Рішення

від 15.10.2013 по справі 911/3374/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2013 р. справа № 911/3374/13

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Складське господарство» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», Рівненська обл., м. Кузнецовськ

до Приватного підприємства «Укртехобладнання», Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький

про стягнення 186 606,84 гривень

за участю представників:

від позивача: Мельник А.М. (довіреність від 13.10.2013р.)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21.08.2013р. Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Складське господарство» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі-ДП «НАЕК «Енергоатом»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Укртехобладнання» (далі-ПП «Укртехобладнання»/відповідач) про стягнення 186 606,84 грн. витрат у зв'язку із зберіганням поставленого товару.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.08.2013р. порушено провадження у справі №911/3374/13 та призначено справу до розгляду на 17.09.2012р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.09.2013р. розгляд даної справи було відкладено на 15.10.2013р.

14.10.2013р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи у зв'язку з неможливістю представника останнього прибути в судове засіданні 15.10.2013р.

У відповідності до п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського сулу України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З огляду наведеного, а також враховуючи ненадання суду належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 ГПК України, що підтверджують факт відсутності у відповідача, як юридичної особи, можливості направити іншого представника у судове засідання 15.10.2013р., судом у задоволенні зазначеного клопотання відповідача відмовлено.

В судові засідання 17.09.2013р. та 15.10.2013р. представник відповідача не з'явився, витребувані документи не надав, про причини їх ненадання суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

04.12.2007р. між ДП «НАЕК «Енергоатом» (далі-покупець) та ПП «Укртехобладнання» (далі-постачальник) укладено договір поставки №11161207419, відповідно до якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, поставити обладнання для столових (продукція), для потреб відокремлених підрозділів покупця - «Запорізька АЕС», «Южно-Українська АЕС», «Ровенська АЕС», «Хмельницька АЕС» та «Атоменергомаш АЕС» (далі-вантажоодержувачі), а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти та оплатити продукцію.

Посилаючись на те, що ПП «Укртехобладнання» на виконання умов договору здійснив поставку неякісного товару, схоронність якого ДП «НАЕК «Енергоатом» здійснювало протягом тривалого періоду, у серпні 2011 року останній звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення 88 740,39 грн. витрат, понесених у зв'язку зі зберіганням товару та зобов'язання ПП «Укртехобладнання» вивезти товар.

Рішенням господарського суду Київської області від 25.10.2011р. у справі №8/125-11, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2012р. та постановою Вищого господарського суду України від 05.09.2012р., позовні вимог задоволені у повному обсязі.

При прийнятті вказаного рішення судом було встановлено, що відповідач за договором здійснив поставку продукції, яка не відповідала специфікаціям договору, у зв'язку з тим, що останнім без згоди покупця та без укладення додаткових угод до договору змінено номенклатуру, кількість та вартість обладнання для їдалень, що поставлялось.

Факт відмови позивача прийняти переданий відповідачем товар у зв'язку з його невідповідністю договору та забезпечення позивачем схоронності цього товару з послідуючим повідомленням відповідача про відмову в прийнятті товару підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 27.01.2011р. у справі № 47/537.

Згідно актів приймання-передавання від 11.09.2008р., від 08.09.2008р., від 29.05.2008р., від 06.06.2008р., та акта без дати, відповідачем було передано для потреб відокремлених підрозділів позивача - «Запорізька АЕС», «Южно-Українська АЕС», «Ровенська АЕС», «Хмельницька АЕС» та «Атоменергомаш АЕС» певну продукцію для зберігання.

У зв'язку із створенням відокремленого підрозділу «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом» товарно-матеріальні ресурси, що зберігались на складах відокремлених підрозділів АЕС були передані до новоствореного підрозділу «Складське господарство» на підставі розпоряджень президента ДП НАЕК «Енергоатом»: від відокремленого підрозділу «Рівненська АЕС» станом на 31.12.2008р. - розпорядження від 18.12.2008р. за №1262-р; від відокремленого підрозділу «Хмельницька АЕС» станом на 15.06.2009р. - розпорядження від 03.07.2009р. за №565-р; від відокремленого підрозділу «Южно-Української АЕС» станом на 30.11.2009р. - розпорядження від 24.11.2009р. за №1007-р.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозиціями вирішити питання зберігання обладнання: укласти договір на зберігання або забрати його, оплативши витрати на зберігання (листи від 10.08.2010р. за №45\605, від 10.02.2011р. за №45/108, від 11.04.2011р. за №45/276).

