Постанова

від 10.10.2013 по справі 826/11902/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 жовтня 2013 року 16:43 № 826/11902/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецреалізація» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 15.05.2012р., за участю:

позивача - Віноградова С.А.

відповідач - Ткачук Т.О.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 жовтня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Укрспецреалізація» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2012р. №00021522-2 та №00021822-2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем протиправно, а тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби проведено перевірку ТОВ «Торговий Дім «Укрспецреалізація» за результатами якої 23.04.2012р. складено акт №1613/22-02/33829204 про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Торговий Дім Укрспецреалізація» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Юкмакс» (код ЄДРПОУ 37009873), ТОВ «Маркет-Строй Ко» (код ЄДРПОУ 37420365), ТОВ «Таверс» (код ЄДРПОУ 37422308) за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.4, п.201.8, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 1 652 545грн., в тому числі по періодах: лютий 2011 року - 115 000грн., березень 2011 року - 82 000грн., травень 2011 року - 140 000грн., червень 2011 року - 155 000грн., липень 2011 року - 161 000грн., серпень 2011 року - 390 000грн., вересень 2011 року - 333 000грн., жовтень 2011 року - 245 000грн., листопад 2011 року - 34 545грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за листопад 2011 року в сумі 114 788грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 15.05.2012р. прийняті податкові повідомлення - рішення №00021522-2, яким за порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п.201.8, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 2 232 819грн., в тому числі основний платіж - 1 652 545грн. та штрафні санкції - 580 274грн.; №00021822-2, яким за порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п.201.8, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 114 788грн. за листопад 2011 року.

В порядку адміністративного оскарження прийняті рішення залишені без змін, а скарга без задоволення.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено судом, позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Юкмакс» (код ЄДРПОУ 37009873), ТОВ «Маркет-Строй Ко» (код ЄДРПОУ 37420365), ТОВ «Таверс» (код ЄДРПОУ 37422308) по яким задекларував податковий кредит по податку на додану вартість.

Так, між позивачем та ТОВ «Юкмакс», ТОВ «Таверс», ТОВ «Маркет-Строй Ко» укладені наступні договори про виконання робіт, надання послуг: № 10/1 від 01.10.2011р., №10/3 від 01.10.2011р., № 11/07 від 07.11.2011р., №10/15 від 15.10.2011р., №5/1 від 01.05.2011р., № 9/1, №9/3 від 01.09.2011р., №6/2 від 01.06.2011р., №7/1 від 01.07.2011р. №8/1 від 01.08.2011р., №7/3 від 01.07.2011р., №8/3 від 01.08.2011р., №11/3 від 11.03.2011р., №93 від 14.01.2011р.; та додаткові угоди: №1 від 02.10.2011р., №1 від 09.11.2011р., №1 від 02.05.2011р., №1 від 02.09.2011р.

Відповідно до умов договорів про виконання робіт Виконавець (ТОВ «Юкмакс», ТОВ «Таверс», ТОВ «Маркет-Строй Ко») зобов'язується виконати наступні роботи:

- використовуючи спецтехніку здійснити відповідне навантаження та розвантаження транспортних засобів, які знаходяться на відповідальному зберіганні Замовника (ТОВ «Торговий Дім Укрспецреалізація»), у місці виконання робіт(обслуговування);

- здійснити роботи/послуги з підготовки та налаштування транспортних засобів для подальшої реалізації, а саме:

- комплексна мийка та чистка салону;

- візуальна перевірка якості лакофарбового покриття;

- усування виявлених дефектів локального або повного пофарбування деталей автомобілів;

- поліровка кузову;

- перевірка електрообладнання;

- перевірка рідини гальмової, трансмісійної системи та двигуна;

- контроль геометрії кузову;

- перевірка тиску в шинах;

- перевірка щільності електроліту акумуляторної батареї.

За домовленістю сторін роботи, виконані Виконавцем (ТОВ «Юкмакс», ТОВ «Таверс», ТОВ «Маркет-Строй Ко»), оплачуються Замовником (ТОВ «Торговий Дім Укрспецреалізація») на підставі Договору та Акту приймання-передачі виконаних робіт.

На виконання умов договорів про надання послуг Виконавець (ТОВ «Юкмакс», ТОВ «Таверс», ТОВ «Маркет-Строй Ко») зобов'язується надати Замовнику (ТОВ «Торговий Дім Укрспецреалізація») професійні послуги, які визначені в договорі, а Замовник (ТОВ «Торговий Дім Укрспецреалізація») зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх своєчасно і в повному обсязі згідно з умовами цього Договору.

На виконання умов вищевказаних договорів ТОВ «Юкмакс», ТОВ «Таверс», ТОВ «Маркет-Строй Ко» надали позивачу роботи та послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів прийому-передачі виконаних робіт, актів прийому передачі наданих послуг, податкових накладних.

