Ухвала

від 02.10.2013 по справі 2а-12915/12/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2013 року м. Київ К/800/39590/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Маринчак Н. Є., розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2013 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013 р.

у справі № 2а-12915/12/2070

за позовом приватного акціонерного товариства «Хлібзавод «Салтівський»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне акціонерне товариство «Хлібзавод «Салтівський» (далі - позивач, ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.07.2012 р. № 0000300042 та № 0000310042, від 21.11.2012 р. № 0000620042 та № 0000630042.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013 р., позовні вимоги задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.11.2012 р. № 0000620042 та № 0000630042.У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2013 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013 р. в задоволеній частині і прийняти нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову.

Позивач своїм процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Снекк-Фрутт» за період з 01.01.2011 р. по 31.07.2011 р., за результатами якої складено акт № 246/42-013/31340536 від 07.07.2012 р. та встановлено порушення позивачем вимог п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1 п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138, п. 198.1 п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України (далі - ПК), п. 3.1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон).

На підставі зазначеного акту відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення: - № 0000300042 від 20.07.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 318 651 грн., з яких 299 622 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями - 19 029 грн.; № 0000310042 від 20.07.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 525 825 грн., з яких 525 824 грн. - за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.; № 0000620042 від 21.11.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 313 299 грн., з яких 294 240 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями - 19 029 грн.; № 0000630042 від 21.11.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 504 995 грн., з яких 504 994 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування валових витрат та податкового кредиту. Відмовляючи в частині позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень № 0000300042 та № 0000310042, суди виходили з висновків про те, що оскільки податкові повідомлення-рішення № 0000300042 від 20.07.2012р. та № 0000310042 від 20.07.2012 р. є відкликаними, тобто такими, не тягнуть за собою обов'язку позивача щодо сплати за ними, а отже не порушують прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 названого Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, позивач у межах своєї господарської діяльності уклав з ТОВ «Снекк-Фрутт» (постачальник) договір поставки № 01/12 від 01.12.2010 р.

Судами попередніх інстанцій з врахуванням положень п.п. 1, 2 ст.9 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» досліджено питання щодо реального вчинення зазначених правочинів та за наявності доказів: договорів, податкових накладних, видаткових накладних, довіреностей на отримання ТМЦ, прибуткових ордерів, банківських виписок тощо, та встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій, за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит.

Крім того, суд касаційної інстанції розглядаючи доводи касаційної скарги приймає до уваги наявність господарської мети при виконання оспорюваного правочину, укладених платником податку з контрагентом, а саме, відповідно до довідки Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності за КВЕД, що здійснюється позивачем є, зокрема: 15.81.0 - виробництво хліба та хлібобулочних виробів, 51.39.0 - неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, 52.24.0 - роздрібна торгівля хлібом, хлібобулочними та кондитерськими виробами, 52.11.0 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, 74.82.0 - пакування. Таким чином, угода, яка була укладена позивачем з ТОВ «Снекк-Фрутт» направлена на здійснення господарської діяльності позивача.

Як вбачається із акту перевірки, відповідачем зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом, що є тільки припущенням.

Суд касаційної інстанції зауважує, що платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. Такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий орган не довів при вирішенні справи те, що правочини вчинено позивачем з метою безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість для отримання бюджетного відшкодування.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесених податкових повідомлень-рішень № 0000620042 та № 0000630042, вимоги щодо їх скасування були обґрунтовано задоволені.

Зважаючи на той факт, що за наслідками оскарження в адміністративному порядку, з урахуванням рішень Державної податкової служби в Харківській області та Державної податкової служби України СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Харкові ДПС були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000620042 та № 0000630042, та враховуючи положення пп. 60.1.3 та п. 60.4 Податкового кодексу України, податкові повідомлення-рішення № 0000300042 та № 0000310042 правомірно визнані судами попередніх інстанцій відкликаними в силу закону.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2013 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013 р. у справі № 2а-12915/12/2070 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) І. О. Бухтіярова Помічник судді (підпис) Н. Є. Маринчак З оригіналом згідно Т. В. Давидовська