Постанова

від 03.10.2013 по справі 826/14880/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 жовтня 2013 року 12:48 № 826/14880/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Форум-менеджмент Груп» до відповідачаДержавної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.09.2013 р. № 0007592220, від 04.09.2013 р. № 0007582220 та від 04.09.2013 р. № 0007602220 за участю представників сторін:

від позивача: Катющенко І.О. (довіреність № б/н від 23.07.2013 р.)

від відповідача: Жукова В.І. (довіреність № 1418/9/26-54-10-034 від 14.08.2013 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 03.10.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18.09.2013 р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Форум-менеджмент Груп» звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.09.2013 р. № 0007592220.

20.09.2013 р., до відкриття провадження у справі, позивачем ТОВ «Форум-менеджмент Груп» було подано до канцелярії суду заяву про зміну (уточнення позовних вимог), відповідно до якої позивач крім вже заявленої позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.09.2013 р. № 0007592220, також просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.09.2013 р. № 0007582220 та № 0007602220, що були прийняті за наслідками того ж самого Акта перевірки, що і податкове повідомлення-рішення від 04.09.2013 р. № 0007592220.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.09.2013 р. суддею Добрянською Я.І., з урахуванням змінених (уточнених) позовних вимог, було відкрито провадження у справі № 826/14880/13-а та призначено справу до судового розгляду на 03.10.2013 р.

В судовому засіданні 03.10.2013 р. представник позивача змінені (уточнені) позовні вимоги підтримав повністю та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 04 вересня 2013 року № 0007592220, від 04 вересня 2013 року № 0007582220, та від 04 вересня 2013 року № 0007602220;

- стягнути на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2 294 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 448 316,00 грн., в тому числі: за березень 2011 року в сумі 43 694,00 гривень, за квітень 2011 року в сумі 85 824,00 гривень, за травень 2011 року в сумі 159 399,00 гривень, за червень 2011 року в сумі 159 399,00 гривень, а також п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 749 175,00 грн., в тому числі: за 1-й квартал 2011 року на суму 199 248,30 грн., за 2-й квартал 2011 року на суму 549 926,50 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються допустимими доказами у справі, оскільки позивачем, у повній відповідності до вимог чинного законодавства, було включено до складу податкового кредиту та складу валових витрат суми сплачених коштів (суми ПДВ) по правовідносинах із контрагентами ТОВ «Дельта-Поліграф» (код ЄДРПОУ 36843085) та ТОВ «Альтаріон» (код ЄДРПОУ 37194316), що підтверджується відповідними первинними документами, наявними в матеріалах справи, а також податковими накладними, виписаними належним чином, оскільки на час здійснення таких правовідносин та складання відповідних первинних документів зазначені контрагенти позивача були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість; установчі документи таких контрагентів не були визнані в судовому порядку недійсними; а наявний вирок суду щодо засновника ТОВ «Альтаріон», яким останнього визнано винним у скоєні злочину, передбаченого ст. 205 ч. 1 КК України (придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), та звільненого від відповідальності на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 р. - не відноситься до періоду взаємовідносин позивача із ТОВ «Альтаріон» (був винесений пізніше, про що позивач відповідно знати не міг з об'єктивних причин), та зазначене не спростовує належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договорами, а також визначення сторонами всіх податкових зобов'язань для сплати до Державного бюджету (оскільки протилежного не було доведено відповідачем), внаслідок чого жодної матеріальної шкоди Державі завдано не було.

Так, як наголосив представник позивача, зазначені правовідносини із контрагентами ТОВ «Дельта-Поліграф» та ТОВ «Альтаріон» відбувалися на підставі договорів про надання рекламно-маркетингових послуг та послуг з обслуговування систем вентиляції та кондиціювання, а належне та повне виконання зобов'язань за такими правовідносинами підтверджується відповідними Актами здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) та податковими накладними, а сплата коштів за такими правовідносинами, що відбувалася у безготівковій формі на рахунок контрагентів, підтверджується виписками з банку по рахунках позивача, а також не заперечувалась відповідачем під час здійснення перевірки.

Крім того, як зазначив представник позивача, відповідачем жодними допустимими доказами по справі не було доведено, що контрагентами позивача ТОВ «Дельта-Поліграф» та ТОВ «Альтаріон» не визначалися в повному обсязі всі податкові зобов'язання по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, а відповідно і не було доведено завдання жодної шкоди Державному бюджету за наслідками таких правовідносин позивача із ТОВ «Дельта-Поліграф» та ТОВ «Альтаріон».

Відповідач позов не визнав, подав письмові заперечення проти позову, та в судовому засіданні 03.10.2013 р. просив суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагентів позивача ТОВ «Дельта-Поліграф» та ТОВ «Альтаріон», а саме те, що такі контрагенти позивача здійснювали фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, зазначені товариства не набули цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ТОВ «Дельта-Поліграф» та ТОВ «Альтаріон» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання (валові витрати) так і податковий кредит.

З приводу наведеного висновку про фіктивну діяльність контрагентів позивача ТОВ «Дельта-Поліграф» та ТОВ «Альтаріон», відповідач зазначив, що відносно засновника ТОВ «Альтаріон» - ОСОБА_5 Печерським районним судом м. Києва був винесений вирок по кримінальній справі № 1-610/12 від 10.12.2012 р., яким останнього визнано винним у скоєні злочину, передбаченого ст. 205 ч. 1 КК України (придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності), та звільненого від відповідальності на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 р., а щодо протиправної діяльності іншого контрагента позивача ТОВ «Дельта-Поліграф», по якому відсутній вирок суду, наявні пояснення директора ОСОБА_6 в матеріалах досудового слідства по кримінальній справі, в яких останній повідомив, що до діяльності вказаного підприємства не має відношення.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум-менеджмент Груп» (код ЄДРПОУ 35847749) з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати сум податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «Дельта-Поліграф» (код ЄДРПОУ 36843085) та ТОВ «Альтаріон» (код ЄДРПОУ 37194316) за період 01.01.2010 року по 31.12.2011 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 06 серпня 2013 року №309/26-54-22-02-10/35847748, в якому встановлені порушення позивачем вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 448 316,00 грн., в тому числі: за березень 2011 року в сумі 43 694,00 гривень, за квітень 2011 року в сумі 85 824,00 гривень, за травень 2011 року в сумі 159 399,00 гривень, за червень 2011 року в сумі 159 399,00 гривень, а також п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 749 175,00 грн., в тому числі: за 1-й квартал 2011 року на суму 199 248,30 грн., за 2-й квартал 2011 року на суму 549 926,50 грн.

В Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентами:

- ТОВ «Дельта-Поліграф» (код ЄДРПОУ 36843085), щодо надання останнім на користь позивача рекламно-маркетингових послуг (реклама на сіті-боксах, розтяжках, сіті-лайтах, банерах та інше), а також юридичних послуг (консультації по діючому законодавству, супроводження договорів та інше);

- ТОВ «Альтаріон» (код ЄДРПОУ 37194316), щодо надання останнім на користь позивача послуг з технічного обслуговування систем вентиляції та кондиціювання.

За наслідками висновків вищевказаного Акта перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 04 вересня 2013 року № 0007592220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 448 316,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1,0 грн., загалом 448 317,00 грн.;

- від 04 вересня 2013 року № 0007582220 про збільшення суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 749 175,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1,00 грн., загалом 749 176,00 грн.;

- від 04 вересня 2013 року № 0007602220 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 189 280,00 грн.

Однак, не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві від 04.09.2013 р. № 0007592220, від 04.09.2013 р. № 0007582220 та від 04.09.2013 р. № 0007602220, позивач оскаржив їх у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в якості єдиного обґрунтування висновків про порушення позивачем вказаних вимог податкового законодавства, а також висновків про нікчемність правочинів між позивачем та контрагентами ТОВ «Дельта-Поліграф» та ТОВ «Альтаріон», відповідачем в Акті перевірки позивача зазначено про наявність вироку Печерського районного суду м. Києва по кримінальній справі № 1-610/12 від 10.12.2012 р. відносно засновника ТОВ «Альтаріон» - ОСОБА_5, яким останнього визнано винним у скоєні злочину, передбаченого ст. 205 ч. 1 КК України (придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності), та звільненого від відповідальності на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 р., а також про наявність в матеріалах досудового слідства по іншій кримінальній справі (в якій відсутній вирок суду) пояснень директора ТОВ «Дельта-Поліграф» - ОСОБА_6, в яких останній повідомив, що до діяльності вказаного підприємства не має відношення.

