Постанова

від 30.09.2013 по справі 805/12576/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2013 р. Справа №805/12576/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 годин 50 хвил.

Донецький окружний адміністративний суд в складі: судді Бєломєстнова О.Ю.

при секретарі Сімонові Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНРІФ" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.07.2013 року № 0010311501,

за участю:

представника позивача Мазнєва В.А.

представник відповідача не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОНРІФ" звернулося до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування повідомлення - рішення від 12.07.2013 року № 0010311501.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість. За результатами перевірки складений акт № 2054 від 29.05.2013р.

На підставі цього акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.07.2013 року № 0010311501, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 32096,00 грн., у тому числі за основним платежем 25677,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 6419,00 грн.

Позивач не згоден з даним податковим повідомленням-рішенням в повному обсязі. Посилаючись на Податковий кодекс України та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджений наказом Міністерством фінансів України від 25.11.2011 року № 1492 вважає, що податковим органом неогрунтовано зроблено висновок про те, що ним неправомірно сформований податковий кредит у зв'язку з несвоєчасним поданням первинних документів, що підтверджують факт сплати податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг до додатку 8 до декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року, чим порушений абз. 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав через канцелярію суду заяву про розгляд справи без його участі, адміністративний позов не визнав з підстав, які викладені у письмових запереченнях (а.с.58-60). Зазначає, що проведеною камеральною перевіркою даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість були встановлені порушення п. 198.6, п. 198.8 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість по декларації за квітень 21013 року на суму 25676,80 грн.

Такого висновку відповідач дійшов з огляду на те, що позивачем була надана декларація з податку на додану вартість за квітень 2013 року від 20.05.2013 року № 9029181704 разом з додатком 8 до декларації «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) Д8» без первинних документів, чим порушено вимоги п. 201. 10 ст. 201 Податкового кодексу України. Копії платіжного доручення та видаткової накладної позивачем були надані лише 24.05.2013 року. Тобто позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 25676,80 грн. по контрагенту, який не включив податкову накладну до Єдиного реєстру податкових накладних. Таким чином, позивачем порушено п. 198.6, п. 198.8 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет. У зв'язку з цим, відповідач вважає правомірним спірне податкове повідомлення-рішення та просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОНРІФ" 02.03.2011р. ареєстрований виконавчим комітетом Донецької міської ради, свідоцтво серії А01№714663, код ЄДРПОУ 37545816.

Відповідач - орган державної податкової служби, який у даній справі реалізує функції, передбачені ст.ст. 19-1, 20, 95 Податкового кодексу України, а тому є суб'єктом владних повноважень.

Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька Донецькій області Державної податкової служби була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності позивача з податку на додану вартість. За результатами перевірки складений акт № 2054 від 29.05.2013р. (надалі - Акт перевірки). Цим актом встановлено, що позивачем до податкової звітності за квітень 2013 року № 9029181704 від 20.05.2013 року подано додаток 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) Д8». У цьому додатку вказані податкові накладні, отримані з порушенням продавцем - ТОВ «Інтер-ліга» порядку заповнення податкових накладних. У встановлений термін подання декларації за квітень 2013 року до заяви не надано копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарі/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З наведених підстав відповідач дійшов висновку про порушення п. 198.6, п. 198.8 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість по декларації за квітень 2013 року на суму 25676,80 грн.

На підставі цього акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.07.2013 року № 0010311501, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 32096,00 грн., у тому числі за основним платежем 25677,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 6419,00 грн.

Надалі позивач звернувся зі скаргою від 26.07.2013 року № 26/07/13-2 до Головного управління Міндоходів у Донецькій області. Рішенням Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 16.08.2013 року №2469/10/05-99-10-04-12-5 скаргу залишено без задоволення, а рішення без змін.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та заперечень на неї відповідача, пояснень представника позивача у судовому засіданні, між сторонами відсутній спір щодо фактичних обставин справи. Причиною виникнення спору є різне тлумачення сторонами положень Податкового кодексу України в частині наслідків несвоєчасного подання документів, що підтверджують факт сплати податку на додану вартість до додатку 8 до декларації з ПДВ.

Суд вважає, що позовні вимоги про скасування спірного податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню виходячи з наступних встановлених обставин.

Судом встановлено, що між ТОВ «ДОНРІФ» (Покупець) та ТОВ «ІНТЕР-ЛІГА» (Постачальник) був укладений договір поставки від 01.04.2013 року № 2013/1-04 (надалі - Договір) (а.с. 38). Відповідно до Договору предметом є поставка покупцю цементу в кількості 136 тон. В подальшому була укладена додаткова угода від 22.04.2013 року № 1 до Договору згідно якої, була змінена ціна товару.

Постачальником - ТОВ «ІНТЕР-ЛІГА» була виписана податкова накладна від 17.04.2013 року № 1 на суму 22506,00 грн. Надалі, з урахуванням додаткової угоди від 22.04.2013 року № 1 постачальником був виписаний розрахунок коригування кількісних і якісних показників до податкової накладної від 17.04.2013 року № 1 та нова податкова накладна від 22.04.2013 року № 2 на суму 25675,80 грн.

На підтвердження виконання даного договору позивач надав копії платіжного доручення від 17.04.2013 року № 343, банківської виписки, видаткову накладну від 22.04.2013 року на суму 25676,80 грн. Наявність перелічених документів у позивача не є спірною. Вони були надані під час камеральної перевірки.

В подальшому позивачем була надана декларація з податку на додану вартість за квітень 2013 року № 9029181704 від 20.05.2013 року разом з додатком 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) Д8».

24.05.2013 року позивачем були надані відповідачеві копії первинних документів, що підтверджують факт сплати податку на додану вартість у зв'язку з придбанням таких товарі/послуг, а саме, копії платіжного доручення та видаткової накладної.

При оцінці зібраних у справі доказів суд виходить з наступного.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Тобто підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг є подання заяви із скаргою на такого постачальника.

Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерством фінансів України від 25.11.2011 року № 1492 (далі - Порядок № 1492) затверджені форми податкової звітності з податку на додану вартість: податкова декларація з податку на додану вартість; уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок; розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України, що додаються.

Пунктами 13, 14, 21 вищенаведеного Порядку встановлено, що у складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації) та копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних. Додатками до декларації є у тому числі заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) (додаток 8). У разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) та копії документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу.

Платники, які подають податкову звітність в електронному вигляді, подають копії таких документів окремо у порядку, визначеному для подання податкової звітності у паперовому вигляді.

Таким чином платник податку набуває право на податковий кредит у разі додавання до декларації з ПДВ додатку 8 та подачі до контролюючого органу зазначених первинних документів.

Судом встановлено, що на момент перевірки контролюючим органом були одержані як додаток 8 до декларації позивача з ПДВ за квітень 2013 року, так і первинні документи, передбачені п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. Цей додаток разом з документами надає право платнику податку на включення до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про відсутність такого права внаслідок несвоєчасного подання зазначених документів позивачем. Дослівне тлумачення положень п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України свідчить про те, що підставою для включення сум податку до податкового кредиту є саме заява платника до якої останній зобов'язаний додати копії документів. З цього слідує, що сукупність документів та заяви надає платнику податку право на відповідний податковий кредит. Така сукупність була забезпечена позивачем 24.05.2013 року, коли він надав до податкового органу необхідні первинні документи.

Це мало місто до початку перевірки, яка була проведена 29.05.2013 року. Тобто на час проведення перевірки підстави для формування позивачем податкового кредиту за квітень 2013 року існували.

Законодавством прямо не визначені наслідки подання заяви та додатків до неї не одночасно. Більш того, п. 21 Порядку № 1492 прямо передбачає неодночасне подання додатку 8 та копії документів (у випадку, коли звітність подається в електронному вигляді, а документи в поперовому). Тому суд при прийнятті постанови вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України. Згідно з нею у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи, що однозначного трактування обов'язку платника податку одночасно подавати заяву та документи не існує, а наслідки несвоєчасного подання прямо не передбачені у законодавстві, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог.

Суд також приймає до уваги, що однією із засад податкового законодавства (п.4.12 ст. 4 Податкового кодексу України) є рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів дискримінації, забезпечення однакового підходу до всіх платників податків. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначальним для застосування відповідальності є відсутність податкових накладних саме на момент проведення перевірки платника податку. Заява з доданими до неї документами аналогічно податковій накладній є також підставою для включення сум податку до податкового кредиту. Тому відповідальність має застосовуватися до платника податку також у випадку відсутності заяви та додатків до неї саме на момент проведення перевірки.

Зібраними у справі доказами судом перевірені обставини, з яких виходив відповідач при прийняті оспорюваного податкового повідомлення-рішення. Частина цих обставин не знайшла свого підтвердження, висновки щодо інших обставин не відповідають вимогам законодавства, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНРІФ" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.07.2013 року № 0010311501 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 12.07.2013 року № 0010311501 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 32096,00 грн. в тому числі за основним платежем у сумі 25677,00 грн. та штрафними санкціями у сумі 6419,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНРІФ" (83122, м. Донецьк, вул. Гірнича, 38/1, ЄДРПОУ 37545816) витрати зі сплати судового збору у розмірі 320,96 грн. (триста двадцять гривень 96 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 30 вересня 2013р. Постанова виготовлена в повному обсязі 07 жовтня 2013р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.