Постанова

від 04.10.2013 по справі 823/2896/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2013 року справа № 823/2896/13-а

м. Черкаси

10 год. 19 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Паламар П.Г.,

при секретарі: Овсієнко О.І. ,

за участю представника позивача Грязона Р.М. - за довіреністю, представника відповідача Павленко М.В. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Теплосервіс-2000» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2013 року приватне підприємство «Теплосервіс-2000» (далі - позивач) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0003732301 від 13.08.2013 року, №0003722301 від 13.08.2013 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується, вважає їх протиправними з огляду на те, що висновок податкового органу про порушення ПП «Теплосервіс-2000» п. 138.2. ст.138, 139.1.9. п.139.1. ст.139; п. 198.1., п.198.3. та п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України при включені до податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат відповідних сум у зв'язку з укладанням та виконанням господарських договорів з ТОВ «Компанія «Мармур», є безпідставним, таким, що не грунтується на матеріалах перевірки та незаконним.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував повністю з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Позивач - приватне підприємство «Теплосервіс-2000» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Черкаської міської ради 03.02.1999р. за №7496, ідентифікаційний код 30284785, станом на дату складання акту перевірки перебувало на обліку в ДПІ у м. Черкасах з 08.02.1999р., у період, за який проводилася перевірка, було платником податків на додану вартість з 01.01.10 по 31.12.12, згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 29.08.2008р. №100143271, платником податку на прибуток, платником єдиного податку за ставкою 6%, платником податку з доходів фізичних осіб, платником комунального податку, платником податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, екологічного податку.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлення ДПІ у м. Черкасах від 19.04.2013 року № 258/17-0, від 22.04.2013р. №197/23-0 та від 22.04.2013р. №125/01-1, на підставі п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПКУ), посадовими особами відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка приватного підприємства «Теплосервіс 2000» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавство за період з 01.01.10 по 31.12.12р., про що складено акт від 24.05.2013 року № 208/22-11/30284785.

Відповідачем у акті зроблено висновок щодо порушення ПП «Теплосервіс 2000»:

1. вимог п. 138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, у тому числі за ІV квартал 2011 року;

2. вимог п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.4, п.201.6, п. 201.10, п.201.11 ст.201 ПКУ, в результаті чого донараховано податок на додану вартість на загальну суму 430159 грн., за грудень 2011р. у сумі 48348 грн., за травень 2012р. у сумі 207858 грн., за червень 2012р. у сумі 105904 грн., за липень 2012р. у сумі 22870 грн., за жовтень 2012р. у сумі 36893 грн., за листопад 2012 р. у сумі 8286 грн.;

3. п.4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого ПКМУ 01.03.09 за №303, зі змінами та доповненнями, в результаті чого товариством занижено суму збору за забруднення навколишнього природного середовища за І квартал 2010 року в загальному розмірі на 74, 98 грн.;

4. вимог п.п.242.1.1 п.242.1 ст.242 та п.249.3 ст.249 ПКУ, в результаті чого підприємством занижено суму екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення за І-ІV квартали 2011 року в загальному розмірі на 369,16 грн., в тому числі: за І квартал 2011 року на 93,84 грн., за ІІ квартал 2011 року на 116,61 грн., за ІІІ квартал 2011 року на 99, 02 грн., за ІV квартал 2011 року на 59,69 грн.;

5. вимог пп.168.1.1, пп.168.1.2, п.168.1 ст. 168 ПКУ, а саме: станом на 01.04.13 не нарахований, не утриманий та не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 5830,00 грн.

02.07.2013 року відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення: № 0003322301, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 472671 грн. та штрафні санкції у сумі 104939 грн., всього на загальну суму 576939 грн.;

№0003332301, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 430159 грн. та штрафні санкції у сумі 107540 грн., всього на загальну суму 537699.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач 12.07.2013 року подав скаргу до Головного управління Міндоходів у Черкаській області.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 07.08.2013 року №4662/23-00-10-0210 скаргу позивача задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.07.2013р. №0003322301 на суму 114896 грн., а в іншій частині на суму 462043 грн. залишено без змін; скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.07.2013р. №0003332301 на суму 116908 грн., а в іншій частині на суму 420791 грн. залишено без змін.

Згідно п.п.60.1.3 п.60.1 ст.60 ПКУ, податкове повідомлення - рішення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу (п.60.4 ст. 60 ПКУ).

13.08.2013 року ДПІ у м. Черкасах прийняла нові податкові повідомлення-рішення: №0003732301, яким визначила грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 36632 грн. та штрафні санкції у сумі 84159 грн., а всього - 420791 грн.;

№0003722 3 01, яким визначила грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 369634 грн. а штрафні санкції у сумі 92409 грн., а всього - 462043 грн.

На підтвердження реальності вчинених операцій й виконання господарських зобов'язань щодо придбання товарів та послуг позивачем надано суду та досліджено договір купівлі-продажу товарів №4-05-12 від 04.05.2012р., укладеного між ТОВ «Компанія Мармур» (постачальник) та ПП «Теплосервіс-2000» (покупець). Виконання вказаного договору підтверджується видатковою накладною №549 від 31 травня 2012 року, видатковою накладною №МP-0000548 від 31 травня 2012 року, податковою накладною за порядковим номером 10000 та 1001.

Також між ПП «Теплосервіс-2000» (замовник) та ТОВ «Компанія Мармур» (підрядник) були укладені договори підряду, згідно яких підрядник зобов'язувався провести роботи з розробки документації по встановленню обладнання; установки обладнання; розробки документації по встановленню систем кондиціювання; розроблення ескізного проекту на монтаж систем кондиціювання та вентиляції.

Як вбачається із матеріалів справи вищезазначені роботи підрядником були виконані, що підтверджується: по договору підряду від 11.05.2012р. №8-05-12 - довідкою про вартість виконаних робіт / та витрат за липень 2012 року, актами №13, №0000605 та №1, податковою накладною 605, по договору підряду від 11.05.2012р. №8/1-05-12 - актами №0000606, №3, №2 довідкою про вартість виконаних будівельних робіт / та витрат за липень 2012 року, податковою накладною 606 та 947, по договору підряду від 11.05.2012р. №8/2-05-12 - актами №0000604, №2, по договору підряду від 11.05.2012р. №9-05-12 - довідкою про вартість виконаних робіт / та витрат за вересень 2012 року, актом №1 приймання виконаних підрядних робіт, податковими накладними 604, 444, 633, 672, 926, 999, по договору підряду від 14.05.2012р. №12-05-12 - довідкою про вартість виконаних робіт / та витрат за червень 2012 року, актами №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13, податковими накладними 26, 40, 63, 95, 130,151, 180, 209, 236, 269, 304, 333, 359, по договору підряду від 18.06.2012р. №18-06-12 - довідкою про вартість виконаних робіт / та витрат за червень 2012 року, актами №1, №2, податковими накладними за порядковими номерами 869, 870.

Оплату придбаних робіт позивачем проведено перерахуванням коштів на рахунок підрядника - ТОВ «Компанія Мармур», що підтверджується платіжним дорученням №769 від 10 липня 2012 року на суму 12400 грн. 00 коп. та №770 від 10 липня 2012 року на суму 26800 грн. 00 коп., №805 від 08 серпня 2012 року на суму 52000 грн. 00 коп., №702 від 23 травня 2012 року на суму 350000 грн. 00 коп., №806 від 09 серпня 2012 року на суму 40640 грн. 00 коп., №737 від 13 червня 2012 року на суму 93148 грн. 00 коп., №721 від 31 травня 2012 року на суму 34452 грн. 00 коп., №703 від 24 травня 2012 року на суму 200000 грн. 00 коп., №1 від 30 травня 2012 року на суму 49000 грн. 00 коп., №720 від 31 травня 2012 року на суму 49000 грн. 00 коп., №2 від 17 травня 2012 року на суму 555000 грн. 00 коп., №738 від 13 червня 2012 року на суму 650000 грн. 00 коп.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПКУ встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім цього, пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого), у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п.201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п.201.8 ст.201 ПК України).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПКУ встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції. Законом, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон України №996).

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України № 996 - бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України № 996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, ПП «Теплосервіс-2000» та ТОВ «Компанія Мармур» належним чином оформили договірні правовідносини, первинні документи бухгалтерської й податкової звітності, які за своєю формою та змістом відповідають встановленим вказаним вище вимогам, підписані уповноваженими особами та скріплені печатками.

Суд зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, судом встановлено, що умови укладених договорів виконані, про що свідчать первинні документи.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» зазначено, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що за наявності у ПП «Теплосервіс -2000» первинних документів, що були досліджені під час розгляду справи, позивачем підтверджено правомірність формування податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за перевіряємий період, в зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 2. ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст.94 КАС України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 9, 69-70, 86, 94, 97, ст.ст.158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах від 13.08.2013 року №0003732301.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах від 13.08.2013 року №0003722301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Теплосервіс - 2000» сплачений судовий збір в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.Г.Паламар

Повний текст постанови виготовлений 09 жовтня 2013 року