Постанова

від 08.10.2013 по справі 826/14946/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 жовтня 2013 року 09:37 № 826/14946/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Лардан» до відповідачаДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03.2013 р. № 0001932220 та № 0001942220 за участю представників сторін:

від позивача: Мацюк Л.А. (довіреність № б/н від 01.10.2013 р.)

від відповідача: Ярошинський І.М. (довіреність № 876/9/26-53-10-19 від 31.07.2013 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 08.10.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Лардан» звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03.2013 р. № 0001932220 та № 0001942220.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.09.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 826/14946/13-а та призначено справу до судового розгляду на 08.10.2013 р.

В судовому засіданні 08.10.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 13.03.2013 р. № 0001932220 та № 0001942220.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що при проведенні перевірки, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення ТОВ «Лардан» вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV, п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за № 88, щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 140 627,00 грн., в т.ч. по періодах: за III квартал 2010 року на суму 140 627,00 грн., а також п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) та п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV, п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за № 88, щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 112 500,00 грн., а саме: у серпні 2010 року на суму 90 833,00 грн., та у вересні 2010 року на суму 21 667,00 грн.

На думку представника позивача позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправним та підлягають скасуванню.

Представник відповідача подав письмові заперечення проти позову та в судовому засіданні 08.10.2013 р. проти позову також заперечив і просив суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначив, що матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагентів позивача ПП «Клер Шато Фіорд» та ТОВ «Компанія «Вайліс», а саме те, що таку контрагенти позивача здійснювали фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, зазначені товариства не набули цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ПП «Клер Шато Фіорд» та ТОВ «Компанія «Вайліс» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання (валові витрати) так і податковий кредит.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Лардан» (код ЄДРПОУ 32849392) з питань фінансово-господарських відносин із Приватним підприємством «Клер Шато Фіорд» (ЄДРПОУ 32395460) та з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вайліс» (ЄДРПОУ 36445186) за період діяльності з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року, а саме в частині дотримання позивачем вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 25.02.2013 року № 731/22-221-32849392, в якому встановлені порушення позивачем вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV, п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за № 88, щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 140 627,00 грн., в т.ч. по періодах: за III квартал 2010 року на суму 140 627,00 грн., а також п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) та п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV, п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за № 88, щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 112 500,00 грн., а саме: у серпні 2010 року на суму 90 833,00 грн., та у вересні 2010 року на суму 21 667,00 грн.

Так, в Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентами:

- Приватним підприємством «Клер Шато Фіорд» (код ЄДРПОУ 32395460), щодо надання останнім на користь позивача послуг з поставки товару (піску річкового у великих обсягах та на значні суми);

- Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вайліс» (код ЄДРПОУ 36445186), щодо надання останнім на користь позивача послуг з поставки товару (піску річкового у великих обсягах та на значні суми).

На підставі вказаних висновків Акта перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 13.03.2013 р. № 0001932220, за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 175 784 грн, з яких 140 627 грн. - за основним платежем та 35 157 грн. - за штрафними санкціями;

- від 13.03.2013 р. № 0001942220, за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 140 625 грн., з яких 112 500 грн. - за основним платежем та 28 125 грн. за штрафними санкціями.

За наслідками оскарження позивачем зазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку до податкових органів вищих інстанцій, скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Однак, вважаючи такі податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 13.03.2013 року № 0001932220 та № 0001942220 - протиправними, позивач оскаржив їх у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п. 63.11 ст. 63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, згідно п. 4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу ДПС приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

В позовній заяві та в судовому засіданні представник позивача не заявляв позовних вимог, які б стосувалися не дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

Так, згідно наявних матеріалів справи, у перевіряємому періоді (з 01.07.2010 р. по 31.12.2010 р.) позивач мав взаємовідносини з контрагентами:

- Приватним підприємством «Клер Шато Фіорд» (код ЄДРПОУ 32395460), щодо надання останнім на користь позивача послуг з поставки товару (піску річкового у великих обсягах та на значні суми);

- Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вайліс» (код ЄДРПОУ 36445186), щодо надання останнім на користь позивача послуг з поставки товару (піску річкового у великих обсягах та на значні суми).

Господарські правовідносини між позивачем та ПП «Клер Шато Фіорд», а також ТОВ «Компанія «Вайліс» здійснювались на підставі договорів поставок № В-0107/10 від 28.07.2010 р. та № 0107/10 від 28.07.2010 р., за якими контрагентами на користь позивача постачався товар (річковий пісок у великих обсягах та на значні суми), та відповідно до умов яких ПП «Клер Шато Фіорд» та ТОВ «Компанія «Вайліс» виставлялись рахунки-фактури, з оформленням податкових та видаткових накладних, а позивачем сплачувались кошти за поставлений товар на рахунки контрагентів у банках.

