на прибуток, а також зменшення суми бюджетного відшкодування оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідач з вказаним рішенням суду не погодився, в обґрунтування апеляційної скарги посилається на матеріали акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тесей ЛТД», які вказують на укладання даним товариством угод без мети настання реальних наслідків.

На підставі наведеного, відповідач вважає підтвердженим факт відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом за період, щодо якого здійснювалася перевірка, у зв'язку з чим оскаржувані ППР прийнято правомірно, а рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 138 ПК України, зокрема п. 138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.1.1 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно із п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, підставою для формування валових витрат є наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень слідує, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму валових витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Отже, для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку з'ясуванню підлягають: реальність задекларованих господарських операцій; наявність ділової мети у розглядуваних операціях; об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; добросовісність позивача, у зв'язку з тим, що його контрагент має дефекти правового статусу; дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

При цьому, судова колегія виходить з того, що порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.

Також варто наголосити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між ПП «Джі енд Ко» (Замовник) та ТОВ «Тесей ЛТД» (Виконавець) у період, щодо якого здійснювалася перевірка, було укладено аналогічні за змістом договори про надання послуг № 03-15/12 від 10.02.2012 року та № 04-15/12 від 12.03.2012 року, згідно умов яких Виконавець за завданням Замовника протягом лютого 2012 року (згідно договору № 03-15/12) та, відповідно, протягом березня 2012 року (за договором № 04-15/12) надає за плату послуги з інспектування об'єктів, охорону яких здійснює Замовник на договірних засадах (п. 1.1 Договорів).

Під інспектуванням сторони розуміють перевірку працівників замовника на предмет дотримання останнім умов та порядку здійснення охорони на відповідних об'єктах (п.1.2 Договорів).

В силу пунктів 3.1, 3,2 даних Договорів, ціна послуг становить 50000,00 грн., (в т.ч. ПДВ - 8333,33 грн.) які замовник повинен сплатити протягом 10 днів після підписання Акту приймання послуг.

Здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом приймання-передачі наданих послуг (п. 3.3 Договорів).

З матеріалів справи вбачається, що сторонами до кожного із вказаних договорів складався і підписувався Додаток № 1, в якому (яких) наведено перелік об'єктів, що підлягали інспектуванню, а саме: 64 об'єкта за тридцятьма адресами у містах Києві та Ірпені.

На підтвердження факту належного виконання умов договорів, а саме надання послуг з інспектування, в матеріалах наявні копії актів приймання-передачі послуг б/н від 29.02.2012 та б/н від 31.03.2012 на 50000,00 грн. кожен.

Матеріалами справи підтверджується, що контрагентом позивача на користь останнього були виписані податкові накладні, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи від 29.02.2012 № 433 та від 31.03.2012 № 496 на суму 50000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 8333,33 грн.) кожна.

Розрахунки за вищезазначеними договорами здійснювались у безготівковій формі, на підтвердження чого позивач надав суду банківські виписки.

За результатами здійснення господарських відносин з ТОВ «Тесей ЛТД», позивач включив до валових витрат суму у розмірі 83 333,34 грн. та на підставі виданих податкових накладних включив до складу податкового кредиту 16 666,66 грн.

З'ясовуючи обставини щодо наявності ділової мети та зв'язку отриманих позивачем послуг з інспектування об'єктів, охорону яких він здійснює, з його господарською діяльністю, судова колегія виходить з наступного.

З наявної у матеріалах справи копії довідки АА №644773 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) вбачається, що діяльність позивача за КВЕД-2010 відповідає предмету договорів, зокрема видами діяльності ПП «Джі Енд Ко» є: діяльність приватних охоронних служб, проведення розслідувань, комплексне обслуговування об'єктів та інші види.

З копії долученого до матеріалів штатного розпису позивача вбачається, що в структурі підприємства працює 121 охоронник, а також директор, заступник директора та головний бухгалтер.

Як було зазначено вище, згідно договорів позивача із ТОВ «Тесей ЛТД» № 03-15/12 від 10.02.2012 року та № 04-15/12 від 12.03.2012 року, Виконавець за завданням Замовника протягом лютого 2012 року (згідно договору № 03-15/12) та, відповідно, протягом березня 2012 року (за договором № 04-15/12) надає за плату послуги з інспектування об'єктів, охорону яких здійснює Замовник на договірних засадах. При цьому перелік таких об'єктів визначено Додатком № 1 до кожного з договорів.

На вимогу апеляційного суду позивачем було надано, а судом долучено до матеріалів справи копії документів, а саме договорів, актів про надання послуг, податкових накладних по взаємовідносинах позивача з ПАТ «АБС УКР», ПП «Ремсервіс», Управлінням освіти Солом'янської районної у місті Києві РДА, ТОВ «Другий дім на Михайлівській», ТОВ «Дім на Михайлівській», ТОВ «Виробничий вектор», ПАТ «Нерухомість столиці», ЗАТ «Нест-Ханнер», ВАТ «Ренесанс», ТОВ «Терра Вел».

З вказаних документів слідує, що позивач надавав послуги з охорони об'єктів, в тому числі у періоди з 16.02.2012 по 29.02.2012 та у з 16.03.2012 по 31.03.2012, в які проводилося інспектування ТОВ «Тесей ЛТД» працівників ПП «Джі Енд Ко» на предмет дотримання останнім умов та порядку здійснення охорони на відповідних об'єктах. При цьому перелік об'єктів охорону яких здійснює на підставі відповідних договорів позивач, відповідає тому, що наведений в додатках до договорів інспектування.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що первинні документи, копії яких містяться в матеріалах справи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, встановленим п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідач доказів того, що відомості податкових і видаткових накладних не відповідають дійсності не надав.

Отже, позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження обставин щодо реальності задекларованих господарських операцій, наявності ділової мети у розглядуваних операціях, відповідності об'єктивного змісту вчинених операцій задекларованому.

В той же час, колегією суддів враховується, що необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

В даному випадку, податковий орган, в обґрунтування апеляційної скарги посилався на матеріали акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тесей ЛТД», які вказують на укладання даним товариством угод без мети настання реальних наслідків, на підставі чого, відповідач вважає підтвердженим факт відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом за період, щодо якого здійснювалася перевірка.

З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

У постанові від 11 грудня 2007 року (справа №21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03), зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом позивача не є підставою для позбавлення останнього права на податкову вигоду.

Крім того, оцінюючи наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, судова колегія вважає, що акт ДПІ щодо неможливості проведення зустрічної звірки контрагента позивача, на який посилається контролюючий орган в апеляційній скарзі, в даному випадку, не є достатньо вагомим доказом, який би беззаперечно спростовував реальність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, враховуючи все вищевикладене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія вважає, що суд дійшов вірного висновку про наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за результатами господарських відносин із ТОВ «Тесей ЛТД» за спірні періоди, а відтак і про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість та податку на прибуток, а також зменшення суми бюджетного відшкодування оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Джі енд Ко" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2013 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.

СудКиївський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення05.06.2014
Оприлюднено11.06.2014
Номер документу39133349
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —826/13826/13-а

Ухвала від 25.09.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Кобилянський К.М.

Ухвала від 02.09.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Кобилянський К.М.

Ухвала від 01.07.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Муравйов О.В.

Ухвала від 05.06.2014

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Губська О.А.

Постанова від 15.10.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Кобилянський К.М.

Ухвала від 14.10.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Кобилянський К.М.

Ухвала від 25.09.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Кобилянський К.М.

Ухвала від 02.09.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Кобилянський К.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні