Ухвала

від 13.03.2014 по справі 823/3106/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/3106/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

13 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Федотова І.В.,

при секретарі - Січкаренко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги управління пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Драбівському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом управління пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Драбівському районі Черкаської області про визнання дій протиправними та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

Управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Драбівському районі Черкаської області про визнання дій протиправними; стягнення неприйнятих до відшкодування коштів з виплати пенсій особам, які отримали каліцтво на підприємствах колишнього СРСР, допомоги на поховання та витрати з її виплати та доставки за червень-серпень 2013 року на загальну суму 587,67 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Драбівському районі Черкаської області щодо відмови у прийнятті до відшкодування суми коштів на виплату пенсії з інвалідності ОСОБА_2, каліцтво якому заподіяно на підприємстві, розташованому на території країн Співдружності незалежних Держав, сплаченої управлінням Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області у період червень-серпень 2013 року в сумі 434,85 грн. Стягнено з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Драбівському районі Черкаської області на користь управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області кошти, виплачені ОСОБА_2 у період червень-серпень 2013 року в сумі 434,85 грн, як пенсія з інвалідності громадянам, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованим на території країн Співдружності незалежних Держав. У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду в частині позовних вимог у задоволенні яких відмовлено, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати у цій частині постанову з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального права та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Крім того, відповідач, не погоджуючись з вказаною постановою суду в частині задоволених позовних вимог, також подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що вона є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати в цій частині постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем не приймаються до заліку та не відшкодовуються позивачу пенсії з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві (у т.ч. ОСОБА_2, каліцтво якому заподіяно на підприємстві, розташованому на території країни Співдружності незалежних Держав за період червень-серпень 2013 року в сумі 434,85 грн.), а також адресна допомога на поховання ОСОБА_3, виплачена в липні 2013 року в сумі 150,58 грн. і витрати на доставку та виплату такої допомоги в сумі 2,34 грн.

Факт виплати зазначених сум відображено в актах щомісячної звірки витрат в особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Вважаючи, що відповідачем неправомірно не прийнято до відшкодування вказані витрати, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення витрат на виплату пенсій по інвалідності, та відмову в частині стягнення витрат на виплату і доставку державної адресної допомоги та допомоги на поховання.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

На правовідносини сторін, що виникли, поширюються норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексу - Закону № 1058-IV), Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-XIV), Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон №2272-ІІІ), постанови Кабінету Міністрів України №265 від 26.03.2008 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» (далі - Постанова №265), Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності, внаслідок нещасного випадку на виробництві, або професійному захворюванні і пенсій у випадку втрати годувальника, що помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України і Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України №5-4/4 від 04.03.2003 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.05.2003 за №376/7697 (далі - Порядок).

Зі змісту апеляційної скарги позивача вбачається, що ним рішення суду першої інстанції оскаржується в частині, у якій адміністративний позов було залишено без задоволення, тобто в частині відшкодування витрат з виплати сум державної адресної допомоги, витрат на її доставку та допомоги на поховання.

Відносно витрат на виплату та доставку державної адресної допомоги, колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України №265 від 26.03.2008 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», встановлено що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів (пункт 1), у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму (пункт 2), виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога (пункт 4), щомісячна державна адресна допомога встановлюється з 1 квітня 2008 р. і переглядається у зв'язку із збільшенням прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність (пункт 5).

Відповідно до пункту 3 Порядку відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів «а», «в», «г» статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1094 від 21.01.2001 року «Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві»

Пунктом 4 Порядку передбачено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме:

сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;

допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;

сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

При цьому слід зазначити, що перелік сум, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів та підлягають відшкодуванню відповідно до Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій в зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (надалі - Порядок), який затверджено постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 №5-4/4, та зареєстровано у Міністерстві юстиції України 16.05.2003 за №376/7697, встановлений п. 4 цього Порядку, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає і серед видів пенсійного забезпечення що підлягають відшкодуванню відповідними відділеннями Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відсутній такий вид пенсійного забезпечення як державна адресна допомога та витрати на її виплату та доставку.

Тобто, наведені вище норми чинного законодавства дають можливість зробити висновок про відсутність правових підстав та визначеного чинним законодавством порядку (механізму) відшкодування відповідними відділеннями Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України понесених Управленнями Пенсійного фонду України витрат на виплату державної адресної допомоги та витрат на її виплату та доставку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 06 червня 2011 року (справа № 21-57а11), від 20 червня 2011 року (справа № 21-59а11), від 14 листопада 2011 року (справа № 21- 343а11) та від 30 січня 2012 року (справа №21-394а11).

Даючи оцінку доводам позивача та висновкам суду першої інстанції щодо відмови у стягненні з відповідача витрат на допомогу на поховання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 8 статті 34 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію наведеної правової норми прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 року №826 «Про затвердження Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» в п. 2 якої закріплено, що витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Отже, допомога на поховання відшкодовується Фондом тільки у випадку, якщо смерть настала за наслідками нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що підтверджується висновком спеціальних медичних закладів.

Проте, ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, позивачем не надано доказів на підтвердження настання смерті особи, допомога на поховання якої є предметом розгляду у справі, за наслідками нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Досліджуючи доводи, наведені у апеляційній скарзі відповідача щодо помилковості висновків місцевого суду про стягнення з останнього сум основної пенсії по інвалідності громадянам, держав - учасників СНД, які отримали каліцтво в цих державах, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 2 ст. 7 Прикінцевих положень Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22 лютого 2001 року № 2272-III встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України сплачує страхові виплати і надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали йому в установленому порядку документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не були передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати і соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом у подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону № 1105-XIV особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено законодавством СРСР або України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві чи професійного захворювання, пов'язаних із виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення зі страхування від нещасного випадку відповідно до зазначеного Закону.

Право на таке забезпечення, встановлене в Україні, не залежить від того, у якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, підписаної в місті Москві 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

У ст. 3 зазначеної Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за Угодою, несе держава, яка його надає.

Викладене свідчить про те, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, котра стала інвалідом внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, є відповідний фонд соціального страхування, щодо якого законом вставлено обов'язок проведення зазначених виплат.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, в зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 8 названого закону виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України. В статті 81 Закону зазначено, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Статтею 30 Закону № 1058-IV визначено умови призначення пенсії по інвалідності. За частиною 1 вказаної статті пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» ( ч. 3 ст. 30 Закону № 1058-IV).

Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі - страхування від нещасного випадку). Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків у разі настання страхового випадку зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я виплачуючи йому пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (за пп. г) п. 1) ст. 21 вищевказаного Закону).

Статтею 25 Закону 1105-XIV встановлено, що усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.

З метою координації страхової діяльності Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат (п. 5 ст. 24 Закону 1105-XIV).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було здійснено виплату пенсії по інвалідності внаслідок каліцтва на виробництві, отриманого в державах СНД ОСОБА_2 у розмірі 434,85 грн. за період з червня по серпень 2013 року, що підтверджується відповідною довідкою і не заперечується відповідачем.

Право названої особи на отримання цього виду пенсії підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві та витягом із акту огляду у МСЕК.

Надаючи правову оцінку відмови відповідача у відшкодуванні зазначених вище витрат позивача, колегія суддів враховує наступне.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «;Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, в тому числі сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог у цій частині.

Крім того, у апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Драбівському районі Черкаської області звертає увагу суду на положення пункту 2 Порядку, за змістом якого, на думку відповідача, вбачається, що він не є належним по справі відповідачем. Відповідач припускає зазначене, з огляду на те, що вказаним пунктом визначено, що відшкодування проводяться на централізованому рівні - між Пенсійним фондом України та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Однак, колегія суддів вважає таке покликання необґрунтованим, з огляду на те, що положення пункту 4 Порядку відшкодування витрат, якими передбачено, зокрема, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному Фонду України виплачену останнім суму основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки встановлене вказаним Порядком правило здійснення розрахунків на централізованому рівні розраховано на відсутність спору. Водночас, вимога позивача про стягнення суми заборгованості повністю кореспондується з положеннями п. 4 ч. 2 ст. 162 КАСУ, відповідно до якого суд може прийняти постанову про стягнення з відповідача коштів.

Наведене узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, зокрема викладеною в його постановах від 13 грудня 2012 року по справі № К/9991/46301/12, від 29 листопада 2012 року по справі №К-28729/10.

Доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі про те, що відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат, пов'язаних із виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, здійснюється лише на централізованому рівні помилкові, оскільки Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 04.03.2003р. № 5-4/4, не врегульовує спірних відносин, що виникли між Фондами. (постанови ВСУ від 20.07.2007 р. справи №№ 21-1087во06 та 21-897во06 та інші)

У випадку відсутності згоди Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на включення витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності, до актів звірки розрахунків, вимоги про відшкодування таких сум вирішуються в судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, шляхом пред'явлення позову про стягнення цих сум.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду від 03.10.2012 р. №К/9991/6970/11.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційних скарг спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та не зумовлюють скасування оскаржуваного рішення.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги управління пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Драбівському районі Черкаської області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

І.В. Федотов

.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Федотов І.В.