На думку податкового органу, наявність в матеріалах справи зазначених відомостей - є достатнім для висновку про фіктивну діяльність контрагентів позивача ТОВ «Дельта-Поліграф» та ТОВ «Альтаріон», а саме те, що такі контрагенти позивача здійснювали фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини ТОВ «Дельта-Поліграф» та ТОВ «Альтаріон» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і валові витрати та податковий кредит.

Однак, перевіривши наявні матеріали справи, вивчивши норми чинного законодавства з приводу даного спору, та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до висновку, що:

- по-перше, відповідачем не було жодними допустимими доказами по справі доведено завдання будь-якої шкоди Державному бюджету внаслідок здійснення правовідносин між позивачем та ТОВ «Дельта-Поліграф», ТОВ «Альтаріон.

Так, ухвалою суду від 20.09.2013 р. про відкриття провадження у справі № 826/14880/13-а, судом було зобов'язано відповідача ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надати до матеріалів справи на підтвердження його правової позиції (викладеної в Акті перевірки позивача та запереченні на позовну заяву) зокрема такі докази:

- копії декларацій з податку на прибуток, та податку на додану вартість із додатком № 5 за оспорюваний період та інші відомості по платниках податків - контрагентах позивача ТОВ «Дельта-Поліграф» та ТОВ «Альтаріон»;

- відомості з бази Міндоходів України щодо визначення контрагентами позивача ТОВ «Дельта-Поліграф» та ТОВ «Альтаріон» податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем;

- відомості щодо наявності заборгованості в контрагентів позивача ТОВ «Дельта-Поліграф» та ТОВ «Альтаріон» по сплаті податкових зобов'язань в розрізі правовідносин із позивачем;

- відомості щодо наявних основних фондів (складських приміщень, устаткування), транспортних засобів, трудових ресурсів по контрагентах позивача ТОВ «Дельта-Поліграф» та ТОВ «Альтаріон».

Однак, як підтверджується наявними матеріалами справи, витребовуваних судом в ухвалі про відкриття провадження у справі документів, щодо податкової звітності контрагентів позивача ТОВ «Дельта-Поліграф» та ТОВ «Альтаріон», а також їх матеріальної та трудової бази, відповідачем ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надано не було, та не пояснено причин невиконання вимог ухвали суду.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

- суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

- суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Згідно ч. 1, ч. 2, ч. 3, ч. 4, ч. 5, ч. 6 ст. 49 КАС України, особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки.

Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Особи, які беруть участь у справі, мають право:

- давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення;

- подавати докази, брати участь у дослідженні доказів;

- висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам.

Крім того, відповідно до вимог ч. 1, ч. 2, ч. 3, ч. 4, ч. 5 ст. 71 КАС України:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу;

- в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову;

- якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи;

- суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали;

- суд може збирати докази з власної ініціативи.

Проте, як було зазначено вище та підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві не було надано документального підтвердження нормативно-правової позиції, викладеної в Акті перевірки та запереченні на позовну заяву, у розумінні ч. 4 ст. 71 КАС України, чим було порушено вимоги ч. 1 ч. 2 та ч. 4 ст. 71 КАС України, як суб'єктом владних повноважень, який заперечує проти позову. Тобто не було виконано обов'язку щодо надання на вимогу ухвали суду витребовуваних документів, зокрема щодо податкової звітності контрагентів позивача ТОВ «Дельта-Поліграф» та ТОВ «Альтаріон», а відповідно не було жодними допустимими доказами по справі доведено завдання будь-якої шкоди Державному бюджету внаслідок таких правовідносин позивача із зазначеними контрагентами.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 110 КАС України, суд до судового розгляду адміністративної справи вживає заходи для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи в одному судовому засіданні протягом розумного строку. З цією метою суд може:

- прийняти рішення про витребування документів та інших матеріалів; навести необхідні довідки; провести огляд письмових та речових доказів на місці, якщо їх не можна доставити до суду; призначити експертизу, вирішити питання про необхідність залучення свідків, спеціаліста, перекладача.

Так, в даному випаду, з метою всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судом ухвалою про відкриття провадження від 20.09.2013 р. у справі № 826/14880/13-а, у відповідності до вимог п. 1 ч. 2 ст. 110 КАС України було витребувано від відповідача письмові докази та документи на обґрунтування його висновків, викладених в Акті перевірки позивача.

Однак, як наголошувалося вище та підтверджується наявними у справі доказами, відповідачем не було виконано вимог ухвали суду, а відповідно порушено вимоги п. 2 ст. 14 КАС України, якою встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

З даного приводу суд також зазначає, що невиконання відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, вимог ухвали суду щодо надання доказів на підтвердження нормативно-правової позиції (зокрема щодо звітності того чи іншого підприємства), сприймається судом як ухилення податкового органу від виконання його прямого обов'язку щодо документального доказування своєї правової позиції, а відповідно обов'язку надання документів на вимогу суду, що встановлено ч. 1 ч. 2 та ч. 4 ст. 71 КАС України, оскільки всіма податковими органами ДПС України при їх роботі застосовується Автоматизована інформаційна система (АІС) «Податки», яка створена для зручнішого, оперативного та всебічного обліку нарахування, надходження податкових платежів та контролю за виконанням податкового законодавства в Україні, та надає змогу податковим органам оперативно надавати суду витребовувані документи щодо податкової звітності підприємств, зважаючи на встановлення ч. 1 ст. 122 КАС України скороченого місячного строку розгляду адміністративної справи

Так, АІС «Податки» включає в себе функціональні підсистеми, комплекси задач, задачі та функції, які використовуються у структурних підрозділах ДПС районного рівня у вигляді системи взаємопов'язаних АРМ спеціалістів-податківців відповідних управлінь:

- АРМ інспектора по обліку (реєстрація платників);

- АРМ обліку надходжень до бюджету («Держдоходи»);

- АРМ реєстрації бухгалтерської звітності;

- АРМ складання звітності;

- АРМ контроль та аудит;

- АРМ «Податки в Україні» (чинні закони України);

- АРМ «Валютна інспекція».

Основними функціями АІС «Податки» є такі:

- облік платників на підставі статутних документів (реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку і т.ін.);

- збір інформації про відкриття рахунків у банках платниками. Ця функція виконується на підставі письмових повідомлень про відкриття та закриття рахунків, які надходять з банківських установ у триденний термін (згідно з Інструкцією № 3 Національного банку України «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті»);

- отримання інформації про внесення та виключення платників з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України. Ця інформація надходить з органів статистики, районної адміністрації та Арбітражного суду;

- збір інформації про економічну діяльність підприємств. Ці повідомлення формуються на підставі бухгалтерської звітності, яка регулярно надається підприємствами до податкової адміністрації;

- оперативне отримання даних про надходження грошових коштів про сплату податків. Ця інформація подається у формі платіжних повідомлень та реєстру надходжень з банківських установ;

- проведення перевірок правильності сплати податків згідно з планами перевірок та за замовленням;

- формування звітності до Головної, міської та обласної податкової служби;

- економічний аналіз діяльності податкової служби та стану обслуговуваного району.

Інформація, яка була введена і проконтрольована, зберігається в БД, яка далі використовується для отримання всіх видів вихідних документів.

