Постанова

від 25.03.2014 по справі 813/6205/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року Справа № 12879/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Кузьмича С.М., Улицького В.З.

при секретарі судового засідання - Гелецького П.В.,

за участю:

представника позивача - Сай В.Б.

представника відповідача - Скрипник С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ВЕЕМ-Оздоббуд" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія ВЕЕМ-Оздоббуд" звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 27 березня 2013 року № 0000652300/5184, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 8342,31 грн., у тому числі за основним платежем - 8341,31 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн..

В обґрунтування позовних вимог з посиланням на норми пунктів 198.1,198.2 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, Закон України "Про бухгалтерський облік" стверджує про безпідставність висновків податкового органу, викладених в акті невиїзної позапланової документальної перевірки від 14.03.2013 р. №117/22-109/34259910 щодо порушення товариством податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по взаєморозрахунках з такими контрагентами як ТзОВ "Росаріо", ТзОВ "Альцест-Львів" та ТзОВ "Епіцентр К", які ґрунтуються лише на співставленні даних АІС "Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" без врахування первинних бухгалтерських документів, які взагалі не були враховані відповідачем.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року, позов задоволено повністю.

Скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 27 березня 2013 року №0000652300/5184.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що апелянтом було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТзОВ "Компанія ВЕЕМ-Оздоббуд" (ЄДРПОУ 34259910) з питань взаєморозрахунків з ТзОВ "Росаріо", ТзОВ "Альцест-Львів" та ТзОВ "Епіцентр К" за березень-травень 2011 року.

14 березня 2013 року за результатами перевірки податковим органом складено акт про результати позапланової невиїзної документальної перевірки №117/22-109/34259910, встановлено порушення ТзОВ "Компанія ВЕЕМ-Оздоббуд" п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 8341,31 грн..

На підставі зазначеного акту ДПІ у Шевченківському районі м. Львова 27 березня 2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000652300/5184, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем на додану вартість на суму 8342,31 грн., у тому числі за основним платежем - 8341,31 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн..

Апелянт на підтвердження обґрунтованості висновків перевірки, викладених в акті посилається на те, що підставі даних АІС "Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", встановив розбіжності між сумами задекларованого позивачем податкового кредиту та сумами задекларованих податкових зобов'язань ТзОВ "Росаріо", ТзОВ "Альцест-Львів" та ТзОВ "Епіцентр К". Вказуючи на неподання ТзОВ "Компанія ВЕЕМ-Оздоббуд" до перевірки первинних бухгалтерських документів на підтвердження його взаєморозрахунків та господарських операцій з вказаними контрагентами, податковий орган зробив висновки про те, що фактично такі операції не відбулися.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. вищезазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 187.9 ст. 187 ПК України, датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України, заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 201.1. ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно підпункту 201.10. цієї ж статті, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року №88, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

ТзОВ "Компанія ВЕЕМ-Оздоббуд" в охоплений перевіркою період мало правовідносини по придбанню товарів та послуг у таких контрагентів як ТзОВ "Росаріо", ТзОВ "Альцест-Львів" та ТзОВ "Епіцентр К".

ТзОВ "Компанія ВЕЕМ-Оздоббуд" було включено до податкового кредиту податкові накладні № 51902 від 19.05.11р., № 41302 від 13.04.11р., № 135 від 24.03.11р., які підписав керівник ОСОБА_3.

Згідно поданих апелянтом документів встановлено, що у провадженні слідчого відділення податкової міліції Бориспільської ОДПІ у Київській області перебуває кримінальна справа №05-8685 порушена за фактом скоєння невстановленими особами фіктивного підприємництва, тобто створення ТОВ «Росаріо» (код ЄДРПОУ 37323055) незаконної діяльності, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України. В ході розслідування якої встановлено, що невстановлені особи використовували реквізити громадянина ОСОБА_4 - не маючи наміру на здійснення статутної діяльності, пов'язаної із виробництвом товарів, виконанням робіт або надання послуг, всупереч вимогам ст.1,3,6,8 Закону України «Про підприємництво в Україні» створили ТОВ «Росаріо», яким здійснювалась діяльність по незаконному формуванню податкового кредиту іншим суб'єктам господарської діяльності, внаслідок чого державі заподіяна матеріальна шкода у великих розмірах.

З протоколу допиту ОСОБА_4 від 29.12.2011 року вбачається, що громадянин Російської Федерації в цей час відбував покарання у виправній колонії № 4 Російської Федерації у Пензенській області, засуджений 11.10.2011 року Сосновоборским районним судом Пензенської області по п.б ч.2 ст.131 та по п.б, ч.2, ст. 132 Кримінального кодексу Російської федерації до 4 років 3 місяців позбавлення волі. Проте, цієї суттєвої по справі інформації судом першої інстанції не було взято до уваги, як і не було враховано того, що останній не являвся директором чи учасником підприємства на території України, оскільки листом Державної прикордонної служби України від 19.12.11 р. №4539/5/07-6016 було повідомлено ДПІ, що гр.ОСОБА_4 взагалі не перетинав державний кордон України.

Верховний суд України у Постанові від 05.03.12 року зазначив, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту і зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та Реєстрі платників податку на додану вартість, від імені осіб, які заперечують свою участь у створені чи діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже - виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.11.13 року «142359/12/9104 підтверджуються доводи ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про неможливість фактичного здійснення ТОВ «Росаріо» операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу через відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень.

Враховуючи вищенаведене, усі операції купівлі-продажу з ТОВ «Росаріо» не спричинили реального настання правових наслідків оскільки, податкові накладні підписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності товариства не можуть бути підставою для включення до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Епіцентр К» вбачається, що згідно поданих ТзОВ "Компанія ВЕЕМ-Оздоббуд" податкових накладних видно, що такі виписувались на підставі договору поставки від 19.05.2011 року. Проте, даний договір ніде не зареєстрований, без будь-яких номерних реквізитів та взагалі не був долучений до матеріалів справи, що ставить під сумнів його укладення чи фактичне існування.

Поряд з цим, по справі не було представлено чи долучено до матеріалів видаткових накладних на придбаний товар, доказів оплати придбаного товару, документів, які підтверджують сам факт його постачання.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПКУ, та складається з сум податків, нарахованих платником податку за ставкою, встановленою ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку придбанням або виготовленням товарів з метою їх подальшого - використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

По розрахунках з ТОВ «Альцест-Львів» також виявлено відсутність будь-яких первинних документів за березень 2011 року, що засвідчено актом перевірки, при тому, що згідно вимог п. 85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим особам органів державної податкової служби усі наявні документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникав у платника податків після початку перевірки, а саме з 04.03.13 р..

Фактично директором ревізованого підприємства не було надано жодних пояснень з приводу відсутності первинних документів, які б підтверджували взаєморозрахунки з ТОВ «Альцест- Львів», а тому в акті перевірки за підписом директора зазначено, що документи, які б спростовували викладені в акті перевірки факти, - відсутні (арк.18).

Проте, п.44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.3, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті ПК України, а за змістом п. 44.6. ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Отже, в порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України від 02.12.2010 року позивач завищив податковий кредит по взаєморозрахунках з ТОВ «Епіцентр К» за березень 2011 року в сумі 2420,0 гри., квітень 2011 року в сумі 610,4 гр., травень 2011 року в сумі 126,31 грн. та по взаєморозрахунках ТОВ «Альцест-Львів» за березень 2011 року в сумі 5184 грн. - у зв'язку з відсутність відповідно оформлених податкових накладних.

Відтак, колегія суддів апеляційного суду прийшла до неспростовного переконання про те, що оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята в наслідок невірного розумінням та тлумаченням норм матеріального і процесуального права, що і потягло за собою неправильне вирішення справи по суті спору у сфері спірних правовідносин, а тому є обов'язковою підставою для її скасування, згідно вимог п.4 ч.1 ст.202 КАС України

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року у справі №813/6205/13-а - скасувати і винести нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Р.М. Гулид

Судді: С.М. Кузьмич

В.З. Улицький

Повний текст постанови виготовлено і підписано 31.03.2014 року