Ухвала

від 11.09.2013 по справі 2а-0870/7057/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/73626/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Вербицької О.В., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П. за участю представників позивача:Тригупчук О.В., відповідача:Чернова О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012

у справі № 2а-0870/7057/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВ-Трейд»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛВ-Трейд» (надалі -позивач, ТОВ «ЛВ-Трейд») звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області (надалі - відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012, адміністративний позов ТОВ «ЛВ-Трейд» задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 15.08.2011 № 0003642302, № 00036323202, № 00003652302.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Згідно наданих до Вищого адміністративного суду України письмових заперечень, вимоги касаційної скарги відповідача позивач вважає необґрунтованими та просить скаргу відхилити, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ «ЛВ-Трейд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2010, за результатами якої 27.07.2011 складено акт № 168/23-2/34373716 (надалі акт).

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем приписів: п. 1.32 ст. 1, ст. 3, п. 5.1. cт. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 5 559 557 грн.; пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 cт. 198, п. 201.4, п. 201.10 cт. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4 678 327,00 грн.; п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме встановлено невиконання щоденного друкування на реєстраторах розрахункових операцій фіскальних звітних чеків; п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6, п.п. 6.5.2 п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2 435,95 грн.

На підставі акта податковим органом прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 15.08.2011: № 000363232302, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6 949 426,25 грн., у т.ч. 559 557 грн. - основного платежу та 1 389 869,25 грн. - штрафних (фінансових) санкцій; № 0003642302, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 804 983 грн., у т.ч. 4 678 327,00 грн. - основного платежу та 1 126 656,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, № 0003652302, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 4 443 428 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 325 900 грн.; № 0003662308, яким визначено позивачу суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6 460 грн.

Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що господарські договори поставки між ТОВ «ЛВ-Трейд» та його контрагентами були укладені та повністю виконані виключно з метою здійснення законної господарської діяльності, досягнення сторонами реальних економічних результатів, що підтверджуються первинними документами.

Суд апеляційної інстанції погодився із такими висновками суду першої інстанції, посилаючись на те, що під час вирішення справи останнім не було допущено порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Що стосується порушення позивачем приписів п. 1.32 ст. 1, ст. 3, п. 5.1. cт. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «ЛВ-Трейд» мало господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобус Діскавері» (надалі - ТОВ «Глобус Діскавері») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кемпус» (надалі - ТОВ «Кемпус»).

За результатами даних взаємовідносин позивачем до складу валових витрат віднесено суму в розмірі 22 238 225,00 грн., яку відображено останнім у декларації з податку на прибуток за 2010 рік, І квартал 2011 р.

Також судами встановлено, що 30.12.2009 між підприємствами ТОВ «ЛВ Трейд» та ТОВ «Глобус Діскавері» укладено господарський договір поставки № 3012-01. Згідно умов даного договору, поставка партії товару вважається виконаною Постачальником в момент передачі партії товару перевізнику (першому перевізнику у разі змішаного перевезення). Постачальник зобов'язаний за власний рахунок надати разом з товаром Покупцю звичайний транспортний документ відповідного транспорту, щодо якого укладено договір перевезення партії товару (документи внутрішнього водного транспорту, повітряну, залізничну чи автотранспортну накладну або транспортні документи змішаного перевезення).

Відповідачем, з метою підтвердження реальності та законності здійснення зазначеної фінансово-господарської діяльності з придбання товару у ТОВ «Глобус Діскавері», було надіслано до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва (де обліковується контрагент позивача) запит від 10.06.2011 № 3277/7/23-2 про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків відомостей стосовно взаємовідносин з контрагентом та дотримання податкового законодавства у зв'язку з проведенням планової виїзної перевірки ТОВ «ЛB-Трейд».

У відповідь на отриманий запит від 21.06.2011 №11126/7/23-8010 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва надіслало акт № 438/23-80-32203965 від 20.06.2011 про неможливість проведення перевірки ТОВ «Глобус Діскавері» щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «ЛВ-Трейд», у зв'язку з тим, що до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, що ускладнює визначення факту здійснення господарської операції.

Крім того, в акті перевірки відповідач зазначив, що позивач не надав для перевірки товарно-транспортних накладних на підтвердження факту перевезення товару за вищезгаданими договорами.

На підставі викладеного, податковий орган зробив висновок, що перевіркою не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників у перевіреному періоді, а відтак правочини між ТОВ «ЛВ-Трейд» та постачальниками ТОВ «Глобус Діскавері», ТОВ «Кемпус» здійснено без мети настання реальних наслідків.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з такими висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, основним видом діяльності ТОВ «ЛВ-Трейд» є оптова та роздрібна торгівля електротоварами, радіо та телеапаратурою, що також підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

ТОВ «Глобус Діскавері» та ТОВ «Кемпус», відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є постачальниками побутової техніки. Даний факт також підтверджується відомостями, наданими ДПІ у Голосіївському районі м. Києва та ДПІ у Шевченківському районі м. Києва (акт № 438/23-80-32203965 від 20.06.2011 та акт № 1292/23-11/34299423 від 04.07.2011).

Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На момент укладення ТОВ «ЛВ-Трейд» спірних договорів поставки з ТОВ «Кемпус» від 01.06.2008 № 0106/01, та з ТОВ «Глобус Діскавері» від 30.12.2009 № 3012-01 дані контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій, перебували на обліку як платники податку (у тому числі і як платники ПДВ). Отже, підстав піддавати сумніву той факт, що контрагенти позивача не були наділені, у момент укладення спірних правочинів, необхідною правосуб'єктністю не було.

Крім того, первинними документами підтверджено факт передачі придбаних товарів покупцю та розрахунки за них, які здійснені позивачем безготівковим способом.

Витрати з придбання товару віднесені ТОВ «ЛВ-Трейд» до складу валових витрат, суми податку на додану вартість, сплачені покупцем - ТОВ «ЛВ-Трейд» у ціні придбання товару, за вказаними господарськими операціями, віднесено до - податкового кредиту.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначає як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом.

Частиною 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Пункт 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, вказує на те, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт,послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями, відповідають приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підтверджують реальність руху активів за ними.

Податковим органом даний факт не було спростовано жодним належним доказом.

Що стосується заниження позивачем податку на додану вартість та завищення показників податкового кредиту, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно висновків відповідача, підприємством неправомірно включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму 4 427 083,00 грн., яка утворилася за результатами господарських відносин позивача з ТОВ «Кемпус» та ТОВ «Глобус Діскавері».

Відповідач вважає, що платник податку має право на включення до складу податкового кредиту податкових накладних, фактичне отримання яких відбувалося в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, у якому такі накладні були виписані, але за умови документального підтвердження затримки такого отримання.

Оскільки, ТОВ «ЛВ-Трейд» не надало документального підтвердження затримки такого отримання у 2010 році, не додало до податкової декларації за звітні податкові періоди заяв зі скаргою на такого постачальника, то останнім допущено порушення пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п.7.2, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається дата здійснення першої з подій: списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат з сплати податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) (п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Однак, відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 7.1, п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним на час виникнення спірних господарських правовідносин), об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пп.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними та іншими документами, передбаченими вищезазначеним підпунктом, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену відповідними документами.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено право, а не обов'язок на подання скарги, включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у податкових накладних, які були отримані від постачальників з запізненням, у тому звітному періоді, у якому вони були отримані, є законним і обґрунтованим.

Законодавець не встановлює зазначену вимогу як беззаперечний обов'язок платника податку, а визначає це лише як його право. Недотримання позивачем порядку, передбаченого пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не є підставою для висновку відповідача про неправомірність віднесення позивачем витрат до податкового кредиту, оскільки згідно до пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього Закону платник податку притягується до відповідальності лише за умови відсутності податкової накладної.

При цьому, неподання відповідної скарги не позбавляє платника податку його законного права на податковий кредит, не використаний у відповідному періоді з незалежних від нього обставин.

Також слід зазначити, що аналіз вищезазначених норм законодавства свідчить про те, що платник податку притягується до відповідальності лише за умови відсутності податкової накладної на момент перевірки. Законом не встановлена відповідальність у вигляді згаданих вище санкцій у разі, якщо платник податків не надав додаткових доказів затримки отримання податкових накладних від постачальників, формування, збирання яких не є обов'язком платника податків.

Що ж стосується самого факту отримання згаданих податкових накладних із запізненням, то суди попередніх інстанцій встановили, що несвоєчасне отримання податкових накладних ТОВ «ЛВ-Трейд», сформованих постачальниками у попередніх звітних періодах, підтверджується реєстрами отриманих податкових накладних ТОВ «ЛВ-Трейд», які ведуться підприємством на виконання вимог п.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Що стосується включення ТОВ «ЛB-Трейд» до рядка 10.1 декларації з податку на додану вартість суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Сав-Трейдінг», слід зазначити наступне.

За результатами господарських відносин позивача з ТОВ «Сав-Трейдінг» податкові накладні включено до реєстру отриманих та виданих податкових накладних у розділ І «Отримані податкові накладні» за листопад 2010 р., за грудень 2010 p., за січень 2011 р., за лютий 2011 p., за березень 2011 p. та до податкових декларацій за відповідні звітні періоди.

Відповідач зазначає, що під час перевірки при опрацюванні дод. 5 «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» до Декларації з ПДВ за листопад 2010р; за грудень 2010 p.; за січень 2011 р; за лютий 2011 p.; за березень 2011 р. встановлено розбіжність між сумами податкових зобов'язань з ТОВ «САВ-Трейдінг» та податкового кредиту ТОВ «ЛВ-Трейд» на загальну суму 315 836 грн.

Згідно результатів «автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» :

ТОВ «САВ-Трейдінг» не задекларовано податкові зобов'язання за листопад 2010р.- 63006 грн.; за грудень 2010 р. - 81190 грн.; за січень 2011 p.- 30845 грн.; за лютий 2011 р.- 52321грн.; за березень 2011 p. - 88474 грн., а ТОВ «ЛВ-Трейд» задекларовано податкового кредиту з ПДВ: за листопад 2010 р.- 63006 грн.; за грудень 2010 р. - 81190 грн.; за січень 2011 p. - 30845 грн.; за лютий 2011 р. -52321грн.; за березень 2011 p.- 88474 грн.

У зв'язку з цим, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя зробила висновок, що «…діяльність суб'єкта господарювання ТОВ «ЛB-Трейд» була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди від ТОВ «САВ-Трейдінг», яке не виконало своїх податкових зобов'язань».

Однак, як встановлено судами, даний висновок є необґрунтованим, оскільки в самому акті зазначено, що ТОВ «ЛВ-Трейд» включило вказану суму ПДВ у розмірі 315836,00 до реєстру отриманих накладних.

Крім того, доказом підтвердження наявності згаданих вище податкових накладних у ТОВ «ЛВ-Трейд» на момент проведення перевірки є і Додаток 4 до акта перевірки «Узагальнений перелік документів, які були використані при проведення перевірки», у якому не зазначено про відсутність цих документів у платника податків.

Більш того, недекларування постачальником податкових зобов'язань та припущення відповідача про те, що діяльність ТОВ «ЛВ-Трейд» спрямова на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди ТОВ «Сав-Трейдінг», жодним чином не впливають на формування ТОВ «ЛВ-Трейд» податкового кредиту з податку на додану вартість.

Перевіркою не виявлено порушень позивачем порядку формування податкового кредиту у період, що перевірявся.

У зв'язку з чим, судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначено, що чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований цей податок, що включений платником податку до податкового кредиту.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Зазначені висновки судів свідчать про правильне застосування норм матеріального права та узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії.

Так, у постановах Верховного Суду України від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення судів попередніх інстанцій узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Що стосується визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.08.2011 №0003662308, винесеного на підставі порушення позивачем приписів п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», колегія суддів зазначає наступне.