Завдяки автоматизації наведених функцій, створенню на їх базі АІС «Податки» у ДПС районного рівня, працівникам ДПС можливо своєчасно отримувати достовірну та повну інформацію для виконання своїх функціональних обов'язків, що відповідно забезпечує:

- вдосконалення оперативності роботи та продуктивності праці податкових інспекторів;

- підвищення достовірності даних щодо обліку платників податків і ефективності контролю за додержанням податкового законодавства;

- оперативне отримання даних про надходження податків (за кожним платником податків або їх групою, за кожним видом податку або групою податків) за запитом на будь-яку дату обліку на будь-яких вертикальних рівнях системи управління оподаткуванням;

- поліпшення якості та підвищення оперативності бухгалтерського обліку;

- поглиблений аналіз динаміки надходження сум податків і можливість прогнозування цієї динаміки;

- забезпечення повного й своєчасного інформування податкових адміністрацій усіх рівнів про податкове законодавство на будь-яку дату обліку, починаючи з поточної і раніш;

- своєчасне інформування адміністрації території, яка обслуговується ДПС, про надходження податків і додержання податкового законодавства;

- скорочення обсягу паперового документообігу;

- підвищення оперативності та якості рішень, які приймаються щодо керування оподаткуванням з метою підвищення ефективності його функціонування.

Таким чином, завдяки функціонуванню зазначеної інформаційної системи АІС «Податки», в податкових органів всіх рівнів ДПС України є можливість вільно отримувати та відповідно надавати на вимогу суду необхідну інформацію щодо стану визначення та сплати суб'єктами господарювання податкових зобов'язань до Державного бюджету, та звітування суб'єктами господарювання до податкових органів щодо наявності матеріальних та трудових ресурсів для здійснення задекларованих видів діяльності.

Зважаючи на наведене, вся вищезазначена та витребовувана ухвалою суду про відкриття провадження у справі інформація, міститься в АІС «Податки» та має надаватися податковим органом на вимогу суду для всебічного і повного дослідження фактичних обставин справи та вирішення справи по суті.

Проте, як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - не було виконано вимог ухвали суду від 20.09.2013 р. про відкриття провадження у справі № 826/14880/13-а, а саме не було надано до матеріалів справи на вимогу суду документальних підтверджень викладеної в Акті перевірки та запереченні на позовну заяву позиції щодо протиправної діяльності контрагентів позивача ТОВ «Дельта-Поліграф» та ТОВ «Альтаріон» (відсутності в останніх фактичних можливостей для здійснення задекларованого виду діяльності: матеріально-технічної бази та трудових ресурсів), та завдання шкоди Державному бюджету внаслідок таких взаємовідносин позивача із контрагентами ТОВ «Дельта-Поліграф» та ТОВ «Альтаріон».

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Однак, відповідачем не було виконано вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі щодо обов'язку надання перелічених у такій ухвалі документів та доказів на підтвердження висновків Акта перевірки позивача, внаслідок чого останнім було порушено вимоги ст. 14 (ч. 2) та ст. 71 (1, ч. 2, ч. 3, ч. 4, ч. 5) КАС України.

Також, відповідачем не було роз'яснено та доведено суду, яким саме чином та на підставі яких нормативних актів позивач має нести відповідальність за порушення, встановлені по його контрагентах вже після здійснення господарських правовідносин із позивачем, про які позивач відповідно знати не міг з об'єктивних причин (відсутність встановлення таких порушень станом на час здійснення правовідносин - відсутність судових рішень, вироку суду), оскільки, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було жодними допустимими доказами по справі спростовано відповідачем, станом на час здійснення таких правовідносин та складання відповідних первинних документів зазначені контрагенти позивача (ТОВ «Дельта-Поліграф» та ТОВ «Альтаріон») були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість; установчі документи таких контрагентів не були визнані в судовому порядку недійсними; та були відсутні вироки суду щодо посадових осіб таких товариств.

Отже, як підтверджується наявними у справі доказами, та не було спростовано відповідачем, під час укладення таких правовочинів позивача з контрагентами ТОВ «Дельта-Поліграф» та ТОВ «Альтаріон», та виконання сторонами своїх зобов'язань за договірними відносинами, останні відбувалися на підставі договорів, належне та повне виконання зобов'язань за якими підтверджується відповідними Актами здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) та податковими накладними, а сплата коштів за такими правовідносинами, що відбувалася у безготівковій формі на рахунок контрагентів, підтверджується виписками з банку по рахунках позивача, а також не заперечувалась відповідачем під час здійснення перевірки та в судовому засіданні.

З приводу встановлених порушень засновником ТОВ «Альтаріон» - ОСОБА_5 вимог чинного законодавства щодо реєстрації та діяльності суб'єктів господарювання, які закріплені у вироку Печерського районного суду м. Києва по кримінальній справі № 1-610/12 від 10.12.2012 р. (ст. 205 ч. 1 КК України, придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності), то з даного приводу суд вважає за необхідне зазначити, що такі обставини були встановлені та юридично закріплені судом тільки із винесенням вироку по кримінальній справі № 1-610/12 від 10.12.2012 р., проте як відносини між позивачем та ТОВ «Альтаріон» відбувалися у 1 та 2 кварталі 2011 р. (тобто більше ніж за рік до винесення вироку Печерським районним судом м. Києва відносно засновника ТОВ «Альтаріон», про що позивач на час здійснення таких правовідносин із ТОВ «Альтаріон» відповідно знати не міг з об'єктивних причин), а отже в даному випадку за аналогією права має діяти принцип відсутності зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, що закріплений ст. 58 Конституції України (та підтверджений у рішенні Конституційного суду України від 09.02.1999 р. по справі № 1-7/99), крім випадків коли останні пом'якшують або скасовують відповідальність.

По суті здійснених позивачем правовідносин із контрагентами ТОВ «Дельта-Поліграф» та ТОВ «Альтаріон», з матеріалів справи вбачається наступне.

В Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентами:

- ТОВ «Дельта-Поліграф» (код ЄДРПОУ 36843085), щодо надання останнім на користь позивача рекламно-маркетингових послуг (реклама на сіті-боксах, розтяжках, сіті-лайтах, банерах та інше), а також юридичних послуг (консультації по діючому законодавству, супроводження договорів та інше);

- ТОВ «Альтаріон» (код ЄДРПОУ 37194316), щодо надання останнім на користь позивача послуг з технічного обслуговування систем вентиляції та кондиціювання.

Так, ТОВ «Форум-Менеджмент Груп» (код ЄДРПОУ 35847749) уклало з ТОВ «Дельта Поліграф» (код ЄДРПОУ 36843085) договір № 139 від 01.12.2009 р. про надання рекламно-маркетингових послуг (реклама на сіті-боксах, розтяжках, сіті-лайтах, банерах та інше) на загальну суму 3 738 938,90 грн. та договір № 145 від 30.12.2009 р. про надання юридичних послуг (консультації по діючому законодавству, супроводження договорів та інше) на загальну суму 355 337,00 грн.

На підставі вищевказаних договорів позивачем від ТОВ «Дельта Поліграф» на протязі січня, лютого 2010 р. були отримані послуги на загальну суму 4 094 275,90 грн. (в т.ч. ПДВ та податок з реклами).

На виконання умов зазначених договорів сторонами були підписані Акти здачі-прийняття виконаних робіт, та ТОВ «Дельта Поліграф» на адресу позивача були виписані податкові накладні, на підставі яких позивачем формувалися валові витрати та податковий кредит у перевіряємому періоді.

Також, ТОВ «Форум-Менеджмент Груп» (код ЄДРПОУ 35847749) уклало з ТОВ «Альтаріон» (код ЄДРПОУ 37194316) договір № 01/03/11-005 від 01.03.2011 р. про надання послуг з технічного обслуговування систем вентиляції та кондиціювання по вул. Куренівська, 12 у м. Києві (офісний центр), договір № 01/03/11-003 від 01.03.2011 р. про надання послуг з технічного обслуговування систем вентиляції та кондиціювання по вул. Героїв Космосу, 4 у м. Києві (офісний центр), та договір № 01/03/11-002 від 01.03.2011 р. про надання послуг з технічного обслуговування систем вентиляції та кондиціювання по вул. Пимоненка, 13 у м. Києві (офісний центр).

На підставі вищевказаних договорів позивачем від ТОВ «Альтаріон» на протязі березня-червня 2011 р. були отримані послуги на загальну суму з ПДВ 3 825 575,32 грн.