Зокрема, відповідно до умов п. 1.1 ст. 1 та п.3.1 ст. 3 зазначених Договорів поставки, відповідно до рахунків-фактур, а також згідно специфікацій на товар, ПП «Клер Шато Фіорд» та ТОВ «Компанія «Вайліс» власними силами здійснювали доставку товару на адресу позивача.

За наслідками таких правовідносин із контрагентами ПП «Клер Шато Фіорд» та ТОВ «Компанія «Вайліс», на підставі виписаних податкових накладних № 070903 від 07.09.2010 року, № 140905 від 14.09.2010 р. та № 300806 від 30.08.2010 р. на загальну суму ПДВ 112 500,00 грн., позивачем у перевіряємому періоді формувалися валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

Однак, з приводу правомірності (чинності) зазначених правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами ПП «Клер Шато Фіорд» та ТОВ «Компанія «Вайліс» (їх товарності), наявними доказами у справі підтверджується наступне.

Приватне підприємство «Клер Шато Фіорд» (код ЄДРПОУ 32395460) зареєстроване Яготинською районною державною адміністрацією у Київський області № 1351102000 від 11.08.2004 р.

Директор та головний бухгалтер - ОСОБА_6, (іпн. 3101023599).

Юридична адреса підприємства: м. Яготин, вул. Сільгосптехніки, 1.

На дату написання Акта ПП «Клер Шато Фіорд» має стан - 8 (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням).

Свідоцтво платника ПДВ № 14109285 від 19.08.2004 р. анульовано 11.05.2011 р.

Крім того, як підтверджується наявними матеріалами справи, в провадженні СВ ПМ ДПІ Шевченківському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа № 80-0263, порушена за ст. 212 ч. 3 КК України щодо службових осіб ТОВ «Медіа-Трейд Україна» (код ЄДРПОУ 34819946) за фактом ухилення від сплати податків в особо великих розмірах шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) серед яких значаться ПП «Клер Шато Фіорд» та ТОВ «Компанія «Вайліс».

Так досудовим слідством по зазначеній кримінальній справі встановлено, що вище перелічені підприємства з ознаками фіктивності упродовж 2009-2011 років використовувались в злочинних схемах для створення штучної видимості законності здійснення фінансово-господарських операцій з метою незаконного завищення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ та ухилення від сплати податків реально діючими підприємствами.

Проведеними в ході досудового слідства по справі слідчими діями та оперативно-розшуковими заходами виявлено та доведено злочинну діяльність невстановлених осіб, причетних до створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, що підтверджується як вилученими під час обшуків речовими доказами, так і зізнавальними свідченнями осіб, які є свідками фіктивного підприємництва.

Так в ході проведених обшуків та оглядів, контролюючими органами було виявлено та вилучено комп'ютерну техніку, систему «Клієнт-банк», первинну фінансово-господарську, бухгалтерську, звітну документацію підприємств з ознаками фіктивності ПП «Клер Шато Фіорд» та ТОВ «Компанія «Вайліс», які упродовж 2009-2011 років використовувались в злочинних схемах зі створення штучної видимості законності здійснення фінансово-господарських операцій з метою незаконного завищення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ та ухилення від сплати податків реально діючими підприємствами.

Зокрема, допитана як свідок ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, підтвердила, що їй відомі вищезазначені підприємства, які були створені та використовувалися протягом 2009-2011 р.р. без мети ведення фінансово-господарської діяльності, а з метою надання послуг по конвертації безготівкових грошових коштів в готівку різним СПД; поставка товарів та надання послуг від наданих фіктивних підприємств на адресу клієнтів оформлювались лише по документах, а фактично товар на поставлявся та послуги не надавались.

Крім того, відповідно до протоколу допиту директора та засновника ПП «Клер Шато Фіорд» ОСОБА_6 від 06.08.2012 р., останній, будучи допитаним ст. слідчим СВ відділу МВС Росії по Шатковському району Радіоновим ОТ. по кримінальній справі № 05-8685, пояснив, що жодного відношення до реєстрації підприємства не має, жодних документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності ПП «Клер Шато Фіорд» він не підписував, банківські рахунки не відкривав, печатки не отримував, підприємницькою діяльністю не займався, та про дане підприємство чує вперше.

Також, як вбачається з наявних у справі доказів, до ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшов Акт від ДПІ у Вишгородському районі м. Вишгород від 13.02.2012 р. № 282/23-1/36445186 «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Компанія Вайліс» (код ЄДРПОУ 36445186) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 22.05.2009 року по 31.12.2011 року. Відповідно до даного Акта встановлено наступне.

Директор та головний бухгалтер ТОВ «Компанія «Вайліс» (контрагента позивача) ОСОБА_10 - громадянин Російської Федерації та згідно інформації Прикордонної служби України за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2012 р. (період перевірки позивача) перетинав державний кордон України лише одного разу: 27.11.2009 р. о 06:10 год (в'їзд) - 28.11.2009 р. о 00:15 год (виїзд).

Також в протоколі допиту свідка ОСОБА_10 від 18.07.2012 р., отриманого за наслідками досудового слідства по кримінальній справі, останній пояснив, що ТОВ «Компанія «Вайліс» (директором та головним бухгалтером якого він числиться) - йому не знайоме, дане підприємство він не реєстрував та не має жодного відношення до його фінансово-господарської діяльності, а саме: будь-яких документів щодо здійснення господарських операцій не підписував та нікого на це не уповноважував, податкової звітності не формував та до податкового органу не подавав.

Крім того, в Акті від 13.02.2012 р. № 281/23-1/36445186 «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Компанія Вайліс» (код ЄДРПОУ 36445186) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 22.05.2009 р. по 31.12.2011 р., встановлені висновки про порушення ТОВ «Компанія «Вайліс» (контрагентом позивача):

- ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Компанія Вайліс» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

- перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 18.12.2009 року по 31.12.2011 року, які підпадають під визначення ст. 134, 138 р. III Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ.

- перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 18.12.2009 року по 31.12.2011 року, які підпадають під визначення ст.185, 198 р. V Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ.

А отже, на думку контролюючого органу, вищевикладене у сукупності свідчить про відсутність у контрагентів позивача ТОВ «Компанія Вайліс» та ПП «Клер Шато Фіорд» адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань по укладених угодах та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.

Перевіривши наявні у справі докази та вивчивши норми чинного законодавства з даного приводу, суд погоджується із такою позицією податкового органу, зважаючи зокрема на наступне.

Як було зазначено вище, та не було жодними допустимими доказами по справі спростовано позивачем, директор та головний бухгалтер ТОВ «Компанія «Вайліс» (контрагента позивача) ОСОБА_10 - громадянин Російської Федерації, згідно інформації Прикордонної служби України перетинав державний кордон України лише одного разу: 27.11.2009 р. о 06:10 год (в'їзд) - 28.11.2009 р. о 00:15 год (виїзд).

Отже, в даному випадку, є незрозумілим яким саме чином ОСОБА_10 (громадянин Російської Федерації), не знаходячись на території України, мав змогу виконувати обов'язки директора та головного бухгалтера ТОВ «Компанія «Вайліс» (особи, що укладає та підписує господарські договори та інші первинні документи по них) в період здійснення взаємовідносин із позивачем та виписки податкових накладних: у вересні 2010 р.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, вся первинна документація по господарських взаємовідносинах із позивачем від імені ТОВ «Компанія «Вайліс» підписувалася саме ОСОБА_10, хоча при допиті в якості свідка по кримінальній справі останній пояснив, що про діяльність такого підприємства (ТОВ «Компанія «Вайліс») йому не відомо, будь-яких документів щодо здійснення господарських операцій він не підписував та нікого на це не уповноважував, податкової звітності не формував та до податкового органу не подавав.

Таким чином, у зв'язку із тим, що директор та головний бухгалтер ТОВ «Компанія «Вайліс» ОСОБА_10 є громадянином Росії та за період діяльності ТОВ «Компанія «Вайліс» (відношення до якого останній не визнав), перетинав кордон із Україною один раз, така особа фактично не могла здійснювати господарську діяльність (управління підприємством) з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

З даного приводу, як також підтверджується наявними матеріалами справи, вся первинна документація по господарських взаємовідносинах із позивачем від імені ПП «Клер Шато Фіорд» підписувалася саме ОСОБА_6, хоча при допиті в якості свідка по кримінальній справі останній пояснив, що жодного відношення до реєстрації підприємства не має, жодних документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності ПП «Клер Шато Фіорд» він не підписував, банківські рахунки не відкривав, печатки не отримував, підприємницькою діяльністю не займався, та про дане підприємство чує вперше.

Таким чином, у зв'язку із тим, що директор та засновник ПП «Клер Шато Фіорд» ОСОБА_6 жодного відношення до реєстрації та господарської діяльності такого підприємства не має, така особа фактично не могла здійснювати господарську діяльність (управління підприємством) з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Зазначене відповідно підтверджує неможливість здійснення ТОВ «Компанія «Вайліс» та ПП «Клер Шато Фіорд» їх господарської діяльності, а отже свідчить про непідтвердження товарності вказаних операцій між суб'єктами господарювання, що є порушенням вимог Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та Податкового кодексу України.

Отже, оскільки позивачем формувався податковий кредит та валові витрати за наслідками правовідносин із контрагентами, первинна документація яких (договори, акти виконаних робіт (наданих послуг), податкові накладні) підписувалися невідомими особами (тобто без волевиявлення керівника підприємства), то внаслідок таких правочинів не можуть виникати як податкові зобов'язання (валові витрати) так і податковий кредит.

Зважаючи на таке, доказами по справі підтверджується, що такі контрагенти позивача ТОВ «Компанія «Вайліс» та ПП «Клер Шато Фіорд» здійснювали фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини ТОВ «Компанія «Вайліс» та ПП «Клер Шато Фіорд» з іншими контрагентами вчинялися без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку підтверджуються висновки відповідача, викладені в Акті перевірки щодо порушення позивачем наведених норм податкового законодавства.

Крім того, згідно наявних у справі доказів, стан платника ТОВ «Компанія «Вайліс» та ПП «Клер Шато Фіорд» - 8 «Внесено запис про відсутність за місцезнаходженням».

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно з частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Крім того, частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Відповідно до ст. 55 1 Господарського кодексу України визначено ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання , а саме:

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) та проваджує фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, та наявні у справі докази, суд погоджується із висновками відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача із ТОВ «Компанія «Вайліс» та ПП «Клер Шато Фіорд» носять характер фіктивного правочину, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечить моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦКУ), не виявляється за можливе встановити вільне волевиявлення учасників правочину - директор та головний бухгалтер підприємства заперечує щодо його відношення до діяльності товариства, та наголошує на не підписанні жодних первинних та бухгалтерських документів (ч. 3 ст. 203 ЦКУ) - посадові особи товариства та саме товариство за місцем його реєстрації не знаходяться, та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦКУ).

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ні позивачем ні його контрагентами ТОВ «Компанія «Вайліс» та ПП «Клер Шато Фіорд» не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 р. зі змінами та доповненнями, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб , відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Згідно вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Згідно з пунктом 3 статті 8 Розділу III Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) визначено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

В даному випаду, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами заперечено позивачем, податкові накладні від імені ТОВ «Компанія «Вайліс» та ПП «Клер Шато Фіорд» були виписані (підписані) невідомою особою, а отже на підставі таких неналежним чином оформлених податкових накладних не може формуватися податковий кредит та валові витрати.

Отже, враховуючи наведені вище факти, вбачається проведення контрагентами позивача ТОВ «Компанія «Вайліс» та ПП «Клер Шато Фіорд» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням) тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

Крім того, як підтверджується наявними у справі доказами, позивачем, ні до перевірки, ні до матеріалів справи не було надано передбачених чинним законодавством документів (доказів) на підтвердження фактичності (реальності здійснення) господарських операцій з контрагентами ТОВ «Компанія «Вайліс» та ПП «Клер Шато Фіорд» щодо поставки товару (річкового піску у великих обсягах та на значні суми) від зазначених контрагентів до позивача, зокрема: товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, довіреностей на одержання товару, тощо, а також не було надано доказів укладення такими контрагентами субпідрядних договорів із перевізниками з метою виконання договірних зобов'язань із позивачем щодо поставки товару, оскільки власними силами, за відсутності доведення наявності в останніх необхідних матеріальних (складських приміщень, вантажного транспорту) та трудових ресурсів, такі контрагенти позивача особисто не могли виконувати взяті на себе зобов'язання, хоча саме зазначене було передбачено умовами Договорів поставки.

Так, під поставкою розуміється будь-які операції, які передбачають передачу прав власності на такі товари (тобто коли має місце операція з відчуження майна з переходом права володіння користування та розпорядження ).

Тобто поставка - це матеріально-технічне постачання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання та їх подальша реалізація з метою отримання економічно-вигідного зиску та отримання прибутку.

Вищий адміністративний суд України в своєму інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначив: «Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Також, Верховним Судом України у справі № 21-737во09 (постанова від 08.09.2009 р.) зазначено: «здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суду слід звернути увагу і дати належну оцінку доводам ДПІ щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки таке може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій».

З даного приводу слід також наголосити на положеннях Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568) (далі - Наказ № 363).

Так, пунктами 1 та 11.3 Наказу № 363 встановлено, що дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається, а також Дорожній лист - це документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Згідно п. 8.23 Наказу № 363, Замовник зобов'язаний забезпечити контроль за дотриманням законодавства про охорону праці та норм по техніці безпеки при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт і несе повну відповідальність за всі наслідки невиконання ним цих законодавчих актів.

