Постанова

від 10.10.2013 по справі 5002-10/200-2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 року Справа № 5002-10/200-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сікорської Н.І.,

суддів Заплава Л.М.,

Фенько Т.П.,

за участю представників сторін:

прокурор, Місюра Олексій Миколайович, посвідчення № 005793 від 25.09.12, прокурор відділу прокуратури міста Севастополя ;

представник позивача, не з'явився , Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим;

представник позивача, не з'явився, Войківська сільська рада;

представник відповідача, не з'явився, обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Азав Ялиси";

розглянувши апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Азав Ялиси" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Тітков С.Я. ) від 07 травня 2013 року у справі №5002-10/200-2012

за позовом Керченського міжрайонного природоохоронного прокурора (вул. К. Маркса, 28, м. Керч,98300)

в інтересах держави в особі:

Войківської сільської ради(вул. Шосейна, 10, с. Войкове, Ленінський р-н,98221)

Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим (вул. Севастопольська, б.48/1, м. Сімферополь,95015)

до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Азав Ялиси" (вул. Керченська, 10, с. Войкове, Ленінський район, Автономна Республіка Крим,98221)

про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Керченський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах Войківської сільської ради, Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Азав Ялиси» про визнання недійсним державного акту серії ЯИ №503636 на право власності на земельну ділянку площею 5,0 га (кадастровий № 0122781600:04:001:0163), виданого на підставі рішення Войківської сільської ради «Про передачу земельної ділянки у власність Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Азав Ялиси» для житлового будівництва в с. Курортне Ленінського району Автономної Республіки Крим №3/32-5 від 30.07.2009 року; зобов'язати Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Азав Ялиси» повернути державі в особі Войківської сільської ради Ленінського району Автономної Республіки Крим земельну ділянку вартістю 7 292 000,00 грн., та стягнути судові витрати по справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.11.2012 р., яке набрало законної сили, визнано недійсним рішення Войківської сільської ради «Про передачу земельної ділянки у власність Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Азав Ялиси» для житлового будівництва в с. Курортне Ленінського району Автономної Республіки Крим №3/32-5 від 30.07.2009 року. Позивач вважає, що державний акт на право власності на земельну ділянку є похідним від відповідного рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки, тому право відповідача на спірну земельну ділянку, посвідчене державним актом підлягає скасуванню, шляхом визнання державного акту серії ЯИ №503636 недійсним.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.05.2013 року позов задоволено.

Визнаний недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 5,0 га серії ЯИ №503636, кадастровий № 0122781600:04:001:0163, яка розташована у с. Курортне Ленінського району в Автономній Республіці Крим, виданий Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Азав Ялиси», с. Войкове.

Зобов'язано Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Азав Ялиси», с. Войкове, повернути державі в особі Войківської сільської ради Ленінського району Автономної Республіки Крим, яка розташована у с. Курортне Ленінського району площею 5,0 га для житлового будівництва, яка розташована у с. Курортне Ленінського району (грошова оцінка земельної ділянки становить 7 292 000,00 грн.), кадастровий № 0122781600:04:001:0163.

Вирішено питання про розподіл судових витрат та видачі наказів.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд дійшов висновку, що державний акт на право власності на земельну ділянку є похідним від відповідного рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність, а тому у разі скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасуванню підлягає державний акт, який посвідчує право власності на цю земельну ділянку.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Азав Ялиси» звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалено при неправильному застосуванні норм матеріального права. Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що господарським судом Автономної Республіки Крим неправильно дана оцінка спірним правовідносинам, та неправильно застосована ст. 41 Земельного кодексу України. Також відповідач вважає, що судом не враховані вимоги чинного законодавства, що регулюють діяльність кооперативів, а саме Закон України «Про кооперацію» № 1087 від 10 липня 2003 року. Так, заявник апеляційної скарги зазначає, що з 1 січня 2002 року, тобто з моменту початку дії Земельного кодексу України, до 27 серпня 2003 року - моменту початку дії Закону України «Про кооперацію», ст. 41 Земельного кодексу України припускала можливість безоплатної передачі землі кооперативам, які вже утворені, в тому числі з урахуванням Житлового Кодексу України. А з 28 липня 2003 року, при тлумаченні ст. 41 Земельного кодексу України, необхідно дотримуватися Закону України «Про кооперацію». У ст. 41 VII розділу прикінцевих та перехідних положеннях цього Закону міститься обов'язкова вимога до кооперативів, які створені до вступу в силу цього Закону на протязі одного року привести свої устави згідно з цим Законом. У зв'язку з цим вимоги, які були закріплені в законодавстві, які втратили законної сили щодо створення житлово-будівельних кооперативів при органах місцевого самоврядування та перебування членів кооперативу на квартирному обліку є такими, що не відповідають чинному законодавству. Крім того, заявник апеляційної скарги зазначає, що проект рішення разом з проектом землеустрою пройшов експертизу Республіканського комітету земельних ресурсів АР Крим та отримав позитивний висновок. Даний висновок не скасований, а тому є дійсним на даний час. Встановлена господарським судом ціна позову 7 292 000 грн., не відповідає дійсній вартості спірної земельної ділянки.

Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.07.2013р. заявнику апеляційної скарги відновлений строк на її подачу, а також скарга прийнята до провадження апеляційного господарського суду у складі судової колегії: Сікорська Н.І., Градова О.Г., Воронцова Н.В. Розгляд справи призначений на 01.08.2013 р.

01.08.2013 р. за розпорядженням в.о. секретаря судової палати, у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні суддя Воронцова Н.В. замінена на суддю Котлярову О.Л.

Відповідно до пункту 3.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" заново розгляд справи починається в разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), а отже, спочатку почався й перебіг строку вирішення спору.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 серпня 2013 року відстрочено Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Азав Ялиси» сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до 26 вересня 2013 року.

Розгляд справи відкладений на 26.09. 2013р.

12 вересня 2013 року на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду від голови правління Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Азав Ялиси» надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору та приєднання до матеріалів справи копії витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 664/10-27 від 07.08.2013 р., копії довідки Ленінського відділення Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів в Автономній Республіці Крим, складеної 23.07.2013 року за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Азав Ялиси», які на думку заявника впливають на ціну позову та розмір судового збору та свідчать про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Розглянувши заявлене клопотання голови правління Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Азав Ялиси» про звільнення від сплати судового збору, колегія суддів вважає його необґрунтованим з наступних підстав.

Так, єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у ст.. 8 Закону України "Про судовий збір" ( звільнення від сплати судового збору), є врахування ним майнового стану сторін. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

У клопотанні про звільнення заявника апеляційної скарги від сплати судового збору підставою для задоволення такого клопотання відповідач зазначає довідку Ленінського відділення Керченської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в АР Крим, з якої убачається неприбутковість обслуговуючого кооперативу.

Оскільки статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому колегія суддів вважає, що відсутність коштів, призначених для сплати судового збору, та неприбутковість обслуговуючого кооперативу "Азав Ялиси" не можуть вважатися підставою для звільнення заявника апеляційної скарги від такої сплати.

26 вересня 2013 року від прокурора надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2013 року продовжений строк розгляду спору на 15 днів, розгляд справи відкладений на 10 жовтня 2013 року.

10 жовтня 2013 року в судове засідання з'явився прокурор, який заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.05.2013 р. залишити без змін.

Інші сторони в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка у судове засідання - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо явка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін, які не з'явились в судове засідання.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

30 липня 2009 року Войківською сільською радою було прийнято рішення №3/32-5 «Про передачу земельної ділянки у власність Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Азав Ялиси» для житлового будівництва в с. Курортне Ленінського району, Автономної Республіки Крим».

Вказаним рішення затверджений проект землеустрою по відводу земельної ділянки площею 5,0 га у власність Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Азав Ялиси» для житлового будівництва в с. Курортне Ленінського району, Автономної Республіки Крим за рахунок земель, які не передані у власність або постійне користування у межах населених пунктів Войківської сільської ради з встановленням категорії земель відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України - землі житлової та громадської забудови, з встановленням цільового використання землі - землі житлових, житлово - будівельних кооперативів, код 1.9.

Крім того, вказаним рішенням передано безоплатно у власність Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Азав Ялиси» земельну ділянку площею 5,0 га, кадастровий №0122781600:04:001:0163 для будівництва в с. Курортне Ленінського району Автономної Республіки Крим за рахунок земель, які не передані у власність або постійне користування у межах населених пунктів Войківської сільської ради, в тому числі угіддя: відкриті землі без рослинного покрову або з незначним рослинним покровом, інші землі.

На підставі вказаного рішення Войківської сільської ради Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Азав Ялиси» отримав державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії ЯИ №503636.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, Керченський міжрайонний природоохоронний прокурор зазначив, що за результатами перевірки було встановлено, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №503636, виданий Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Азав Ялиси» з перевищенням норм безоплатної приватизації земель для житлового будівництва та на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування.