Проте, відповідач листами від 17.08.2010р. за №17/10, від 23.02.2011р. за №23/11 лише просив продовжити термін зберігання обладнання до розгляду господарським судом міста Києва справи № 47/537 про стягнення вартості обладнання за договором від 04.12.2007р. №11161207419, що не прийняте покупцем та перебуває на зберіганні в останнього.

Оскільки рішенням господарського суду міста Києва від 27.01.2011р. у справі №47/537 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, відповідачем станом на 30.06.2011р. переданий позивачу на зберігання товар не було вивезено, а понесені останнім витрати на зберігання обґрунтовані та доведені даними бухгалтерського обліку, підтвердженні аналітичними довідками по балансових рахунках №91 (загально-виробничі витрати), №92 (адміністративні витрати), № 94 (інші операційні витрати) за період зберігання у відокремленому підрозділі «Складське господарство», суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 88 740,39 грн. витрат, понесених у зв'язку зі зберіганням товару та зобов'язання ПП «Укртехобладнання» вивезти товар є обґрунтованими, а тому були задоволені у повному обсязі.

Враховуючи наведені обставини, а також Посилаючись на те, що відповідач рішення господарського суду Київської області від 25.10.2011р. у справі №8/125-11 в частині вивезення переданого на зберігання товару не виконав, у той час, як позивачем протягом 01.07.2011р.-30.06.2013р. було забезпечено схоронність поставленого відповідачем товару, позивач просить суд стягнути з останнього 186 606,84 грн. витрат, понесених у зв'язку зі зберіганням такого товару.

В обґрунтування витрат, понесених позивачем у зв'язку зі зберіганням поставленого відповідачем товару, останнім надано суду дані бухгалтерського обліку та аналітичні довідки по балансових рахунках №91 (загально-виробничі витрати), №92 (адміністративні витрати), № 94 (інші операційні витрати) за період з 01.07.2011р. по 30.06.2013р. по Рівненському, Хмельницькому та Північно-Українському відділеннях ВП «Складське господарство».

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей 175, 173 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до статей 689, 690, 947 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов'язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця.

Витрати покупця у зв'язку із зберіганням товару, його реалізацією або поверненням продавцеві підлягають відшкодуванню продавцем. При цьому суми, одержані від реалізації товару, передаються продавцеві за вирахуванням сум, що належать покупцеві.

При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під витратами зберігача за зберігання речі маються на увазі грошові та інші організаційно-матеріальні витрати, які може зазнати зберігач для забезпечення належної схоронності майна. Такі витрати для сторін є передбачуваними і обумовлюються відомими властивостями речі і можуть бути включені сторонами в плату за зберігання для зручності розрахунків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 16.05.2013р. у справі №18/1950/12.

Крім того, в силу вимог статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Відповідно до п. 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення (ухвала, постанова) є обов'язковими до виконання на всій території України, набуваючи після набрання законної сили таких правових наслідків, як неспростовність, виключність, преюдиційність, здійсненність та обов'язковість для усіх підприємств, організацій, установ, посадових осіб та громадян, в тому числі і для суду.

З огляду на набрання рішенням господарського суду Київської області від 25.10.2011р. у справі №8/125-11 законної сили в порядку ст. 105 ГПК України, суд дійшов висновку, що факти, встановлені зазначеним рішення, а саме факт відмови позивача прийняти переданий відповідачем товар у зв'язку з його невідповідністю договору та забезпечення позивачем схоронності цього товару згідно актів приймання-передавання від 11.09.2008р., від 08.09.2008р., від 29.05.2008р., від 06.06.2008р., та акта без дати мають преюдиційне значення у розумінні ст. 35 ГПК України, і не потребує доказуванню.

За таких обставин, забезпечення протягом спірного періоду схоронності поставленого та неприйнятого позивачем товару в силу вимог статей 690, 947 ЦК України породжує для відповідача обов'язок по відшкодуванню позивачу витрат здійснених ним на зберігання такого товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи, що станом на день прийняття рішення відповідач не відшкодував позивачу витрати у зв'язку зі зберіганням товару протягом 01.07-2011-30.06.2011, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 186 606,84 грн. витрат, здійснених на зберігання товару підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 35, 49, 59, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 173, 175, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 690, 947 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Укртехобладнання» (08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Грушевського, 51, кв. 12, ідентифікаційний код 31587232) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Складське господарство» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (34400, Рівненська обл., м. Кузнецовськ, будівельна база 1, промислова зона, 35/2, ідентифікаційний код 05425046) 186 606 (сто вісімдесят шість тисяч шістсот шість) грн. 84 коп. заборгованості та 3 732 (три тисячі сімсот тридцять дві) грн. 14 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 15.10.2013р.

Суддя В.А. Ярема