Відповідно до п. 8.25 Наказу № 363, час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 р. № 488/346 і введені в дію з 01.01.1996 р.

Вказаний Наказ є чинним на час розгляду даної справи та був чинним під час здійснення зазначених господарських операцій.

Відповідно до Наказу № 488/346 встановлено, що застосування затверджених даним наказом форм первинних документів є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності, а саме:

- подорожній лист вантажного автомобіля, ф. № 2;

- подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні", ф. № 1 (міжнародна);

- товарно-транспортна накладна, ф. № 1-ТН;

- талон замовника, ф. № 1-ТЗ.

Вантаж, не оформлений ТТН, не приймається до перевезення (п. 47 Статуту автотранспорту). Про факт надання автотранспортних послуг свідчать товарно-транспортні документи, дорожні листи вантажного автомобіля, що підтверджують рух вантажу від пункту відправлення до пункту призначення (передання вантажу одержувачу).

Відповідно п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. а № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (пункт 11.5 Правил). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7). В ТТН вказується дата, марка та номер автомобіля, номер подорожнього листа, назва автопідприємства, ПІП водія, вид перевезень, назва «Замовника», «Вантажовідправника», «Вантажоодержувача», адресу пункту навантаження та пункту розвантаження.

В графі «Відомості про вантаж» обов'язково вказується назва продукції, товару (вантажу), одиниця виміру, кількість, ціна, сума, кількість їздок, заїздів, підписи водія-експедитора та вантажоодержувача.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що використання товарно-транспортної накладної при здійсненні автомобільних перевезень є обов'язковим. Відсутність чи неправильне оформлення ТТН має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

В той же час, позивачем ні під час перевірки, ні в судовому засіданні не були надані належним чином оформлені товарно-транспортні накладні на підтвердження реальності надання послуг із постачання товару наведеними вище контрагентами ПП «Клер Шато Фіорд» та ТОВ «Компанія «Вайліс», а відповідно позивачем не було допустимими доказами по справі доведено товарності (фактичності здійснення) таких господарських операцій із вказаними контрагентами.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. № 207 «Про затвердження переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», передбачено, що для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення обов'язковим для водія юридичної особи необхідним є дорожній лист з відмітками про проведення медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Також, згідно спільного Наказу Міністерства транспорту та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 (далі - Наказ від 29 грудня 1995 року № 488/346) «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», п. 1 передбачено, що типовою формою первинного обліку роботи вантажного автомобіля, є зокрема «Подорожній лист вантажного автомобіля», ф. № 2.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами заперечено позивачем, під час проведення перевірки, ТОВ «Лардан» не було надано перевіряючим вищезазначених документів (подорожніх листів, товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання ТМЦ саме від контрагентів ПП «Клер Шато Фіорд» та ТОВ «Компанія «Вайліс») на підтвердження фактичності здійснення господарських операцій з постачання товару із контрагентами ПП «Клер Шато Фіорд» та ТОВ «Компанія «Вайліс», а також зазначених документів не було надано позивачем під час судового розгляду даної адміністративної справи.

Крім того, позивачем ні до перевірки, ні до матеріалів справи не було надано доказів укладення його контрагентами субпідрядних договорів із перевізниками з метою виконання договірних зобов'язань із позивачем щодо поставки товару, оскільки також того факту, що ПП «Клер Шато Фіорд» та ТОВ «Компанія «Вайліс» мають можливість особисто та власними силами виконати взяті на себе зобовязання з поставки товару (у великих обсягах та на значні суми), що відповідно передбачає необхідність наявності достатньої матеріально-технічної бази (складів, транспорту, інше) та достатніх трудових ресурсів - позивачем належними доказами у справі доведено не було.

Позивачем також не було допустимими доказами по справі доведено суду обґрунтованість причин не надання до перевірки та до матеріалів справи відповідних первинних документів, що є обов'язковими для підтвердження товарності операцій з постачання товару (зокрема товарно-транспортних накладних щодо переміщення товару від ПП «Клер Шато Фіорд» та ТОВ «Компанія «Вайліс» до позивача).

Враховуючи вищевикладене та наявні у справі докази вбачається, що господарські операції між позивачем та ПП «Клер Шато Фіорд», ТОВ «Компанія «Вайліс» об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентами ПП «Клер Шато Фіорд» та ТОВ «Компанія «Вайліс» мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність винесених ним податкових повідомлень-рішень від 13.03.2013 р. № 0001932220 та № 0001942220.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 14.10.2013 р.