На виконання умов зазначених договорів сторонами були підписані Акти здачі-прийняття виконаних робіт, та ТОВ «Альтаріон» на адресу позивача були виписані податкові накладні, на підставі яких позивачем формувалися валові витрати та податковий кредит у перевіряємому періоді.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, такий зв'язок між витратами на придбання рекламно-маркетингових та юридичних послуг від ТОВ «Дельта Поліграф» та послуг з технічного обслуговування систем вентиляції та кондиціювання від ТОВ «Альтаріон», що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг (товару), був відповідними доказами доведений позивачем суду, а саме при використанні результатів таких наданих послуг у господарській діяльності зокрема використання зовнішньої реклами діяльності ТОВ «Форум-Менеджмент Груп» для формування інтересу та попиту на послуги позивача з боку потенційних клієнтів, що передбачає отримання додаткового прибутку, та використання послуг з технічного обслуговування систем вентиляції та кондиціювання на об'єктах позивача, що використовуються останнім на праві оренди, та отримання таких послуг є необхідним для нормального використання таких офісних приміщень.

Більш того, відповідач ні в Акті перевірки ні в судовому засіданні не заперечував того факту, що зазначені контрагенти позивача ТОВ «Дельта Поліграф» та ТОВ «Альтаріон» фактично могли надавати позивачу такі послуги, з урахуванням наявності в останніх відповідних трудових ресурсів та матеріально технічної бази.

З даного приводу, відповідно до вимог ч. 3 ст. 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Таким чином, оскільки сторони по справі не заперечували факту наявності у таких контрагентів позивача ТОВ «Дельта Поліграф» та ТОВ «Альтаріон» відповідних трудових ресурсів та матеріально технічної бази, що необхідні для здійснення задекларованих видів діяльності (зокрема в розрізі правовідносин із позивачем), то відповідно до вимог ч. 3 ст. 72 КАС України, додаткове доказування таких обставин, що визнаються сторонами - не вимагається.

Також, згідно вимог чинного податкового законодавства, та позиції Вищого адміністративного суду, що викладена в його рішеннях, Акт перевірки не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обов'язків суб'єктів господарювання, не містить обов'язкового для нього припису, та не є правовим актом індивідуальної дії, а відтак висновки Акта перевірки не можуть апріорі бути доказовою базою при розгляді справи в суді, крім випадків коли факти, встановлені в Акті, підтверджені відповідним судовим рішенням, що набрало законної сили.

З приводу зазначеного, судом вже наголошувалося на позиції суду відносно наявності вироку Печерського районного суду м. Києва по кримінальній справі № 1-610/12 від 10.12.2012 р., яким засновника ТОВ «Альтаріон» - ОСОБА_5 було визнано винним у скоєні злочину, передбаченого ст. 205 ч. 1 КК України (придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), та звільненого від відповідальності на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 р., а саме те, що такі обставини були встановлені та юридично закріплені судом тільки із винесенням вироку по кримінальній справі № 1-610/12 від 10.12.2012 р., проте як відносини між позивачем та ТОВ «Альтаріон» відбувалися у 1 та 2 кварталі 2011 р. (тобто більше ніж за рік до винесення вироку Печерським районним судом м. Києва відносно засновника ТОВ «Альтаріон», про що позивач на час здійснення таких правовідносин із ТОВ «Альтаріон» відповідно знати не міг з об'єктивних причин), а отже в даному випадку за аналогією права має діяти принцип відсутності зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, що закріплений ст. 58 Конституції України (та підтверджений у рішенні Конституційного суду України від 09.02.1999 р. по справі № 1-7/99), крім випадків коли останні пом'якшують або скасовують відповідальність.

Крім того, як зазначалося вище, відповідачем не було надано суду доказів щодо невизначення контрагентами позивача ТОВ «Дельта Поліграф» та ТОВ «Альтаріон» сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, а відповідно жодними допустимими доказами не було доведено суду, що за наслідками таких правовідносин позивача із ТОВ «Дельта Поліграф» та ТОВ «Альтаріон» було завдано шкоди Державному бюджету.

Щодо висновку відповідача про недійсність укладених позивачем із ТОВ «Дельта Поліграф» та ТОВ «Альтаріон» правочинів, податковий орган в Акті перевірки позивача зазначає одночасно про норми Цивільного кодексу України, якими врегульовано поняття «недійсного» та «нікчемного» правочинів.

Відповідно до частини першої ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

З приводу наведеного суд вважає, що оскільки відповідачем не надано допустимих доказів визнання укладених позивачем та ТОВ «Дельта Поліграф», ТОВ «Альтаріон» правочинів недійсними, посилання на їх фіктивність є безпідставним та до уваги братися не може.

Крім того, суд зазначає, що при здійсненні висновків в Акті перевірки відповідачем не було враховано, що із прийняттям Закону України 2 грудня 2010 року № 2756-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», ст. 228 Цивільного кодексу України була доповнена частиною третьою наступного змісту:

«У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Тобто, зазначені правочини після 01.01.2011 року мають визнаватися не нікчемними, а оспорюваними.

Проте, як видно з наявних матеріалів справи, відповідного рішення суду щодо визнання спірних правочинів недійсними ДПІ у Оболонському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві надано не було, що відповідно виключає право контролюючого органу посилатися на частину другу ст. 215 Цивільного кодексу України у висновках Акта перевірки.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частіші.

Також, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного га всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, неправомірно виходив з фіктивності (нікчемності) спірних правочинів, а висновок про те, що зазначені угоди очевидно суперечать інтересам держави та суспільства не підтверджений відповідачем допустимими доказами - не надано жодних документальних підтверджень завдання будь-якої шкоди Державному бюджету внаслідок таких правовідносин позивача з контрагентами ТОВ «Дельта Поліграф» та ТОВ «Альтаріон».

Враховуючи викладене, та зважаючи на наявні у справі докази, суд вважає, що позивачем було доведено реальність здійснення господарських операцій із контрагентами ТОВ «Дельта Поліграф» та ТОВ «Альтаріон», що в подальшому були використані позивачем у своїй господарській діяльності, та рух активів у процесі здійснення зазначених господарських операцій підтверджується наявними матеріалами справи.

Відповідно до п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 р. зі змінами та доповненнями (що також з 2011 р. кореспондується із відповідними нормами Податкового кодексу України), датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.1, п.п 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, (що також з 2011 р. кореспондується із відповідними нормами Податкового кодексу України), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Також, відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 112 11 13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», вбачається тенденція до індивідуалізації кваліфікації дій платників податків з формування податкового кредиту з ПДВ з огляду на добросовісність такого платника. У разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника ПДВ його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит, про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента. При цьому обізнаність платника податку щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів, необхідно з'ясувати з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР).

Так, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на час здійснення позивачем правовідносин із контрагентами ТОВ «Дельта Поліграф» та ТОВ «Альтаріон», останні були зареєстровані, як суб'єкти підприємницької діяльності, не були ліквідованими та не перебували у стані припинення підприємницької діяльності, а також згідно наявних матеріалів справи були належним чином зареєстрованими платниками ПДВ та станом на час здійснення таких правовідносин були відсутні вироки судів щодо посадових осіб таких контрагентів, а факту завдання будь-якої шкоди Державному бюджету внаслідок таких правовідносин позивача з ТОВ «Дельта Поліграф» та ТОВ «Альтаріон» - відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду допустимими по справі доказами доведено не було.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в порушення вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 71 КАС України, не виконав вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі щодо надання відповідних документів на підтвердження його правової позиції (зокрема звітності контрагентів позивача ТОВ «Дельта Поліграф» та ТОВ «Альтаріон», але не виключно), та не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 04.09.2013 р. № 0007592220, від 04.09.2013 р. № 0007582220 та від 04.09.2013 р. № 0007602220.

Натомість представник позивача надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 04.09.2013 р. № 0007592220, від 04.09.2013 р. № 0007582220 та від 04.09.2013 р. № 0007602220.

Зважаючи на викладене, та керуючись ч. 6 ст. 71 КАС України, суд дійшов до висновку про задоволення позовних позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 04 вересня 2013 року № 0007592220, від 04 вересня 2013 року № 0007582220, та від 04 вересня 2013 року № 0007602220.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум-менеджмент Груп» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 294 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 10.10.2013 р.