При здійсненні перевірки дотримання суб'єктом господарювання порядку ведення касових операцій встановлено невиконання щоденного друкування на реєстраторах розрахункових операцій фіскальних звітних чеків, що є порушенням п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, вказані доводи спростовуються наступними доказами, що зберігаються:

1) у книзі обліку розрахункових операцій № 0826003299/3141/5р-1715 від 24.06.2010, зареєстрованій в ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя на реєстратор розрахункових операцій Datecs FP3530T, заводський №Д006008352, фіскальний № 0826003299, який розташований за адресою м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 53:

-z - звіт № 01486 за 05.08.2010, роздрукований 06.08.2010 о 08:43 год.;

-z - звіт № 01490 за 09.08.2010, роздрукований 10.08.2010 о 09:16 год.;

-z - звіт № 01526 за 15.09.2010, роздрукований 16.09.2010 о 08:46 год.;

-z - звіт № 01651 за 18.01.2011, роздрукований 19.01.2011 о 08:44 год.;

2) у книзі обліку розрахункових операцій № 0826003300/5р-1650 від 25.05.2010, зареєстрованій в ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя на реєстратор розрахункових операцій Datecs FP3530T, заводський № Д006008351, фіскальний № 0826003300, який розташований за адресою м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 53:

-z - звіт № 01499 за 02.08.2010, роздрукований 03.08.2010 о 12:19 год.;

-z - звіт № 01504 за 07.08.2010, роздрукований 08.08.2010 о 09:35 год.;

-z - звіт № 01524 за 02.09.2010, роздрукований 03.09.2010 о 09:32 год.;

-z - звіт № 01530 за 08.09.2010, роздрукований 09.09.2010 о 10:13 год.;

-z - звіт № 01557 за 05.10.2010, роздрукований 06.10.2010 о 09:01 год.;

-z - звіт № 01578 за 26.10.2010, роздрукований 27.10.2010 о 08:40 год.;

-z - звіт № 01585 за 01.11.2010, роздрукований 02.11.2010 о 10:26 год.;

-z - звіт № 01651 за 07.01.2011, роздрукований 08.01.2011 о 08:48 год.;

-z - звіт № 01659 за 15.01.2011, роздрукований 16.01.2011 о 08:35 год.;

3) у книзі обліку розрахункових операцій № 0826003298/5р-1652 від 25.05.2010, зареєстрованій в ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя на реєстратор розрахункових операцій Datecs FP3530T, заводський № Д006008354, фіскальний № 0826003298, який розташований за адресою м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 53:

-z - звіт № 01557 за 02.10.2010, роздрукований 03.10.2010 о 10:15 год.;

-z - звіт № 01653 за 07.01.2011, роздрукований 08.01.2011 о 10:22 год.;

4) у книзі обліку розрахункових операцій № 0826003419/3307/5р-1335 від 14.09.2009, зареєстрованій в ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя на реєстратор розрахункових операцій Datecs FP3530T, заводський № Д006008631, фіскальний № 0826003419, який розташований за адресою м. Запоріжжя, пр. Радянський, буд. 13:

- z - звіт № 01372 за 13.07.2010, роздрукований 14.07.2010 о 08:49 год.;

5) у книзі обліку розрахункових операцій № 0826003418/5р-1474 від 13.01.2010, зареєстрованій в ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя на реєстратор розрахункових операцій Datecs FP3530T, заводський № Д006009441, фіскальний № 0826003418, який розташований за адресою м. Запоріжжя, пр. Радянський, буд. 13:

- z - звіт № 01303 за 03.05.2010, роздрукований 04.05.2010 о 08:29 год.;

- z - звіт № 01488 за 13.11.2010, роздрукований 14.11.2010 о 09:03 год.;

6) у книзі обліку розрахункових операцій № 0826003419/3307/6р-1825 від 20.09.2010, зареєстрованій в ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя на реєстратор розрахункових операцій Datecs FP3530T, заводський № Д006008631, фіскальний № 0826003419, який розташований за адресою м. Запоріжжя, пр. Ювілейний, буд. 16А:

- z - звіт № 01597 за 05.03.2011, роздрукований 06.03.2011 о 09:01 год.

Статтею 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій (пункт 9).

Відповідальність за зазначені порушення встановлено статтею 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», та становить двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій (пункт 4).

Відповідно до вимог зазначеного Закону фіскальні звітні чеки повинні друкуватися щоденно в кінці робочого дня, що позивачем зроблено не було.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість вимог позивача в частині задоволення позову та наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 15.08.2011 № 0003642302, № 00036323202 та № 00003652302.

Оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, зазначена обставина, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2011та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012 у справі № 2а-0870/7057/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)А.М. Лосєв Судді (підпис)О.В. Вербицька (підпис) Т.М. Шипуліна