Ухвала

від 03.10.2013 по справі 801/4110/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/4110/13-а

03.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Омельченка В. А. ,

Дадінської Т.В.

секретар судового засідання Карпова І.І.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "Курортбуд"- Кульський Леонід Семенович, довіреність № б/н від 13.05.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О. ) від 21.06.13 у справі № 801/4110/13-а

за позовом Приватного підприємства "Курортбуд" (вул. Д.Ульянова, 16,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95013)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.06.13 у справі № 801/4110/13-а позовні вимоги Приватного підприємства "Курортбуд" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0002012203 від 05.04.2013 року.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.06.2013 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.06.2013 залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений в встановленому законом порядку.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 28.02.2012р. протягом 5 робочих днів проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово - господарської діяльності ПП "Курортбуд" з питань взаємовідносин з ТОВ "Діамант Плюс" (ЄДРПОУ 37662786) за період - березень 2012 року та відображення їх у податковій звітності, про що складено Акт № 1617/22.3/30491754 від 14.03.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: пп.14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1. ст. 188, пп. 197.1.а п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.4, п.198.6 ст.198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2012 року у сумі 147014,00 грн. та донараховане податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 147,014,00 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення - рішення № 0002012203 від 05.04.2013р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 183767,50 грн., у тому числі 147014,00 грн. за основним платежем та 36753,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 147014,00 грн. за березень 2012р. є необґрунтованими та помилковими, а прийняте податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 05.04.2013 року № 0002012203 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 173767,50 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, в акті перевірки податківцями зазначено, що до перевірки не були надані документи, які б підтверджували або спростовували факт оплати, фактичне отримання та використання у господарській діяльності товару, отриманого позивачем від ТОВ "Діамант Плюс". ПП "Курортбуд" не відобразило зміни у податковій декларації за березень 2012 року за податковими накладними, виданими ТОВ "Діамант Плюс" від 12.03.2012р. № 68 та від 12.03.2012р. № 69. За видатковими накладними від 12.03.2012р. № 316 та від 12.03.2012р. № 315 була проведена сплата: від 10.04.2012р. - 45000,00 грн., в тому числі ПДВ - 7500,00 грн., від 23.04.2012 р. - 25000,00 грн., в тому числі ПДВ - 4167,00 грн., від 08.05.2012р. - 17000,00 грн., в тому числі ПДВ - 2833,00 грн., від 26.06.2012р. - 3000,00 грн., в тому числі ПДВ - 500,00 грн. Всього сплачено - 90000,00грн., в тому числі ПДВ - 15000,00 грн.

Враховуючи вищенаведені факти, контролюючим органом зроблений висновок, що немає підстав вважати, що товари, задекларовані в податковій звітності фактично отримані від контрагента-постачальника ТОВ "Діамант Плюс", а також про те, що операції з приймання-передачі товару не проводились, та як наслідок в ході перевірки не виявлено факту передачі товару від продавця до покупця, в зв'язку з його відсутністю.

Також в акті перевірки зазначено, що до перевірки не надані товарно-транспортні накладні на відпуск ТМЦ від ТОВ "Діамант Плюс" за березень 2012 року. Ненадання товарно-транспортних накладних ставить під сумнів проведення поставки товару. Оскільки для перевірки не надані документи, які б свідчили про можливість та наявність зберігання товару, підтвердити реальність вказаної операції не є можливим.

В ході проведення перевірки згідно наявних документів не виявлено документів, по яких відбувався би рух товару від продавця до покупця. Наявність однієї витратної накладної без супроводжуючих документів транспортування не визначає момент передачі товару, тобто фактичне отримання товару. Товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації, використання якої для усіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

На підставі викладеного, податковим органом зроблено висновок про неправомірність включення позивачем податкових накладних до податкового кредиту в декларацію з ПДВ за березень 2012 року.

При апеляційному перегляді встановлено, що 01.03.2012р. між ТОВ "Діамант Плюс" (постачальник) та ПП "Курортбуд" (покупець) був укладений Договір поставки № 72, предметом якого є постачання продукції згідно з рахунками - фактурами, що додаються до Договору.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що виконання Договору підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, копії яких долучені до справи. Зазначені документи відповідають вимогам первинного бухгалтерського документу, зауважень щодо їх складення відповідач не зазначає.

Часткова оплата товару в розмірі 90000,00 грн. за вказаними видатковими накладними підтверджується платіжними дорученнями № 3 від 10.04.2012р. на суму 45000,00 грн., № 113 від 23.04.2012р. на суму 25000,00 грн., № 136 від 08.05.2012р. на суму 17000,00 грн., № 193 від 26.06.2012р. на суму 3000,00 грн. (а.с.138-141).

Оприбуткування придбаних товарів в бухгалтерському обліку позивача відображено за кредитом субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" в кореспонденції з дебетом субрахунку 201 "Сировина і матеріали" або субрахунку 22 "Малоцінні швидкозношувальні предмети" (а.с.142).

30.11.2012 року ТОВ "Діамант Плюс" були складені та подані до податкового органу Розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до вищеперелічених податкових накладних від 12.03.2012р. з причиною коригування "помилково виписана", в яких зменшена кількість поставлених матеріалів на загальну суму - 147013,72 грн. (а.с.22-48).

Придбаний позивачем товар був поставлений покупцю транспортними засобами постачальника - ТОВ "Діамант Плюс", відвантажений та прийнятий ПП "Курортбуд" на підставі видаткових накладних.

Використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності підтверджується Актами від 30.03.2012р. № 1 та № 2, згідно якого малоцінні та швидкозношувальні матеріали були використані для поточного ремонту номерів, корпусів та території пансіонату "Гіацинт", який належить позивачу на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 12.04.2006р. (а.с.83-85).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність та товарність укладеного між позивачем та ТОВ "Діамант Плюс" договору поставки № 72 від 01.03.2012р. та фактично вчинених господарських операцій за якими складені первинні бухгалтерські документи та документи податкового обліку, які містять обов'язкові реквізити, а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку відповідно до ч. 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Суд першої інстанції вірно зазначив у своєму рішенні, що відсутність товарно-транспортних накладних, обов'язковість складання яких у підтвердження реальності та товарності господарської угоди не передбачена податковим законодавством; даний вид документу бухгалтерського обліку може складатися за згодою сторін та поряд з іншими документами первинного бухгалтерського обліку не виключає можливість відвантаження товару.

Пункт 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Поза увагою податкового органу залишився той факт, що на час формування позивачем податкового кредиту березня 2012 року у підприємства були належним чином оформлені податкові накладні, виписані платником ПДВ в зв'язку з відгруженням придбаного товару.

Таким чином, суд першої інстанції підставно вказав на те, що висновки відповідача про завищення податкового кредиту на загальну суму 147014,00 грн. за березень 2012р. є необґрунтованими та помилковими, а прийняте податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 05.04.2013 року № 0002012203 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 173767,50 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги податкового органу зводяться до того, що до перевірки не були надані документи, які б підтверджували або спростовували факт оплати, фактичне отримання та використання у господарській діяльності придбаного позивачем товару.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що такі доводи були предметом дослідження суду першої інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Колегією суддів при апеляційному перегляді постанови суду першої інстанції безперечно встановлено фактичне отримання та використання у господарській діяльності придбаного позивачем товару. Ненадання документів щодо оплати позивачем придбаного товару само по собі не свідчить про його несплату та не є безумовним підтвердженням відсутності господарських операцій.

Колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта стосовно того, що відкориговані ТОВ "Діамант Плюс" 30.11.2012 року податкові накладні виписані цим товариством позивачеві 12.03.2012 р. свідчать про завищення позивачем податкового кредиту березня 2012 р.

Згідно п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно п. 192.1.1 п. 192.1 ст.192 Податкового кодексу України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг. З аналізу зазначеної норми вбачається, що для корегування податкових зобов'язань та податкового кредиту необхідно наявність певних умов та їх погодження сторонами господарської угоди.

Колегією суддів безперечно встановлено, що податковий кредит був сформований позивачем за березень 2012 р. на підставі податкових накладних від 12.03.2012 р., тобто у період, коли ТОВ "Діамант Плюс" податкові накладні не були відкориговані останнім. Відкоригувавши самостійно податкові накладні, ТОВ "Діамант Плюс" самостійно зменшило свої грошові зобов'язання з ПДВ у відсутність законодавчих приписів, оскільки така підстава коригування як «помилково виписана» не відповідає змісту статті .

В той же час будь-які порушення законодавства з боку позивача при формуванні спірного податкового кредиту - відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції, ці доводи були предметом дослідження та не знайшли свого правового підтвердження.

З огляду на зазначене, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.06.13 у справі № 801/4110/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 08 жовтня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна