Постанова

від 09.10.2013 по справі 2а-13016/12/0170/8

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-13016/12/0170/8

09.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Омельченка В. А. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О. ) від 09.01.13 у справі № 2а-13016/12/0170/8

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тихомиров" (вул. Грушова, 24 А, Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Бєлова, 2,Мирне,Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.01.13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тихомиров" до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволені.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби №0001792301 від 05.10.12 р., №0001782301 від 05.10.12 р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тихомиров» (вул. Грушова, б. 24, с. Мирне, Сімферопольський район, АР Крим, 97503, код ЄДРПОУ 36499758) 2146,00 грн. судового збору шляхом безспірного списання з розрахункових рахунків Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.01.13. та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби №127 від 06.04.12 року "Про проведення позапланової виїзної перевірки" в період з 06.04.12 року по 12.04.12 року (а.с. 125), постанови старшого слідчого по ОВС СУ ДПС в АР Крим, майора податкової міліції Басараб Д.В. від 22.03.12 року "Про проведення позапланової перевірки з кримінальної справи №12011037130010 ТОВ "Тихомиров" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Мамед", ПП "Кассіопей" за період з 01.12.2009 р. по 31.03.10 р." (а.с. 124) було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Тихомиров" по взаємовідносинам з ПП "Мамед", ПП "Кассіопей" за період з 01.12.2009 року по 31.12.2010 року.

За результатами проведеної перевірки складений акт №463/22-00/36499785 від 20.04.12 року (а.с.12-23).

В акті перевірки №463/22-00/36499785 від 20.04.12 року зафіксовано порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Тихомиров" при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий у порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

Також перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у грудні 2009 р.- березні 2010 р., які підпадають під визначення ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року за №334/94 ВР (зі змінами та доповненнями):

-пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.97 р., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 848192,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року у сумі 436049 грн., 1 квартал 2010 року у сумі 412143,00 грн.;

-пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97 року, що призвело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 678 554,00 грн., в т.ч. за грудень 2009 року, у сумі 348 839,00 грн., за січень 2010 року у сумі 95 385,00 грн., за березень 2010 року у сумі 154 972,00 грн., за квітень 2010 року у сумі 9 945,00 грн. (а.с.23).

Як свідчать матеріали справи, після отримання відповідачем 07.09.12 року листа від Державної податкової служби в АР Крим за вих. № 7675/7/09-0032 від 04.09.12 року (а.с.119), згідно якого для прийняття податкового повідомлення-рішення в порядку п. 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України направлено копію постанови Залізничного районного суду м. Сімферополя від 26.07.12 року за обвинуваченням директора ТОВ "Тихомиров" Дьоміна А.І. за ч. 2 ст. 367 КК України, на підставі висновків акту перевірки від 20.04.12 року №463/22-00/36499785 відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0001792301 від 05.10.2012 р. щодо збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Тихомиров" з податку на додану вартість на суму 848 193,00 грн., у т.ч. 678 554,00 грн. основного платежу та 169 639,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.7);

- № 0001782301 від 05.10.12 р. щодо збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Тихомиров" з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1 060 240,00 грн., у т.ч. 848 192,00 грн. основного платежу та 212 048,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.9).

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби № 0001792301 від 05.10.2012 року та № 0001782301 від 05.10.12 року

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що Сімферопольською міжрайонною державною податковою інспекцією АР Крим Державної податкової служби, без належних на то підстав, розраховано позивачу податкове зобов'язання визначене податковими повідомленнями-рішеннями № 0001792301 від 05.10.2012 року та № 0001782301 від 05.10.12 року, оскільки відповідачем двічі прийняті податкові повідомлення-рішення, в основу яких покладені висновки актів перевірок позивача за одне і те саме податкове правопорушення.

Проте з такими висновками суду першої інстанції судова колегія не погоджується, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення - рішення 0001782301 від 05.10.12 р. щодо збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Тихомиров" з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1 060 240,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Зважаючи, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 р., то необхідно керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. №334/94-ВР (далі - Закон №334 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зазначений обов'язок платника податку - покупця встановлений законодавцем з врахуванням права платника податку на включення до валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) в податковому періоді за датою оприбуткування цих товарів (робіт, послуг) незалежно від їх оплати, як це передбачено пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, зменшуючи при цьому об'єкт оподаткування без понесення реальних витрат у розмірі суми, на яку відбулося таке зменшення.

У такий спосіб законодавець забезпечив відповідність об'єкту оподаткування, а відтак і податкових зобов'язань платника податку фактичним даним його фінансово-господарської діяльності, що відповідає такому принципу побудови системи оподаткування, як обов'язковість, суть якого згідно зі ст. 3 Закону України "Про систему оподаткування" полягає, в тому числі, у впровадженні норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період.

Таким чином, згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. №334/94-ВР (далі - Закон №334 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у платника податків виникають валові витрати, в тому числі, понесені у межах відповідних договорів про виконання робіт.

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону №334, не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, обов'язковими умовами включення витрат платника податків до складу валових витрат є їх пов'язаність з веденням господарської діяльністю, а також підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

При цьому, згідно з п.1.32 ст. 1 Закону №334, під господарською діяльністю слід розуміти будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Слід зазначити, що п.5.11 ст. 5 Закону №334 заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Абзацом 4 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як зазначено в акті перевірки, ТОВ "Тихомиров" в порушення 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.97 р. занизив податок на прибуток у сумі 848192,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року у сумі 436049 грн., 1 квартал 2010 року у сумі 412143,00 грн.

За даними податкового органу, завищення валових витрат пов'язане з тим, що ТОВ "Тихомиров" необґрунтовано включило до їх складу витрати на придбання товарів, робіт (послуг) у контрагентів ПП "Мамед" та ПП "Кассіопей", оскільки ПП "Мамед" та ПП "Кассіопей" має стан платника " 9" - "направлено повідомлення щодо встановлення місцезнаходження за юридичною адресою" Крім того, в акті перевірки податковий орган зазначає про відсутність трудових ресурсів, основних фондів, основних засобів та інших виробничих потужностей, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств. В акті перевірки податковим органом також вказано, що за даними автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України станом на момент перевірки за березень 2010 року встановлені розбіжності між податковим зобов'язанням ПП "Кассіопей" та податковим кредитом ТОВ "Тихомиров" у сумі 164916,67 грн., які виникли у зв'язку з недекларуванням ПП "Кассіопей" податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ "Тихомиров". Також, до перевірки не надані товарно-транспортні накладні, які свідчать про виконання умов договору транспортної експедиції та рух товару від продавця до покупця.

Колегія суддів зазначає про те, що ТОВ "Тихомиров" (Покупець) здійснював придбання товарів у ПП "Мамед" (Продавець) за наступними договорами на поставку товарів сільського господарства: №01/12 від 01.12.2009 р.; №01-Т/10 від 01.01.2010 р.

Згідно п.2.1. наведених вище договорів, поставка товару узгоджена сторонами окремими партіями. Датою передачі товару вважається фактична дата його приймання Покупцем.(п.3.2). Відповідно п.2.2, обсяг кожної окремої партії товару, номенклатура товару, ціна за одиницю виміру товару визначаються сторонами в додаткових угодах, податкових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Крім того, між ТОВ "Тихомиров" (далі - клієнт) та ПП "Мамед" (далі - Експедитор) укладені договори № 29/01 від 29.01.2010р. та № 23/12 від 23.12.2009р., відповідно до яких Експедитор бере на себе виконання послуг, пов'язаних з транспортуванням, експедицією по перевезенню вантажу у межах України.

На виконання умов укладених договорів № 29/01 від 29.01.2010р. та № 23/12 від 23.12.2009р. за період з 21 грудня 2009р. по 10 лютого 2010р. ПП "Мамед" за даними позивача виконало послуги експедиції.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Тихомиров" (далі - Замовник) та ПП "Мамед" (далі - Виконавець) укладені договори про надання трудових ресурсів № 22/12 від 22.12.2009р., № 10/02 від 10.12.2009р., № 01/01 від 03.01.2010р. та № 19 від 20.02.2010р., відповідно до яких Виконавець надає трудові ресурси для виконання вантажно-розвантажувальних робіт. Сплата за виконані роботи здійснюється з розрахунку метричної тони завантаженого товару.

На виконання умов укладених договорів про надання трудових ресурсів № 22/12 від 22.12.2009р., № 10/02 від 10.12.2009р., № 01/01 від 03.01.2010р. та № 19 від 20.02.2010р. за період з 10 грудня 2009р. по 26 лютого 2010р. ПП "Мамед" за даними позивача виконало послуги з надання трудових ресурсів на загальну суму без ПДВ - 259443,72 грн.

Між ТОВ "Тихомиров" (далі - клієнт) та ПП "Кассіопея" (далі - Експедитор) укладено договір № 09/03 від 09.03.2010р., відповідно до якого Експедитор бере на себе виконання послуг, пов'язаних з транспортуванням, експедицією по перевезенню вантажу у межах України, а саме: здійснювати перевезення власними силами чи укладати з перевізниками від власного імені угоди на перевезення вантажу, самостійно обирати вид транспорту, вибирати оптимальні маршрути для перевезення.

На виконання умов укладеного договору експедиції № 09/03 від 09.03.2010р. за період з 21 грудня 2009р. по 10 лютого 2010р. ПП "Кассіопея" за даними позивача виконало послуги експедиції на загальну суму без ПДВ 285950,67 грн.

Також з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Тихомиров" (Покупець) за даними позивача здійснював придбання товарів у ПП "Кассіопея" (Продавець) за договором на поставку товарів сільського господарства №02-Т/10 від 15.03.2010 р.

На підставі договору купівлі - продажу №02-Т/10 від 15.03.2010 р. за період з 16 березня 2010р. по 26 березня 2010р., ПП "Кассіопея" за даними позивача поставило позивачу товарно-матеріальні цінності (продукцію сільського господарства) на загальну суму без ПДВ - 538632,74 грн.

Вказані витрати по операціям у сумі 3392768,75 грн. з придбанням товарів (робіт, послуг) від ПП "Мамед" та ПП "Кассіопей" включені позивачем до складу валових витрат у декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2009 р., 1 квартал 2010 р.

Перевіряючи правомірність формування валових витрат по операціям з придбанням товарів (робіт, послуг) від ПП "Мамед" та ПП "Кассіопей", встановлено наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Зазначена позиція викладена у листі ВАС України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11.

Як вбачається з постанови старшого слідчого з ОВС СУ ДПС в АРК від 22.02.2012 року, підприємства ПП "Мамед", ПП "Кассіопея" зареєстровані без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, а з метою надання послуг з документального формування податкового кредиту та валових витрат з відображенням безтоварних операцій в автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПС України, нібито за реально виконані роботи (послуги), надані товари.

За наслідками розгляду кримінальної справи Залізничним районним судом м. Сімферополя АР Крим прийнята постанова від 26.07.2012 року, відповідно до якої директора ТОВ "Тихомиров" ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, на підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 08.07.2011 р. - звільнено, а кримінальну справу відносно ОСОБА_1 - припинено.

Згідно резолютивної частини постанови Залізничного районного суду м. Сімферополя, керівник ТОВ «Тихомиров» - ОСОБА_1 звільнений від кримінальної відповідальності на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 08.07.2011 року, а кримінальна справа відносно нього закрита. Як зазначено в даній постанові, ОСОБА_1 свою провину в пред'явленому обвинуваченні визнав повністю та розкаявся в скоєному, а саме, будучи службовою особою в силу халатного відношення до своїх службових обов'язків, будучи зобов'язаним контролювати фінансово-господарську діяльність підприємства, отримав від ПП «Мамед» та ПП «Кассіопей» податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі - приймання робіт та підписав їх як службова особа, однак фактично товар (роботи/послуги) вказаними підприємствами не поставлявся. Не перевірив, що товар (роботи/послуги) вказаний в документах фактично не поставлявся з боку вказаних підприємств не переконавшись в тому, що документи виписані та видані належними суб'єктами господарської діяльності, були безпідставно включені до складу податкового кредиту по ПДВ ТОВ «Тихомиров», що спричинило тяжкі наслідки у вигляді фактичного не надходження до бюджету податку на додану вартість в сумі 678554,00 гри.

Таким чином, на підставі норм Податкового кодексу України, після набрання законної сили постанови Залізничного району м. Сімферополя, враховуючи, що кримінальна справа закрита по нереабілітуючим підставам, Сімферопольською МДПІ АР Крим ДПС відносно позивача були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001782301, №0001792301 від 05.10.2012 року.

Особливістю преюдиційних обставин, передбачених частиною четвертою статті 72 КАС України, є їх обов'язковість для суду, що розглядає справу. Частиною четвертою статті 72 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно вказаної постанови, в рамках розгляду кримінальної справи було встановлено, що товар (роботи, послуги) на адресу ТОВ "Тихомиров" від ПП "Мамед", ПП "Кассіопей" не поставлявся (не здійснювалися), а поставлявся (здійснювалися) фізичними особами, які не є платниками ПДВ, у зв'язку з чим, угоди з вказаними підприємствами мали безтоварний, "фіктивний" характер. В рамках кримінальної справи було встановлено, що первині бухгалтерські документи були підписані директором ТОВ "Тихомиров", але товар (роботи, послуги) підприємству не був переданий.

Також, з показань директора ПП "Мамед", ПП "Кассіопея" ОСОБА_2, який був допитаний у ході досудового слідства по кримінальній справі №12011037130010, вбачається, що з 13.01.2009 року знаходився під вартою, він як директор ПП "Мамед", ПП "Кассіопея" фінансово-господарську діяльність не здійснював, дані підприємства не реєстрував та будь-яких документів бухгалтерського та податкового обліку не підписував, а також не уповноважував від його імені. Крім того підприємство ТОВ "Тихомиров" , його посадові особи йому не знайомі (а.с. 15).

Варто зазначити, що оскільки згідно постанови від 26.07.2012 року в рамках розгляду кримінальної справи було встановлено, що товар (роботи, послуги) на адресу ТОВ "Тихомиров" від ПП "Мамед", ПП "Кассіопей" не поставлявся (не здійснювалися), а поставлявся (здійснювалися) фізичними особами, які не є платниками ПДВ, у зв'язку з чим, угоди з вказаними підприємствами мали безтоварний, "фіктивний" характер. В рамках кримінальної справи було встановлено, що первині бухгалтерські документи були підписані директором ТОВ "Тихомиров", але товар (роботи, послуги) підприємству не був переданий. Таким чином, вказаною постановою встановлена безтоварність операцій, на підставі яких позивачем безпідставно було сформовано валові витрати у сумі 3392768,75 грн. за 4 квартал 2009р. та за 1 квартал 2010 р.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення - 0001792301 від 05.10.2012 р. щодо збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Тихомиров" з податку на додану вартість на суму 848 193,00 грн., у т.ч. 678 554,00 грн. основного платежу та 169 639,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку в звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту). В даній нормі Закону зазначена підстава, за якої платник податку не має права включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, - це відсутність податкових накладних чи митних декларацій (інших подібних документів згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону), які підтверджують сплату ПДВ.

Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

Законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, частина п'ята передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яки є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Колегія суддів, враховуючи постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 26.07.2012 року, відповідно до якої директора ТОВ "Тихомиров" ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, а справа закрита по нереабілітуючим підставам, дійшла висновку, що позивачем за перевірений період до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ від вартості товарів які не придбавались та не використовувалися в господарській діяльності.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості застосування до позивача відповідальності за одне і те саме податкове правопорушення, у зв'язку з тим, що при ухвалені постанови Окружного адміністративного суду АР Крим у справі 11800/10/0170/23 від 05.06.2011 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012 р., суду не було відомо про наявність встановлених постановою у кримінальній справі обставин.

Судом апеляційної інстанції безперечно встановлено, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №001792301 від 05.10.2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Тихомиров" з податку на додану вартість на суму 848 193,00 грн., у т.ч. 678 554,00 грн. основного платежу та 169 639,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0001782301 від 05.10.12 р. про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Тихомиров" з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1 060 240,00 грн., у т.ч. 848 192,00 грн. основного платежу та 212 048,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій діяв з додержанням вимог чинного законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції в порушення вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України не дослідив повно та всебічно обставини справи, не встановив характер спірних правовідносин та, як наслідок, невірно застосував норми матеріального права до вирішення вказаних правовідносин, а тому висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є помилковим.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись частиною першою статті 195, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 3 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.01.13 у справі №2а-13016/12/0170/8 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Товариству з обмеженою відповідальністю "Тихомиров" у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва