Ухвала

від 12.12.2013 по справі 826/14946/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14946/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

12 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Беспалова О.О.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача Рудюк Є.І.,

від відповідача Коваленко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лардан» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 жовтня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лардан» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03.2013 р. № 0001932220 та № 0001942220.

Постановою Окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Лардан» (код ЄДРПОУ 32849392) з питань фінансово-господарських відносин із Приватним підприємством «Клер Шато Фіорд» (ЄДРПОУ 32395460) та з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вайліс» (ЄДРПОУ 36445186) за період діяльності з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року, а саме в частині дотримання позивачем вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток.

За результатами перевірки складено акт 25.02.2013 року № 731/22-221-32849392, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV, п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за № 88, щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 140 627,00 грн., в т.ч. по періодах: за III квартал 2010 року на суму 140 627,00 грн., а також п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) та п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV, п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за № 88, щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 112 500,00 грн., а саме: у серпні 2010 року на суму 90 833,00 грн., та у вересні 2010 року на суму 21 667,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 13.03.2013 р. № 0001932220, за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 175 784 грн, з яких 140 627 грн. - за основним платежем та 35 157 грн. - за штрафними санкціями; та № 0001942220, за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 140 625 грн., з яких 112 500 грн. - за основним платежем та 28 125 грн. за штрафними санкціями.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень спірні рішення було залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 13.03.2013 р. № 0001932220 та № 0001942220 протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ПП «Клер Шато Фіорд» та ТОВ «Компанія «Вайліс», за наслідками яких сформовано валові витрати та податковий кредит в періоді, що перевірявся, не мали реального характеру, оскільки в силу відсутності у контрагентів позивача виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, відсутність у підприємств необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, а так само здійснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, свідчить про неможливість здійснення господарської діяльності цими контрагентами.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню, оскільки договори є таким, що укладені без мети настання реальних наслідків, у контрагентів відсутні основні засоби для здійснення господарської діяльності, матеріально-технічні ресурси.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також відповідність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, вимогам законодавства.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в періоді, за який проводилась перевірка, позивач мав взаємовідносини з приватним підприємством «Клер Шато Фіорд» (код ЄДРПОУ 32395460), щодо надання останнім на користь позивача послуг з поставки товару (піску річкового у великих обсягах та на значні суми); та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вайліс» (код ЄДРПОУ 36445186), щодо надання останнім на користь позивача послуг з поставки товару (піску річкового у великих обсягах та на значні суми).

Господарські правовідносини між позивачем та ПП «Клер Шато Фіорд», а також ТОВ «Компанія «Вайліс» здійснювались на підставі договорів поставок № В-0107/10 від 28.07.2010 р. та № 0107/10 від 28.07.2010 р., за якими контрагентами на користь позивача постачався товар (річковий пісок у великих обсягах та на значні суми), та відповідно до умов яких ПП «Клер Шато Фіорд» та ТОВ «Компанія «Вайліс» виставлялись рахунки-фактури, з оформленням податкових та видаткових накладних, а позивачем сплачувались кошти за поставлений товар на рахунки контрагентів у банках.

Зокрема, відповідно до умов п. 1.1 ст. 1 та п.3.1 ст. 3 зазначених Договорів поставки, відповідно до рахунків-фактур, а також згідно специфікацій на товар, ПП «Клер Шато Фіорд» та ТОВ «Компанія «Вайліс» власними силами здійснювали доставку товару на адресу позивача.

За наслідками таких правовідносин із контрагентами ПП «Клер Шато Фіорд» та ТОВ «Компанія «Вайліс», на підставі виписаних податкових накладних № 070903 від 07.09.2010 року, № 140905 від 14.09.2010 р. та № 300806 від 30.08.2010 р. на загальну суму ПДВ 112 500,00 грн., позивачем у перевіряємому періоді формувалися валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

Однак, з приводу правомірності (чинності) зазначених правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами ПП «Клер Шато Фіорд» та ТОВ «Компанія «Вайліс» (їх товарності), наявними доказами у справі підтверджується наступне.

Приватне підприємство «Клер Шато Фіорд» (код ЄДРПОУ 32395460) зареєстроване Яготинською районною державною адміністрацією у Київський області № 1351102000 від 11.08.2004 р.

Директор та головний бухгалтер - ОСОБА_6 (іпн. НОМЕР_4).

Юридична адреса підприємства: м. Яготин, вул. Сільгосптехніки, 1.

На дату написання Акта ПП «Клер Шато Фіорд» має стан - 8 (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням).

Свідоцтво платника ПДВ № 14109285 від 19.08.2004 р. анульовано 11.05.2011 р.

На обґрунтування вимог адміністративного позову та підтвердження права на віднесення сум ПДВ, сплачених контрагентам, до податкового кредиту та формування валових витрат, позивачем було надано суду копії договорів поставки, податкові, видаткові накладні, специфікацію.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що надані первинні документи не є достатніми доказами фактичного здійснення господарських операцій за відсутні доказів транспортування товару, відсутності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, як передбачено умовами договору, та подальшого використання його у власній господарській діяльності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не підтверджуються, виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Виходячи з цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з ПП «Клер Шато Фіорд» та ТОВ «Компанія Вайліс» не мали реального характеру.

До 01.01.2011 року порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.5.1 п.7.5 зазначеної статті було передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Наведена правова позиція відображена також і в п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 р.V Податкового кодексу України, що набув чинності з 01.01.2011 року.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, надані позивачем первинні документи не підтверджують реального здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Клер Шато Фіорд» та ТОВ «Компанія Вайліс» у спірний період та подальшого використання наданих послуг у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту не підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Клер Шато Фіорд» та ТОВ «Компанія Вайліс», відповідає дійсним обставинам справи.

Перевіряючи висновки відповідача щодо порушення позивачем п.п. 5.2.1, п. 5.2., п.п. 5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на суму140 627 грн., колегія суддів виходить з наступного.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.8 цієї статті.

Отже, вищезазначеними нормами прямо передбачено включення до складу валових витрат будь - яких витрат за виключенням встановлених у самому Законі обмежень. Саме таке обмеження і встановлено в Законі у вигляді основного критерію віднесення витрат до валових - безпосередній зв'язок з господарською діяльністю підприємства - платника податку.

Частиною 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення i зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.

Як встановлено судом першої інстанції, директор та головний бухгалтер ТОВ «Компанія «Вайліс» (контрагента позивача) ОСОБА_7 - громадянин Російської Федерації, згідно інформації Прикордонної служби України перетинав державний кордон України лише одного разу: 27.11.2009 р. о 06:10 год (в'їзд) - 28.11.2009 р. о 00:15 год (виїзд).

Як встановлено колегією суддів, первинні документи по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Компанія «Вайліс» в період, охоплений перевіркою (вересень 201 року), підписані ОСОБА_7

Виходячи з цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у зв'язку із тим, що директор та головний бухгалтер ТОВ «Компанія «Вайліс» ОСОБА_7 є громадянином Росії та за період діяльності ТОВ «Компанія «Вайліс», перетинав кордон із Україною один раз, така особа фактично не могла здійснювати господарську діяльність (управління підприємством) з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Таким чином, первинні документи, виписані ТОВ «Компанія «Вайліс» на виконання договору поставки з позивачем не підтверджує фактичного здійснення господарських операцій.

Стосовно господарських операцій позивача з ПП «Клер Шато Фіорд», то надані первинні документи в своїй сукупності не підтверджують реального характеру господарських операцій, а тому витрати, понесені позивачем за період, що перевірявся, при веденні фінансово-господарської діяльності з цими контрагентами не повинні приймати участь у формуванні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства за цей період, оскільки не підтверджуються відповідними первинними документами.

Посилання податкового органу на порушення позивачем вимог п.1, п.5 ст.203, п.1,2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України колегія суддів вважає недоречними у зв'язку з тим, що на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Колегія суддів вважає помилковими посилання суду першої інстанції на пояснення ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які є засновниками та директорами контрагентів позивача, з яких вбачається, що ТОВ «Компанія «Вайліс» та ПП «Клер Шато Фіорд» є фіктивними підприємствами, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, пояснення ОСОБА_6 та ОСОБА_7, на які посилається суд першої інстанції при вирішенні справи, не є допустимими та належними у справі доказами у розумінні вимог ст. ст. 70 та 72 КАС України, оскільки зазначені особи надавали свої покази в рамках порушеної кримінальної справи, по якій на момент ухвалення судом першої інстанції оскаржуваної постанови, відсутній вирок, який би встановлював вину певних осіб у вчиненні злочину та відповідні фактичні дані, які б мали значення для справи.

Одночасно суд звертає увагу, що наявність порушень податкового законодавства, що була встановлена відповідачем під час проведення перевірки, є приводом для застосування до відповідачів відповідальності, згідно з вимогами законодавства у сфері оподаткування, що і було зроблено податковим органом шляхом винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги позивача висновки суду першої інстанції не спростовують та відхиляються судом так, як є помилковими.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лардан»залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч.5 ст.254 КАС України)та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді І.О. Грибан О.О. Беспалов

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 16.12.2013 року

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Беспалов О.О.