Рішення

від 10.10.2013 по справі 905/6036/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.10.2013 Справа № 905/6036/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В.,

при секретарі судового засідання Лагодіні Д.С.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Азаренков Ю.М. директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський меблевий комбінат", м. Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтер'єр", м. Горлівка Донецької області

про: стягнення відшкодування завданих збитків за договором відповідального зберігання №17 від 10.05.2012р. в сумі 214 846,88 грн.,-

Публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський меблевий комбінат", м. Дніпропетровськ (далі-Позивач) звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтер'єр", м. Горлівка Донецької області (далі-Відповідач) про стягнення відшкодування завданих збитків за договором відповідального зберігання №17 від 10.05.2012р. в сумі 350 746,69 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на втрату Відповідачем майна, переданого на зберігання за договором №17 від 10.05.2012р., внаслідок чого виникли підстави для відшкодування збитків у вигляді вартості переданого на зберігання товару.

Правовою підставою позову Позивач зазначив ст.ст. 525, 526, 936, 949, 950, 951, 953 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 1, 2 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.08.2013р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №905/6036/13.

23 вересня 2013р. Відповідач надав заперечення на позовну заяву, в яких вказав, що приведена Позивачем у позові інформація не відповідає дійсності та Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що йому нанесені збитки, відшкодування яких він вимагає.

26 вересня 2013р. Позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій зменшив розмір позовних вимог до 289 293,84грн. та додатково обґрунтував позовні вимоги втратою свого функціонального значення меблів на суму 24 013,97 грн., відмовою Позивача від прийняття меблів на суму 50 995,02грн., в яких були виявлені дефекти та недоліки, та які втратили свою вартість на 95% та відсутністю (нестачею) переданого на зберігання майна в місці зберігання на загальну суму 214 846,88грн., про що Позивачем складені акти від 20.09.2013р., від підпису в яких Відповідач відмовився. Крім того, Позивач зазначив, що протиправні дії з боку Відповідача призвели до реальних збитків, які виявились із втратою майна з вини Відповідача, а також до збитків у вигляді упущеної вигоди.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до початку розгляду господарським судом справи по суті має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що зазначена заява надана до канцелярії суду 26.09.2013р., що вбачається зі штампа вхідної кореспонденції, а розгляд даної справи по суті судом розпочатий в судовому засіданні 10.09.2013 року, суд приймає та розглядає позовні вимоги про стягнення збитків у виді вартості втраченого переданого на зберігання майна на зальну суму 214 846,88 грн.

В частині вимог про стягнення вартості меблів, що втратили своє функціональне призначення в розмірі 24 013,97 грн. та вартості меблів, в яких були виявлені дефекти та недоліки в сумі 50 995,02грн., а також вимог про стягнення реальних збитків у вигляді упущеної вигоди, заява фактично є заявою про зміну підстав позову, тобто фактичних обставин, на яких ґрунтується вимога позивача, оскільки посилання Позивача на втрату свого функціонального значення меблів, відмову Позивача від прийняття меблів, в яких були виявлені дефекти та недоліки, та які втратили свою вартість, а також на спричинення реальних збитків у вигляді упущеної вигоди є новими підставами, та в позовній заяві вимоги Позивача ґрунтувались на інших підставах.

Отже, зазначені вимоги судом до розгляду не приймаються.

10 жовтня 2013р. Відповідач надав відзив на уточнення позовних вимог, в якому вказав на неналежне оформлення Позивачем заяви про уточнення позовних вимог, відмову Позивача забрати залишки товару та провести кінцеве звіряння, а також на фальсифікацію Позивачем наказу №108-а від 27.05.2013р. та актів №1 від 03.06.2013р., №2 від 20.09.2013р.

Позивач у судове засідання 10.10.2013р. не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю явки у судове засідання.

Клопотання Позивача про відкладення розгляду справи судом відхиляється, як необґрунтоване, оскільки, по-перше, Позивачем не надано доказів поважності причин нез'явлення у судове засідання та, по-друге, суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомленого Позивача істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Відповідач у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВСТАНОВИВ:

10.05.2012р. між Позивачем (Майнодавець) та Відповідачем (Зберігач) укладений договір відповідального зберігання № 17 (далі - Договір), згідно умов п.п. 1.1якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, за накладними, які є невід'ємною частиною цього Договору, Майнодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку цього Договору меблеву продукцію, у кількості та загальною вартістю, що визначена у накладних на відповідальне зберігання.

Право власності на майно зберігається за Майнодавцем. Відповідальне зберігання за цим Договором є безоплатним. Майно передається Зберігачу на складі Зберігача. Майно повертається Майнодавцю на складі Зберігача (п.п.1.2-1.5).

Пунктом 2.1 Договору на зберігача покладені обов'язки вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання. Нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна майнодавця, переданого на зберігання зберігачеві, у відповідності із цим Договором та чинним в Україні законодавством з моменту одержання майна від майнодавця до моменту його повернення Майнодавцеві. Повернути майно майнодавцеві за першою вимогою останнього.

На Майнодавця покладений обов'язок забрати у зберігача майно до закінчення строку цього Договору ) (п.3.1).

Відповідно до п.4.3 Договору зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту передання майна на зберігання і до моменту його повернення Майнодавцеві. У випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна, яке передане на зберігання, або його частини, Зберігач повинен відшкодувати Майнодавцеві вартість втраченого або пошкодженого майна в повному обсязі.

Згідно п.6.1 Договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками Сторін. Термін дії цього Договору складає оди рік. У випадку, якщо жодна із сторін не повідомила іншу сторону за один місяць до дати закінчення терміну дії Договору про його розірвання, тоді дія цього Договору продовжується на аналогічний строк.

Приймання товару Майнодавця не зберігання Зберігачем підтверджується накладними №567/1 від 10.05.2012р., №660 від 29.05.2012р., №732 від 14.06.2012р., №875 від 13.07.2012р., №1066 від 17.08.2012р., №1245 від 19.09.2012р., №1251 від 20.09.2012р., №1386 від 12.10.2012р., №1455 від 29.10.2012р., № 1598 від 16.11.2012р., № 1759 від 11.12.2012р., № 1835 від 25.12.2012р., №1911 від 29.12.2012р.,№78 від 23.01.2013р., № 245 від 25.02.2013р., № 568/1 від 10.05.2012р. на загальну суму 771 400,70грн.

Повернення частини майна зі зберігання на загальну суму 420 654,01грн. підтверджується наявними в матеріалах справи накладними.

Позивачем тричі цінним листом з описом вкладення направлені на адресу Відповідача вимоги №10/07 від 10.07.2013р., №15/07 від 15.07.2013р. та №17/07 від 17.07.2013р. про повернення майна, що знаходиться на відповідальному зберіганні на суму 350 746,69грн.

У відповідь на вищевказані вимоги, листом №1/08 від 05.08.2013р. Відповідач повідомив, що у вимогах не вірно вказана вартість меблевої продукції, що перебуває на зберіганні, у переліках, доданих до вимоги не вірно вказана кількість, асортимент та вартість меблевої продукції, що перебуває на зберіганні та в актах звіряння не враховані деякі накладні, а також повідомив про готовність повернути меблі зі складу Відповідача уповноваженим представникам Позивача в узгоджений сторонами час.

Позивач у відповідь на вищевказаний лист повідомив Відповідача про неможливість прийняти накладні №№7-10, оскільки ці меблі некондиційні та про відмову у прийнятті меблів, оскільки можливість повернути її надавалась Відповідачу 23.05.2013р., а також зазначив, що меблі, які знаходяться на виставці поверненню не підлягають.

У зв'язку із втратою Відповідачем майна, переданого на зберігання за договором №17 від 10.05.2012р., внаслідок чого виникли підстави для відшкодування збитків у вигляді вартості переданого на зберігання товару, Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, наполягаючи на відшкодуванні завданих збитків за договором відповідального зберігання в сумі 214 846,88 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні Відповідача до відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язань за договором відповідального зберігання №17 від 10.05.2012р. у вигляді втрати переданого на зберігання майна.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні регулюються, насамперед, положеннями Господарського кодексу України, а також іншими актами господарського законодавства, зокрема - Цивільним кодексом України, а також умовами договору відповідального зберігання №17 від 10.05.2012р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів.

Проаналізувавши положення укладеного між сторонами договору №17 від 10.05.2012р., суд дійшов висновку, що виниклі на його підставі правовідносини регламентуються нормами параграфу 1 глави 66 Цивільного кодексу України, який визначає загальні положення про зберігання.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 вказаного Кодексу за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Обов'язок зберігача повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, безпосередньо встановлений ч. 1 ст. 949 цього Кодексу.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір відповідального зберігання №17 від 10.05.2012р. є належною підставою для виникнення у останнього обов'язку із повернення об'єкту зберігання Власнику у схоронності, факт попереднього прийняття якого на зберігання підтверджений наявними в матеріалах справи накладними.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, Відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від повернення Позивачу всього наявного на зберіганні майна відповідно до умов договору №17 від 10.05.2012р. на вимогу Позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Тоді як невиконання або неналежне виконання відповідних обов'язків є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, що за змістом ст. 611 цього Кодексу має наслідком, у тому числі - необхідність відшкодування збитків.

