Постанова

від 14.10.2013 по справі 823/3106/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2013 року справа № 823/3106/13-а

10 год. 20 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Бабич А.М.,

при секретарі - Педані О.В.,

за участю сторін:

представника позивача - не прибув,

представника відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Драбівському районі Черкаської області про визнання дій протиправними та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

26.09.2013 управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області (далі-позивач) звернулось у Черкаський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Драбівському районі Черкаської області (далі-відповідач), в якому просило: 1) визнати дії відповідача протиправними; 2) стягнути з відповідача неприйняті до відшкодування кошти з виплати пенсій особам, які отримали каліцтво на підприємствах колишнього СРСР, допомоги на поховання та витрати з її виплати та доставки за червень-серпень 2013 року на загальну суму 587,67 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не приймає до заліку та не відшкодовує понесені позивачем витрати на виплату пенсії з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_1, каліцтво якому заподіяно на підприємстві, розташованому на території країни Співдружності незалежних Держав, за червень-серпень 2013 року в сумі 434,85 грн., а також допомоги на поховання ОСОБА_2, виплачену у липні 2013 року в сумі 150,48 грн. та витрати на її виплату і доставку в сумі 2,34 грн.

Позивач надав до суду заяву про розгляд справи без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, заперечень на позов не надав, хоча повідомлений про час та місце судового розгляду справи в установленому законом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи суд встановив, що відповідачем не приймаються до заліку та не відшкодовуються позивачу пенсії з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві (у т.ч. ОСОБА_1, каліцтво якому заподіяно на підприємстві, розташованому на території країни Співдружності незалежних Держав за період червень-серпень 2013 року в сумі 434,85 грн.), а також адресна допомога на поховання ОСОБА_2, виплачена в липні 2013 року в сумі 150,58 грн. і витрати на доставку та виплату такої допомоги в сумі 2,34 грн.

Факт виплати зазначених сум відображено в актах щомісячної звірки витрат в особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (а.с.9,13,17).

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд виходив з наступного.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

За пенсійним страхуванням згідно з пунктом 1 статті 25 цих Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, з інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

За змістом пункту 2 статті 7 Закону України від 22 лютого 2001 року №2272-ІІІ «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон №2272-ІІІ), який набрав чинності з 1квітня 2001року, Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1квітня 2001року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку цьому Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, ПФУ та Фонду. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Частиною 2 статті 24 Закону України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі Закон №1105-XIV) закріплено аналогічне правило: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Суд зазначає, що питання стосовно відшкодування державної адресної допомоги визначено Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, який був затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України № 5-4 від 04 березня 2003 року та постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 4 від 04 березня 2003 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України №376/7697 16 травня 2003 року. Відповідно до п.4 цього порядку відшкодуванню підлягають суми, а саме: сума основного розміру пенсії з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Згідно з положеннями п. 2 та п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, розмір виплат яким не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму. Виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Таким чином, вищевказаним Порядком передбачена щомісячна цільова грошова допомога, а Постановою - адресна допомога до пенсії.

Крім того п. 5 Порядку № 5-4/4 передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, разом з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України складають акт щомісячної звірки за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - акт), у якому визначають загальну суму витрат, що підлягають відшкодуванню. На підставі акту узгоджується довідка про відшкодування (Головним управлінням Пенсійного фонду та Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування), згідно якої на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, Фонд соціального страхування перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду України.

Суд встановив, що акти звірок сторонами не підписані, довідки про відшкодування не складені, питання відшкодування спірних сум на централізованому рівні не вирішувалось.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовна вимога про відшкодування відповідачем на користь позивача державної адресної допомоги, як допомоги на поховання ОСОБА_2, виплаченої в липні 2013 року в сумі 152 грн. 82 коп., а також витрати на її доставку в сумі 2,34грн. - не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги стягнути з відповідача витрати позивача на виплату пенсії з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_1, каліцтво якому заподіяно на підприємстві, розташованому на території країни Співдружності незалежних Держав, за червень-серпень 2013 року в сумі 434,85 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з п.2 ст.7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22.02.2001 № 2272-ІІІ (далі - Закон № 2272-ІІІ) Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку цьому Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, ПФУ та Фонду. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Частиною 2 статті 2 Закону № 1105-XIV встановлено, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому, право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Громадянам України переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії з інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи (ст.27 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Згідно з абз. 2 та 3 п.3 Прикінцевих положень Закону № 1105-XIV відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Вся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності Законом № 1105-XIV підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної іі моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника Фондом.

З матеріалів справи суд встановив, що на обліку позивача перебуває ОСОБА_1, який отримує пенсію з інвалідності у зв'язку з отриманим трудовим каліцтвом.

ОСОБА_1 працював на шахті 65 Південно-Джезказганського рудниа ДМГК, м.Джезказган, Казахстан водієм. 12.12.1983 він отримав виробничу травму внаслідок наїзду самосвала. Причиною нещасного випадку було визнано неприйняття заходів щодо фіксації транспортного засобу ручним гальмом. Факт нещасного випадку на виробництві підтверджується актом форми Н-1 №23.

За період червень-серпень 2013 року позивачем було виплачено пенсію з інвалідності у зв'язку з отриманим трудовим каліцтвом ОСОБА_1 в розмірі 587грн. 67коп. Правомірність призначення такого виду пенсії відповідачем не оскаржувалась.

Таким чином суд дійшов висновку, що у цьому випадку обов'язок Фонду відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували цьому Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися, та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.

Відповідно до абзацу 7 п.3 Прикінцевих положень Закону Фонд є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.

Отже, страховиком, який має виплачувати пенсію з інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України.

Тому, виходячи з вищенаведеного, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача коштів на виплату пенсій з інвалідності ОСОБА_1 за період червень-серпень 2013 року в сумі 435грн. 85коп. підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 161, 162, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Драбівському районі Черкаської області про визнання дій відповідача протиправними та стягнення з відповідача неприйнятих до відшкодування коштів на виплату пенсії з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_1, каліцтво якому заподіяно на підприємстві, розташованому на території країни Співдружності незалежних Держав, за червень-серпень 2013 року в сумі 434,85 грн., а також допомоги на поховання ОСОБА_2, виплачену у липні 2013 року в сумі 150,48 грн. та витрати на її виплату і доставку в сумі 2,34 грн. - задовольнити частково.

2. Визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у прийнятті до відшкодування суми коштів на виплату пенсії з інвалідності ОСОБА_1, каліцтво якому заподіяно на підприємстві, розташованому на території країн Співдружності незалежних Держав, сплаченої управлінням Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області у період червень-серпень 2013 року в сумі 434,85 грн.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Драбівському районі Черкаської області (19800, Черкаська обл., Драбівський район, смт. Драбів, вул. Леніна, буд.61; код ЄДРПОУ 25875107) на користь управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області (19900, Черкаська обл., Чорнобаївський район, смт. Чорнобай, вул. Леніна, буд. 132; код ЄДРПОУ 21366739) кошти, виплачені ОСОБА_1 у період червень-серпень 2013 року в сумі 434,85 грн. (чотириста тридцять чотири гривні 85 коп.), як пенсія з інвалідності громадянам, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованим на території країн Співдружності незалежних Держав.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

3. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту її проголошення в порядку, передбаченому ст.ст. 185-187 КАС України.

4. Копію постанови направити сторонам.

Суддя А.М. Бабич