Обставини щодо перевищення норм безоплатної приватизації земель для житлового будівництва та незаконності прийнятого органом місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у власність обслуговуючого кооперативу, були встановлені рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.11.2012 року за позовом Керченського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим до Войківської сільської ради, Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Азав Ялиси» про визнання недійсним рішення (справа №5002-24/518-2012), яке було залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 квітня 2013 року, а отже, набрало законної сили.

Так, за рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.11.2012 року визнано недійсним рішення Войківської сільської ради №3/32-5 від 30.07.2009 р. «Про передачу земельної ділянки у власність Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Азав Ялиси» для житлового будівництва в с. Курортне Ленінського району, АРК, грошовою оцінкою 7 292 000,00 грн.

Відповідно до ст.. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, у зв'язку з наступним.

Предметом розгляду справи є матеріально правові вимоги прокурора в інтересах Войківської сільської ради, Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим про визнання недійсним державного акта серії ЯИ №503636 на право власності на земельну ділянку площею 5,0 га, виданого на підставі рішення Войківської сільської ради «Про передачу земельної ділянки у власність Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Азав Ялиси» для житлового будівництва в с. Курортне Ленінського району Автономної Республіки Крим №3/32-5 від 30.07.2009 року, визнаного в судовому порядку недійсним; та про зобов'язання Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Азав Ялиси» повернути державі в особі Войківської сільської ради Ленінського району Автономної Республіки Крим земельну ділянку вартістю 7 292 000,00 грн.

Так, за правилами ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або державою.

За рішенням №3-рп/99 від 08.04.1999р. Конституційного Суду України представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.

Також, вказаним рішенням Конституційного Суду України встановлено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, у чому саме полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Положенням "Про Державну інспекцію сільського господарства України", затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011, встановлено, що Державна інспекція сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

В силу статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", Державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до статті 6 цього Закону, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать: а) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

Згідно пункту 4 Положення про державну інспекцію сільського господарства в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №770 від 23.12.11, держсільгоспінспекція здійснює нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, у тому числі за веденням державного обліку і реєстрації земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель, дотримання вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельні ділянки за договорами купівлі-продажу, міни, дарування та інше.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель" від 23.02.2012 р., повноваження щодо здійснення контролю за використанням та охороною земель передані до Державної інспекції сільського господарства України, яка згідно ч. 4 Тимчасового положення про Державну інспекцію сільського господарства України від 06.01.2012 р. № 26, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності.

Отже, Державна інспекція сільського господарства в АР Крим є органом, що представляє державу у спірних правовідносинах.

Судова колегія вважає, що звернення із позовом в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в АР Крим відноситься до повноважень прокуратури, які передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шлейфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно ст. 14 Конституції України, ст. 148 Господарського кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування належить, зокрема, земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Отже, звернення прокурора з позовом про повернення спірної земельної ділянки в інтересах Войківської сільської ради - власника спірної земельної ділянки, є цілком обґрунтовано та відповідно до наданих прокурору повноважень.

Згідно із ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України ( в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Форми держаних актів на право постійного користування та землею та порядок державної реєстрації таких актів встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 р. № 449 та Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 р. № 43.

Відповідно до ст.. 16 Цивільного кодексу України та ст.. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюються шляхом

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до п. 2.3 ч. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» із змінами та доповненнями, державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

Як вже зазначено раніше та підтверджується матеріалами справи, рішення Войківської сільської ради «Про передачу земельної ділянки у власність Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Азав Ялиси» для житлового будівництва в с. Курортне Ленінського району Автономної Республіки Крим №3/32-5 від 30.07.2009 року та на підставі якого був виданий оспорюваний державний акт, визнано недійсним рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.11.2012 року (справа №5002-24/518-2012), а отже факти встановлені вказаним рішенням господарського суду, в силу ч. 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України не доводяться.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги Обслуговуючого кооперативу «Житлово - будівельний кооператив «Азав Ялиси» про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки вказані обставини були предметом розгляду справи №5002-24/518-2012, та по цій справі судом була надана належна правова оцінка спірних правовідносин, у зв'язку з чим доводи заявника апеляційної скарги, які за своїм змістом свідчать про незгоду відповідача з рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.11.2012 р., що набрало законної сили, є не обґрунтованими, а обставини та факти, на які він посилається, не підлягають перегляду знову.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", встановлено, що основним елементом верховенства права є принцип правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Оскільки в силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадане судове рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду, судова колегія вважає безсумнівними встановлені рішенням господарського суду у справі № 5002-24/518-2012 факти, та є такими, які не потребують додаткового доведення в силу закону.

Отже, колегія суддів вважає обґрунтованим прийняття та оцінку місцевим господарським судом судового рішення у справі № 5002-24/518-2012, яким визнано недійсним рішення Войківської сільської ради №3/32-5 від 30.07.2009 р «Про передачу земельної ділянки у власність Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Азав Ялиси» для житлового будівництва в с. Курортне Ленінського району, АРК.

Відносно доводів апеляційної скарги про те, що проект рішення разом з проектом землеустрою пройшов експертизу Республіканського комітету земельних ресурсів АР Крим та отримав позитивний висновок, який не скасований, а тому є дійсним на даний час, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки як вже було зазначено, рішення Войківської сільської ради №3/32-5 від 30.07.2009 р., яке було прийняте на підставі вказаного позитивного висновку експертизи Республіканського комітету земельних ресурсів АР Крим та яке мало правове значення тільки для прийняття вказаного рішення органу місцевого самоврядування, в судовому порядку визнано недійсним, а тому вказаний доказ не може вважатися належним та прийнятим судом по вказаній справі.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині неправильного визначення господарським судом ціни позову та розміру судового збору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.5 ст.5 ЗУ "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка використовується при визначенні розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: щодо земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років (ст.18 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Заперечуючи проти ціни позову, заявник апеляційної скарги посилався на витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки 664/10-27 від 07.08.2013 року , відповідно до якого, нормативно грошова оцінка земельної ділянки площею 5,0 га, яка розташована у с. Курортне Ленінського району в Автономній Республіці Крим на теперішній час становить 4 704 500,00 грн.

В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Колегія суддів, враховуючи викладене, не може прийняти вказаний доказ у справі, оскільки останній виданий міськрайонним управлінням Держземагентства у м. Керч та Ленінському районі АР Крим 07.08.2013 року, тобто вже після прийняття рішення господарським судом АР Крим, яке постановлено 07.05.2013 року, а крім того, суд першої інстанції при визначенні вартості земельної ділянки виходив з обставин та фактів, встановлених рішенням суду по справі 5002-24/518-2012, де зазначено, що грошова оцінка земельної ділянки становить 7 292 000,00 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині неправильного стягнення судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Закон України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI ), який набрав чинності з 01 листопада 2011 року (пункт 1 статті 10 прикінцевих та перехідних положень), визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Нормами статей 1, 3 Закону України „Про судовий збір" встановлено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Судовий збір справляється за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.

Відповідно до підпунктів 1 і 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.

У пункті 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що ст.. 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом п. 1 та 2 ч. 2 ст. 4 Закону. Зокрема, господарським судам слід враховувати, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Оскільки ціна позову щодо повернення майна становить 7 292 000,00 грн., то стягнення судом першої інстанції з відповідача судового збору у розмірі 68 820,00 грн, що не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, є законним та обґрунтованим.

Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги Обслуговуючого кооперативу «Житлово - будівельний кооператив «Азав Ялиси» та скасування чи зміни рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 7 травня 2013 року.

Відповідно до п. 3.3 ч. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочена сплата судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк ( але не довше ніж до прийняття судового рішення по суті справи) або звільнити сторону від сплати судового збору, або залишити позов чи скаргу без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.

За результатами розгляду клопотання про звільнення відповідача від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги, колегія суддів не знайшла підстав для його задоволення та відмовила у звільненні від сплати судового збору, а тому враховуючи вищевикладене, судові витрати за апеляційною скаргою відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Обслуговуючий кооператив «Житлово - будівельний кооператив «Азав Ялиси».

Керуючись статтями 49, 99, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Азав Ялиси" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 травня 2013 року у справі №5002-10/200-2012 залишити без змін.

3. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлового - будівельний кооператив "Азав Ялиси", с. Войково ( вул. Керченська,10 с. Войково, Ленінський район, Автономна Республіка Крим,98221) в доход Державного бюджету м. Севастополя (отримувач Державний бюджет м. Севастополя, код отримувача 38022717, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м.Севастополі, код класифікації доходів бюджету 22030001, рахунок отримувача 31216206782001, ЄДРПОУ 26014947, код банку отримувача (МФО) 824509 ГУ ДКСУ у м. Севастополі) 34 410 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Головуючий суддя Н.І. Сікорська

Судді Л.М. Заплава

Т.П. Фенько