Ухвала

від 11.10.2013 по справі 367/1439/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/1439/13-ц Головуючий у І інстанції Мікулін А.В. Провадження № 22-ц/780/3195/13 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Категорія 44 11.10.2013

УХВАЛА

Іменем України

10 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді Матвієнко Ю.О.,

суддів Волохова Л.А., Мельника Я.С.,

при секретарі Антіпову Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Коцюбинської селищної ради на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 квітня 2013 року у справі за позовом Прокурора міста Ірпеня Київської області в інтересах держави до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_1, третя особа - Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», про визнання недійсними рішення, державного акту на право власності на землю та визнання права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2013 року прокурор міста Ірпеня Київської області в інтересах держави звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи його тим, що в ході проведеної перевірки встановлено, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 24.12.2008 року № 1825/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1» ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,08 га, а 20 лютого 2009 року ОСОБА_1 на підставі даного рішення отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 927389.

Разом з тим, рішення селищної ради та виданий на його підставі державний акт на право власності на земельну ділянку є незаконними, оскільки при їх прийнятті та оформленні допущено порушення вимог діючого законодавства.

Зокрема, зазначена земельна ділянка знаходиться за межами смт. Коцюбинське, що підтверджується висновком судово-землевпорядної експертизи від 05.03.2012 року № 325, проведеної Київським державним підприємством геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика», в зв»язку з чим Коцюбинська селищна рада не мала права розпоряджатися даною земельною ділянкою та передавати її у власність ОСОБА_1

Крім того, спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні КП «Святошинське лісопаркове господарство», яке згоди на вилучення цієї ділянки для передачі її у власність відповідачу не надавало.

Також при розпорядженні вказаною земельною ділянкою Коцюбинською селищною радою порушено вимоги ст.ст. 20, 21 ЗК України та ст. 57 Лісового кодексу України щодо порядку зміни цільового призначення землі, оскільки зміна цільового призначення спірної земельної ділянки в порушення встановлених чинним законодавством вимог не проводилась, будь-яких рішень щодо такої зміни не приймалось, що підтверджується висновком Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області № 9544/359 від 15.12.2008 року.

Враховуючи викладене, позивач просив суд ухвалити рішення про визнання недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 24.12.2008 року № 1825/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1» , визнати недійсним державний акт серії ЯЖ № 927389, виданий 20.02.2009 року на ім»я ОСОБА_1, та визнати право власності держави на земельну ділянку.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 05 квітня 2013 року позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008 року № 1825/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1» . Визнано недійсним державний акт серії ЯЖ № 927389 на право власності на земельну ділянку площею 0,08 га, виданий 20.02.2009 року на ім»я ОСОБА_1 В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, Коцюбинська селищна рада подала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 24.12.2008 року № 1825/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1» ОСОБА_1 було затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,08 га, а 20.02.2009 року ОСОБА_1 на підставі даного рішення отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 927389.

Також встановлено, що відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11.02.1941 року селище міського типу Берковець перейменоване в селище ім. Коцюбинського та до його складу включено залізничну станцію Біличі, однак будь-які графічні додатки до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11.02.1941 року, які б підтверджували межі селища Коцюбинське не збереглися. З 1941 року і по даний час рішення щодо встановлення чи зміни меж селища Коцюбинське компетентними органами не приймались, проект встановлення меж не розроблявся та не затверджувався.

Вищенаведені обставини встановлені постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2011 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.2012 року у справі за позовом Київської міської ради до Державного управління навколишнього природного середовища в м. Києві, Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, Ірпінської міської ради, Коцюбинської селищної ради, за участю прокуратури м. Києва, треті особи - Державне агентство земельних ресурсів України, КП "Святошинське лісопаркове господарство", КП КОР "Обласний лісгосп", Київська обласна державна адміністрація, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області, Державне агентство лісових ресурсів України, про визнання бездіяльності протиправною, рішень нечинними та їх скасування, зобов'язання вчинити дії.

Разом з тим, відповідно до інформації відділу Держкомзему в м. Ірпінь від 18.01.2013 року № 01-02/44-1, державна статистична звітність форми 6-зем по смт. Коцюбинське в період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року не велася, землі запасу по смт. Коцюбинське в період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року не обліковувалися.

Також судом першої інстанції встановлено, що на момент прийняття спірного рішення будь-яка містобудівна документація, визначена Законом України "Про планування і забудову територій" в сел. Коцюбинське була відсутня, а Перспективний план розвитку селища, на який посилався представник Коцюбинської селищної ради та техніко-економічне обґрунтування є видом землевпорядної документації та згідно вимог зазначеного закону не є містобудівною документацією, яка могла б бути підставою для прийняття спірного рішення щодо відведення земельної ділянки для містобудівних потреб.

Відповідно до ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов"язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 173 ЗК України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як передбачено ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про основи містобудування" визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації місцевих правил забудови з урахуванням планів земельно-господарського устрою.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України "Про планування і забудову територій" сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, відповідно до генеральних планів населених пунктів, в тому числі, вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Враховуючи вищезазначене законодавство та зважаючи на ту обставину, що земельна ділянка, яка є предметом оспорюваного рішення, розташована поза межами населеного пункту - смт. Коцюбинське, оскільки на момент прийняття спірного рішення від 24.12.2008 року № 1825/25-5 межі смт. Коцюбинське у передбаченому законом порядку не були визначені та встановлені, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про незаконність прийнятого Коцюбинською селищною радою рішення від 24.12.2008 року № 1825/25-5 як такого, що не відповідає положенням п.12 Перехідних положень та ст. 12 ЗК України.

Колегія суддів вважає, що при вирішенні даного спору по суті суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги рішення Коцюбинської селищної ради від 29.04.2010 року № 75, від 15.09.2010 року № 153 та від 06.11.2009 року № 170, оскільки вони прийняті після прийняття оспорюваного рішення і обставини, які ними підтверджуються, не існували на момент прийняття спірного рішення.

Погоджується колегія суддів і з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не пропущений строк для подачі позову до суду, оскільки пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 20.12.2011 № 4176-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", який набрав чинності з 15.01.2012, встановлено, що позов про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи, може бути подано протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Правильним є і висновок суду про задоволення вимог позивача щодо визнання недійсним державного акту на право власності на землю, виданого на підставі оспорюваного рішення, оскільки рішення суду в цій частині відповідає положенням ст. 155 ЗК України та підтверджується матеріалами справи.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом рішення, апеляційна скарга Коцюбинської селищної ради не містить.

Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Коцюбинської селищної ради - відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: