Постанова

від 10.10.2013 по справі 813/6205/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2013 року № 813/6205/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Іванків З.О.,

з участю представників: позивача Цапа П.-А.М., відповідача Чижевського М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ВЕЕМ-Оздоббуд» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія ВЕЕМ-Оздоббуд» (далі - ТзОВ «Компанія ВЕЕМ-Оздоббуд») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі -ДПІ у Шевченківському районі м. Львова), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 27 березня 2013 року № 0000652300/5184, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 8342,31 грн., у тому числі за основним платежем - 8341,31 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. В обґрунтування позовних вимог з посиланням на норми пунктів 198.1,198.2 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, Закон України «Про бухгалтерський облік» стверджує про безпідставність висновків податкового органу, викладених в акті невиїзної позапланової документальної перевірки від 14.03.2013 р. № 117/22-109/34259910 щодо порушення товариством податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по взаєморозрахунках з такими контрагентами як ТзОВ «Росаріо», ТзОВ «Альцест-Львів» та ТзОВ «Епіцентр К», які ґрунтуються лише на співставленні даних АІС «Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» без врахування первинних бухгалтерських документів, які взагалі не були враховані відповідачем.

Представник позивача Цап П.-А.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача Чижевський М.В. в судовому засіданні позову не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні, суть яких полягає в наступному. Проведеною ДПІ у Шевченківському районі м. Львова позаплановою невиїзною документальною перевіркою ТзОВ «Компанія ВЕЕМ-Оздоббуд» з питань взаєморозрахунків з ТзОВ «Росаріо», ТзОВ «Альцест-Львів» та ТзОВ «Епіцентр К» за березень-травень 2011 року на підставі даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжності між сумами задекларованого позивачем податкового кредиту та сумами задекларованих податкових зобов'язань вказаних контрагентів. З посиланням на норми пунктів 44.1, 44.3.44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України зазначив про ненадання позивачем до перевірки первинних бухгалтерських документів на підтвердження його взаєморозрахунків та господарських операцій з вказаними контрагентами. За відсутності таких документів вважає правильними висновки податкового органу про завищення ТзОВ «Компанія ВЕЕМ-Оздоббуд» податкового кредиту по взаєморозрахунках з ТзОВ «Епіцентр К», ТзОВ «Альцест-Львів» та ТзОВ «Росаріо» в охоплений перевіркою період, а спірне податкове повідомлення-рішення від 27 березня 2013 року № 0000652300/5184 - законним. Просив позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Позивач - ТзОВ «Компанія ВЕЕМ-Оздоббуд» як суб'єкт підприємницької діяльності зареєстрований Виконавчим комітетом Львівської міської ради 16.03.2006 року, внесений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за кодом 34259910 та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Львова.

ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТзОВ «Компанія ВЕЕМ-Оздоббуд» (ЄДРПОУ 34259910) з питань взаєморозрахунків з ТзОВ «Росаріо», ТзОВ «Альцест-Львів» та ТзОВ «Епіцентр К» за березень-травень 2011 року.

Результати перевірки оформлені актом від 14.03.2013 р. №117/22-109/34259910.

Як вбачається з акту №117/22-109/34259910, податковим органом встановлено порушення:

- п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 8341,31 грн., в тому числі за березень 2011 року - 7604,6 грн., за квітень 2011 року - 610,4 грн., за травень 2011 року - 126,31 грн.

На підставі вказаного акту ДПІ у Шевченківському районі м. Львова 27 березня 2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000652300/5184, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем на додану вартість на суму 8342,31 грн., у тому числі за основним платежем - 8341,31 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Вказане податкове повідомлення - рішення не було предметом розгляду в адміністративному порядку.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали викладені в акті перевірки від 14.03.2013 р. №117/22-109/34259910 висновки податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту на загальну суму 8341,31 грн. по взаєморозрахунках з ТзОВ «Росаріо», ТзОВ «Альцест-Львів» та ТзОВ «Епіцентр К».

Як вбачається з акту перевірки, до таких висновків відповідач прийшов на підставі даних АІС «Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», встановивши розбіжності між сумами задекларованого позивачем податкового кредиту та сумами задекларованих податкових зобов'язань ТзОВ «Росаріо», ТзОВ «Альцест-Львів» та ТзОВ «Епіцентр К». Вказуючи на неподання ТзОВ «Компанія ВЕЕМ-Оздоббуд» до перевірки первинних бухгалтерських документів на підтвердження його взаєморозрахунків та господарських операцій з вказаними контрагентами, податковий орган зробив висновки про те, що фактично такі операції не відбулися.

Суд вважає такі висновки податкового органу помилковими, мотивуючи це наступним.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс).

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно підпункту 201.10. цієї ж статті податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996-ХІV первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пунктів 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації)- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналіз вказаних норм свідчить, що визначальним фактором для формування платником податку податкового кредиту є наявність у нього виданої йому продавцем податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог законодавства. При цьому, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні придбаного товару (отриманих робіт, послуг) сум ПДВ до складу податкового кредиту, є підтвердження реальності господарської операції належним чином оформленими первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом встановлено, що ТзОВ «Компанія ВЕЕМ-Оздоббуд» в охоплений перевіркою період мало правовідносини по придбанню товарів та послуг у таких контрагентів як ТзОВ «Росаріо», ТзОВ «Альцест-Львів» та ТзОВ «Епіцентр К».

На підтвердження господарських операцій з кожним з вказаних контрагентів позивач подав первинні документи.

По взаємовідносинах з ТзОВ «Альцест-Львів»:

- договір № 05/28 від 03 січня 2011 р. на сервісне обслуговування, ремонт, діагностику інструмента(обладнання), який належить ТзОВ «Компанія ВЕЕМ-Оздоббуд» (а.с.29-30);

- платіжні доручення №252 від 10 січня 2011 року; №254 від 10 січня 2011 року;№303 від 26 січня 2011 року; № 250 від 23 вересня 2011 року; № 289 від 31 жовтня 2011 року та №358 від 07 грудня 2011 року (а.с.97-101);

- акт звірки з контрагентом ТзОВ «Альцест-Львів» по взаєморозрахунках на загальну суму 4154,08 грн. (а.с.102).

По взаємовідносинах з ТзОВ «Росаріо»:

- договір купівлі-продажу товарів № 11/04-04 від 11 квітня 2011 р. (а.с.31-33);

- специфікацію на товар як додаток №1 до договору № 11/04-04 (а.с.34);

- договір купівлі-продажу товарів № 24/03-24 від 24 березня 2011 р. (а.с.35-37);

- специфікацію на товар як додаток №1 до договору № 24/03-24 (а.с.38);

- податкові накладні № 135 від 24.03.2011 року; № 41302 від 13.04.2011 року та №51902 від 19.05.2011 року (а.с.39-41);

- платіжні доручення №438 від 08 квітня 2011 року; № 440 від 13 квітня 2011 року; №464 від 06 травня 2011 року; № 478 від 10 травня 2011 року та №27 від 25 травня 2011 року(а.с91-95);

- акт звірки з контрагентом ТзОВ «Росаріо» по взаєморозрахунках на загальну суму 49950,00 грн. (а.с.96).

По взаємовідносинах з ТзОВ «Епіцентр К»:

- податкові накладні № 0011466/005 від 25.05.2011 року; № 0010890/005 від 19.05.2011 року; № 0009791/005 від 11.05.2011 року; № 0008994/005 від 29.04.2011 року; №0006571/005 від 05.04.2011 року; № 0003875/005 від 04.03.2011 року; №0005497/005 від 24.03.2011 року та №0004816/005 від 16.03.2011 року (а.с.42-49);

- платіжні доручення №387 від 04 березня 2011 року; № 397 від 16 березня 2011 року; №409 від 24 березня 2011 року; № 420 від 05 квітня 2011 року; №462 від 29 квітня 2011 року; № 479 від 11 травня 2011 року; №16 від 19 травня 2011 року та №26 від 25 травня 2011 року (а.с.103-110);

- акт звірки з контрагентом ТзОВ «Епіцентр К» по взаєморозрахунках на загальну суму 60,139,05 грн. (а.с.111).

Всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність (товарність) здійснення господарських операцій з ТзОВ «Росаріо», ТзОВ «Альцест-Львів» та ТзОВ «Епіцентр К» по придбанню товарів і послуг.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були зареєстровані в установленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та платники податку на додану вартість.

Статтею 36 Податкового кодексу встановлено податковий обов'язок платника податку, який полягає в обчисленні, декларуванні та/або сплаті суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.5 цієї статті відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Законодавством України не пов'язано право покупця на податковий кредит з підтвердженням сплати його постачальниками податку на прибуток та податку на додану вартість до бюджету. Несплата податку продавцем, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупця.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому ТзОВ «Компанія ВЕЕМ-Оздоббуд» не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства вищезазначеними контрагентами, коли він виконав усі, передбачені законами вимоги, та має усі документально підтверджені розміри витрат та податкового кредиту.

Відповідно до висновків Постанови Верховного Суду України від 31.01.2011р., якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, таке рішення касаційного суду узгоджуються і з практикою Європейського Суду з прав людини.

Згідно практики Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Встановлені судом фактичні обставини, підтверджені письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні, свідчать про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту по податку на додану вартість коштів по взаєморозрахунках з ТзОВ «Росаріо», ТзОВ «Альцест-Львів» та ТзОВ «Епіцентр К» та відсутність у податкового органу підстав для збільшення суми грошового зобов'язання за платежем на додану вартість.

Доводи податкового органу про те, що ОСОБА_3 не був керівником ТзОВ «Росаріо» і не міг підписувати від імені товариства жодних документів, оскільки є громадянином Російської Федерації, де відбуває покарання в місцях позбавлення волі, і в період 2009 - 2011 років не перетинав кордон з Україною, суд не бере до уваги з огляду на таке.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України - обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В силу частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини у разі якщо вони встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі.

Згідно частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідачем надано суду лише протоколи допиту ОСОБА_3 як свідка у кримінальній справі.

Таким чином, на час розгляду справи відсутній вирок у кримінальній справі, котрий набрав законної сили, який в розумінні частити четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для адміністративного суду.

Суд зазначає, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

У даному випадку висновок про те, що господарські операції носили фіктивний характер, податковим органом зроблено виключно на підставі даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, тобто без аналізу даних бухгалтерського обліку, на якому базується податковий облік.

Крім цього, на підставі даних податкових декларацій, платіжних доручень та акту звірки судом встановлено, що сума взаєморозрахунків позивача з ТзОВ «Альцест-Львів» становила 4154,08 грн. і вони мали місце в квітні та травні 2011 року.

Натомість, в акті перевірки від 14.03.2013 р. №117/22-109/34259910 відповідач зазначив, що податкові зобов'язання з ТзОВ «Альцест-Львів» позивачем задекларовані в березні 2011 року і становлять 5184,6 грн.(акр.12-13 акту, а.с. 22-23), що не відповідає дійсності і спростовується вказаними вище первинними документами, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідачем не надано жодних пояснень з цього приводу, а також не надано жодних документів на підтвердження відомостей акту перевірки від 14.03.2013 р. №117/22-109/34259910.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано доказів правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення від 30 травня 2012 року № 0000262320/2212.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши спірне податкове повідомлення - рішення від 27 березня 2013 року № 0000652300/5184, суд дійшов переконання, що таке прийняте відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу України і з порушенням передбачених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів, тому його слід скасувати.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 114 грн. 71 коп., сплаченого за платіжним дорученням № 397 від 06.08.2013 року.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 27 березня 2013 року № 0000652300/5184.

Стягнути з Державного бюджету України в користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ВЕЕМ-Оздоббуд» 114 (сто чотирнадцять) грн. 71 коп. судових витрат.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Хома О.П.

Повний текст постанови виготовлений 15 жовтня 2013 року.