Згідно ч. 1 ст. 224 Цивільного кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Виникнення у особи права на компенсацію збитків у результаті порушення її цивільного права передбачається і ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України.

Оскільки обов'язки Відповідача, порушеннями яких Позивач обґрунтовує свої вимоги, зумовлені саме наявністю договірних відносин між сторонами, суд зауважує, що предметом стягнення у розглядуваній справі є саме збитки, завдані невиконанням зобов'язання, що випливає з договору.

Приписами статті 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України обов'язок відшкодування збитків у разі порушення договірних зобов'язань покладені на боржника -особу, яка припустила порушення.

Виходячи із загальних положень права підставою для застосування заходів відповідальності, яким є стягнення збитків у розумінні ст. 611 Цивільного кодексу України та ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України, є склад правопорушення, який утворюється наступними елементами: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона.

З огляду на те, що суб'єктом є Зберігач, об'єктом -правовідносини за договором зберігання, які були встановлені та оцінені судом вище, предметом доказування є об'єктивна та суб'єктивна сторони: наявність порушення з боку Відповідача, збитків та безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями (порушенням) та збитками, а також - вина зазначеної особи.

Умовами Договору обов'язок забрати у Зберігача майно до закінчення строку цього Договору покладений на Майнодавця (п.3.1).

Між тим, як вбачається з матеріалів справи Позивач у відповідь на лист Відповідача про готовність повернути меблі зі складу Відповідача уповноваженим представникам Позивача, повідомив про відмову у прийнятті меблів, оскільки можливість повернути її надавалась Відповідачу 23.05.2013р. та зазначив, що меблі, які знаходяться на виставці поверненню не підлягають та вказав на некондиційність частини меблів.

Зазначене вказує на ухилення Позивача від обов'язку самостійно забрати в повному обсязі у Відповідача майно з відповідального зберігання та позбавлення можливості Відповідача виконати належним чином свої зобов'язання за Договором з повернення майна Позивачу за першою вимогою останнього.

Крім того, на підтвердження фактів відсутності частини меблів, відмови у прийняття меблів, у зв'язку з виявленими дефектами та недоліками та визнання частини меблів такими, що не підлягають відновленню та підлягають утилізації, Позивачем складено в односторонньому порядку акти №3 від 20.09.2013р., № 2 від 20.09.2013р. та акт б/д, б/н.

Зазначені акти розцінюються судом як неналежні докази порушення зобов'язань Зберігачем щодо схоронності меблів, оскільки вони підписані зацікавленою стороною в односторонньому порядку, без залучення представників Зберігача до складання акту, та в матеріалах справи не міститься жодних доказів повідомлення Зберігача про проведення огляду та перевірку меблів, які знаходяться на зберіганні.

Крім того, акт №3 від 20.09.2013р., яким Позивач зафіксував саме факт відсутності частини меблів на загальну суму 214 846,88грн., складений Позивачем вже після подачі позову до суду, що свідчить про недоведеність факту наявності порушеного законом права, або охоронюваного законом інтересу на момент звернення з позовом до суду, в той час, як згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а стаття 16 ЦК України передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу.

Таким чином, оскільки Позивачем не доведений факт ухилення Відповідача від виконання обов'язку з повернення майна (з підстав втрати), твердження про втрату майна має характер недоведених припущень.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту порушення Відповідачем своїх зобов'язань з повернення майна за договором №17 від 10.05.2012р., та, як наслідок, недоведеність наявності та розміру збитків позивача, а також наявності причинного зв'язку між ними.

Отже, позивачем, всупереч вимогам ч. 1 ст. 33 ГПК України, не доведено тих обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог в частині стягнення збитків в розмірі 214 846,88 грн., в зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Позивача.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається Позивачу пропорційно сумі, на яку зменшено розмір позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський меблевий комбінат", м. Дніпропетровськ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтер'єр", м. Горлівка Донецької області про стягнення відшкодування завданих збитків за договором відповідального зберігання №17 від 10.05.2012р. в сумі 214 846,88 грн. відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя О.В. Чернова

Повний текст рішення складено та підписано 14.10.2013р.