Судом встановлено, на підставі виписаних податкових накладних, позивачем суми ПДВ включені до складу податкового кредиту.

ТОВ «Торговий Дім Укрспецреалізація» було сплачено грошові кошти контрагентам, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями по рахунках позивача, що наявні в матеріалах справи, а також зазначене не заперечувалося відповідачем.

Крім того, судом встановлено, що за перевіряємий період позивачем подано до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість, у яких відповідно до вимог чинного податкового законодавства України визначив суми відповідних податкових зобов'язань. Копії декларацій, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за відповідний період містяться в матеріалах справи, зазначені декларації прийняті відповідачем без зауважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, в ході проведення перевірки взаємовідносин з контрагентами, податковим органом зроблено висновки про те, що згідно вимог, передбачених статтею 55 Господарського кодексу України відсутні факти реального здійснення ними господарської діяльності. При цьому податковий орган застосовує норми матеріального права, а саме: п.2 ст.215 Цивільного кодексу України, згідно якого недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно п.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Згідно п. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин мас вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. При застосуванні вказаних норм, податковий орган посилається на акти про неможливість проведення зустрічних звірок, на відсутність на балансі контрагентів підприємства складських приміщень, наявності транспортних засобів, а також фактичних трудових ресурсів. Все це, на думку ДПІ, свідчить про нереальність здійснення господарської діяльності зазначеними контрагентами. Також податковий орган зробив висновки про порушення положень 228 ЦК щодо укладення правочинів, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідною частини бюджету, а отже є нікчемними.

Перевіркою також встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям в період з 01.02.2011 р. по 30.11.2011 р. в розумінні ст.185 ПК України.

Додатково суд зазначає, що перевірка ТОВ «Торговий Дім Укрспецреалізація» по взаємовідносинам з контрагентами за спірний період проводилась з використанням акту №2059/23-4/35767700 від 12.04.2011 року ДПІ у Приморському р-ні м. Одеси про неможливість проведення документальної перевірки TOB Маркет-Строй Ко», код за ЄДРПОУ 37420365, акту від 24.02.2012 року №506/23-5/37420365 ДПІ Приморському р-ні м. Одеси про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «Маркет-Строй КО», код ЄДРПОУ 37420365, акту від 24.02.2012 року №523/23-5 ДПІ у Приморському р-ні м. Одеси про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Таверс», код ЄДРПОУ 37422308, акту від 14.02.2012 року №304/23-5/37009873 ДПІ у Приморському р-ні м. Одеси про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «Юкмас» (ЄДРПОУ 37009873), а також акту від 12.12.2011 року №3029/23- 5 37009873 ДПІ у Приморському р-ні м. Одеси про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «Юкмас» (ЄДРПОУ 37009873). Вказані акти надійшли на адресу ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від ДПІ у Приморському р-ні м. Одеси Одеської області ДПС.

Вищевказані контрагенти позивача оскаржили дії податкового органу щодо проведення перевірок.

Суд бере до уваги надані контрагентами постанови, які набрали законної сили, якими задоволено позовні вимоги та визнано протиправними дії податкового органу по проведенню зустрічних звірок, оскільки висновки податкового органу по взаємовідносинам з ТОВ «Юкмакс», ТОВ «Таверс», ТОВ «Маркет-Строй Ко» грунтувались саме на підставі складених актів.

Відповідач дійшов висновку про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 1 652 545грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового періоду) за листопад 2011 року в сумі 114 788грн.

Враховуючи наведені обставини суд не погоджується з висновками податкового органу з наступних підстав.

Відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованими як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. .

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Зокрема згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів, вартість яких відноситься до валових витрат підприємства. Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Юкмакс», ТОВ «Таверс», ТОВ «Маркет-Строй Ко» зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

На думку суду, позивач, не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Судом не приймаються посилання відповідача в Акті перевірки на факт нікчемності угод між позивачем та ТОВ «Юкмакс», ТОВ «Таверс», ТОВ «Маркет-Строй Ко» з висновків актів перевірки вищезазначених підприємств, якими встановлено, що усі операції не спричиняють реального настання правових наслідків, отже, є нікчемними в силу закону. Оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Юкмакс», ТОВ «Таверс», ТОВ «Маркет-Строй Ко» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідають вимогам чинного законодавства.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 15.05.2013р. №00021522-2 та №00021822-2 є безпідставними та неправомірними, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Укрспецпеалізація» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесених ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецреалізація» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №00021522-2 від 15.05.2012р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №00021822-2 від 15.05.2012р.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 15.10.2013р.

Суддя В.В. Амельохін