Ухвала

від 08.10.2013 по справі 825/1005/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1005/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Цурія В.К.,

представника відповідача - Біби Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Селянського фермерського господарства «Світанок» до Корюківської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Корюківської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року,

В С Т А Н О В И В:

Селянське фермерське господарство «Світанок» звернулося у суд із позовом до Корюківської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000161600 від 15.10.2012 року, яким позивачу визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 33988 грн., в тому числі 27190 грн. - за основним платежем та 6798 грн. - за штрафними санкціями.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Корюківської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби №0000161600 від 15.10.2012 року в частині визначення позивачу грошового зобов'язання в сумі 25665 грн., з яких за основним платежем - 18868 грн. та за штрафними санкціями - 6797 грн. У решті позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов висновку, що рішення суб'єкта владних повноважень в частині визначеної платнику податків суми грошового зобов'язання є необґрунтованим.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Враховуючи те, що постанова місцевого суду оскаржується лише Корюківською міжрайонною державною податковою інспекцією Чернігівської області Державної податкової служби, колегія суддів переглядає оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено колегією суддів, відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності СФГ «Світанок» з податку на додану вартість за березень 2011 року, за підсумками якої складено акт від 11.10.2012 року №178/16/30904482 та виявлено порушення пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 27190 грн.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 15.10.2012 року №0000161600, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму в розмірі 33988 грн., з них 27190 грн. - за основним платежем, 6798 грн. - за штрафними санкціями.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення в скасовані судом першої інстанції частині, колегія суддів зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, порушення податкового законодавства, на думку контролюючого органу, проявилось у не збільшенні СФК «Світанок» задекларованої суми податкових зобов'язань по умовному продажу товарів та необоротних активів, при придбанні яких суми податку на додану вартість були включені до податкового кредиту у деклараціях за вересень 2003 року, жовтень 2003 року та січень 2009 року. На переконання податкового органу, позивачу слід було включити до податкових зобов'язань звітного періоду - березень 2011 року, умовний продаж придбаних у 2003 та 2009 роках основних засобів: трактор «Беларусь 982», вартістю 60000 грн., в т.ч. 10000 грн. ПДВ, та автомобіль ГАЗ-33104-318М, вартістю 103140 грн., в т.ч. 17190 грн. ПДВ., на підставі п. 184.7 ст. 184 ПК країни - у зв'язку із анулюванням реєстрації позивача як платника податку на додану вартість від 18.03.2011 року. Згідно акту перевірки, реєстрація платника ПДВ позивача 18.03.2011 року була анульована на підставі пп. «и» п. 184.1 ст. 184 Кодексу, тобто через те, що обсяг постачання товарів/послуг платниками податку, зареєстрованими добровільно, іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становив менше 50 відсотків загального обсягу постачання.

Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що податковим органом за недекларування позивачем податкових зобов'язань з умовного продажу необоротних активів збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість без урахування зносу та балансової вартості таких активів. Також, місцевий суд дійшов висновку про порушення податковим органом правил обчислення штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, що відбулося в період з 1 січня по 30 червня 2011 року, які встановлені у Перехідних положеннях Податкового кодексу України.

У апеляційній скарзі відповідач заперечує правильність здійсненого позивачем розрахунку балансової вартості трактору «Беларус 982» та автомобіля ГАЗ-33104-318М, розрахунки якої були здійснені позивачем та враховані судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення. На обґрунтування таких заперечень, податковий орган наголошує, що позивачем було розраховано балансову вартість вказаних основних засобів без урахування їх переоцінки, а лише виходячи із вартості їх придбання.

Аналізуючи наведені доводи, доводи апеляційної скарги та висновки суду першої інстанції, колегія суддів виходить із наступного.

Пунктом 184.7 статті 184 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що у разі, якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Згідно з пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України звичайною є ціна товарів (робіт, послуг), яка визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

У той же час, відповідно до абзацу 5 пункту 188.1 статті 188 Кодексу, у разі постачання необоротних активів, у тому числі в разі їх самостійної ліквідації, переведення з виробничих у невиробничі, переведення з використання в оподатковуваних операціях для використання в неоподатковуваних, база оподаткування визначається виходячи з їх балансової вартості на момент їх постачання.

Відповідно до пп. 14.1.9 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України балансова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів - це сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю з урахуванням переоцінки і сумою накопиченої амортизації.

Із наданих позивачем розрахунків залишкової вартості основних засобів, проведених відповідно до ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», слідує, що придбаний у жовтні 2003 року за суму 50000 грн. (без ПДВ) трактор «Беларусь 982» перебував в експлуатації 88 місяців, або 22 квартали, і сума зносу за період експлуатації становить 41689 грн. А придбаний у грудні 2008 року автомобіль Газ-3310 за суму 85950 грн. (без ПДВ) перебував в експлуатації 26 місяців, або 6,5 кварталів, та зношений на суму 52651 грн. Отже, залишкова вартість зазначених нематеріальних активів становить разом 41610 грн., а сума податку, нарахована на залишкову вартість складає 8322 грн.

З огляду на приведені норми та встановлені обставини, колегія суддів не приймає покликання апелянта на те, що позивачем розрахунок зношеності основних засобів з урахуванням амортизації був проведений без переоцінки їх вартості, адже така переоцінка не була передбачена положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а Податковим кодексом України згідно з пунктом 146.21 ст. 146 Кодексу, переоцінка об'єктів основних засобів є правом платника податків, а не його обов'язком.

Оскільки інших доводів з приводу помилковості розрахованого позивачем зносу необоротних активів не зазначено, колегія суддів доходить висновку, що вимоги апелянта в цій частині є необґрунтованими. Відтак, судом першої інстанції було правомірно скасовано податкове повідомлення-рішення в частині визначеного грошового зобов'язання з основного платежу на суму 18868 грн. (27190 грн. - 8322 грн.)

Окрім того, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду в тому, що податковий орган при визначенні штрафних санкції спірним податковим повідомленням-рішенням діяв не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Так, із матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом разом зі збільшенням грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість за основним платежем визначені штрафні санкції на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

Однак, відповідачем не враховано положення пунктів 7, 11 Підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України, згідно з якими штрафні (фінансові) санкції (штрафи), за наслідками перевірок контролюючих органів, за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Отже, наявні підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині визначеного грошового зобов'язання за штрафними санкціями на суму 6797 грн. (6798 грн. - 1 грн.), що було правильно встановлено місцевим судом.

Зважаючи на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Корюківської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби залишити без задоволення .

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст ухвали складений 14 жовтня 2013 року.)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М